За що вимагають довічного авторам СПЖ? Нові докази
В день початку переговорів щодо вступу України до Євросоюзу СБУ заявила про виявлення нових «доказів вини» православних журналістів. Когнітивний дисонанс, однак…
25 червня 2024 р. СБУ опублікувала у Фейсбуці повідомлення про те, що вона знайшла додаткові «докази вини» православних журналістів.
Заява гучна! А ще смішна, безглузда та непрофесійна. Давайте подивимося, чому?
«СБУ зібрала нові докази агентурної мережі ФСБ, яка "під прикриттям" УПЦ (МП) намагалася дестабілізувати ситуацію в Україні», – це тільки заголовок. Але вже в ньому міститься багато чого цікавого.
Забігаючи вперед, «нові докази» – це документальний фільм «"Пусті церкви України": що відбувається із захопленими храмами УПЦ», який було викладено на Youtube-каналі «СПЖ» 11 листопада 2023 р., тобто понад сім місяців назад. Цей «новий доказ» з'явився в рамках кримінальної справи, за якою православних журналістів заарештували 12 березня 2024 р., тобто вже після того, як фільм уже 4 (!!!) місяці перебував у відкритому доступі. Як він міг з'явитися через 3 місяці після арешту як «новий доказ»?! Слідчі СБУ його не помітили у процесі підготовки арешту? Або вони не побачили в ньому чогось злочинного і їм знадобилося ще 3 місяці, щоби це розглянути? А може, за ці 3 місяці вони зрозуміли, наскільки їхня доказова база смішна і вирішили додати ще хоч що-небудь? Втім, вийшло ще смішніше. Ми б із задоволенням посміялися б, якби наші колеги не страждали б у СІЗО.
У заголовку повідомлення згадується якась «агентурна мережа ФСБ». Однак у матеріалах кримінальної справи немає жодних доказів. В уяві обивателя агентурна мережа – це коли є куратор, є завербовані агенти, які виконують завдання. Ці завдання передаються за допомогою будь-якого засобу зв'язку від куратора до агентів. Агенти якимось чином звітують перед куратором і одержують якусь винагороду, причому не обов'язково матеріальну. Якщо все це є, то, напевно, можна говорити про «агентурну мережу фсб», хоча, виходячи з конституційного принципу невинності, поки немає відповідного вироку суду, обзивати громадян України таким чином незаконно. Проте слідчі СБУ та прокуратура не подали у матеріалах кримінальної справи жодного доказу того, що православні журналісти входили до «агентурної мережі».
Наступний «зашквар» у заголовку повідомлення: «під прикриттям УПЦ (МП)». По-перше, СПЖ – це незалежний медіа-ресурс, який не входить до організаційної структури УПЦ, не управляється з УПЦ і не отримує з УПЦ рекомендацій, що і як говорити чи знімати. СПЖ не є ані офіційним, ані неофіційним рупором УПЦ. Доказом цього є той факт, що ні Синод УПЦ, ні інші органи управління, ні священноначалля практично ніяк не відреагувало на арешт православних журналістів. Звичайно, співробітники СПЖ віддали б перевагу, щоб було навпаки, але факт залишається фактом. По-друге, те, що співробітники СПЖ є православними християнами та виступають на захист Церкви, зовсім не означає, що вони цією Церквою прикриваються. Якщо багато співробітників студії «Квартал 95» зайняли в українських владних структурах відповідальні поади, це дає підстави говорити про «мережу "Квартал 95" під прикриттям Офісу президента»? І по-третє, чому СБУ дозволяє собі говорити про організацію, якої взагалі не існує? Українська Православна Церква ніколи у своїй назві не містила префіксу «МП». Навіть Науково-експертне управління Верховної Ради в контексті антицерковного законопроєкту 8371 говорило про те, що в юриспруденції існує принцип юридичної визначеності, згідно з яким суб'єкти правовідносин мають називатися так, як вони називаються офіційно, а не так, як комусь захотілося.
Ну і останнє у заголовку повідомлення СБУ: «намагалася дестабілізувати обстановку в Україні». Іншими словами, слідчі СБУ відкрито заявляють, що кадри, показані у фільмі «"Порожні церкви України": що відбувається із захопленими храмами УПЦ», здатні дестабілізувати ситуацію в Україні. Напевно, із цим можна погодитися. Те, що храми захоплюють силовими методами, дестабілізує ситуацію. Те, що захоплені храми стоять порожніми, також дестабілізує ситуацію. Те, що до Києво-Печерської лаври на «служби» ПЦУ приходять одиниці або не приходять взагалі, також дестабілізує ситуацію. І справді, якби цього всього не було, ситуація в Україні була б стабільнішою. Тобто всі, хто відбирає храми та закриває їх потім на замок, дестабілізують ситуацію в Україні. А звинувачувати журналістів, що вони говорять про те, що відбувається насправді, це все одно, що звинувачувати дзеркало в тому, що воно відображає.
Не будемо наводити тут повного тексту повідомлення СБУ. Бажаючі можуть ознайомитись з ним самостійно. Виділимо лише найбільш показові моменти.
