Законопроект Шмигаля: заборона УПЦ у 4 ходи

19 січня 2023 р. до Верховної Ради було внесено законопроект 8371 про заборону діяльності в Україні релігійних організацій із керівним центром у Росії.

Законопроект спрямований «на забезпечення духовної незалежності, недопущення розколу в суспільстві за релігійною ознакою, сприяння консолідації українського суспільства та захисту національних інтересів».

Він передбачає внесення змін до Законів України «Про свободу совісті та релігійні організації» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Його ініціатор – голова Кабінету Міністрів Денис Шмигаль. А значить – законопроект напевно ухвалять. Про це заявив в ефірі «5 каналу» народний депутат від партії «Слуга народу», член комітету ВР з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський: «Цей законопроект є пріоритетним з точки зору національної безпеки України, і питання забезпечення державного суверенітету та територіальної цілісності явно переважають над можливими негативними оцінками заборони діяльності релігійних організацій із центром управління у Кремлі, тому я прогнозую, що цей закон буде ухвалено досить швидко. Я думаю, до кінця зими є всі шанси цей законопроект ухвалити як мінімум у першому читанні».

Про це ж говорив на початку року і речник парламенту Руслан Стефанчук: «Сьогодні і суспільство, і всі ми готові до радикальних рішень. Кабміну поставлено завдання найближчим часом розробити законопроект, який, я впевнений, буде одноголосно ухвалено у Верховній Раді України».

На таку активність Кабміну вже досить скривджено відреагував автор іншого законопроекту «про заборону», народний депутат від партії «Європейська солідарність» Микола Княжицький, який нарікав, що подібний законопроект уже існує і навіть був підтриманий відповідним комітетом Верховної Ради. Детальніше про законопроект М. Княжицького можна прочитати у статті «Законопроект про заборону в Україні РПЦ: у чому підступ». Тут же коротко нагадаємо, що він припускає, що, по-перше, в Україні буде заборонено Російську Православну Церкву, а по-друге, що «православною» зможе назвати себе лише та релігійна організація, яка або підпорядковується ПЦУ або отримала від неї дозвіл так називатися.

М. Княжицький – представник «Євросолідарності» Порошенка, де вважають, що церковна тема – це їхній ексклюзив, а тому не хочуть віддавати ініціативи. Нардеп заявив, що Кабмін вніс свій законопроект, а не підтримав його проект, оскільки хоче «будувати автократію». Все це нагадує розбирання двох гієн, у якій кожен бореться за право вчепитися в жертву першим.

Ні для кого не є секретом, що всі ці (і багато інших) законопроекти спрямовані проти УПЦ. Погляньмо, які ходи приготували віруючим у Кабміні.

Хід 1: заборона

Хід 1 – це власне сама заборона. Сформульовано його у формі доповнення до ст. 5 «Відділення церкви (релігійних організацій) від держави» Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»:

«Не допускається діяльність релігійних організацій, які афілійовані з центрами впливу релігійної організації (об'єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка здійснює збройну агресію проти України».

У цьому формулюванні йдеться про три суб'єкти:

1. Релігійна організація, діяльність якої не допускається. Це – парафії, монастирі тощо.
2. Центр впливу релігійної організації (об'єднання). Це може бути єпархіальне управління, але найімовірніше сама Київська митрополія УПЦ.
3. Керівний центр (управління), яке перебуває за межами України в державі, яка здійснює збройну агресію проти України. Це – Московська патріархія.

Неважко помітити, відносини між Суб'єктом №1, тобто приходом і Суб'єктом №2, тобто митрополією, позначені терміном «афіліація», а сам Суб'єкт №2 названий не керівним центром і центром управління, а центром впливу. Поняття «вплив» набагато ширше, ніж «управління», і може трактуватися в будь-якому широкому значенні та застосовуватися до будь-якого широкого кола осіб.

У законодавстві України немає визначення терміна «афіліація» стосовно релігійних організацій. Відповідно, трактуватимуть його чиновники на власний розсуд. Зроблено усе це для того, щоб було легко довести зв'язок приходу чи монастиря з центром впливу, тобто з Київською митрополією УПЦ. Голова Держслужби у справах релігій В. Єленський якось нарікав, що заборонити громади УПЦ буде складно через те, що вони у своїх статутах можуть позначити себе як організації, що не залежать взагалі ні від кого. Таке формулювання заборони покликане вирішити цю проблему, оскільки досить легко довести, що парафія чи монастир «афілійовані» з Київською митрополією, а сама Митрополія є «центром впливу» для приходу та монастиря, навіть якщо у статутних документах про це не сказано.

Відносини Суб'єкта №2 і Суб'єкта №3 визначені як «керівництво» або «управління». Тобто для заборони громади УПЦ треба довести, що на громаду впливає Київська митрополія, а сама Митрополія перебуває під керуванням центру в Росії.

Хід 2: релігієзнавча експертиза

Наступні три ходи – це розширення повноважень центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику в сфері релігії. На сьогоднішній день це Державна служба України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС), яку очолює давній антипатик УПЦ Віктор Єленський.

Так ст. 30 «Центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері релігії» Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», в якій описуються повноваження ДЕСС, доповнюється наступним абзацом:

«Проведення релігієзнавчої експертизи діяльності релігійних організацій щодо виявлення підпорядкованості у канонічних та організаційних питаннях з центрами впливу релігійної організації (об'єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться поза Україною в державі, яка здійснює збройну агресію проти України».

