Святитель Димитрій Ростовський про молитву, що здатна зупинити руку Бога
4 жовтня Православна Церква святкує день пам'яті блискучого проповідника, історика і християнського письменника святителя Димитрія Ростовського.
Святитель Димитрій Ростовський обезсмертив своє ім'я не тільки святістю життя, але і складанням величезного корпусу житій святих, які до середини XIX століття були улюбленим читанням нашого народу, незалежно від соціального стану та інших факторів.
Для нас, православних християн, які нині живуть на території України, особливою теплотою в серці віддається ще й той факт, що святитель Димитрій був уродженцем міста Макарів Київської області, навчався в Богоявленському Братському училище (в самому Києві) і був пострижений в Кирилівському монастирі. У сані і на посаді проповідника тоді ще ієромонах Димитрій служив в Чернігові, а труди по створенню книги «Житія святих» почав в стінах Києво-Печерської лаври.
Обставини і перипетії життя святого досить відомі, тому хотілося б зупинитися на деяких особливостях його ідей.
Щоб позначити першу характерну рису способу мислення святителя Димитрія, звернемося до його слів в пам'ять про кончину матері: «У самий великий п'яток спасительних Страстей, мати моя преставилася в дев'яту годину дня, точно в той час, коли Спаситель наш, на Хресті стражденний за спасіння наше, дух Свій Богу Отцю в руки передав... Померла з хорошим розташуванням, пам'яттю і мовою. О, щоб і мене такої блаженної кончини Господь удостоїв її молитвами! І справді, християнська її була смерть: бо з усіма обрядами християнськими і зі звичайними таїнствами, безстрашна, бездоганна, мирна. Ще щоб сподобив її Господь доброї відповіді на Страшному Своєму Суді, я же і не сумніваюся про Боже милосердя, і про її спасіння, відаючи постійне добродійне і побожне її життя».
Червоною ниткою через усе богослов'я святителя проходить тема Страстей Христових. Для владики Димитрія вона не була якоюсь абстрактною, це і так зрозуміло, адже всі ми християни, але важливо, що, на відміну від нас з вами, він будував все своє життя навколо Страждань Спасителя. Погляд його розуму і серця цілком був спрямований на Хрест Христовий. Не було часу, коли він не пам'ятав би про Нього. Неспроста тому і складання Четьї-Міней він закінчує в п'ятницю, в п'ятницю святитель передав свою душу Господу, в п'ятницю були знайдені і його святі мощі. Протягом життя він детально вивчав все, що написано про хресну смерть Спасителя.
Не так йдуть справи у нас, сучасних християн. Постаратися по-справжньому вникнути в суть голгофської жертви, співпереживати Христу ми здатні, мабуть, тільки раз на рік в певні дні Великого посту. Але якщо ми дійсно хочемо вшанувати святого, для нас має стати важливим те, що було важливим для нього. Якщо наші серце і розум, як і у владики Димитрія, будуть на Голгофі разом з Христом, такий «подарунок» стане значнішим будь-яких акафістів і поклонів.
Гучним докором сьогодні звучить для нас святительське слово: «Чи є такий жорстокий варвар, настільки немилосердний розбійник, як тут, де раб Владику, творіння Творця, людина Бога так пов'язує, безчестить, оголює, мучить і нелюдяно умертвляє... О ви, що проходять мимо! Озирніться і подивіться на Того, Хто не має ні виду, ні краси, згадайте, як "первосвященики й наша старшина засудили" до смерті і розіп'яли Його (Лк. 24, 20). Озирніться і подивіться!.. Той, який визначив колись за здійснений в раю гріх матері у хворобах народжувати чад, Сам тепер, як мати, страждає, породжуючи нас кров'ю і водою... О ви, що проходять мимо, оберніться і подивіться! Немов з багатостраждальним Іовом каже: "Помилуйте Мене, помилуйте Мене ви, друзі мої!" (Іов. 19, 21), тобто співчувайте, підтримуйте Мені, змилуйтесь іаді Мною всі, хто дивляться на Мене!».