СБУ стверджує, що «агентурна мережа» проводила «інформаційні диверсії на замовлення ФСБ РФ». У чому полягають ці «диверсії», ми знаємо з матеріалів кримінальної справи – у розповсюдженні абсолютно правдивої інформації про те, що відбувається в Україні у формі новинних повідомлень. Тепер до них додався документальний фільм. Заявляти про те, що стрічку новин замовила ФСБ можна, лише маючи на руках незаперечні докази. СБУ таких не має, проте не тільки говорить про «замовлення», а й стверджує таке: «Встановлено, що розробка фільму проводилася відповідно до отриманих із Росії методичних рекомендацій. Ці "вказівки" визначали порядок дій функціонерів, містили прописані шаблони висловлювань громадських осіб, інформаційні ресурси, які мають використовуватися під час підривної діяльності. Також "методички" визначали конкретних державних осіб та інформаційні ресурси, проти яких мали бути спрямовані фейки».
Де ці методички? Де ці вказівки? Де скрин з телефонів? Де записи прослуховування з відповідними діалогами? Де докази? Ось, наприклад, дуже злободенна тема: підпали автомобілів військових і релейних шаф на залізниці. Майже у кожному подібному повідомленні фігурує інформація про те, що у затриманих знайшли в телефонах листування із замовниками із РФ, фото підпалів для звіту, а на банківських картках – відповідні перекази коштів. Але ні про що подібне щодо православних журналістів не повідомляється, хоча слідчі СБУ мають повний доступ до їхніх телефонів і комп'ютерів.
У повідомленні СБУ говориться, що «"методички" визначали конкретних державних осіб та інформаційні ресурси, проти яких мали бути спрямовані фейки». Але у фільмі «Пусті церкви України…» взагалі нічого не йдеться про державних осіб чи інформаційні ресурси. Єдина згадка – це слова про те, що українська влада відправила за кордон делегацію, яка мала переконати наших зарубіжних партнерів у відсутності гонінь на Церкву. Так це новина, яка була абсолютно у всіх українських ЗМІ, зокрема й на офіційних сайтах. Це зовсім не фейк, як і слова критики зарубіжних політиків на адресу української влади.
Ще один показовий момент у повідомленні СБУ: «У березні цього року в результаті комплексних заходів СБУ викрила учасників угруповання, чотирьох ключових фігурантів було затримано. Вони перебувають у СІЗО». Так, на жаль, вони перебувають у СІЗО. Вони страждають за ґратами в дуже важких умовах. Абсолютно безпідставно. Усі судові засідання з питання запобіжного заходу це підтверджують. Сторона звинувачення не може надати хоч скількись серйозних доказів того, що підозрювані займалися чимось, окрім журналістської діяльності, але суд все одно відправляє їх до СІЗО без права застави. Але цікаво ось що. Якщо СБУ заарештувало ключових фігурантів СПЖ, причому не одного чи двох, а одразу чотирьох, то чому медіаресурс СПЖ продовжує інформувати своїх читачів про новини у релігійній сфері? Чому на сайті СПЖ з'являються новини про чергові захоплення, про заяви релігійних діячів, про церковні події в Україні та за кордоном? Можна сказати, що заарештовані журналісти не такі вже й ключові, але справа тут зовсім інша. Журналістську діяльність зупинити в принципі неможливо. Правда завжди виявиться, як би її не приховували. Тим більше у наш час інформаційних технологій. Зупинити появу інформації про захоплення храмів може лише відсутність самих захоплень, і ніяк інакше.
А ось ще одна цитата з повідомлення, яка показує, що автори тексту повідомлення сам фільм «Пусті церкви України…» мабуть не дивилися зовсім: «Спотворена інформація стосувалася участі державних установ у процесі переходу релігійних громад від УПЦ до ПЦУ». У фільмі цього нема. Немає нічого ні про державні установи, ні про процес переходу. Є лише про наслідки, а саме, що храми після таких переходів стоять порожніми або зачинені на замок. Цьому наведено конкретні докази, фото та відео документи. В якому місці інформація у фільмі спотворена? Що неправильно сказано?
Також у повідомленні йдеться, що підозрюваним висунуто звинувачення у створенні злочинної організації, у розпалюванні релігійної ворожнечі та виправданні збройної агресії. І знову наголос на тому, що православним журналістам загрожує довічне ув'язнення. І це просто за новини у релігійній сфері та за фільм «Порожні церкви України…». Фільм цей невеликий, лише близько 7 хвилин. Пропонуємо кожному його подивитися та зробити висновок: чи можна за це давати довічне?
Також можна запропонувати подумати про те, які перспективи може мати країна, в якій за подібні фільми загрожують довічним позбавленням волі. Особливо це актуально зараз, коли Україна розпочала переговори щодо вступу до ЄС. Невже наша влада думає, що правда про релігійні переслідування в Україні не спливе на цих переговорах? Невже хтось думає, що в Євросоюзі дивитимуться крізь пальці на те, що в нашій країні за ґратами сидять люди, єдина «вина» яких полягає в тому, що вони говорили правду, займалися звичайною чесною журналістикою? Може, коли нашим представникам влади поставлять на вид недотримання прав людини та переслідування з політичних мотивів, ми побачимо ще абсурдніші заяви? Може, тоді слідчі СБУ будуть дорікати православним журналістам у тому, що вони дискредитують владу тим, що перебувають у СІЗО? Чи заявять, що це теж написано в «російських методичках»? А що, все сходиться. Журналістам дають завдання опинитись у СІЗО за надуманими звинуваченнями, потім ці факти доносяться до відома європейських політиків і чиновників, які не пускають на цій підставі Україну до ЄС. Чим не вороже ІПСО? Тільки ось може настав час припинити грати в цей театр абсурду? Адже можна і країну програти!
