Ватикан і одностатеві пари: благословляють чи ні?
Папа Франциск схвалив Доктрину Дикастерії віри, яка дозволяє благословляти одностатеві пари і одночасно забороняє це робити щодо союзів. Спробуємо розібратися в цій плутанині.
Під «юліанське» свято святителя Миколая Чудотворця папа Франциск схвалив Доктринальну декларацію Fiducia supplicans, складену Дикастерією доктрини віри. У передмові до документа сказано, що його складено в контексті відповіді цієї Дикастерії на «дубії», тобто питання про благословення одностатевих союзів, яку Дикастерія опублікувала в 2021 р. Ця відповідь була негативною, Дикастерія заявила про неможливість такого благословення. У 2023 р. папа Франциск опублікував відповідь на чергові «дубії», які поставили папі деякі кардинали. Докладніше про ці «дубії» можна прочитати у статті «П'ять "дубій" і п'ять відповідей папи Франциска». Одна з цих «дубій» стосувалася саме можливості благословення одностатевих союзів. Папа відповів ухильно. З одного боку, він заявив про незмінність традиційного погляду на шлюбний союз, а з іншого пустився у міркування в стилі «хто ми такі, щоб судити». Тепер цей підхід зафіксовано у Декларації Fiducia supplicans.
Питання одностатевих союзів не є основною темою цієї Декларації. Вона присвячена дослідженню поняття «благословення» як такого. Аналізуються різні аспекти, форми, смисли, ритуали, літургійне значення тощо. І в цьому контексті згадується питання благословення одностатевих пар.
Декларація Fiducia supplicans досить чітко і однозначно заявляє про прихильність до традиційного погляду на шлюб. «Церква не має влади благословляти союз між людьми однієї статі», – йдеться у параграфі 5 Декларації. І це не єдина така заява. У параграфах 4–6 говориться, що «обряди і молитви, які можуть створити плутанину між тим, що є шлюбом» і «те, що йому суперечить», неприпустимі. Жодна дія священнослужителя не може трактуватися таким чином, що «шлюбом визнається те, що не є шлюбом». Також йдеться, що згідно з «вічною католицькою доктриною» законними можуть бути лише сексуальні відносини між чоловіком і жінкою в контексті шлюбу. Тобто Декларація Fiducia supplicans чітко заявляє, що шлюбом може вважатися лише законний союз між чоловіком і жінкою.
Благословення бувають різні
Значна частина Декларації присвячена з'ясуванню, що таке літургійне благословення. І тут ми знову бачимо твердження, що одностатеві союзи не можуть отримувати такого благословення.
«Коли за допомогою спеціального літургійного обряду закликається благословення на деякі людські стосунки, необхідно, щоб предмет благословення міг відповідати задумам Бога, вписаним у Творіння і повністю відкритим Христом Господом. З цієї причини, враховуючи, що Церква завжди вважала морально допустимими лише ті сексуальні відносини, які здійснюються всередині шлюбу, вона не має сили закликати своє літургійне благословення, коли воно якимось чином може призвести до певної моральної легітимації союзу, який претендує на шлюб, або ж позашлюбної сексуальної практики», – йдеться у параграфі 11.
А далі у найкращих традиціях латинської схоластики з'ясовується, що окрім літургійного благословення може бути ще й богословсько-пастирське. І ось тут починається найцікавіше. Виявляється, що одне – благословляти в рамках літургійного ритуалу, а інше – просто благословляти тих, хто показує себе «тим, хто потребує спасительної присутності Божої». І це «інше» виражає «прохання про допомогу Божу, заклик жити краще». І Декларація, анітрохи не бентежачись, заявляє, що це благословення знаходиться «поза літургійними рамками», а отже – його можна розглядати «у сфері більшої спонтанності та свободи».
Автори Декларації кажуть, що може бути просте благословення як акт релігійної етики, як приклад «народного благочестя». Є «кілька випадків, коли люди спонтанно просять благословення, чи то під час паломництва, чи у святинь, чи навіть на вулиці, коли вони зустрічають священника, і ці благословення призначені для всіх; ніхто не може бути виключений із них».
Уявімо собі ситуацію: йде якийсь ксьондз вулицею, до нього підходять двоє молодих людей однієї статі, смиренно схиляють голови, складають руки човником і кажуть: благословіть, падре.
