Відносини Фанара та ПЦУ на межі краху: як вони шукають вихід із кризи
Нещодавно патріарха Варфоломія відвідала делегація українських політиків і представників ПЦУ. Що стоїть за цим візитом?
Останніми тижнями в інформаційному просторі помітно посилилися розмови про можливу заборону Української Православної Церкви. Цьому сприяють не лише заяви Президента України та глави Офісу президента, а й дії представників ПЦУ, які роблять усе, щоб закон 8371 ухвалили в тому вигляді, в якому його пропонує ухвалити «Євросолідарність». Нещодавній візит глави ПЦУ Епіфанія Думенка на Фанар у складі української делегації, який відбувся в поспіху, став ще одним сигналом того, що в церковно-політичному середовищі відбуваються важливі зміни. Цей візит не був анонсований, що свідчить про скритність і терміновість обговорюваних питань. Спробуємо розібратися, що саме обговорювалося на цій зустрічі і які політичні та церковні наслідки вона може мати.
Склад делегації: важливі деталі
Насамперед, варто звернути увагу на склад делегації, яка відвідала патріарха Варфоломія. Крім глави ПЦУ Епіфанія та його найближчого соратника Євстратія Зорі, у резиденції патріарха були присутні заступник голови Офісу президента України Олена Ковальська, головний лобіст ПЦУ в країні Віктор Єленський, а також нинішній посол України в Туреччині Василь Бондар та Генеральний консул у Стамбулі Роман Недільський (останній, як відомо, має добрі стосунки з патріархом Варфоломієм).
На стороні Фанара в переговорах взяв участь митрополит Халкідонський Еммануїл – головний ініціатор і куратор створення ПЦУ, архімандрит Аетій та патріарший диякон Епіфаній Кам'янович (як перекладач).
Цей склад делегації та участь таких знакових фігур свідчать про те, що для вирішення обговорюваних питань були задіяні якщо не всі ресурси, то як мінімум «важка артилерія».
Можливі причини візиту
Першою та найбільш очевидною причиною термінового візиту української делегації на Фанар є події, пов'язані з ухваленням законопроєкту 8371, який передбачає заборону діяльності УПЦ.
Цей законопроєкт уже викликав серйозні побоювання багатьох західних політиків, які вбачають у ньому загрозу не лише Українській Православній Церкві, а й релігійній свободі в Україні в цілому.
Цілком імовірно, що українська делегація намагалася переконати патріарха Варфоломія в тому, що ухвалення цього закону не створить проблем для Константинопольського патріархату. Основний аргумент міг полягати в тому, що заборона УПЦ не буде безпосередньо пов'язана з Фанаром, а тому не завдасть шкоди міжнародній репутації патріархату.
Крім того, українська делегація могла запевняти патріарха Варфоломія, що не передбачається серйозного спротиву з боку УПЦ. Це мало б заспокоїти Константинопольський патріархат і переконати його в тому, що процес заборони УПЦ пройде без великих скандалів.
Також однією з причин візиту Думенка на Фанар могло бути невдоволення патріарха Варфоломія тим беззаконням, яке творять прихильники ПЦУ щодо УПЦ. Такий висновок можна зробити з інформації, опублікованої на сайті Президента, з якої ми довідалися, що українська делегація переконувала главу Фанара в тому, що «всі храми країни відкриті». Це виглядало особливо цинічним на тлі того, що того дня, коли Думенко та Єленський розповідали патріарху Варфоломію про «релігійну свободу» в Україні, Мінкульт опечатав ще один храм на території Києво-Печерської лаври.
Можемо припустити, що українська влада в особі Єленського та Ковальської фактично гарантувала Варфоломію «тихе» знищення УПЦ.
Як це знищення буде відбуватися – поки що складно сказати. Тому що тут є як мінімум два аспекти – канонічний і фізичний. Інакше кажучи, УПЦ можуть знищити, змінивши її канонічний статус (наприклад, переконавши єпископів, священників і мирян про необхідність приєднання до Екзархату Фанара в Україні, або – до ПЦУ). Або можуть придушити фізично, про що нещодавно натякнув глава Офісу президента Андрій Єрмак.
