Хто керує УПЦ, або аналіз експертизи ДЕСС із погляду здорового глузду

Дуже авторитетний католицький богослов і професор Мюнстерського університету Томас Бремер на запит «Мирян» зробив аналіз експертизи Держетнополітики про «зв'язки» УПЦ з РПЦ, в якій він назвав документ ДЕСС «упередженим», «що спотворює факти» і взагалі заявив, що його ніяк не можна розглядати як підтвердження зв'язків УПЦ із МП.

Богослов дуже жорстко розкритикував експертизу підопічних В. Єленського. І ми пропонуємо докладно розглянути, чому він так поставився до документа, на підставі якого в Україні розгорнули справжні репресії щодо УПЦ.

1 грудня 2022 року Президент Володимир Зеленський своїм указом ввів у дію рішення РНБО, яким зобов'язав Державну службу з етнополітики та свободи совісті у двомісячний термін провести релігієзнавчу експертизу Статуту про управління УПЦ на наявність церковно-канонічного зв'язку з Московським Патріархатом та за необхідності «вжити передбачених законом заходів».

На початку 2023 року Державна служба з етнополітики та свободи совісті цю експертизу провела. 

У результаті призначені ДЕСС «фахівці» зробили висновки, що УПЦ самостійності не має і є частиною РПЦ.

Практично відразу на цю експертизу відреагували в юридичному відділі УПЦ. Його голова протоієрей Олександр Бахов звернув увагу, що в документі було зміщено предмет дослідження і замість того, щоб «установити церковно-канонічний зв'язок», експерти «перейшли на залежність/незалежність, автокефалію/неавтокефалію». За словами юриста, вся експертиза – «це певна інтерпретація фахівців із філософії та історії свого бачення церковно-канонічного зв'язку в статуті про управління УПЦ». Він також заявив, що, читаючи її висновки, у нього склалося враження, ніби експертам «давали вказівки з Росії, а предметом дослідження став саме статут РПЦ», а не Статут Української Православної Церкви.

Трохи згодом адвокат Києво-Печерської лаври протоієрей Микита Чекман подав до Київського окружного адміністративного суду позов про незаконність проведеної ДЕСС експертизи, вказавши на численні порушення під час її проведення.

Одним із таких порушень став, за словами отця Микити, той факт, що дослідження проводили «упереджені особи, які неодноразово висловлювали негативне ставлення до УПЦ». Також він висловив надію «на законний, неупереджений і справедливий судовий розгляд». Зрозуміло, що за сучасних умов розраховувати на «упередженість» суду вірянам УПЦ не доводиться.

Саме з цієї причини Громадська організація «Миряни» вирішила ініціювати аналіз висновків «експертної комісії» ДЕСС. Улюблений прийом усіх опонентів УПЦ – знаходити у будь-яких «незручних» матеріалах «руку Москви». Однак у цій ситуації зробити це не вийде за всього бажання. Звинуватити Бремера в ангажованості чи зацікавленості результатами дослідження ніяк не можна, що, до речі, на початку своєї відповіді «Мирянам» підкреслив і сам професор, заявивши, що «будучи римсько-католицьким богословом із Німеччини, я не належу до жодної зі сторін цього питання». Отже, до його висновків варто уважно прислухатися.

Відповідь Бремера розбита на чотири параграфи, кожен із яких має кілька пунктів.

Статут УПЦ

Перший параграф присвячений аналізу нового Статуту УПЦ, ухваленого на Соборі в Феофанії 27 травня 2022 року. Бремер нагадав, що до цього моменту вона була «самоврядною Церквою з правами широкої автономії» у складі Руської Православної Церкви, а основні зв'язки передбачали участь глави УПЦ у Синоді РПЦ та участь єпископів УПЦ в Архієрейських та Помісних Соборах РПЦ. Також, зазначив професор, УПЦ отримувала миро з Москви.

Однак, як зазначає богослов, у новому Статуті УПЦ «більше немає жодних згадок про її належність до РПЦ», а Собор у Феофанії запровадив нову форму поминання, ухвалив рішення про відкриття парафій за кордоном та мироваріння.

Методологічні проблеми

Бремер зазначив, що в доповіді експертної комісії ДЕСС є «недоліки методологічного характеру».