Постаратися по-справжньому вникнути в суть голгофської жертви, співпереживати Христу ми здатні, мабуть, тільки раз на рік в певні дні Великого посту.
Далі ми чуємо багатозначне: «Але на жаль!» – і заклик: «Поспішайте прийти до Того, Хто називає нас справжніми друзями». Хто друг Христовий, той сяде поруч з Ним своїм міркуванням про Його Страсті і Жертву, той не буде, подібно друзям Іова, зволікати, той роздере не ризи, а серце заради Христа, який віддав Своє серце заради нас на рани, той проллє сльози заради Того, Хто пролив за нас кров. «Тепер в цій Його великій біди і стражданні, – вигукує святитель Димитрій, – покажи себе Його другом, щоб і Він в твоїй біді виявився Благодійником!». Додати тут абсолютно нічого, залишається тільки тремтіти і плакати від власної відсталості і душевного холоду.
Тепер же скажемо про шляхи лікування душі. Про важливість молитви знають всі, і ця «банальна» думка, втілена в реальність, була ще однією особливістю способу життя святителя Димитрія Ростовського. Що ж тут нового? Всі і так розуміють, що коли людина стала святою, вона явно вміла і любила молитися. Але ж нам необхідно винести з розмови про святителя щось для себе, тому давайте ще разок поглянемо на його думки і дії.
У життєписі владики Димитрія є епізод, пов'язаний з явленням йому уві сні великомучениці Варвари, до якої він ставився дуже трепетно і вважав своєю покровителькою. Не вдаючись в подробиці, скажемо, що Варвара дорікнула святителю за молитву по-римському. Висновки з цього він зробив сам: «Думаю, що це мені сказано для того, що я дуже ледачий до молитви, і уподібнювався в цьому разі римлянам, у яких досить коротке молитвослів’, як у мене коротка і рідкісна молитва».
Хто друг Христовий, той сяде поруч з Ним своїм міркуванням про Його Страсті і Жертву, той не буде, подібно друзям Іова, зволікати, той роздере не ризи, а серце заради Христа, який віддав Своє серце заради нас на рани, той проллє сльози заради Того, Хто пролив за нас кров.
А тепер згадаємо, що святитель Димитрій помер, стоячи на колінах під час молитви. «Такою була смерть Святителя Димитрія, – пише єпископ Віссаріон (Нечаєв), – молитва втішала його при житті, молитва супроводжувала його і до смерті».
У більшості випадків, коли при наших життєвих проблемах священик говорить нам «моліться», це сприймається як порада «ні про що». Ми всі чекаємо якоїсь магії, нам простіше зробити 500 поклонів, поставити 100 свічок і подати 40 записок у 40 різних храмах, ніж реально навчитися справжнього спілкуванню з Богом. Досить часто ми навіть не розуміємо, наскільки молитва може бути дієвою.
І знову тут нам на допомогу приходять настанови святителя Димитрія: «Щоб показати силу молитви, я скажу ще таке. Молитва не тільки перемагає закони природи, не тільки є непереборним щитом проти видимих і невидимих ворогів, але утримує навіть і руку Самого Всесильного Бога, підняту для ураження грішників. Важко повірити цим словам, але воістину вони знаходяться в історії Божественного Писання».
Складно знайти слова, більш мотивуючі до молитовної праці. Якщо молитва здатна зупинити занесену руку Бога, що вже говорити про наші проблеми і бісів, здавалося б, сильніших нас. Якщо і диявол пасує перед молитвою праведника, ми розуміємо, що ця зброя здатна творити чудеса. Залишилося тільки навчитися володіти нею: «Вона не тільки слабких чоловіків озброює на міцних, але і немічні судини повстають на найхоробріших чоловіків», – каже владика Димитрій, чиїм заступництвом і нам би померти на колінах перед світлим Ликом нашого Спасителя.