А дії влади останнім часом дають уявлення про методи, які можуть бути використані для досягнення цієї мети – репресії та переслідування всіх, хто наважиться виступити на захист УПЦ.
Інша річ, чи є ресурс, а найголовніше бажання це робити? Як здається, що бажання є, а ресурсу немає. Тому ми вважаємо, що вірогідніші перші два варіанти – Екзархат чи ПЦУ.
Делегація Фанара: чому її не було?
Про те, що переговори про посилення позицій Українського Екзархату Фанара (який, нагадаємо, вже існує) йдуть, можна стверджувати на всі 100%, скільки б проти цього не виступали колеги Порошенка та деякі представники ПЦУ. Тому, крім очевидної причини – обговорення законопроєкту про заборону УПЦ, існує й складніша та прихована причина візиту, пов'язана з внутрішніми конфліктами у ПЦУ та Константинопольському патріархаті. Про це свідчать публікації у ЗМІ, близьких до ПЦУ. За тиждень до візиту Епифанія на Фанар у виданні «Духовний фронт», який курирує екзарх Константинопольського патріархату в Україні, з'явилася інформація про те, що рік тому патріарх Варфоломій планував відправити в нашу країну свою делегацію. Однак цьому рішенню чинив опір Епіфаній Думенко та його найближче оточення, зокрема, Євстратій Зоря (якого можна сміливо називати регентом при Думенку).
Тоді, рік тому, делегація патріарха Варфоломія мала складатися з двох єпископів з українським корінням: митрополита Іларіона з Канади та архієпископа Іова (Гечі), а також диякона Константинопольського патріархату Епифанія Кам'яновича. Однак їх переконали не приїжджати і зробили це настільки вульгарно (заявивши, що може вибухнути Запорізька АЕС), що у будь-якої людини, яка думає, виникає закономірне питання: чому присутність цієї делегації була такою невигідною Зорі та Думенку?
Конфлікт усередині Константинопольського патріархату
Справа в тому, що Іларіон (Рудник) та Іов (Геча), на думку видання «Україна православна», яке курирується Євстратієм Зорей, представляють усередині Константинопольського патріархату групу, яка вважає проєкт ПЦУ невдалим і навіть провальним. Саме на них прозоро натякає «Україна православна», коли каже, що всередині Константинопольського патріархату є «рука Москви». На думку видання, ця рука є і всередині ПЦУ. Ймовірно, йдеться про «єпископів», які не можуть змиритися з тим, що насправді ПЦУ управляє Євстратій Зоря, а могли б керувати вони (наприклад, Симеон Шостацький чи Михайло Зінкевич). Ця група впевнена, що подальше існування ПЦУ в її нинішньому вигляді є недоцільним, оскільки ані Думенко, ані Зоря не здатні виконати завдання, поставлені під час створення ПЦУ.
Нагадаємо, що патріарх Варфоломій та його представники неодноразово заявляли, що метою легалізації українських розкольників є встановлення релігійного миру в Україні та консолідації суспільства, яке протягом кількох десятиліть було розколото за релігійною ознакою. Проте за понад шість років існування ПЦУ мир не тільки не був досягнутий, а й став ще більш далекою перспективою. Політика, яку проводить Думенко та його соратники, зводилася до однієї простої тези: найкращий інструмент для переговорів з УПЦ – це силові методи, такі як болгарка і лом. Але цей підхід, посилений відсутністю канонічних хіротоній серед представників ПЦУ, унеможливив переговори УПЦ із цією структурою (щоб не було претензій, одразу скажемо, що хіротонії – це головне, а лом і болгарка – другорядне, але щоденне). В результаті ПЦУ не тільки не виконала своє завдання щодо подолання розколу, а й посилила його.
Фанар і пошук виходу з кризи
Ситуація, що склалася, ставить Фанар у вкрай незручне становище. Константинопольський патріархат, який спочатку підтримав створення ПЦУ з метою, за словами його спікерів, встановлення релігійного миру в Україні, тепер стикається з тим, що цей проєкт не лише не призвів до миру, а й посилив розкол. В умовах наростаючої критики всередині і поза Константинопольським патріархатом Фанар змушений шукати вихід із кризи.
