Болгарська Церква між вірою і політикою: канони та визнання ПЦУ
Болгарські архієреї послужили із представниками Думенка на Фанарі. Чи варто нам чекати на офіційне визнання ПЦУ з боку БПЦ? І якщо так, то чому і коли?
19 травня 2024 року в патріаршому і ставропігійному монастирі Живоносного Джерела, розташованому у кварталі Стамбула Баликли (грец. Βαλουκλή) відбулася літургія, в якій разом з ієрархами Фанара та Болгарської Церкви взяли участь «ієрархи» ПЦУ.
Очолив літургію патріарх Варфоломій. Ему співслужили декілька фанаріотських ієрархів, а також митрополит Пловдивський Миколай (Болгарська Церква), митрополит Старозагорський Кипріан (Болгарська Церква), митрополит Доростольський Іаков (Болгарська Церква), єпископ Величський Сіоній (Болгарська Церква), єпископ Смолянський Віссаріон (Болгарська Церква). Але в літургії взяли участь і представники ПЦУ – Євстратій Зоря та Авраамій Лотиш, що було подано продуменківськими ресурсами як «визнання ПЦУ з боку Болгарської Церкви». Розбираємось, що стоїть за цим співслужінням.
Болгарська Церква та ПЦУ до 2024 року
На фотографіях спільної служби фанаріотів, болгар і ПЦУ, опублікованих грецькими ЗМІ, найзадоволенішим виглядає Євстратій Зоря. Ще б пак – людина, яка не має канонічної хіротонії, один із найактивніших хейтерів УПЦ і ворогів Церкви, удостоїлася «співслужити» цілій низці шанованих і впливових ієрархів. Менш задоволеним виглядає Лотиш, який, зважаючи на все, просто не зрозумів, що відбувалося навколо нього.
Водночас навряд чи болгари не розуміли, з ким саме вони мають справу. І тому тим гіршою виглядає сама ця ситуація.
Тому що ще у 2015 році Синод Болгарської Церкви в листі до Президента України заявив: «Так звана "УПЦ Київського патріархату" не визнана жодною Помісною Церквою світу. <...> У нас відсутнє Євхаристичне та молитовне спілкування з релігійними структурами, які пішли в розкол».
Як бачимо, болгари незадовго до «об'єднання» УПЦ КП та УАПЦ стверджували, що ці структури – розкольницькі.
І такої точки зору болгари дотримувались і напередодні отримання ПЦУ Томоса від патріарха Варфоломія. Так, 4 жовтня 2018 року, під час чергового засідання Священного Синоду Болгарської Православної Церкви, його членами було розглянуто питання про тривожну ситуацію, що склалася внаслідок дій Константинопольської Патріархії на канонічній території Української Православної Церкви.
Члени Священного Синоду БПЦ: митрополит Ловчанський Гавриїл, митрополит Варненський і Великопреславський Іоанн, а також митрополит Відінський Даниїл виступили із закликом розглянути це питання на Всеправославному Соборі. Тоді ця ініціатива шановних ієрархів Болгарської Церкви була підтримана Синодом.
У січні 2019 року, коли ПЦУ вже була визнана Фанаром, Синод Болгарії доручив розглядати питання щодо розкольницької української Церкви спеціальній комісії під головуванням митрополита Старозагорського Кипріана, який жорстко спростував інформацію деяких українських видань, що «українське питання» розкололо єдність єпископату Болгарської Церкви. Митрополит заявив, що БПЦ поки що не ухвалювала жодних рішень щодо ПЦУ, «і немає жодного рішення верховного органу БПЦ про створений канонічний казус».
При цьому болгарське видання «Гласове» написало, що семеро єпископів Болгарської Церкви звернулися до Синоду з листом, в якому заявили про необхідність підтримки канонічної Української Православної Церкви.
Трохи раніше митрополит Кипріан, під час візиту в 2018 році до Києва на запрошення УПЦ на святкування Хрещення Русі, в інтерв'ю СПЖ заявив таке: «Церковне життя має базуватися на основі церковних канонів. Це те, що є опорою наших православних церков. Все, що знаходиться поза цією канонічною основою, не може бути правильним та істинним».
