До якої «Ойкумени» тягнуть українців?
Влада каже, що новий стиль календаря в ПЦУ та УГКЦ – подяка Заходу за допомогу у війні проти РФ. Яка ціна цієї подяки і куди вона приведе Україну?
11 лютого 2023 року посол України у Ватикані Андрій Юраш заявив, що Україна має перейти на «новий календар» у богослужінні, щоб віддячити країнам західної духовної Ойкумени за допомогу у боротьбі проти російської агресії.
Водночас Юраш зауважив, що справа не лише в «подяці». За його словами, «цей перехід – дуже символічний акт... це не стільки богословське питання, це культурно-ідеологічне питання. Ми є частиною західної культури. Логічно, що й у цьому вимірі ми маємо підтвердити свою належність».
Іншими словами, перехід на «новий стиль» у богослужінні має стати якимось «символічним актом», який закріпить належність певної частини українського народу до «західної духовної Ойкумени».
Андрій Юраш – дуже знакова постать в українській владі. Саме він довгий час був головою Держдепартаменту у справах релігій, тобто відповідав за роботу держави з конфесіями. Тому його слова – не пустий звук.
Щоправда, він не уточнив, що це за така «Ойкумена» і яка її духовність. Що ж, доведеться уточнювати нам.
Що стоїть за «календарною реформою»?
Слова Юраша мають цілком конкретне підтвердження, що «календарне питання» – це лише один із кроків, спрямованих на перетягування українців до нової унії. Так, і ПЦУ, і УГКЦ вже щосили готуються до того, щоб перейти на «новий стиль». І якщо раніше всі розмови про це вважалися несерйозними, то зараз ситуація інша: календар для Думенка та Шевчука – питання ідентичності, а не богослов'я.
Ця «західна ідентичність» має бути прямо протилежною «ідентичності східній». У чому? Ми неодноразово чули, як представники УГКЦ та ПЦУ разом із політиками заявляли, що Різдво треба святкувати з Європою, а не з Москвою, що «новий календар» у богослужінні зробить нас ближче до західних християн. І, схоже, в процесі «зближення» активно задіяні різні сили.
Так, в Україні розгорнуто потужну кампанію з дискредитації та подальшої заборони УПЦ. Водночас УГКЦ та ПЦУ багато і часто говорять про об'єднання. Відзначимо також неймовірні зусилля Фанара та Ватикана зі створення нової унії.
При цьому в усіх «об'єднавчих» процесах обов'язково є необхідність «календарної реформи». Що з цього випливає?
А те, що мета цієї «реформи» полягає не лише в тому, щоб перевести українців в унію з Римом. Все рухається до того, що православ'я на нашій землі буде замінено на нову «духовність» західної цивілізації, як назвав її Юраш – Ойкумени. Саме ця «духовність» зараз створюється за активної участі християнських конфесій – від англікан та багатьох інших протестантських деномінацій до Ватикана та Фанару.
Ця ситуація чимось нагадує ту, що склалася у XVI-XVII століттях, коли православних християн теперішньої України та Східної Європи насильно перетягували в унію з Римом.
Тоді основні зусилля з її просування докладали єзуїти, які прагнули поширити католицизм на Сході. Ця кампанія, підтримувана владою, яка влаштувала відкриті гоніння на Православ'я, була особливо «успішною» у Речі Посполитій, де проживала значна кількість православних християн. Однак, незважаючи на всі зусилля католицьких ієрархів, шляхти та влади різних західних держав, православний народ унію не прийняв, вважаючи її зрадою віри.
Зараз же все набагато гірше, ніж тоді. Адже якщо в XVI-XVII століттях Захід хоча б формально залишався християнським, а влада в Європі підтримувала християнські цінності, то зараз все по-іншому.
«Західна духовна Ойкумена» та англікани
Сьогодні Європа з кожним роком стає все очевиднішим центром боротьби за цінності, зовсім чужі християнству. Уряди багатьох країн уже давно ухвалили рішення про легалізацію гей-шлюбів. Практично у всіх європейських державах критика гомосексуалізму чи навіть незгода з ЛГБТ-ідеологією може закінчитися цілком реальним тюремним терміном.
І якщо все це донедавна просувалося виключно у світському полі, то зараз влада деяких держав Європи чинить величезний тиск на церковні структури, змушуючи їх не лише визнавати нову «гендерну реальність», а й давати церковне благословення збоченцям.
На початку лютого 2023 року Англіканська церква ухвалила рішення про «благословення» ЛГБТ-пар. Але, за словами архієпископа Кентерберійського Джастіна Уелбі, це рішення було продавлене владою, яка «погрожувала парламентськими діями» у разі, якщо Англіканська церква відмовиться «вінчати» або хоча б благословляти гомосексуалістів. Ось його слова: «Мене двічі викликали до парламенту та погрожували парламентськими діями, щоб нав'язати нам одностатеві шлюби, які в Англії називають рівними шлюбами».
