Підозрювані в Україні: кому на нари, а кому в Копенгаген
Православних журналістів тримають за ґратами, незважаючи на сміховинність доказів. Який злочин треба вчинити, щоб піти на домашній арешт або взагалі виїхати в Копенгаген?
У статті «Три місяці абсурду та катування журналістів СПЖ: за що?» ми докладно проаналізували доказову базу звинувачення проти священника Сергія Чертиліна та православних журналістів Валерія Ступницького, Андрія Овчаренка та Володимира Бобечка. Їх звинувачують в участі у злочинній організації, виправданні та запереченні збройної агресії РФ, державній зраді. Максимальне покарання за цими статтями – до довічного позбавлення волі. До речі, саме ця загроза засадити журналістів на довічне пролунала в повідомленні СБУ 12 березня 2024 р., коли заарештували журналістів. Як докази їх «злочинів» у матеріалах справи здебільшого фігурують новинні повідомлення на сайті СПЖ. Ні контактів із «кураторами з РФ», ні передачі коштів, ні отримання завдань чи чогось подібного у справах немає. Журналістам ставиться в провину, що вони повідомляли про захоплення храмів, висловлювання публічних персон або інші події в релігійній сфері. І все це кваліфікується як розпалювання релігійної ворожнечі та зрада Батьківщини. Однак в Україні є люди, яких на час розслідування посадили під домашній арешт (нічний чи цілодобовий), відпустили під заставу або обрали інший запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі. Давайте подивимося, за які злочини суди дають таке. Нижче лише деякі приклади, насправді таких справ десятки, якщо не більше.
Крадіжка їжі у ЗСУ
Священник Сергій Чертилін сидить у СІЗО без права виходу під заставу. Кілька разів суд відхиляв клопотання адвокатів і залишав його за ґратами. Заарештовано його було в той момент, коли він віз гроші, щоб заплатити за автомобіль для ЗСУ. А ось людина, яка підозрюється у тому, що вкрала у ЗСУ. Не автомобіль і навіть не два автомобілі, а 58 млн. гривень.
Це полковник Олександр Козловський, колишній начальник Центрального управління продовольчого забезпечення командування сил логістики Збройних сил України. За два роки повномасштабної війни з РФ він придбав понад 50 земельних ділянок, елітний автомобіль і квартиру у столиці. Це вам не збирати з бідних парафіян на допомогу ЗСУ, все по-дорослому. Як повідомляє видання «Наші Гроші», права власності на більшість земельних ділянок зареєстровані на тещу і тестя Козловського, машина – на доньку, студентку Військового інституту ім. Шевченка. В березні 2023 р. було придбано квартиру в Києві площею 158 кв. метрів, де Козловський і мешкає. Як повідомляється, схема виведення коштів була побудована ще до повномасштабного вторгнення РФ, а вже після цього всього за рік з невеликим Міноборони перерахувало фірмам, підконтрольним Козловському, 171 млн грн. З них: фірмі дружини Козловського «Еко трейд Україна» – 113 млн. грн., фірмам тестя і тещі – 58 млн. грн.
Як ви думаєте, за таких сум підозрюваний має можливості чинити тиск на свідків, слідчих чи взагалі втекти? Питання риторичне. Але чомусь ДБР навіть не вимагає взяття його під варту без права вийти під заставу. Воно просто визначає цю заставу в 60 млн грн. А найсправедливіший на світі суд на засіданні 25 березня 2024 р. відправляє О. Козловського додому, до квартири 158 кв. метрів, під заставу лише 6 млн грн. Це людина, яка підозрюється в розкраданні 58 млн! Яка підозрюється в тому, що просто позбавила військових їжі! Що може бути цинічнішим?! Нагадаємо, що при слуханні у суді справи православних журналістів про пом'якшення запобіжного заходу їм навіть не дозволяли передати пляшку води.
Крадіжка снарядів у ЗСУ
27 січня 2024 р. у Телеграм-каналі СБУ з'явилося повідомлення: «Служба безпеки України за сприяння Міноборони викрила чиновників оборонного відомства та менеджерів Львівського арсеналу, які вкрали майже 1,5 млрд грн на закупівлю снарядів».