На початку лютого 2019 року той же митрополит Старозагорський Кипріан (Казанджієв) висловив сподівання, що «українське питання» буде вирішено в канонічному руслі та висловив підтримку Блаженнішому Митрополиту Онуфрію та Українській Православній Церкві. Владика Кипріан тоді підкреслив, що «з таким Предстоятелем УПЦ буде єдиною, апостольською та соборною» і «залишиться цілісною – Божою милістю та попущенням».
Водночас, на думку митрополита Ловчанського Гавриїла, церковну ситуацію в Україні має вирішувати всеправославний Собор, а рішення Синоду Константинопольського патріархату не відповідає церковним канонам, оскільки знімати покарання з розкольників може лише Церква, яка його наклала, тобто РПЦ. Митрополит Гавриїл наголосив, що БПЦ «визнає в Україні лише одну Церкву, ту, яку очолює Блаженніший Митрополит Онуфрій».
Однак, коли Патріарх Єрусалимський Феофіл запросив болгар взяти участь у Раді Предстоятелів в Аммані – Синод цієї Церкви відповів відмовою.
В свою чергу, патріарх Варфоломій повільно і впевнено схиляв болгар до того, щоб вони визнали ПЦУ, відкрито заявляючи, що «Вселенський патріархат охоплює всі народи та нації, яким він передав православну віру через місіонерську діяльність і православне хрещення», а «перший із цих народів є болгарський народ, Церква Болгарії. Старша дочка Константинопольської Церкви – Православна Церква Болгарії.
17 травня 2019 року ієрарх Болгарської Православної Церкви митрополит Відінський Даниїл звернувся з листом до всіх митрополитів Елладської Православної Церкви щодо питання автокефалії України.
У своєму листі митрополит Даниїл стверджує, що Вселенський патріарх – це людина, яка шляхом насильства намагається узурпувати владу в світовому Православ'ї. Архієрей Болгарської Церкви закликає православних ієрархів «підняти свій голос» проти того, що відбувається. «У даному випадку Константинопольський патріарх – не отець, а людина, яка за допомогою насильства намагається надати собі владу, – пише митрополит. – І ці амбіції поширюються не лише на Священну Митрополію Київську, а й на всю Православну Церкву, бо патріарх Варфоломій претендує на втручання у внутрішні справи кожної Помісної Церкви. Якщо ми є справжніми дітьми нашої Матері Церкви, Православної Церкви, то ми зобов'язані підняти наш голос проти того, що відбувається, тому що в іншому випадку ми підтримаємо того, хто, використовуючи владу, намагається узурпувати права, які належать виключно всій Церкві».
Владика висловив упевненість, що дії Константинопольського патріархату руйнують Православ'я, і зрештою ведуть до нового розколу, подібно до того, що стався в 1054 році.
На цій же позиції стоїть митрополит Ловчанський Гавриїл, за словами якого УПЦ – єдина канонічна Церква в Україні: «Єдина канонічна Православна Церква в Україні – це Церква, яку очолює митрополит Онуфрій, це Церква, яка має Божу благодать. А якщо в церкві немає Божої благодаті, то немає жодного сенсу, тому що в церкві не можна спастися».
Прибувши в червні 2019 року до Києво-Печерської лаври, митрополит Ловчанський наголосив, що «приїхав за благословенням Предстоятеля Болгарської Православної Церкви, згідно з рішенням Священного Синоду БПЦ для того, щоб привітати від імені нашої Церкви Його Блаженство Митрополита Онуфрія з його ювілеєм і з його Днем Ангела, і передати любов від нашої Церкви та християн Болгарії, які люблять Українську Православну Церкву, поважають і люблять її Предстоятеля Владику Онуфрія».