При цьому Уелбі зазначив, що у Великій Британії та в багатьох країнах Європи більшість людей – атеїсти: «Вони не християни, не мусульмани, не язичники, не євреї, не індуїсти. Вони не належать до жодної віри». Іншими словами, саме західні атеїсти зараз «примушують» віруючих визнати те, що є чужим природі Церкви. Причому йдеться не лише про англікан, а й про католиків, і про православних.
«Західна духовна Ойкумена» та католики
Подібні процеси вже спостерігаються і в Римо-католицькій церкві.
Папа Франциск давно отримав репутацію людини, яка симпатизує ЛГБТ-ідеології. У жовтні 2020 року він сказав: «Гомосексуалісти мають право бути у сім'ї. Вони діти Божі та мають право на сім'ю. Ніхто не може бути виключений. Що ми маємо зробити, це ухвалити закон про цивільні союзи. Таким чином, гомосексуалісти матимуть правовий захист». Ці слова спричинили скандал серед католиків та взагалі християн. Але вже 25 січня 2023 року він спокійно розмірковує про те, що «нетрадиційні стосунки» не є злочином.
Здавалося б, нічого такого він не сказав. Але пам'ятаймо, що йдеться про Католицьку церкву, де кожне слово папи має силу закону. Тому не дивно, що вже в середині серпня 2022 р. німецький «Синодальний шлях» підготував 13-сторінкову доповідь, в якій міститься заклик почути прихильників ЛГБТ та абортів і перестати їх маргіналізувати.
20 вересня 2022 р. кардинал Йозеф Де Кесель та деякі інші єпископи Бельгії опублікували документ під назвою «Бути пастирськи близьким до гомосексуальних людей – обов'язок Церкви, яка нікого не виключає».
У цьому документі міститься проект чину «благословення» гей-шлюбів, що включає молитви, читання Святого Письма та частину, в якій пара може «висловити перед Богом, як вони віддані один одному».
Ба більше, ці єпископи оголосили, що в кожній єпархії буде призначено якогось «духівника», який «приділятиме увагу становищу гомосексуальних людей, їхніх батьків та сімей».
Найцікавіше, що один з прихильників церковного «благословення» содомітів бельгійський єпископ Йохан Бонні заявив, що ця ініціатива узгоджена з папою римським і що понтифік підтримує благословення одностатевих пар. «Тепер я знаю, що він думає з цього приводу. Це найважливіше для мене. І я знаю, що наші рекомендації щодо благословення гомосексуальних пар, які ми нещодавно опублікували, відповідають думці папи Франциска», – сказав Йохан Бонні.
У Німеччині та інших європейських країнах вже активно звершуються «богослужіння» для геїв, католицькі священники відкрито «благословляють» гей-пари, а єпископи – підтримують гомосексуалістів у храмах. Можна не сумніватися, що скоро все це прийде і до православних.
«Західна духовна Ойкумена» та православні
Ми пам'ятаємо, який скандал виник через те, що 9 липня 2022 року в передмісті Афін у храмі Панагії Фанеромені глава Архієпископії Константинопольського патріархату в США архієпископ Елпідофор охрестив дітей гей-пари. Його вчинок викликав величезне невдоволення серед віруючих Греції і спричинив навіть заяву Священного Синоду Елладської церкви.
Митрополит Пірейський Серафим взагалі сказав, що Елпідофор здійснив «фактичне схвалення нерозкаяних содомітів і просування їх усередині Церкви як нібито "богобоязливих осіб"», що «прямо ображає антропологію та сотеріологію Єдиної Святої Соборної та Апостольської Церкви».
Здавалося б, вчинок глави фанаріотської Архієпископії в США мав викликати хоч якусь негативну реакцію Фанара. Проте патріарх Варфоломій, навпаки, висловив підтримку архієпископу Елпідофору. Видання The National Herald повідомило, що під час засідання Синоду Фанара, «незважаючи на думку синодалів, патріарх проігнорував це питання (хрещення дітей гей-пари, – Ред.) і не дозволив нічого про нього включити в комюніке. Патріарх сказав, що "ми не можемо змінювати архієпископів в Америці кожні три роки"».
Але, як виявилося пізніше, справа не лише в тому, що Варфоломій не захотів міняти Елпідофора. Все набагато сумніше, оскільки є свідчення, що глава Фанара не проти «ЛГБТ-повістки». 3 жовтня 2022 р. один з найавторитетніших богословів Фанара, людина, наближена до Варфоломія, архідиякон «Вселенського Престолу» Іоанн Хрисавгіс, коментуючи хрещення дітей геїв, заявив, що «сьогодні ми, богослови, не можемо підтримувати свої погляди тільки поглядом на минуле, хоч би яким священним і переконливим воно не було. Ми також маємо поважати сучасну науку, медицину та психіатрію».