Вдумаємось у цю цифру! 1,5 млрд. гривень! Це навіть не 58 млн., як у попередньому прикладі. СБУ повідомляє і деякі подробиці схеми: «…у серпні 2022 р. чиновники підписали контракт на закупівлю оптової партії артснарядів із постачальником озброєнь "Львівський арсенал". Згодом Міноборони перевело на рахунки підприємства всю суму, передбачену підписаним документом. Після отримання коштів менеджмент компанії перерахував частину грошей на баланс іноземної комерційної структури, яка мала поставити замовлені боєприпаси в Україну. Однак не відправила жодного снаряда до нашої країни, а отримані гроші вивела в тінь, перевівши їх на рахунки ще однієї афілійованої структури на Балканах». Ось так!
Якщо у солдатів на передовій вкрали їжу, це означає, що вони йдуть і купують її за свої гроші у навколишніх населених пунктах. А якщо в них вкрали снаряди? Причому на 1,5 млрд. грн! Це означає, що вони залишилися беззбройними перед ворогом! Це означає, що багато хто з них загинув просто тому, що чекав снарядів і не дочекався. Ось де справжній злочин! Ось де справжня держзрада!
І як ви вважаєте, який запобіжний захід суд обрав керівникам «Львівського арсеналу»? Директору Юрію Збітньову Вищий антикорупційний суд обрав запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, причому навіть не цілодобового, а лише з 12 години дня до 8 години ранку. А фігуранту цієї справи з боку Міноборони, колишньому керівнику Департаменту озброєння та військової техніки Олександру Лієву суд не обрав жодного запобіжного заходу взагалі.
Групове згвалтування
В Україні розслідуються десятки великих корупційних скандалів, у яких фігурують багатомільйонні суми і в яких підозрюваних відправляють під домашній арешт або випускають під заставу. Причому суми застави часто набагато менші, ніж гроші, в присвоєнні яких підозрюються фігуранти. Але приклад трохи з іншої опери.
У Черкасах 6 травня 2023 р. троє чоловіків, двоє з яких були співробітниками поліції, зґвалтували неповнолітню дівчину. До речі, а чому всю поліцію України на цій підставі не звинувачують у педофілії? Не ухвалюють антиполіцейських законопроєктів? Ну, гаразд. Підозрюваних затримали, привезли до суду для обрання запобіжного заходу, а суд усіх трьох відправив під домашній арешт. Це при тому, що ч. 3 ст. 152 Кримінального кодексу України: «згвалтування неповнолітньої, вчинене групою осіб» передбачає до 12 років позбавлення волі. Це при тому, що, виходячи з практики справ про згвалтування, дуже часто підозрювані чинять тиск на жертву, а часом конкретно загрожують, з вимогою заявити, що все відбувалося за взаємною згодою.
Але ж це вам не журналістика, це ж вам не новини публікувати!
Замість СІЗО у Копенгаген
І нарешті обіцяна історія про Копенгаген. 1 лютого 2023 р. було затримано колишнього співробітника департаменту аграрної політики Одеської ОВА Сергія Чухрія. Його взяли на місці злочину при отриманні хабара в розмірі 40 000 доларів США. Загалом, за версією слідства, чиновник вимагав від підприємства «Ей Пі Трейдинг Україна» 60 тис. доларів за позитивне вирішення питання про оренду земельних ділянок у розмірі 4 га та 1 га на узбережжі річки Дунай у місті Рені Одеської області.
А зовсім недавно було опубліковано пост С. Чухрія, в якому він хвалиться тим, що їде до Копенгагена на концерт гурту «Металіка».
При цьому, на тлі посилення мобілізації в Україні, ексчиновник саркастично пише: «Побуду ухилянтом…». Ми не знаємо, який запобіжний захід обрав йому суд і чи обрав взагалі, і ми тим більше не знаємо, яким чином він опинився за кордоном. Але факт залишається фактом: людина, взята на місці злочину на хабарі в 40 тис. доларів, їде в Копенгаген на концерт, а православні журналісти, вина яких полягає в тому, що вони повідомляли в стрічці новин про події, що реально відбувалися, сидять уже більше 3 місяців на нарах.
Де справедливість для всіх? Чому одним – нари, а іншим Копенгаген? Хіба вина православних журналістів більше, ніж С. Чухрія, А. Козловського, Ю. Збітнєва та багатьох інших підозрюваних?
Висновки
Висновки з усього сказаного вище нехай кожен зробить сам. А ще краще, щоб слідчі, прокурори та судді засоромились би цієї жахливої несправедливості, деякі приклади якої ми навели і відпустили б невинних додому.