По-перше, пише богослов, претензії комісії до «розмитості» статусу УПЦ у світовому Православ'ї «у канонічному праві може бути критерієм лише для оцінки, яка є конфесійною, тобто зробленою з богословської чи внутрішньоцерковної позиції». Тобто, пояснює професор, «розмитість» статусу УПЦ – це внутрішня справа Церкви, яка «не може вплинути на свободу віросповідання». Він нагадав, що «УПЦ – не єдина Православна Церква у світі, яка організована способом, невластивим канонам», а «церкви ніколи не функціонують ідеально відповідно до всіх правил та приписів».

Крім того, Бремер вважає, що комісія ДЕСС порушила «логіку аргументації», тому що її мета – вивчити докази розриву зв'язків між УПЦ та РПЦ, а не «ворожити та робити гіпотетичні припущення».

Він підкреслив, що для аналізу поточного статусу УПЦ необхідно враховувати лише Статут, прийнятий на Соборі у Феофанії, а не «раніші документи, складені в той період, коли УПЦ не заявляла про свою незалежність від РПЦ». Це означає, пише він далі, що «жоден документ РПЦ не може бути доказом чогось щодо УПЦ».

Більше того, на думку німецького богослова, «покладатися на документи, статути та інші джерела з Росії та РПЦ» не можна, «оскільки російська організація в такий спосіб може впливати на українські політичні та адміністративні рішення».

Бремер зазначив також, що якщо Комісія робить висновок, що УПЦ все ще є частиною РПЦ, то вона має підтвердити це, «спираючись на матеріал, який є у неї, а не на припущення про щось неіснуюче».

Оцінка фактів

Крім методологічних недоліків, вважає викладач Мюнстерського університету, «Комісія також тлумачить деякі факти та документи таким чином, що все це виглядає непереконливо», оскільки «спирається на спірні й, отже, сумнівні богословські передумови».

Він нагадав, що «навіть якщо УПЦ вважає за краще мати статус, який не є ні автономним, ні автокефальним, а «самоврядним і незалежним», Комісія, як державний орган, «не має права судити, чи відповідає це церковному праву, і робити будь-які висновки з цього».

Бремер особливо наголосив, що всі вимоги та вказівки держави щодо того, що саме УПЦ мала зробити, щоб стати «автокефальною» – «це пряме порушення свободи релігії», оскільки «державна установа не має права наказувати про спосіб організації релігійній спільноті».

Професор упевнений, що ДЕСС не займає нейтральної позиції щодо православної еклезіології, а отже, її висновки в даному випадку – необ'єктивні. Заяви експертів, що «незалежній церкві потрібен томос», теж, на думку Бремера, виглядають дивними, оскільки УПЦ КП «існувала в Україні понад 25 років без жодного томосу, претендувала на автокефальність і перебувала у повній відповідності до українського законодавства».

Вказавши на те, що УПЦ змінила формулу поминання після Собору в Феофанії, чого не відзначили в своїй доповіді експерти, німецький професор підкреслив, що «жодна Помісна Православна Церква не заперечує рішення УПЦ відкривати парафії за кордоном», а священники УПЦ, які живуть та служать тут, у Німеччині, спілкуються зі священниками та архієреями інших Православних Церков. «Цього не було б, якби парафії та священники УПЦ не вважалися законними», – стверджує Бремер.

Юридична проблема

Професор Мюнстерського університету нагадав, що згідно з українським законодавством, УПЦ мала повне право брати участь у процесі релігієзнавчої експертизи. І справді, держустанова запропонувала Церкві направити свого представника. Однак, склад Комісії викликав заперечення з боку УПЦ, на що ДЕСС ніяк не відреагувала. Більше того, Комісія прийняла як об'єкт для експертизи два листи від Предстоятеля УПЦ, які були написані до того, як стало відомо, що Комісія робитиме доповідь. Таким чином, вважає Бремер, не виключено, що висновки експертизи складені з порушенням українського законодавства.

Проаналізувавши доповідь експертної комісії, професор Бремер дійшов висновку, що цей документ має значні недоліки як у методологічному, так і фактичному відношенні. Він зазначив, що ДЕСС «бере до уваги факти, які говорять на користь певного результату, та ігнорує інші», а «оцінка має упереджений характер і спотворює наведені факти», не даючи «ніяких позитивних доказів того, що УПЦ, як і раніше, є частиною РПЦ».

Отже, вважає заслужений професор Мюнстерського університету, висновок експертної комісії не можна розглядати як підтвердження церковно-канонічного зв'язку УПЦ та РПЦ, а її висновки – «не переконливі».