4 листопада 2021 року на Подвір'ї Патріарха Московського і всієї Русі в місті Софія митрополит Неврокопський Серафим у проповіді після закінчення Божественної літургії сказав, що в Болгарській Церкві моляться про врозумління тих, хто зловмисно спотворює істину в Україні та про спосіб подолання розколу: «Ми молимося, щоб швидше знайшовся спосіб вирішення – насамперед через покаяння та розумне прийняття історичних обставин, як вони є. А вони ясно свідчать про шлях автокефальності Руської православної церкви, ясно вказують на тих, хто відпав від єдності цієї помісної церкви. І ми стурбовані тим, що відбувається сьогодні, коли примусом намагаються запровадити становище, яке важко прийняти православним людям», – наголосив ієрарх Болгарської Церкви.
Також нагадаємо слова того ж митрополита Пловдивського Миколая (який співслужив Зорі та Лотишу на Фанарі), який заявив під час богослужіння на подвір'ї РПЦ у Софії: «Запевняю вас, що ми робимо все можливе, щоб у Святому Православ'ї була єдність. Ми пам'ятаємо заповіт "зберігати єдність духу в союзі миру" (Еф. 4:3)», – сказав архієрей Болгарської Православної Церкви, додавши, що «ми завжди будемо вдячні з любов'ю до російського народу. І будемо працювати для єдності православних народів».
Перші кроки назустріч Думенку
Але деякі дії окремих болгарських ієрархів свідчили, що ситуація в Болгарській Церкві щодо ПЦУ є непростою. Так, перший крок назустріч Думенку з боку болгар був не в травні 2024 року, а ще 27 листопада 2019 року, коли митрополит Пловдивський Миколай очолив богослужіння в Лангадаській єпархії Елладської Церкви, глава якої, митрополит Миколай, який є великим прихильником ПЦУ, включив до місцевого диптиху Епіфанія Думенка – всупереч традиції, яка свідчить, що предстоятелів інших Церков поминає лише предстоятель. Тоді жодної реакції ні від Синоду Болгарської Церкви, ні від Синодів інших Церков не було…
Натомість була реакція від Думенка, який в грудні 2019 року заявив, що таке «гібридне визнання» є початком «остаточного визнання з боку тих Церков, які зараз певною мірою вагаються».
При цьому буквально через кілька днів після цього Патріарх Неофіт на зустрічі з митрополитом Житомирським Никодимом заявив, що знайомий із реальною ситуацією щодо стану Православ'я в Україні та попросив передати слова привітання і підтримки Блаженнішому Митрополиту Київському і всієї України Онуфрію.
Другий крок назустріч визнанню Думенка ми побачили 26 грудня 2021 року, коли митрополит Старозагорський Кипріан, голова канонічної комісії з питання визнання ПЦУ, який раніше заявляв, що ніякого рішення з цього питання не прийнято, взяв участь у літургії, на якій як «митрополит Київський» поминався Епіфаній Думенко.
Ситуацію тоді прокоментував протоієрей Миколай Данилевич. За його словами, митрополита Кипріана фанаріоти просто «підставили».
Однак, як і у випадку з митрополитом Пловдивським Миколаєм, ніякої реакції ні від Синоду, ні від Патріарха Болгарської Церкви (як, власне, і від інших Церков) не було. Однак процеси поступового дрейфу в бік визнання ПЦУ, особливо з урахуванням тиску Держдепу на болгар, були настільки очевидними, що понад рік тому, в квітні 2023 р. ми написали: «У дуже найближчому часі можна очікувати на якісь виступи окремих грузинських, болгарських або румунських ієрархів, які будуть підтримувати ПЦУ. Можливо, хтось навіть буде співслужити із представниками Думенка».
І виявились, на жаль, праві…
Активна фаза
Активна і відкрита фаза просування визнання ПЦУ Болгарською Церквою почалася з того, що в липні 2023 року митрополит Халкідонський буквально зажадав від Патріарха Неофіта вступити в «спілкування» з Думенком. Щоправда, таким неприкритим втручанням у справи Болгарської Церкви митрополит Еммануїл викликав обурення з боку митрополита Пловдивського Миколая, який нагадав високопоставленому фанаріоту, що в Православній Церкві «немає єдиного командного центру, який віддавав би накази. Тут ніхто не надає собі права бути остаточним джерелом істини. Тут кожен голос однаково цінний і однаково важливий і має право бути почутим».
