Чи допоможе нам Венеційська комісія?
Законопроєкт про заборону УПЦ направлено до Венеційської комісії. Які шанси, що його визнають неконституційним і не приймуть взагалі?
19 жовтня 2023 р. Верховна Рада 267 голосами народних депутатів проголосувала за ухвалення у першому читанні законопроєкту 8371 про заборону діяльності в Україні релігійних організацій із керівним центром у державі-агресорі. Незважаючи на те, що УПЦ не має керівного центру в Росії, законопроєкт спрямований саме проти неї. Про це говорять ініціатори і прихильники цього законопроєкту, знову ж таки незважаючи на те, що УПЦ у законопроєкті не згадується. Що означає ухвалення закону у першому читанні, ми докладно розглядали у статті «УПЦ заборонили у першому читанні, що далі?», а його суть – у статті «Законопроєкт Шмигаля: заборона УПЦ у 4 ходи».
Після ухвалення законопроєкту у першому читанні було два варіанти розвитку подій: або довга пауза для вивчення реакції внутрішньоукраїнської та міжнародної спільноти, або форсоване прийняття у другому та третьому читанні, підпис Президента та набуття чинності. Спочатку все йшло до того, що буде реалізовано другий варіант. Заступник голови фракції «Слуга народу» Євгенія Кравчук в інтерв'ю агентству «Укрінформ» заявила, що законопроєкт №8371, який передбачає заборону УПЦ, мають намір розглянути у Верховній Раді у другому читанні до кінця поточного року.
Але реакція і всередині України, й особливо за кордоном, була настільки негативною, що зараз дедалі чіткіше промальовується перший варіант.
21 листопада 2023 р. група народних депутатів надіслала спікеру Верховної Ради Руслану Стефанчуку листа з вимогою «звернутися до Венеційської комісії з проханням надати висновок про відповідність проєкту Закону "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності в Україні релігійних організацій", реєстраційний номер 8371 від 19.01.23, конституційному та міжнародному праву, європейським стандартам та цінностям». На момент 27 листопада 2023 р. звернення до спікера Верховної Ради підписали вже 53 народні депутати.
За словами народного депутата від «Європейської солідарності» Ірини Геращенко, ця вимога унеможливила розгляд законопроєкту №8371 у другому читанні до кінця 2023 року. Вона також звернула увагу, що серед цих 53 депутатів, які підписали звернення до Р. Стефанчука, є депутати від президентської фракції «Слуга народу», а саме звернення зумовлене «міжнародною реакцією та критикою на адресу законопроєкту, з якою виступили на Заході та в США» .
Що являє собою Венеційська комісія
Ця комісія була створена у 1990 р. при Раді Європи та має офіційну назву: «Європейська комісія за демократію через право». Венеційською вона називається неофіційно, оскільки її сесії відбуваються в Венеції. Цікава деталь: з одного боку, в роботі Комісії не зобов'язані брати участь країни-члени Ради Європи, а з іншого – в роботі комісії можуть брати участь країни, що не входять до Ради Європи. Так, членами Венеційської комісії є Алжир, Бразилія, Ізраїль, Казахстан, Південна Корея, Мексика, Перу, США, Туніс, Чилі та інші країни.
Венеційська комісія є консультативним органом і займається в основному аналізом законів та законопроєктів держав-учасниць щодо їх відповідності конституційному та міжнародному праву. Комісія складається з незалежних експертів, які є авторитетними фахівцями у вищезазначених галузях права та мають досвід роботи з різними демократичними інститутами. Кожна країна-учасниця призначає в комісію одного експерта, який при цьому не представляє свою державу, не може отримувати від неї інструкцій, а діє незалежно, виходячи зі своїх власних переконань. Термін повноважень кожного члена Венеційської комісії – 4 роки.
На сьогоднішній день таким членом від України є Сергій Головатий, який одночасно обіймає посаду заступника голови Конституційного суду України. Саме він 27 грудня 2022 року ухвалював рішення про конституційність порошенківського закону про насильне перейменування релігійних організацій, центр яких знаходиться в країні-агресорі. Ця обставина кидає тінь сумніву на його незалежність, оскільки незрозуміло, як він може бути незалежним експертом, водночас будучи представником судової гілки влади держави.
У своїй діяльності Комісія здебільшого зосереджується на дотриманні стандартів демократії, виборної системи, а також на захисті прав різних меншин. Консультативний характер цього органу не передбачає, що його рішення мають виконуватися в обов'язковому порядку, проте на висновки Венеційської комісії орієнтуються багато міжнародних та європейських органів при ухваленні своїх рішень. Особливо це стосується тих випадків, коли певна держава веде переговори з Євросоюзом чи іншими європейськими організаціями щодо співробітництва, а тим більше – вступу.
У випадку з Україною недотримання рекомендацій Венеційської комісії без перебільшення може вартувати їй членства в ЄС. У Євросоюзі і так багато скептиків із цього приводу. В Угорщині, Словаччині, а тепер і в Нідерландах при владі перебувають уряди, які вважають, що нашій країні не місце в ЄС. І давати їм зайвий привід закидати Україні невідповідність європейським стандартам прав людини – не найрозумніше рішення.
Це чудово розуміє українська влада. 26 листопада 2023 р. голова фракції «Слуга народу» у Верховній Раді Давид Арахамія заявив, що експертиза законопроєкту про заборону УПЦ у Венеційській комісії потрібна Україні для вступу в ЄС.