Звісно, падре осінить їх хресним знаменням на католицький манер, а, може, навіть вимовить коротку молитву. Звичайно, перед цим він не буде ставити їм питання: а ви не геї, часом, шановні? Також він не буде з'ясовувати їх моральний стан і наявність у їхньому житті інших гріховних моментів. Розуміючи всі ці моменти, автори Декларації Fiducia supplicans кажуть, що таке благословення «пропонується всім, ні про що не питаючи», і для надання такого благословення «не має бути потрібна попередня моральна досконалість» прохача як попередня умова.
Тобто найзапекліший грішник може попросити подібне благословення і отримати його. Це не буде розглядатися як схвалення церквою його можливих гріхів і пороків.
Все це начебто правильно, але вдумливий читач Декларації вже на цьому етапі може зрозуміти, до чого все йде. Спочатку сказали, що може бути літургійне благословення, коли церква однозначно схвалює щось. Потім сказали, що може бути пастирське благословення, коли у людини не з'ясовують її моральний образ, а просто благословляють на все добре. А далі робиться наступний крок: а якщо люди просять таке пастирське благословення, але при цьому заявляють, що вони – одностатева пара? Як має вчинити священник? Відмовити, відсмикнути руку, занесену для хресного знамення? Сказати, що якщо ви такі-сякі, то немає вам ніякого благословення взагалі? Ну, звичайно, мається на увазі, що він не може зробити так. Адже це не якийсь обряд, тим паче літургійний. Так собі, простий прояв народного благочестя.
При цьому майстерні ватиканські психологи малюють ідилічну картину такої одностатевої пари, що вони «хоча і перебувають у союзі, який аж ніяк не можна порівняти зі шлюбом, але бажають довірити себе Господу та Його милості, щоб покликати Його на допомогу та попрямувати до кращого розуміння Його плану любові та істини».
Правда, гарно? Ми бідні слабкі грішники, ми ні на що не претендуємо, але ми бажаємо довірити себе Господу та його милості, невже ви нас відкинете?
Наступні параграфи Декларації ще більше тиснуть на жалість.
Просто до сліз. Так у параграфах 31-41 говориться про те, що подібне пастирське благословення відкриває таким парам можливість милосердя і небесних благ, представляє собою знак для тих, хто, «визнаючи себе знедоленими та потребуючими його допомоги, – не претендує на легітимацію свого власного статусу , але які просять, щоб все істинне, добре і людське цінне в їхньому житті та стосунках було збагачено, зцілено та піднесено присутністю Святого Духа».
І ось таким чином Декларація Fiducia supplicans приходить до того, що благословляти одностатеві пари можна, можна навіть і помолитися за них, аби це не було витлумачено як літургійне благословення. «У короткій молитві, що передує цьому спонтанному благословенню, висвячений служитель може попросити, щоб у людей був мир, здоров'я, дух терпіння, діалогу та взаємодопомоги, а також Боже світло і сила, що дозволяє повністю виконати Його волю»,— йдеться у параграфі 38. А в наступному параграфі – знову застереження, що це благословення «ніколи не повинно передаватися одночасно з церемоніями громадянського союзу, і навіть не у зв'язку з ними. Його також не можна здійснювати з використанням будь-якого одягу, жестів або слів, які підходять для весілля». Тобто якщо гей-пара прийде у звичайному одязі, то благословення давати можна, а якщо у весільних сукнях чи костюмах – то ні.
У заключних параграфах Декларації говориться, що «навіть коли стосунки людини з Богом затьмарені гріхом, вона завжди може просити благословення, простягаючи руку до Бога».
Що не так із Декларацією
У чому ж лукавство такого підходу?
У досить тонкій підміні понять. Одностатевий союз благословляти не можна, оскільки це суперечить католицькій доктрині про шлюб. Але одностатеву пару благословляти можна, оскільки це прояв милосердя до грішника і взагалі до людини. Якщо Відповідь Дикастерії доктрини віри від 2021 р. говорить про неможливість благословення одностатевих союзів (the unions of persons of the same sex), то нинішня Декларація Fiducia supplicans, формально не суперечить цьому визначенню і заявляє про можливість благословення одностатевих пар (same-sex coup) . Але чим пара відрізняється від союзу?
Чому в Декларації не говориться, що особи, які перебувають у содомітських відносинах, можуть підійти під благословення просто як дві людини та отримати благословення на все добре? Чому Декларація наголошує на тому, що це саме пара? Та тому, що її завдання дати можливість благословляти саме одностатеві пари як такі, а не просто окремих людей нетрадиційної орієнтації. Це не що інше, як доброзичливе ставлення до одностатевих відносин, тільки в іншому формулюванні.
