Чому в УПЦ КП відмовляються сприймати показники Хресних ходів

Київський патріархат виглядає такою собі Моською з басні Крилова, яка постійно отримує хвостом слона по носі.

Хресні ходи УПЦ і УПЦ КП, які минули під час торжеств з нагоди річниці Хрещення Київської Русі, вкотре створили чимало резонансних тем для роздумів. Цьогоріч всі сили ЗМІ були кинуті на те, аби відвернути увагу від чисельності віруючих, зауважуючи на тому, яким чином вони відбувались.

Вже традиційно Хресну ходу УПЦ висвітлили не з найкращої сторони. Журналісти скаржились на перекритий центр Києва, посилені заходи безпеки та інші нюанси, які, між іншим, були притаманні також і ході УПЦ КП. Що ж стосується ходи Київського патріархату, акцентували на патріотичності, постійно наголошуючи на тому, що в заході УПЦ КП беруть участь воїни АТО.

Однак і цього разу максимально відверталась увага від важливих деталей, на яких ми спробуємо наголосити.

Так якою ж була чисельність?

В таборі УПЦ КП говорять про те, що чисельність не головне, а важливіше – якість. Та всім зрозуміла причина подібних переконань філаретівців. Цього року Українська Православна Церква зібрала в столиці близько 100 000 чоловік, і з цим мало хто може посперечатись. Світлини та відеоматеріали доводять той факт, що хода УПЦ розтягнулась на відстань у майже п’ять кілометрів. Більше того, довгий час можна було спостерігати, як один кінець колони вже заходив у Києво-Печерську лавру, в той час, коли інший досі знаходився на Володимирській гірці.

Зовсім іншою була ситуація з ходою УПЦ КП. За даними поліції та окремих мас-медіа, чисельність групи, яка складала хресний хід Київського патріархату, не склала і 5 000 чоловік. Зокрема, у день самої ходи навіть лояльне до УПЦ КП видання Укрінформ констатувало, що в ході від Володимирської гірки до Володимирського собору взяли участь 2 000 чоловік, а порядок в часі цього дійства забезпечували 3 500 поліцейських.

Хресний хід проти статистики

Чому в даній ситуації важлива саме кількість людей, здогадатись неважко. Протягом цього року Київський патріархат спільно з Мінкультом, різноманітними виданнями та агенціями соціальних досліджень тиражували інформацію про те, що УПЦ КП переважає за чисельністю прихильників канонічну Церкву майже втричі. Іноді в даних соцопитувань називались баснослівні цифри, як наприклад, в соціологічному дослідженні компанії TNS MMI, в якому говорилось, що до УПЦ КП відносять себе 60% населення, а до УПЦ – 24%.

Цьогорічний Хресний хід у Києві розбив в пух і прах всі доводи та соціологічні дослідження, вочевидь, замовні, довівши, що за Українською Православною Церквою стоїть надзвичайно велика кількість віруючих людей. Що говорити, якщо навіть з Рівненської області, де УПЦ КП має досить тверді позиції, до Києва 27 липня приїхали більше 600 чоловік.

Хресний хід УПЦ вкотре став живим свідченням віри та продемонстрував, що в канонічній Церкві присутні і кількість, і якість. Люди, які взяли участь у торжествах, провели святкові дні цілковито аполітично, у молитовному настрої та з надією на мир в Україні.

Хресний хід vs хрестовий похід

Що ж до якості обох заходів, то тут теж можна звернути увагу на кілька моментів. Перший з них полягає в тому, що УПЦ КП в часі свого заходу вирішила «пограти м’язами». Як інакше пояснити той факт, що третина присутніх на ході були у військовій формі? І в цій ситуації немає жодних претензій до військових! Найбільший подив викликали «священнослужителі», які поверх армійських мундирів одягали елементи священицького облачення.

Між іншим, увага ЗМІ була найбільше прикута саме до цих осіб. А в самій УПЦ КП фактично визнали, що капеланський сегмент у подібній формі одягу є цьогорічною «фішкою» їхньої, з дозволу сказати, Хресної ходи. Крім цього, в процесії Київського патріархату традиційно виднілось чимало національної і націоналістичної символіки, а з натовпу лунали політичні гасла та українські народні пісні. Іншими словами, «Хресний хід» УПЦ КП радше нагадував політичний мітинг з елементами хрестового походу.

Також однозначно важливо звернути увагу на чисельність хресної ходи УПЦ КП. Під час засідання Синоду УПЦ КП від 13 травня 2017 року було ухвалено журнал № 16, який, з поміж іншого, зобов’язував «доручити єпархіальним архієреям забезпечити участь у цих святкових заходах представників духовенства та мирян ввірених їм єпархій». Тобто, в Київському патріархаті до заходів до дня Хрещення Русі готувались ще з травня 2017-го. А вище вказаний пункт свідчить про те, що Синод УПЦ КП зобов’язав архієреїв цієї конфесії привезти якомога більше людей до Києва на 28 липня.

Кажучи коротше, представники УПЦ КП людей до столиці привезли. Нічого крамольного тут немає – віруючих УПЦ теж звозили з різних єпархій. Але цікаво – а скільки було б людей на заході УПЦ КП, якби їх не привозили з усієї України?

Брехня, возня та інші незрозумілості

Хоча ще перед святковими заходами в УПЦ КП, немов би передчуваючи своє фіаско, почали розповідати про те, що кількість – не головне, в решті решт філаретівці таки не утримались від коментарів на цю тему. Та що там філаретівці… Особисто Михайло Денисенко перед десятками телекамер відверто брехав, кажучи, що в ході УПЦ КП взяло участь більше людей, ніж в аналогічному заході УПЦ напередодні.

Ці слова Філарета активно повторювали і його недалекі послідовники. І лише речник УПЦ КП Євстратій Зоря постійно намагався відвести увагу від теми чисельності, оскільки розумів, що масовість не є коником Київського патріархату. Лояльні ЗМІ щодо кількості учасників ходи УПЦ КП просто змовчали, іноді говорячи щось на кшталт «тисячі віруючих взяли участь у хресній ході УПЦ КП».

До речі, з цими «тисячами» зконфузилось і представництво національної поліції у Києві. Перші кілька годин після того, як відбулась хода УПЦ КП, на офіційній сторінці у Facebook було вказано, що чисельність вірян УПЦ КП на заході склала 2 000 чоловік. Потім на тому ж місці відбулось виправлення. Слова «дві тисячі» змінили на «тисячі людей».

Коли розмір має значення

Хто б і що не казав, та у нашій ситуації розмір Хресної ходи, а точніше її чисельність, має значення. Ця інформація не була би настільки важливою, якби УПЦ КП постійно не протиставляла себе УПЦ. До прикладу, Українська Православна Церква ніколи не міряється силами з тими ж РКЦ та УГКЦ, і це лише тому, що дане питання між цими конфесіями ніколи не виникало.

Звертаючи увагу на це питання, Київський патріархат конкретно підставляється, адже виглядає такою собі Моською з басні Крилова, яка постійно отримує хвостом слона по носі. Слоном в даній ситуації виступає саме Українська Православна Церква.

Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.