«З огляду на складність проходження відкриття переговорної процедури з ЄС треба мати 100% гарантію, що нам це не вдягнуть на голову як порушення релігійних прав. Тому Венеціанка – це нормальне рішення», – написав він у коментарі до публікації ексзаступника міністра інформаційної політики Дмитра Золотухіна у Facebook, у якій той дорікав депутатам, які звернулися з відповідною вимогою до Р. Стефанчука, у лобіюванні інтересів «московських попів».
Важливість висновків Венеційської комісії
Давида Арахамію можна трохи поправити: для вступу в ЄС Україні потрібна не експертиза законопроєкту 8371, а позитивний висновок Венеційської комісії, що насилу можна собі уявити, враховуючи явний дискримінаційний зміст самого законопроєкту.
Проте стверджувати, що Венеційська комісія однозначно забракує законопроєкт 8371, було б дещо передчасно. Вона навряд чи його схвалить, але критика Венеційської комісії може бути настільки спільною та м'якою, що дозволить нашій державі й надалі законодавчо утискувати УПЦ. Наприклад, у 2019 р. Венеційська комісія оприлюднила свої висновки щодо релігійного закону в Чорногорії. У цих висновках містилася настільки м'яка критика цього закону і настільки розпливчасті рекомендації щодо його покращення та уточнення, що чорногорська влада змогла прийняти цей закон, згідно з яким практично вся церковна власність, включаючи храми та монастирі відбиралася у Церкви. У цьому випадку чорногорським православним Венеційська комісія не допомогла. Власність вдалося відстояти шляхом тривалих численних протестів, молебнів та хресних ходів, які врешті-решт призвели до перемоги на парламентських виборах опозиційних сил.
Ще один приклад, це протистояння України та Венеційської комісії з питання ухвалення змін до законів «Про освіту», «Про національні меншини в Україні» та «Про забезпечення функціонування української мови як державної», які багато хто називав законом про тотальну українізацію.
Ще до війни Венеційська комісія визнала ці законопроєкти дискримінаційними, такими, що не відповідають Конституції та міжнародним зобов'язанням України, що порушують права національних меншин. Комісія запропонувала внести до цих законів низку суттєвих змін. При цьому основні інститути Євросоюзу – Європарламент та Єврокомісія – вимагали від України врахувати рекомендації Венеційської комісії щодо прийняття законодавства.
«Завершити реформу правової бази для національних меншин, яка нині готується відповідно до рекомендацій Венеційської комісії та прийняти негайні та ефективні механізми реалізації», − йшлося у зверненні Єврокомісії. «Європейський парламент <…> просить українську владу повністю дотримуватися своїх міжнародних зобов'язань і рекомендацій, які містяться в висновку № 960/2019 Венеційської комісії, тобто поважати право нацменшин на розвиток і повне використання своєї мови і діяти з найвищим ступенем уважності та балансу щодо наценшин, їхніх мов та їхніх прав на освіту», − йшлося у резолюції Європарламенту.
Але незважаючи на це, Україна все ж таки ухвалила ці закони (точніше поправки до законів), а Володимир В'ятрович назвав тоді висновки Венеційської комісії неадекватними. Зараз він називає її членів «проросійськими» (ну ще б пак): «Я б не сказав, що Венеційська комісія – антиукраїнська, але там досить сильне проросійське лобі, є проросійські позиції. Це показали рекомендації комісії щодо закону про національні меншини».
Із законопроєктом щодо заборони УПЦ у В'ятровича від можливої експертизи комісії тривожні очікування: «Підсумок може бути не на нашу користь».
Висновок
Загалом від звернення до Венеційської комісії можна очікувати позитивного ефекту. Елементарний здоровий глузд підказує, що там не зможуть визнати законопроєкт про заборону найчисельнішої конфесії України відповідним Конституції та уявленням Європи про права людини. До речі, у рекомендаціях щодо законодавства про національні меншини міститься одна цікава пропозиція – залучити до розробки цього законодавства самі національні меншини. Якби українська влада справді хотіла б убезпечити Україну від реального впливу РПЦ, то вона залучила б УПЦ до вироблення відповідних рішень. Але, мабуть, таке завдання не стоїть, реальним завданням є знищення УПЦ та створення повністю підконтрольної владі релігійної організації, на яку влада могла б розраховувати у потрібні моменти.
Якщо ж висновки Венеційської комісії будуть негативними, то багато залежатиме від того, наскільки жорсткими будуть формулювання. Якщо вони будуть досить однозначними, то навряд чи Верховна Рада наважиться ухвалити законопроєкт 8371 у тому вигляді, в якому він зараз існує.
Інакше переговори щодо вступу України до Євросоюзу можуть значно ускладнитися. А якщо Україна і вступить до ЄС, то слід очікувати, що суперечки між вірянами УПЦ та їхніми опонентами розглядатимуться в останній інстанції в судовій системі ЄС, яка швидше за все виноситиме рішення, не надто приємні для української влади. Втім, і без вступу до ЄС є можливість звернення до Європейського суду з прав людини і, здається, рішення цього суду на користь вірян УПЦ – це лише питання часу.
Найімовірнішим на сьогоднішній день є варіант із затягуванням розгляду цього законопроєкту. Сьогодні в Україні почалися вельми неоднозначні внутрішньополітичні процеси, і давати критикам нинішньої влади зайві аргументи для цієї критики − не дуже розумно.
Однак слід пам'ятати, що в політиці існує прийом, який можна назвати продажем повітря. Щодо нашої ситуації це означає, що влада може запропонувати УПЦ певні компроміси в обмін на неприйняття закону про заборону УПЦ, який насправді і так (з великою ймовірністю) не буде прийнятий. І тут уже питання в мудрості нашого священноначалля, щоб не купуватись на цю приманку і не пожертвувати інтересами Церкви.