Проте всі ми розуміли, що деякі болгарські ієрархи, яких підтримує влада країни, дедалі сильніше дрейфували в бік ПЦУ. Коли у вересні 2023 року з Болгарії було вислано священників РПЦ, ми написали, що ця ситуація «має всі шанси закінчитися не лише розривом відносин між Руською Православною Церквою та Болгарським Патріархатом, але й може вплинути на так зване "українське питання", тобто на визнання ПЦУ Болгарською Церквою».
Тим більше, що Фанар тільки посилював тиск, що стало очевидним, коли на похорон Патріарха Неофіта у складі делегації Константинопольської Церкви приїхав Думенко.
Зрозуміло, що зроблено це було з однією метою – змусити ієрархів Болгарської Церкви «звикнути» до думки, що рано чи пізно їм доведеться співслужити з цією людиною, одягненою в рясу священника. При цьому примітно, що віруючі, присутні на похороні, коли Думенко спробував зайти у вівтар із солеї, де він стояв, закричали «Сергію Думенко, йди! Розкольники та єретики, вийдіть!».
Зазначимо, що і серед мирян Болгарської Церкви ідея визнання ПЦУ не користується популярністю. Наприклад, відома у Болгарії політолог Василіана Мерхеб у січні 2020 року заявила, що структура Думенка – це гео-релігійний проєкт, творці якого нічого спільного з Церквою не мають.
Що зрештою?
В Болгарській Церкві питання визнання ПЦУ – один із тих факторів, які вносять поділ у середу архієреїв (як, втім, і в інших Церквах, які вже визнали Думенка).
За фактом, усередині Синоду існує два табори – прихильники та противники ПЦУ. І якщо противники керуються виключно канонічними нормами, то прихильники за кілька років здійснили досить помітний стрибок – від канонів до співслужіння Зорі та Лотишу.
Більше того, вони порушили не лише канони Церкви, на які зараз багатьом ієрархам, які визнали Думенка, начхати, а й зрадили своїх братів і самих себе. Тому що противники ПЦУ – це ієрархи, які мають велику пошану як серед вірян Болгарської Церкви, так і серед віруючих інших Церков.
Не отримавши згоди на співслужіння з думенківцями, архієреї Болгарської Церкви (митрополит Пловдивський Миколай, митрополит Старозагорський Кипріан і митрополит Доростольський Іаков), які ще зовсім недавно говорили, що питання визнання ПЦУ має вирішуватись у канонічному руслі, і що вирішувати його має Синод Болгарської Церкви, стали в один ряд із розкольниками.
Якщо аналізувати їхній вчинок з погляду християнської совісті, то як його, крім зради, можна назвати? І якщо людина говорить одне, а потім плює на те, що вона сказала, то хіба не можна називати таку людину брехуном? І якщо ПЦУ домагається визнання через такі брехливі дії, то чи можна говорити про те, що це «визнання» завгодно Богу?
Думаємо, що на всі ці запитання наші читачі дадуть відповідь самі.
Питання в чому, вказані вище ієрархи переступили через своє сумління, через своїх побратимів і вірян?
Перша причина – політика.
18 травня 2024 року, перед співслужінням з розкольниками, делегація Болгарської Церкви запросила главу Фанара на вибори та інтронізацію нового патріарха Церкви Болгарії. Патріарх Варфоломій розповів, що вже отримав листа від місцеблюстителя патріаршого престолу БПЦ, митрополита Врачанського Григорія. Незрозуміло, чи був узгоджений цей лист із Синодом, чи він – особиста ініціатива окремої групи єпископів Болгарії. Припускаємо, що останній варіант має більше підстав.
Тому що у складі делегації БПЦ були присутні деякі представники влади та бізнесу, що, звичайно ж, нагадує те, як українська влада та бізнесмени привозили в Україну Томос ПЦУ. Зокрема, серед болгар, які відвідали патріарха Варфоломія, був Радомир Чолаков – член парламенту від політичної партії «Громадяни за європейський розвиток Болгарії» та Здравко Димитров – засновник цієї партії та колишній мер Пловдива. Їхня партія обіцяє болгарам швидке процвітання та швидке вирішення всіх проблем.
