УПЦ заборонили у першому читанні, що далі?

Як епіграф хотілося б навести слова апостола Якова, дуже доречні в даному випадку: «З великою радістю приймайте, браття мої, коли впадаєте в різні спокуси, знаючи, що випробування вашої віри виробляє терпіння; терпіння ж має мати досконалу дію, щоб ви були досконалі у всій повноті, без жодного недоліку. Якщо ж у когось із вас бракує мудрості, нехай просить у Бога, що дає всім просто і без докорів, і дасться йому» (Як. 1:2-5).

Ось цієї мудрості і попросимо у Бога, щоб нам не впасти ні в паніку, ні в безтурботність.

19 жовтня 2023 р. Верховна Рада 267 голосами народних депутатів проголосувала за ухвалення в першому читанні законопроєкту 8371 про заборону діяльності в Україні релігійних організацій з керівним центром у державі-агресорі. Законопроєкт був внесений Кабінетом міністрів 19 січня 2023 р. Суть цього законопроєкту розглянута у статті «Законопроєкт Шмигаля: заборона УПЦ у 4 ходи», тому тут не будемо на цьому зупинятися, а подивимося, якими можуть бути подальші кроки влади щодо боротьби з УПЦ, і що віруючі можуть зробити для захисту свого конституційного права на свободу совісті.

Незважаючи на те, що в тексті законопроєкту немає згадки про конкретні релігійні організації, і прихильники УПЦ, і її противники сприймають цей законопроєкт як спрямований саме проти УПЦ. Соромно сказати, але в Раді перед голосуванням безліч нардепів радісно скандувало кричалку «Геть московського попа».

Законопроєкт цей з'явився не сам собою, а в контексті масштабних гонінь на УПЦ, які мають багато складових: і попередні антицерковні законопроєкти, і заяви можновладців, і переслідування з боку правоохоронних органів, і шельмування у ЗМІ, і дії радикалів, і захоплення храмів і так далі. Усе це спрямоване проти УПЦ, і тому вдати, що законопроєкт 8371 не загрожує УПЦ, оскільки вона в тексті не згадується, досить наївно.

Крок 1: перше читання законопроєкту

Цей крок влада вже зробила. Перше читання законопроєкту означає, що він береться за основу. Тобто, саму концепцію вже міняти не можна. Релігійні організації, афілійовані з державою-агресором, будуть заборонені. Але це ще далеко не означає заборону громад УПЦ у реальності.

Крок 2: друге читання

Після ухвалення законопроєкту за основу починається робота над його остаточним текстом. Здебільшого цю роботу виконує не вся Верховна Рада, а відповідний комітет. Він приймає поправки, запропоновані депутатами, погоджує їх і таке інше. Потім це знову виноситься на розгляд Верховної Ради, яка може проголосувати за остаточний текст «оптом», а може голосувати за кожну поправку окремо. При цьому кожна така поправка може окремо обговорюватися, що теоретично може затягнути друге читання дуже надовго.

В принципі, між першим і другим читанням законопроєкту може пройти значний час, місяці, а то й роки. Можливо, влада не буде педалювати друге читання, а подивиться на реакцію українського суспільства, наших міжнародних партнерів, міжнародних правозахисних організацій тощо. Якщо ця реакція буде негативною, причому настільки негативною, що це не буде влаштовувати можновладців, то законопроєкт 8371 можуть відкласти в довгу скриньку. Однак, маючи в кишені голосування за перше читання, влада буде тиснути на Церкву, схиляючи її до компромісів або приєднання до ПЦУ у тій чи іншій формі.

Завдання віруючих цьому етапі – максимально активізувати протест, використовуючи всі форми, передбачені законом. Мобілізувати всіх прихильників УПЦ в Україні та за кордоном, апелювати до міжнародних партнерів України, Помісних Церков, голосно заявляти про порушення базових прав людини тощо. Усі ці зусилля можуть змусити владу відмовитися від подальших кроків щодо заборони УПЦ або принаймні уповільнити цей процес.