Одним із таких можливих виходів може стати перегляд рішення про створення ПЦУ. Нещодавно американський юрист Роберт Амстердам заявив, що патріарх Варфоломій, створюючи ПЦУ, не володів всією необхідною інформацією. По суті, Амстердам звинуватив кураторів цієї структури в тому, що вони вводили в оману главу Фанара.
Цитата: «Я не вірю, що Його Святість Патріарх Варфоломій підтримує цей бурхливий стан справ. Я можу тільки зробити висновок, що Його Святість став жертвою інтриг української влади і не мав можливості дізнатися правду про релігійну свободу в Україні. Враховуючи його значну роль у нападі на УПЦ, найімовірніше, винен Віктор Єленський. Він показав себе упередженою та нерозумною фігурою, яка бажає не менше, ніж повного знищення УПЦ. Справді, є навіть дехто в адміністрації президента, який висловив стурбованість його поведінкою. Відповідно до внутрішніх документів, які є в моєму розпорядженні, "стиль роботи нинішнього глави ДЕСС можна охарактеризувати як відверте потурання інтересам ПЦУ […]. Він навмисно маніпулює фактами […] і в різних місцях пропонує взаємовиключні заяви, які його співрозмовник хоче почути, просто щоб отримати від співрозмовника конкретні кроки на підтримку ПЦУ. Це не та людина, якій Його Святість Патріарх Варфоломій може довіряти».
У зв'язку з цим зазначимо, що один з українських телеграм-каналів опублікував дуже цікаву статтю, в якій розповів таке. 17 липня 2023 року Посольство України в Туреччині «передало Патріарху остаточну відмову прийняти делегацію, бо Президент, мовляв, у службовому відрядженні, а Єленському довелося взяти лікарняний. Кажуть, Патріарх був так ображений при зустрічі з представниками Посольства, що прямо запитав перекладача: "Навіщо мені так нахабно брешуть?"».
Більше того, цей телеграм-канал розповів і про те, що брехали не лише патріарху Варфоломію, а й Зеленському. Зокрема, повідомивши про візит до Києва архієпископа Іларіона (Рудника), автори телеграм-каналу написали, що архієпископ Іларіон і єпископ Команський Михайло, який його супроводжував, зустрілися з новим заступником голови Офісу Президента, Є. А. Ковальською. І вона знайшла правильні слова, щоб уперше пояснити їм, що Президента досі... скажемо так, не зовсім вірно інформували про процеси, що відбуваються в українському Православ'ї, і про те, що Патріарх Варфоломій не зацікавлений брати участь у його подальшому об'єднанні».
В результаті ми можемо припустити, що заява Амстердама, а також (якщо це правда) інформація про брехню патріарху Варфоломію (і Зеленському) з боку деяких українських чиновників відкриває перед патріархом Варфоломієм можливість зробити такі кроки, які можуть серйозно вплинути на подальше існування як ПЦУ, так і УПЦ.
Внутрішні конфлікти та боротьба за владу
Однак крім зовнішніх факторів, пов'язаних із ситуацією навколо УПЦ і ПЦУ, всередині самого Константинопольського патріархату назріває серйозний конфлікт. Він пов'язаний із боротьбою за владу та вплив між різними угрупованнями всередині патріархату. В центрі цієї боротьби опинилися два ключові фігуранти: митрополит Еммануїл Халкідонський і митрополит Елпідофор Американський.
Еммануїл був головним куратором створення ПЦУ і донедавна вважався однією з найвпливовіших постатей у Константинопольському патріархаті. Від успішності чи провалу проєкту ПЦУ багато в чому залежить його майбутня доля.
З іншого боку, митрополит Елпідофор, голова Американської архієпископії, який раніше вважався головним претендентом на пост патріарха, також опинився в непростій ситуації. Його спроба використати американську політичну сцену для посилення свого впливу всередині патріархату не мала успіху, а кілька скандалів (наприклад, хрещення дітей гей-пари або участь у відкритті турецького дому в США) призвели до того, що він втратив ініціативу в боротьбі за патріарший трон.