У парламенті вона давно – з 2007 року. І протягом багатьох років її представники займали лідируючу позицію серед болгарських парламентаріїв. Проте, як водиться серед політиків, свої обіцянки партія не виконує, що, звісно, відбивається на довірі простих людей.
Так, останні парламентські вибори, з погляду партійних функціонерів, були провальними, бо «Громадяни за європейський розвиток Болгарії» отримали лише 25% голосів (у 2009 році – майже 40%). І природно, що як і в Україні політики вирішили в своїх інтересах використовувати Церкву.
«Громадяни за європейський розвиток Болгарії» – прихильники євроатлантичного альянсу та НАТО, і, природно, в цьому випадку підтримка канонічного курсу Церкви їх не цікавить, оскільки цей курс сприймається як «проросійський».
Саме з цієї причини македонські ЗМІ заявили, що візит до патріарха Варфоломія свідчить, що «Болгарська Православна Церква успішно перебудовується на бік Вселенського Патріархату, відмовляючись від політики лояльності, яку вона проводила досі щодо Руської Православної Церкви».
Присутність патріарха Варфоломія має гарантувати вибори «правильного» патріарха для Болгарії, який підтримає лінію, що проводить Фанар.
Ціна цієї підтримки також відома.
Ще в липні 2024 року ми писали, що «митрополит Миколай Пловдивський представляє групу болгарських архієреїв, яка виступає за перегляд місця Болгарської Церкви в Диптихах».
Він є активним противником курсу БПЦ, орієнтованого на збереження нормальних відносин із РПЦ. У жовтні 2019 року, задовго до повномасштабного вторгнення Росії в Україну, митрополит Миколай відмовився брати участь у прийомі делегації РПЦ.
Пояснюючи свою відмову, він написав, що «час, коли позиція Болгарського Патріархату (з питання визнання ПЦУ, – Авт.) буде оголошена на повну думку і доведена до інших Помісних Церков, залежить від відведеного нам місця в Диптиху».
За його словами, «для нас на даний момент принципове значення має дотримання порядку в Диптиху. Тож якщо хтось вважає, що наша думка важлива і її потрібно терміново вислухати, йому слід згадати, що Болгарська Православна Церква є автокефальною з 927 року».
В березні 2022 року, позначаючи свою позицію щодо ПЦУ, він розповів, що «багато років тому в Українській єпархії Руської Православної Церкви почалося прагнення до відділення та автокефалії… Існує давнє канонічне правило, згідно з яким Церкви дотримуються адміністративно-територіального поділу та державних кордонів і при створенні нової територіально-державної одиниці мають право на власну автокефальну церковну організацію». Щоправда, ці заяви йдуть урозріз із тими, що він висловлював раніше, але хто ж їх згадає?
Вибори нового патріарха Болгарії відбудуться вже в червні цього року. Напередодні цих виборів архієреї, які бажають домогтися влади в Болгарській Церкві, зробили ставку на підтримку Фанара. І можна бути на 100% упевненими, що у разі, якщо переможе саме їхній кандидат, питання з визнанням ПЦУ з боку Болгарської Церкви буде вирішене.
Але, навіть якщо цього не станеться, треба враховувати, що патріарх Варфоломій буде в Софії не просто спостерігачем, але, швидше за все, очолить синодальну літургію, на якій обов'язково буде згаданий Думенко. Якою буде реакція тих архієреїв, котрі не визнають ПЦУ? Якою буде реакція пересічних вірян Болгарії? Поживемо побачимо.
В будь-якому разі, вже зараз зрозуміло, що у БПЦ політика знову важливіша за канони, що політичні інтереси переважають інтереси Церкви. І стосується це не лише болгар, а й РПЦ, яка на догоду політикам підтримала війну і знехтувала Євангеліє. В результаті страждають прості віруючі України, віряни інших країн і взагалі православ'я.
Зупинити цей процес може лише Господь. Бо болгари – не останні. Нам залишається тільки чекати і молитися.