Коли у 2021 році Конгрегація доктрини віри випустила документ про неможливість благословення одностатевих союзів, він був сприйнятий як перемога консервативних кіл Ватикану, які протистоять папі Франциску та його ліберальним прихильникам. Реакція на цей документ у католицькому світі була різною. Одні сприйняли його позитивно, але інші розчаровано. Цим останнім здалося, що їхні надії на зміну католицького вчення у сфері шлюбу в бік бажаної чи лібералізації можуть бути марними у найближчій перспективі. Декларація Fiducia supplicans покликана заспокоїти подібні настрої, показати прихильникам ЛГБТ, що Католицька церква не відкидає їх і рухається у «правильному» напрямку.
Сьогодні у Католицькій церкві триває гостра боротьба лібералів із консерваторами. Одні кажуть, що настав час усілякої лібералізації, що без визнання ЛГБТ, жіночого священства, дозволу абортів, евтаназії та іншого католицизму загрожує повне зникнення, оскільки він не буде відповідати запитам сучасного суспільства. Інші, що Католицька церква має залишитися вірною своєму моральному вченню, що лібералізація анітрохи не допоможе запобігти процесу секуляризації суспільства, а лише зробить із церкви слухняне знаряддя суспільних настроїв. Ця боротьба у перспективі може навіть загрожувати єдності Католицької церкви. Докладніше про це у статті «Розкол католицтва відбудеться вже у 2023 році?». Стаття була написана у 2021 р., у ній міститься припущення, що у 2023 р. Ватикан буде змушений обирати одне з двох: або визнавати одностатеві шлюби, або відкидати таку можливість. Поява Декларації Fiducia supplicans – відчайдушна спроба всидіти на двох стільцях, задовольнити як консерваторів, так і прихильників ЛГБТ.
Можна припустити, що ця спроба буде невдалою. Консерватори резонно поставлять питання: чим пара відрізняється від союзу, і звинуватить Ватикан у тому, що він протягує таким чином визнання одностатевих союзів/пар. А ліберали обуряться половинчастістю рішень і будуть вимагати від Ватикану повністю визнати права ЛГБТ, у тому числі й на шлюб. Тим більше, вони, як правило, дуже чутливо ставляться до різних «утискань» своїх прав, і тому їх не влаштує ситуація, коли традиційні пари отримують літургійне благословення, а одностатеві – лише богословсько-пастирське. У будь-якому випадку Ватикану рано чи пізно доведеться робити однозначний вибір.
Український контекст
Чи будуть благословляти українські римо- і греко-католики одностатеві пари?
Єпископ-помічник Києво-Житомирської єпархії Римо-католицької церкви в Україні Олександр Язловецький висловився у тому сенсі, що якщо одностатева пара попросить благословення «для вирішення радикально змінити своє грішне життя», то вона його отримає, і додав, що «ми це робили і до сих пір». Але якщо це робилося і раніше, то в чому тоді сенс декларації Fiducia supplicans? Можливо, Олександр Язловецький просто неуважно читав Декларацію, адже там немає таких умов, що для благословення обов'язково потрібне рішення радикально змінити грішне життя, під чим, певно, розуміється рішення припинити займатися содомським гріхом.
Але тоді два содоміти вже не будуть парою, вони будуть просто двома людьми, а Декларація говорить саме про одностатеві пари. Повторюємо для тих, хто ще не зрозумів:
Декларація Fiducia supplicans говорить про можливість благословення саме пари содомітів (same-sex couples), які не збираються припиняти свої стосунки.
Якщо до Олександра Язловецького прийде гей-пара, саме пара, а не два геї, і попросить благословення, він буде поставлений у незавидне становище. Представники уніатів поки не висловилися, але схвалена папою Франциском Декларація є обов'язковою для всіх католиків, а значить, і для них теж.
По суті ми бачимо процес відкриття вікна Овертона. Спочатку просто схвальні слова на адресу ЛГБТ, потім пастирське благословення, потім, мабуть, буде літургійне, спочатку із застереженням «у виняткових випадках», потім без нього тощо. Потрібно визнати, що в католицтві процес йде у напрямку повного визнання прав ЛГБТ. Це треба усвідомлювати і православним, і робити висновки у контексті закликів об'єднатися з греко-католиками, які звучать із вуст деяких представників влади.
Вони кажуть, що буде добре, якщо всі будуть єдині. Але треба розуміти, що ця єдність у перспективі буде означати і визнання ЛГБТ. Якщо об'єднувачів це не бентежить – немає проблем. Але християнин, який перебуває у спасительній огорожі Церкви, прийняти таке не зможе ні в якому разі.