Іншими словами, якщо сьогодні медицина каже, що ЛГБТ – це норма, то Церква має говорити так само.
А якщо медицина та наука скаже, що норма – це евтаназія? Що має у такому разі говорити Церква? Це не пусте питання, бо той самий Джастін Уелбі каже, що в Європі рух у бік евтаназії стає дедалі популярнішим і дуже скоро Церкву поставлять перед фактом необхідності схвалювати «асистовані самогубства».
Цитата: «Ми живемо в зовсім іншій культурі, у фінансово багатшому світі, ніж 30 років тому. Ми замінили мораль і християнську віру особистим контролем над своїм тілом. Народження генетично сконструйованих дітей не за горами. А смерть – це те, що, на думку багатьох, ми маємо право обирати на власний розсуд і в той час, коли захочемо. Навіть мій попередник, Джордж Кері, рішуче висловився за асистоване самогубство в Палаті Парламенту – в Палаті Лордів».
Тому нескладно здогадатися, що якщо англікани під тиском влади визнали ЛГБТ-шлюби, то визнають і евтаназію.
«Західна духовна Ойкумена» та Україна
З огляду на все вищеописане, чи варто дивуватися, що процес перетягування українців в унію відбувається в Україні паралельно з процесом просування ЛГБТ-цінностей і всього, що Юраш називає «західною духовною Ойкуменою»?
Наприклад, ще у 2018 році Думенко заявив, що над питанням визнання ЛГБТ українцями треба працювати. Для чого? «Щоб не було цього консерватизму, щоб ми відходили від цієї російської традиції, щоб Церква була відкритою. Тому що ми рухаємось у бік Європи, а російське Православ'я дуже консервативне і далеке від людей. А моя позиція – ми маємо бути з людьми, розуміти їхні проблеми», – сказав тоді Думенко. І в цьому випадку, як і з «календарним питанням», як бачимо, йдеться про те, щоб «відійти» від Східного Православ'я, яке Думенко називає «російським».
Тоді ж Епіфаній наголосив, що питання підтримки ЛГБТ – «це складне питання, яке ми не повинні порушувати на початку нашого шляху, тому що українське суспільство ви знаєте, як сприймає це питання. Зараз треба працювати над цим, щоби українське суспільство це сприймало. Це довгий шлях. Звісно, ми шукатимемо відповіді на складні питання».
І схоже, що ці відповіді Епіфанієм знайдено.
Так само, як знайдено їх і УГКЦ. Так, 10 жовтня 2022 р. телеграм-канал Churcher опублікував повідомлення про те, що всередині УКГЦ поширюється методичка, як працювати з представниками різних гендерних орієнтацій у католицьких школах.
«Згідно з християнством, гендер – це щось окреме від біологічної статі. Гендер зазвичай визначається вільно, а стать дається Господом. Гендер може змінюватись і коливатися між жінкою та чоловіком, і це – суб'єктивний особистий вибір», – упевнені українські уніати.
Симпатії до ЛГБТ – не новинка для УГКЦ. Наприклад, Український Католицький Університет, ректором якого є Борис Гудзяк, вже давно набув собі слави центру гей-пропаганди.
Крім того, той самий Гудзяк, батько якого був близьким до політиків із Демократичної партії США, написав рекомендації двом кандидатам на єпископську хіротонію в УГКЦ – Миколі Семенишину та Андрію Хім'яку. Перший раніше був віце-ректором уніатської духовної семінарії в Івано-Франківську та духівником Трьохсвятительської уніатської семінарії в Києві, а другий – діючий в. о. секретаря Синоду УГКЦ. І Семенишина, і Хім'яка називають завсідниками закритих уніатських гей-зборищ. Відповідно, їхня хіротонія – ще одне свідчення того, що керівництво УГКЦ взяло курс на легалізацію ЛГБТ.
Підсумки
- На даний момент відбувається «діалог» між Римом та Фанаром, ПЦУ та УГКЦ щодо об'єднання.
- Супроводжується все це просуванням ЛГБТ-ідеології всередині християнських конфесій.
- Влада України робить все, щоб заборонити УПЦ, і водночас каже, що українці мають поміняти календар, щоб приєднатися до «західної духовної Ойкумени».
Таким чином, ці факти говорять, що задекларована зміна календаря – це не просто зміна дат, а рух у бік підміни християнства якимось сурогатом під назвою «Західна духовна Ойкумена», яка жодного відношення до Христа, Євангелія і Церкви не має. І якщо не чинити опір, цей сурогат скоро стане і нашою реальністю.