Крок 3: третє читання

Після другого читання є ще й третє. На цьому етапі текст закону вже не змінюється, але визначаються різні процедурні моменти, зокрема термін набуття ним чинності. Якщо політичне протистояння за цим законом буде значним, то влада може піти на те, щоб відстрочити час набуття чинності законом на якийсь термін. Найчастіше відстрочують на рік, а через рік можуть відстрочити ще на рік і таке інше. Так, до речі, було із законом про продаж землі.

Крок 4: підпис президента

Якщо все ж таки ВРУ проголосує законопроєкт 8371 у всіх читаннях, далі він потрапить на підпис президента. Чи підпише його президент чи ні, буде залежати від тієї політичної кон'юнктури, яка на той час складеться. Передбачити її навіть приблизно неможливо, оскільки і Україна, і світ загалом увійшли в епоху такої турбулентності, що ситуація може помінятися кардинально буквально за один день. Цілком можливо, що прізвище президента, якому на підпис потрапить законопроєкт 8371, буде вже не Зеленський. Нещодавно він сам заявив, що не буде балотуватися в президенти, якщо вибори будуть після війни.

На цьому етапі з боку віруючих можливі ті самі форми захисту своїх прав, що й на попередньому. Але слід розуміти, що тут питання підписання чи не підписання законопроєкту буде залежати від інтересів однієї людини, а не політичних партій, як на попередньому етапі.

Президент зобов'язаний протягом 15 днів або підписати та опублікувати закон, або внести до нього свої поправки й відправити назад до Верховної Ради. Ці поправки за бажання можуть бути такими, що ще дуже довго будуть узгоджуватися депутатами. Тобто президент, якщо він не хоче заявляти свою однозначну позицію (або її не має зовсім), може затягувати остаточне ухвалення документа як завгодно довго.

Крок 5: набрання чинності

Закон набирає чинності через десять днів із дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом. Якщо це станеться, то у ст. 5 «Відділення церкви (релігійних організацій) від держави» Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» з'явиться таке доповнення:

«Не допускається діяльність релігійних організацій, афілійованих з центрами впливу релігійної організації (об'єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка здійснює збройну агресію проти України».

У перекладі з юридичної мови на загальнозрозумілу це означає, що діяльність парафій, монастирів, семінарій, братств і так далі буде заборонена, якщо вони підпорядковуються якомусь центру, який у свою чергу підпорядковується Московській патріархії (або іншій російській організації). Але таке підпорядкування ще треба буде довести. Для цього влада повинна зробити наступні кроки.

Крок 6: релігієзнавча експертиза

Законопроєкт 8371 передбачає розширення повноважень Державної служби з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС), а саме: надання їй права проводити релігієзнавчу експертизу щодо зв'язку релігійних організацій з «центрами впливу», які управляються з РФ. Дослівно це звучить так: «Проведення релігієзнавчої експертизи діяльності релігійних організацій щодо виявлення підпорядкованості у канонічних та організаційних питаннях із центрами впливу релігійної організації (об'єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться поза Україною в державі, яка здійснює збройну агресію проти України».

Під «центром впливу» тут треба розуміти Київську Митрополію. Релігієзнавчу експертизу, яка стверджує, що Київська Митрополія підпорядковується Московській патріархії, ДЕСС вже провела. Тепер же вона, виходячи з буквального тексту законопроєкту 8371, повинна проводити релігієзнавчу експертизу по кожному з понад 12 тисяч парафій УПЦ і по кожному з понад 260 монастирів.

