ПЦУ та заборона релігій в Україні: нічого особистого, тільки бізнес
Євстратій Зоря заявив, що законопроєкт №8371 стосується не тільки УПЦ, а й усіх релігій України, які мають зв'язки з РФ. На що чекати після цих заяв?
Наприкінці грудня 2023 року спікер ПЦУ Євстратій Зоря заявив, що законопроєкт №8371, який передбачає заборону УПЦ та був ухвалений Верховною Радою в першому читанні, стосується не лише УПЦ, а й інших конфесій, що так чи інакше «афілійовані» з державою-агресором.
«Ідеологія "русского мира" характерна не тільки для Московської патріархії. Ми бачимо, що й основні релігійні центри мусульман, і протестантські громади, навіть іудейські громади – вони всі надзвичайно сконцентровані навколо цієї імперської ідеології. І використовують свій вплив через адміністративний зв'язок між українськими релігійними структурами та російськими релігійними структурами як інструмент у гібридній війні», – сказав речник ПЦУ.
Саме з цієї причини, вважає Зоря, у держави є не тільки право, а й обов'язок заборонити релігійним організаціям підпорядковуватися російським релігійним центрам.
Що ж означають ці слова одного з головних функціонерів ПЦУ і на що варто чекати Україні в сфері релігійних прав людини та свободи віросповідання?
Заборона УПЦ чи взагалі всіх?
Первісно законопроєкт №8371, незважаючи на свої туманні формулювання, сприймався виключно стосовно УПЦ. Давайте згадаємо, що у Верховній Раді в день голосування цього законопроєкту в першому читанні депутати, які виступали з трибуни, говорили тільки про необхідність заборони «московської церкви», маючи на увазі саме УПЦ.
Наприклад, нардепка від партії «Голос» Соломія Бобровська, процитувавши звинувачення, які висуває суд представникам УПЦ, заявила, що той, хто не проголосує за законопроєкт №8371, допоможе створенню агентурної мережі РФ.
Нардеп від групи «Партія "За майбутнє"» Ігор Гузь, закликаючи своїх колег голосувати за законопроєкт, кричав з трибуни ВР, що той, хто не натисне кнопку «за», може вважати себе прихильником Москви, у якої в Україні залишився «останній форпост – російська Церква».
Своєю чергою, депутат-уніат Павло Бакунець з тієї самої трибуни заявив, що законопроєкт №8371 допоможе зупинити вплив на свідомість українців через агентів у рясах.
Інакше кажучи, хоч би як намагалися такі люди, як Потураєв і Єленський, пояснювати, що законопроєкт №8371 не спрямований проти якоїсь однієї церкви чи релігії, народні обранці, голосуючи за нього, чітко розуміли, що йдеться саме про заборону УПЦ. Зрозуміли це й у світі.
Як у світі відреагували на заборону УПЦ?
Після голосування у Верховній Раді ціла низка зарубіжних політиків, журналістів, юристів та відомих людей заявили, що в Україні дискримінують віруючих.
Кандидат у президенти США Вівек Рамасавамі сказав, що через гоніння на Українську Православну Церкву Україну не можна називати демократичною країною, адвокат Роберт Амстердам заявив, що український уряд має повернутися до верховенства права та відкликати законопроєкт №8371, а в ООН рекомендували Україні переглянути закон про заборону УПЦ. Інакше кажучи, в світі почали говорити про те, що позиція України щодо УПЦ не відповідає нормам демократії та правам людини.
Наприклад, правозахисник Олег Денисов заявив, що українська влада отримала «достатньо» натяків міжнародного рівня, що не можна ухвалювати закон про заборону УПЦ. А за словами народного депутата Євгена Шевченка, якщо Україна його ухвалить, то їй заблокують вступ до ЄС.
І влада країни цей «сигнал» вловила.
Заборона УПЦ: зміна риторики
Нардеп Ярослав Юрчишин вважає, що світ не до кінця розуміє «складнощі» з діяльністю УПЦ, тому закон про заборону Церкви потрібно зробити таким, щоб він вистояв у судах ЄС. Законопроєкт відправили на експертизу, що, за словами нардепа Давида Арахамії, треба зробити для вступу до ЄС, але навіть В'ятрович зрозумів, що «ця експертиза буде не на нашу користь». Ще раз – тому що він неконституційний, недемократичний та антигуманний. І хоч би скільки Потураєв намагався розповідати, що заборона УПЦ не буде порушенням свободи віросповідання, оскільки УПЦ – це «не про Христа», влада розуміла, що ні в Європі, ні в світі їм не повірять. Тому в справу вирішили пустити представників ПЦУ та інших українських релігій.
Заборона УПЦ: підключення ПЦУ
Так, Думенко в інтерв'ю «Голосу Америки» розповів, що всі члени Всеукраїнської Ради Церков виступають за заборону УПЦ. Пізніше релігійним діячам України влаштували вояж до США, під час якого Зоря з товаришами розповідали про небувалий рівень релігійної свободи в Україні, а головний рабин лобіював у США закон про заборону УПЦ. Мета цих поїздок і слів зрозуміла – показати США та світу, що законопроєкт №8371 не дискримінує громадян України за релігійною ознакою.
Чи вийде у Зорі та Думенка замилити очі Європі – ми скоро дізнаємося. Але судячи з усього, вони вирішили використати ситуацію ще в одному сенсі. А саме – «прибрати» тихцем своїх конкурентів.
ПЦУ та заборона всіх: нічого особистого
Саме в такому світлі теж варто розглядати слова Зорі. Тому що в якомусь сенсі він має рацію: ні мусульмани, ні католики, ні протестанти Росії не заявили про те, що вони не згодні із «сво». Ба більше, багато релігійних лідерів країни-агресора відкрито підтримали війну проти України, а інші – просто промовчали, як, наприклад, РКЦ. Адже, за словами католицького єпископа Станіслава Широкорадюка, якщо вони висловляться проти, «то їх там не буде». Питання в тому, чи дає така боягузлива позиція цих конфесій право українській владі заборонити діяльність їхніх колег в Україні? З точки зору логіки закону 8371 – так, адже ті самі мусульмани, іудеї, протестанти та католики РФ у тій чи іншій формі підтримали «сво». Але з точки зору прав і свобод людини – ні, бо в юридичному полі не існує «колективної відповідальності».
Однак і Зорі, й іншим представникам ПЦУ все це глибоко нецікаво. Вони просто вирішили піти стопами свого «вчителя» та «духовного авви» Філарета Денисенка та використати війну, щоб у релігійній сфері України не залишилося нікого, крім «правильної» церкви, тобто ПЦУ.
Нагадаємо, радник глави ОП Михайло Подоляк у 2023 році заявляв, що «в Україні буде ПЦУ, тільки ПЦУ». Щоправда, він мав на увазі православні конфесії. Але судячи з усього, в ПЦУ вирішили під колот розправитися з конкурентами за любов влади та зробити так, щоб слова Подоляка зазвучали буквально.
На що чекати?
У будь-якому разі, католики, іудеї та протестанти України від нинішнього дня спати спокійно не повинні. Звинуваченнями щодо «руського миру» в ПЦУ не жартують і, зазвичай, після слів переходять до справи. Тим паче, що схожі приклади наша історія вже знає – досить згадати гоніння на всіх віруючих взагалі, а не тільки на РПЦ, з боку радянської влади. І цілком може бути так, що керівництво структури Думенка зможе переконати українських провладних безбожників у тому, що нашій державі потрібна одна-єдина та «правильна» церква, а всі інші – ні. Як то кажуть, нічого особистого.
