Через що насправді вигнали священників РПЦ з Болгарії?

Ситуація навколо храму святителя Миколая в Болгарії та вислання з країни священників РПЦ має всі шанси закінчитися не тільки розривом стосунків між Руською Православною Церквою і Болгарським Патріархатом, а й може вплинути на так зване «українське питання», тобто на визнання ПЦУ Болгарською Церквою. Чому ми так вважаємо? Давайте розбиратися.

Шпигунство чи ПЦУ?

12 вересня влада Північної Македонії забороняє в'їзд у країну настоятелю подвір'я РПЦ у Болгарії архімандриту Вассіану (Змеєву). Як йдеться в повідомленні, «таке рішення ухвалили після отримання від компетентних органів інформації про скоєні росіянами дії, що порушують Віденську конвенцію про дипломатичні відносини».

Кілька днів по тому, 21 вересня 2023 року, влада Болгарії ухвалила рішення взагалі видворити архімандрита Вассіана з країни, заявивши, що він і два інших представники РПЦ «становлять загрозу національній безпеці Болгарії».

У МЗС РФ назвали цей інцидент «кричущим недружнім актом болгарської влади» та заявили, що мета болгарської сторони – «розірвати відносини між сестринськими Руською та Болгарською Православними Церквами».

Зі свого боку прем'єр-міністр Болгарії Ніколай Денков, пояснюючи інцидент, заявив, що рішення про видворення священників РПЦ з Болгарії «було ухвалено на підставі засекреченого звіту». У чому ж полягає «провина» архімандрита Вассіана?

Виявляється, на сайті храму святителя Миколая в Софії було опубліковано частини книжки Ольги Решетнікової з історії російського храму в Софії. Здавалося б, що тут такого? Але річ у тім, що Ольга – дружина відставного генерала РФ Леоніда Решетнікова, який певний час був головою Інституту стратегічних досліджень при адміністрації президента РФ. Генерал став відомим у Болгарії, коли 2016 року в інтерв'ю програмі «Шото на Слави» назвав ім'я майбутнього президента країни – Радева.

2019 року видання EU Political Report пов'язувало Решетнікова з болгарським опозиціонером Миколою Малиновим – лідером Національного руху «Русофіли», який виступає за відновлення добрих відносин між Москвою і Софією. Малинова звинуватили у шпигунстві, а Решетнікову заборонили в'їзд до Болгарії. Зараз ця ж доля спіткала архімандрита Вассіана, який опублікував глави з книги дружини Решетнікова на своєму сайті. Проте публікації на сайті навряд чи достатньо для вислання з країни. Зрозуміло, що причиною вислання Змеєва стало щось серйозніше. То що?

На нашу думку – це «робота» з невизнання ПЦУ з боку болгар, а потім і македонців.

Невизнання ПЦУ як аргумент для переслідування

Предстоятель Македонської Православної Церкви Архієпископ Стефан неодноразово заявляв, що після отримання автокефалії від Сербської Церкви македонцям потрібен ще й Томос від Фанару. Натомість фанаріоти жаданий документ надавати не поспішають, вочевидь, натякаючи македонцям, що його треба «заслужити». Наприклад, визнанням ПЦУ.

У квітні 2023 року Македонська Церква заявила, що відмовляється співслужити з ПЦУ.

Ось саме тоді в македонській церковній і навколоцерковній пресі з'явилися публікації, що таке рішення Синод Скоп'є ухвалив не без участі архімандрита Вассіана (Змеєва), настоятеля подвір'я РПЦ у Софії в Болгарії.

Настоятелем подвір'я його призначили 2018 року після церковно-дипломатичного скандалу за участю президента Болгарії Радева та Патріарха РПЦ Кирила, коли Радев заявив, що Болгарію визволяли від османського ярма не тільки російські війська, а й представники багатьох інших народів.

Патріарх Кирил тоді поправив президента Болгарії: «Ще раз хочу вам сказати дуже ясно, що Болгарію звільнила Росія – не Польща, не Литва, не інші країни, а Росія». «Ми – за історичну правду, її ми завоювали своєю кров'ю, і не може бути жодних політичних і прагматичних причин, через які сьогодні цю правду слід замовчувати або хибно інтерпретувати», – наголосив  глава РПЦ. Його слова викликали бурю невдоволення в політичних колах Болгарії, які побачили в РПЦ свого ідейного ворога.

Сьогодні жодних фактів щодо «шпигунської» діяльності архімандрита Вассіана ніхто не наводить. Усі звинувачення базуються на припущеннях та «збігах».