Якщо врахувати, що релігійна громада чи монастир може створюватися просто для задоволення релігійних потреб своїх членів, то довести подібне підпорядкування може бути дуже непросто. УПЦ може заявити, що вона відтепер буде являти собою якусь конфедерацію єпархій, кожна з яких буде самостійною у своєму управлінні. У давнину саме така єпархія з єпископом на чолі називалася Помісною Церквою. А єпархія, у свою чергу, може стати конфедерацією громад. Таким чином, довести зв'язок конкретної парафії з Московською патріархією буде практично неможливо, якщо діяти в рамках закону. Втім, якщо влада захоче, вона не буде звертати на ці рамки уваги.

У будь-якому разі висновки релігієзнавчої експертизи ДЕСС можуть бути оскаржені в суді в кожному окремому випадку.

Крок 7: «усунення порушень»

Якщо все-таки релігієзнавча експертиза ДЕСС виявить зв'язок громади з «центром впливу», що підпорядковується Москві, й усі судові інстанції залишать це рішення в силі, тоді ДЕСС повинна буде видати громаді припис «щодо усунення порушень, виявлених за результатами проведення релігієзнавчої експертизи, на місячний термін від дня видання розпорядження». Таким «усуненням порушень» якраз і можливо видалення зі статуту громади згадки про УПЦ і заява про те, що «центром впливу» на громаду є конкретний єпископ. І нехай ДЕСС доводить, що він, у свою чергу, підпорядковується «центру впливу», керованому з Москви.

Крок 8: звернення до суду

Якщо ж громада не усуне «порушення» або ДЕСС визнає це усунення недостатнім, то ДЕСС може звернутися «до суду з адміністративним позовом про припинення діяльності релігійної організації…», оскільки норма про те, що діяльність релігійної організації може бути припинена або нею самою, або судом, зберігається.

На цьому етапі громада цілком може виграти суд у ДЕСС і довести законність своєї діяльності. Причому розгляди можуть відбуватися дуже довго у різних судових інстанціях.

Крок 9: заборона

Якщо ж громада усі суди програє, то її діяльність справді може бути заборонена. Але вона відразу може відродитися в іншій формі. Стаття 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачає, що «повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов'язковим».

Тобто громада може звершувати богослужіння, проповідувати свою віру, займатися справами милосердя тощо взагалі без державної реєстрації та повідомлення держорганів про своє існування. Щоправда, у цьому разі громада не буде суб'єктом права і не буде мати власних майнових чи інших прав. Простіше кажучи, з погляду держави це буде сукупність громадян, які займаються діяльністю, не забороненою законом.

Звісно, у цьому разі виникне питання церковного майна. Кому буде належати храм, церковні гроші та інше майно. Одним із способів зберегти все це в громаді є продаж або відчуження в іншій формі церковного майна на користь приватних осіб: громадян, благодійних фондів або інших громадських (не релігійних) організацій. Цей спосіб може спрацювати, хоча він не позбавлений істотних недоліків.

По-перше, є ймовірність, що буде доведено в судовому порядку, що храм насправді належить все ж таки релігійній громаді, відповідно, його передача приватним особам може бути анульована. А по-друге, на приватну особу можна чинити тиск, щоб забрати храм або вигнати з нього православну громаду. Наприклад, якийсь заможний благодійник придбав землю, збудував храм і передав усе це громаді. Але ж відповідні органи дуже легко можуть такому благодійнику натякнути, що якщо він хоче зберегти свій бізнес, то має передати храм ПЦУ.

Крок 10: судові розгляди

Як уже говорилося, кожна дія ДЕСС чи інших держорганів може бути оскаржена в судовому порядку. За розглядом у суді першої інстанції може слідувати апеляційний розгляд, потім касаційний, Верховний суд тощо. Якщо права православних віруючих не будуть захищені, і при цьому національні засоби юридичного захисту будуть вичерпані, тоді з'являються наступні дві можливості.