Тобто В. Єленський разом зі своїми підлеглими буде визначати – чи підкоряється УПЦ у канонічних та організаційних питаннях Московській патріархії. Можна припустити, що дана експертиза дійде висновку, що в організаційних питаннях УПЦ не підпорядковується Московській патріархії, оскільки що таке «організаційні питання» всі уявляють досить ясно. Та й у статутних документах жодних натяків на організаційний зв'язок УПЦ і РПЦ немає.

Але інша річ – питання канонічні. Що це таке, що таке канонічне право взагалі, які його джерела тощо, мало хто собі уявляє. Тому тут можливе будь-яке свавілля. І найімовірніший результат «експертизи» під керівництвом В. Єленського – це те, що УПЦ буде визнано залежною від РПЦ у канонічних питаннях, навіть незважаючи на те, що у статутних документах УПЦ про це не сказано. Більше того, інший варіант у нинішній ситуації за фактом неможливий, інакше буде незрозуміло, навіщо взагалі влада почала цю дику кампанію проти УПЦ.

Хід 3: усунення порушень

Це наступне нове повноваження ДЕСС, продовження тієї ж ст. 30 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»:

«Видання розпоряджень щодо усунення порушень, виявлених за результатами проведення релігієзнавчої експертизи, у місячний строк з дня видання такого припису».

Якби ДЕСС виявила якісь згадки про РПЦ у статуті УПЦ, вона могла б вимагати їх звідти прибрати. Але як можна усунути те, що формально не визначено, а власне питання канонічної підпорядкованості чи зв'язку?

Тобто Єленський каже – ми знайшли канонічні зв'язки із РПЦ, усуньте. А в УПЦ кажуть – у нас цих зв'язків немає. Що далі? Далі ДЕСС після місяця, даного для усунення порушень, зможе сміливо заявити, що порушення не усунуті й зробити наступний хід.

Хід 4: звернення до суду

Наступне нове повноваження ДЕСС, продовження тексту ст. 30 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»:

«Звернення до суду з адміністративним позовом про припинення діяльності релігійної організації у разі невиконання нею розпоряджень про усунення порушень, виявлених за результатами проведення релігієзнавчої експертизи, у встановлений термін».

Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачає можливість припинення діяльності релігійної організації лише у двох випадках: за рішенням самої релігійної організації та за рішенням суду. Причому у ст. 16 «Припинення діяльності релігійної організації» надається вичерпний перелік підстав для такого рішення суду. Невиконання розпоряджень ДЕСС у цьому переліку немає. Законопроект 8371 пропонує усунути цю «прогалину» і доповнює ст.16 наступним абзацом: «У разі виявлення інших порушень вимог щодо створення та діяльності релігійної організації (об'єднання), установлених Конституцією України, цим та іншими законами України».

Тим самим законопроект 8371 дає світло чиновницькому свавіллю. Адже під поняття «інших порушень» можна за бажання притягнути будь-що. Але в даному випадку, звичайно, мається на увазі виявлення «експертизою» ДЕСС канонічного зв'язку або підпорядкування РПЦ. І для того, щоб уже взагалі не було жодних питань щодо можливості судової заборони релігійних організацій за позовом ДЕСС, ст. 16 доповнюють ще й наступним текстом:

«У випадках, передбачених цим Законом, діяльність релігійної організації може бути припинена в судовому порядку за адміністративним позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії або прокурора».

Як має вчинити суддя під час розгляду подібних справ? Якщо суддя сумлінний і незаангажований, він повинен призначити судову експертизу для перевірки правильності «експертизи» ДЕСС. І швидше за все, така судова експертиза буде доручена Інституту філософії НАН України, а саме відділу релігієзнавства, завідує яким сьогодні Олександр Саган, ще один давній антипатик УПЦ. Про те, що результати експертиз під керівництвом цих двох релігієзнавців збігатимуться, сумніватися не доводиться.

Висновок

Слід зазначити, що прямої згадки УПЦ у законопроекті 8371 немає, як немає її і в інших антицерковних законопроектах. Тому ухвалення цього законопроекту не означає автоматичної заборони УПЦ. Однак процесу в 4 ходи напевно буде дано зелене світло. І у зв'язку з цим хотілося б звернути увагу на ще одну заяву народного депутата від партії «Слуга народу», члена комітету ВР з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Федора Веніславського: «Я думаю, що ми зрештою пропишемо законопроект таким чином, що якщо релігійна організація не відмовиться від свого управління з боку країни-агресора, не задекларує, що жодних зв'язків – ні канонічних, ні організаційних, ні правових – немає, то вже у кожному конкретному випадку вирішуватиметься питання».

Іншими словами, від УПЦ вимагатимуть відмежуватися від РПЦ у канонічних, організаційних та правових питаннях. Власне, УПЦ це й зробила на Соборі УПЦ у Феофанії 27.05.2022 р. Але мабуть для влади України цього виявилося замало. Що ще можуть вимагати від УПЦ?

Спікер ВП Михайло Подоляк та голова Держетнополітики В. Єленський заявили, що в Україні має залишитися лише одна православна конфесія (ПЦУ). Тому влада зробить усе, щоб змусити парафії влитися в думенківську структуру. Мабуть, ПЦУ стане «придворною церквою», а УПЦ залишиться Христовою. Чи буде вона у легальному статусі, напівлегальному, чи піде у підпілля – про це зараз судити зарано.