Наприклад, пишуть ЗМІ Македонії, у травні 2023 року, два дні по тому, як Архієпископ Стефан відправив листа главі Фанару з проханням дарувати Томос Македонській Церкві, архімандрит Вассіан (Змеєв) без попередження приїхав до нього на зустріч у Скоп'є. Журналісти пригадали, що саме Змеєв не тільки курирував візит глави ВЗЦЗ РПЦ митрополита Антонія до Софії у 2022 році, одразу після початку війни в Україні, але він же домовився й про візит останнього до Скоп'є, після чого з'явилася заява Македонської Церкви про відмову служити з ПЦУ.

Як доказ «впливу» архімандрита на рішення деяких синодалів з Македонії були наведені факти його співслужіння двом дуже впливовим у країні архієреям – митрополиту Кумановському і Осоговському Григорію та найстаршому за віком митрополиту Преспанському і Пелагонійському Петру.

Скажете, що ж тут «такого» – священники та єпископи з різних Помісних Церков часто співслужать один одному. Але в Македонії так не вважають.

Виявляється, митрополит Кумановський і Осоговський Григорій – «агент впливу РПЦ», тому що його помітили на богослужінні в Ясеноваці, в Хорватії, де він опинився «в компанії представників російської держави і Церкви».

Цікаво, що перед цим президент Північної Македонії Стево Пендаровський повідомив, що отримав попередження від керівництва НАТО щодо македонських єпископів, які «відіграють якусь роль» у стосунках між Росією та Македонією.

Окрім цих єпископів, як пишуть македонські ЗМІ, істотний вплив на відносини між Церквами чинять «дві чи три постаті РПЦ, які перебувають на Балканах». Що це за «постаті» – до кінця не зрозуміло, але одне ім'я відоме точно – архімандрит Вассіан (Змеєв).

Звісно, на підставі знайомства з Решетніковим, а тим паче – прийому в храмі святителя Миколая новопризначеного посла РФ у Болгарії Елеонори Митрофанової, звинувачувати людину в шпигунстві не можна. А ось «вплив» на архієреїв із Македонії та Болгарії стосовно неканонічності визнання ПЦУ може слугувати серйозним звинуваченням у сучасних умовах.

Чи визнає Болгарія ПЦУ?

ПЦУ – дітище Держдепу, і природно, що визнання цієї структури входить у поле великих інтересів американських геополітиків. Ми неодноразово писали, який тиск чинять представники спецслужб США на ієрархів інших Помісних Церков у питанні визнання ПЦУ. Тому ситуація зі Змеєвим – тільки зайвий тому доказ.

З іншого боку, сьогодні невизнання ПЦУ – вже достатня підстава для суду або переслідування людини. Приклади цього – українські архієреї, яких судять за небажання назвати чорне білим. Тому історія зі Змеєвим – не дивна.

Цікаво інше – як далеко все зайде?

Адже зараз ситуація у відносинах Болгарської та Руської Церков продовжує загострюватися. Після вислання священників РПЦ із Софії посольство Росії оголосило, що храм святителя Миколая буде закрито. Однак відразу після цього Патріарх Болгарський Неофіт особистим розпорядженням призначив у цей храм болгарських священників, по суті, позначивши, що саме він володіє цим храмом.

На підтвердження саме такого стану речей митрополит Русенський Наум із Болгарського Патріархату заявив, що храм святителя Миколая в Софії – це власність БПЦ.

Як доказ своєї позиції митрополит Наум навів той факт, що храм був побудований з благословення Патріарха Болгарії в 1914 році (доказ не дуже, скажімо так). Він також написав, що «останніми роками з храму святителя Миколая і без поважних причин були видалені болгарські священники, що є абсурдним».

Природно, що в РПЦ не заплющуватимуть очі на призначення священників і на «захоплення» храму святителя Миколая. Насамперед із тієї причини, що такі дії Болгарського Патріархату явно свідчать про «недружність» до РПЦ. Згадаймо, що щось подібне сталося в Москві, коли РПЦ фактично відібрала храм святителя Миколая на Кулішках в Олександрійського Патріархату, який визнав ПЦУ.

І чи випадково, що того самого дня, коли Патріарх Неофіт призначив священників у храм подвір'я РПЦ у Софії, його відвідала делегація (офіційно) Олександрійського патріархату?

Примітно, що крім митрополита Птолемаїдського Еммануїла, який очолив делегацію, в її складі був архімандрит Варфоломій, ігумен афонського монастиря Новий Есфігмен, і архімандрит Апостол. Обидва афоніти – завзяті прихильники патріарха Варфоломія та проповідники його ідей, насамперед визнання ПЦУ.

Припускаємо, що мета візиту делегації Олександрійського патріархату якраз і полягає в тому, щоб переконати Патріарха Неофіта в необхідності визнати ПЦУ, про що йому вже говорив митрополит Халкідонський Константинопольського патріархату Еммануїл.

Усе вищевикладене говорить про те, що Фанар продовжує наполегливо й систематично рухатися до своєї мети – змусити Помісні Церкви визнати ПЦУ.

Чи вдасться?