Єдність – Бог

Один з читачів моєї колонки поставив запитання – чому Українська Православна Церква не бажає поступитися політичній доцільності та розпочати процедуру отримання автокефалії?

В даному контексті слід розуміти, що інтереси Церкви пронизані перспективами тисячоліть. Її головне завдання – допомагати людям у пошуку спасіння. І тільки вона сама здатна правильно визначати, які саме організаційні формати є на зазначеному шляху максимально дієвими та необхідними.

При цьому Церква не може піддаватися миттєвим настроям, оскільки будь-які поспішні рішення – це грунт для розколу пастви. Ми ж не маємо права створювати будь-які лінії розділення, оскільки несемо відповідальність перед Богом за кожну ввірену нам людину.

У свою чергу політики не обмежені подібними поглядами. Для багатьох з них максимальний горизонт планування – електоральні цикли. У зв'язку з цим у середовищі політичних сил виробляється вкрай простий та меркантильний підхід. Сьогодні, наприклад, вигідно говорити, що Церкву потрібно поставити під контроль держави? Це принесе голоси певної групи виборців? Значить, будемо говорити так і домагатися відповідних рішень. Завтра ситуація зміниться, і потрібно буде забезпечити відокремлення Церкви від держави, оскільки «цього хоче громадськість»? Не біда, швидко змінимо свою позицію і з ще більшим азартом будемо розбивати ті аргументи, які ще недавно самі ж просували на різних рівнях.

Втім, важливо навіть не це. Для того, щоб приступити до реалізації якоїсь доленосної ідеї, необхідно мати на це відповідний масштабний запит. Адже якщо всередині тієї чи іншої організації, в якій планується провести тектонічні зміни, відсутня серйозна підтримка цим процесам, усе закінчиться оглушливою катастрофою.

На даний момент питання отримання автокефалії через його надмірну політизацію не є пріоритетним для віруючих Української Православної Церкви. Чимало наших священиків та мирян побоюються, що штучне і грубе нав'язування УПЦ зазначеної тематики принесе нам не умиротворення, а тільки нові церковні конфлікти.

Ключовим мірилом доцільності отримання автокефалії завжди повинен виступати момент збереження внутрішньої єдності. Якщо вона не руйнує єдність, значить, відповідне питання дозріло і його можна виносити на розгляд Церкви. Якщо ж тема автокефалії викликає розділення, її потрібно відкласти. Одним з суттєвих аргументів на користь такого підходу можуть виступити наступні слова св. Іоанна Кронштадтського: «Досягай, людина, єдності: всіляко уникай духовного розділення... Єдність – Бог. Розділення – диявол».

Митрополит Антоній, керуючий справами Української Православної Церкви

Аіф