Перша – це звернення до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Вже сьогодні багато експертів, як серед прихильників, так і антипатиків УПЦ припускають, що на Україну чекає масове скасування судових рішень, прийнятих проти УПЦ та її віруючих, з боку ЄСПЛ. Для цього є всі підстави. У цьому випадку Україна повинна буде не лише скасовувати рішення ДЕСС чи судів, а й відшкодовувати громадянам збитки, завдані у зв'язку із обмеженням їхніх прав. Якщо ж Україна вступить до Євросоюзу, такий розвиток подій стане ще вірогіднішим.

Друга можливість – це звернення до Конституційного Суду України в порядку конституційних скарг. Відповідно до статті 151-1 Конституції України: «Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України (конституційність) закону України щодо конституційної скарги особи, яка вважає, що застосований у остаточному судовому рішенні у її справі закон України суперечить Конституції України».

При цьому право на конституційну скаргу мають особи незалежно від їхнього громадянства. Уявімо собі, що, якщо в Україні, за словами експерта ДЕСС Людмили Філіпович, віруючих УПЦ близько 6 мільйонів осіб, і всі вони подадуть до Конституційного суду скарги на закон (законопроєкт) 8371. А якщо до них додадуться іноземні громадяни?

Загалом юридичні можливості для захисту від законопроєкту 8371 є, і вони досить різноманітні, але...

Висновок

Небезпека законопроєкту 8371 лежить не в юридичній площині, а в суспільно-політичній. Якщо Україна була б правовою державою, взагалі не треба було б переживати. Але, на жаль, це сьогодні не так. Недруги УПЦ здебільшого тексту законопроєкту не читали і читати не збираються. Для них рішення ВРУ від 19 жовтня 2023 р. звучить так: Верховна Рада заборонила УПЦ. А це як спусковий гачок, команда «фас», що означає, що з УПЦ можна розправлятися, наскільки в кого вистачить сил. І ніхто таких людей не збирається переконувати у протилежному. Це означає, що нападки на УПЦ у ЗМІ, незаконні перереєстрації, захоплення храмів і все інше лише будуть тільки посилюватися.

Але недруги УПЦ не можуть зрозуміти одного: у віруючих можна забрати храм, земельну ділянку, інше майно, можна перереєструвати громаду тощо, але не можна забрати саму віру. Це пласкі банальні слова, але ця банальність не скасовує їхнього сенсу. Віру людина може віддати лише сама. Якщо вона залишається вірною Христу та Його Церкві, ніяка Верховна Рада не може завадити цьому. Якщо всі 6 мільйонів віруючих УПЦ (за оцінкою ДЕСС) збережуть вірність Церкви, з нею нічого не станеться поганого, скільки б антицерковних законопроєктів не ухвалила ВРУ.

Однак слід сказати і про ще одну небезпеку, яка може чатувати на Церкву. У ситуаціях, подібних до тієї, в якій опинилася УПЦ, завжди існує спокуса спертися на ті політичні сили, які сьогодні заявляють про свою підтримку УПЦ. Нині їх небагато, але вони є, а їхня підтримка у суспільстві може виявитися значно ширшою, ніж прийнято вважати. Але якщо УПЦ почне себе з ними асоціювати, якщо закликатиме віруючих за них голосувати і так далі, вона потрапить у пастку. Люди побачать в УПЦ більше суб'єкта політичної боротьби, а не Церкву Христову. Церква відкрита всім, незалежно від політичних чи інших переконань. Церква має спасати людей від гріха і смерті, а не приводити політиків у владні кабінети. Чим загрожує надія на те, що прийде інший президент і при ньому Церкву не будуть гнати, дуже наочно можна бачити на прикладі Зеленського. Не можна забувати слова Святого Письма: «Не сподівайтеся на князів, на сина людського, в якому немає спасіння» (Пс. 145:3).

Шлях для віруючих може бути лише один: тверде стояння у вірі, недопущення у своїй душі злості та осуду, молитва і надія на Бога, який сказав: «Я створю Церкву Мою, і врата пекла не здолають її…» (Мф. 16:18).