А питання про майбутнього патріарха Константинопольського патріархату стає все більш актуальним з огляду на вік і стан здоров'я патріарха Варфоломія, якому вже за 80 років. Вибір нового патріарха неминуче призведе до серйозних змін як у Константинопольському патріархаті, так і в його відносинах з іншими Православними Церквами.
Саме тому вся гра навколо України, ПЦУ та УПЦ, яку ми зараз спостерігаємо, це за великим рахунком передвиборча боротьба за пост Константинопольського патріарха.
Тому що, якщо проєкт ПЦУ остаточно провалиться, це серйозно вдарить по позиціях Еммануїла та зробить його шанси на патріарший трон мінімальними. В той же час успіх ПЦУ може зміцнити його позиції та зробити його головним претендентом на посаду патріарха.
Саме тому Еммануїл та його прихильники настільки активно просувають курс на підтримку ПЦУ, незважаючи на очевидні провали керівництва цієї структури та бандитські звички її представників.
Роль США та вплив на Константинопольський патріархат
Ще одним важливим фактором, який слід враховувати під час аналізу ситуації навколо ПЦУ, є роль США. Митрополит Елпідофор перебуває в тісних зв'язках з американськими політичними колами. Нещодавня його участь у заходах Республіканської партії, де він закликав Боже благословення на майбутні вибори президента США, свідчить про його бажання заручитися підтримкою американської влади у боротьбі за патріарший трон.
А це можливо лише за умови… зміни політики щодо УПЦ. Тому що надто добре відомо, що республіканці незадоволені гоніннями на УПЦ в Україні та неодноразово сигналізували українському уряду про неприпустимість такого тиску на Церкву. Можна припустити, що аналогічні сигнали надходили і через Елпідофора патріарху Варфоломію. Можливо, саме це і стало причиною запланованого візиту делегації від імені Константинопольського патріархату в Україну, який був заблокований Епіфанієм та його оточенням рік тому, але, як повідомляють українські телеграм-канали, таки відбудеться найближчим часом.
У ситуації, що склалася, очевидно, що всередині ПЦУ та Константинопольського патріархату назріває серйозна криза. Зовні все може здаватися відносно спокійним, але приховані суперечності та боротьба за владу створюють вибухонебезпечну обстановку. Основне питання зараз полягає в тому, чи зможе Фанар зберегти обличчя та знайти вихід із цієї кризи без серйозних втрат.
Проєкт створення ПЦУ, що спочатку розглядався як спосіб встановлення релігійного миру в Україні, наразі переживає момент, який українці називають «пан або пропав». Тобто на карту поставлено все, і якщо заборона УПЦ провалиться (у тому сенсі, що закон буде важче реалізувати, аніж прийняти), то влада остаточно відвернеться від Думенка, що фактично буде кінцем для ПЦУ.
З іншого боку, внутрішні конфлікти на Фанарі, боротьба за владу і вплив, а також тиск із боку зовнішніх сил, таких як США, створюють ситуацію, в якій Константинопольський патріархат змушений шукати нові рішення та стратегії.
Одним із можливих виходів для патріарха Варфоломія може стати перегляд свого ставлення до УПЦ, що дозволить, на думку деяких фанаріотів, зберегти репутацію Константинопольського патріархату і вийти із ситуації з мінімальними втратами. Однак це рішення пов'язане із серйозними ризиками, оскільки невідома реакція священноначалля та віруючого народу УПЦ. Також, ймовірно, що приєднання УПЦ до Екзархату Фанара в Україні може призвести до ще більшого розколу всередині православного світу.
Найближчим часом ми можемо очікувати на нові кроки з боку Константинопольського патріархату, спрямованих на спробу знайти вихід із ситуації. Можливо, це будуть нові дипломатичні зусилля, спрямовані на встановлення діалогу з УПЦ, або спроби зміцнити позиції ПЦУ через політичну та фінансову підтримку. Однак незалежно від того, які кроки будуть зроблені, очевидно одне: Константинопольський патріархат опинився у складній ситуації, від виходу з якої залежить його майбутнє і майбутнє Православ'я в Україні та світі.
