Конкордат з Ватиканом: причини та наслідки
Українська влада має намір підписати угоду з Ватиканом, яка наділить католиків та уніатів особливими правами. Що стоїть за документом, і чого чекати православним?
9 лютого 2022 року в Мережі з’явився проект конкордату (угоди) між Україною та державою Ватикан, який регулює правове становище католиків у нашій країні.
Якщо документ буде офіційно підписано, то він поставить Католицьку та Греко-католицьку церкви України в особливе положення, оскільки з іншими християнськими церквами та конфесіями наша держава ні про що не домовлялася.
Зрозуміло, кожна зі сторін бачить у конкордаті свою вигоду і сподівається на певні преференції. Які? Давайте розбиратися.
Реанімація «армовіри»?
Перед президентськими виборами Володимир Зеленський наголошував на своєму нейтральному відношенні до релігійних питань в Україні. Ставши Президентом країни, він досить довго залишався вірним своїй позиції – не втручатися у питання Церкви.
Однак через якийсь час Володимир Олександрович почав змінювати свою релігійну політику. Можливо, на тлі падіння народної підтримки, можливо, після консультацій з «експертами», але Президент розпочав дуже щільне спілкування як з Фанаром, так і з Ватиканом. Так, він ще не бере участі (як Порошенко) у богослужіннях якоїсь однієї конфесії, але про колишній нейтралітет уже говорити не доводиться.
Впевнено можна сказати одне, лідер у Зеленського – точно не УПЦ. А ось кого він вибере – католиків (уніати – також частина РКЦ) чи ПЦУ – велике питання. Наразі з’являються сигнали, що цей вибір буде не на користь думенківців. І головний із них – можливий конкордат із Ватиканом.
По-перше, Зеленському відомо, що під час президентських виборів ПЦУ дуже активно підтримувала Порошенка, а деякі її представники досі зневажливо відгукуються як про самого Зеленського, так і про його команду. Сподіватися, що їхня агресивна риторика щодо «Слуги народу» зміниться – не варто. Не зміниться. Отже, і підтримки на майбутніх виборах з боку ПЦУ не буде.
По-друге, ймовірно, Зеленського переконали, що підписанням конкордату він зможе залучити на свій бік виборців заходу України, які, переважно, представляють УГКЦ та РКЦ. Так, вони теж були раніше за Порошенко, але обійми Зеленського з Ватиканом зараз можуть все змінити.
По-третє, договір із Ватиканом звучить не лише «крутіше», а й виглядає більш «європейським», ніж турецько-український Томос. Отже – дасть виборцям чітке розуміння, що Україна впевнено рухається до «світлого європейського майбутнього».
По-четверте, якщо глава держави підпише угоду зі святим престолом, то має право розраховувати на серйозну підтримку з боку Ватикану.
Договір із Ватиканом звучить не лише «крутіше», а й виглядає більш «європейським», ніж турецько-український Томос.
З іншого боку, за підтримку потрібно платити, і, зважаючи на все, плату вже призначено.
Чим заплатить Україна Ватикану?
У проекті конкордату преференції, які отримають українські католики та уніати, прописано досить чітко.
- Культові споруди Католицької церкви мають бути відреставровані за бюджетні кошти. З того ж таки бюджету України фінансуватимуться католицькі навчальні заклади.
- Свідоцтво про вінчання, видане після звершення обряду в Католицькій або Греко-католицькій церкві, прирівнюється до світського свідоцтва про шлюб (інші конфесії позбавлені такого привілею – згідно з ч. 3 ст. 21 Сімейного кодексу України).
- Військову капеланську діяльність на території України здійснюватиме військовий єпископ, якого затверджує святий престол.
Але головним інтересом РКЦ є стаття 14 майбутнього документа, в якій наказується «вести переговори для прийняття рішення, прийнятного для сторін щодо майна, конфіскованого радянською владою у Католицької церкви». Простіше кажучи, держава віддасть уніатам і католикам все майно, відібране радянською владою.
З огляду на те, що досі в Україні немає закону про реституцію, цей пункт може спричинити серйозні міжконфесійні проблеми, оскільки РКЦ уже претендує на цілу низку об’єктів у країні. Йдеться й про святині, що належать Православній Церкві. Наприклад, уніати неодноразово заявляли про свої права на Почаївську лавру. Звичайно, ці претензії абсолютно необґрунтовані, проте активізація їх останнім часом – невипадкова.
Держава віддасть уніатам та католикам все майно, відібране радянською владою.
Як би там не було, але навіть із цього короткого огляду деяких пунктів шестисторінкового документа очевидно, що підписання конкордату суттєво посилить позиції католиків та уніатів в Україні. На всій території країни вони зможуть діяти так, як діють тепер на заході держави – нахабно, незважаючи на демократичні норми та права інших релігійних конфесій. У цьому сенсі треба пам’ятати, що уніати дають собі працю виглядати «європейцями» лише там, де їх меншість. Як вони виглядають в решті випадків, допоможе згадати ситуація у Коломиї, Золочеві чи Івано-Франківську.
Іншими словами, конкордат значно посилить позиції католиків (уніатів) у боротьбі проти Православ’я.
Екуменізм та Drang nach Osten
Проте конкордат потрібен католикам і греко-католикам не лише для того, щоб закріпити за собою особливі права в Україні, а й для того, щоб продовжити свій «натиск на Схід», тобто рух у ті регіони країни, де їх ніколи історично не було.
Ще у 2016 році у своїй проповіді з нагоди свята П’ятидесятниці глава українських уніатів Святослав Шевчук заявив про необхідність «висування» на схід України, де, на його думку, чекають приходу «віруючих християн». За словами Шевчука, такий намір схвалили особисто папа Франциськ та кардинал П’єтро Паролін.
Позицію Шевчука підтвердив та посилив новопризначений посол України у державі Ватикан, Андрій Юраш. За його словами, наша країна потрібна Апостольському престолу, щоб здійснити свою місію вже у всій Східній Європі: «Я переконаний, що Україна, без того щоб бути в комунікації, у взаємодії, у постійному обміні меседжами, посланнями духовними з Ватиканом – не обійдеться» .
Іншими словами, окатоличення Східної Європи, включаючи і певні території Росії, неможливе без України.
Також підписання конкордату допоможе Ватикану активніше залучити Україну до розвитку екуменічних відносин із Фанаром. У цьому сенсі лідируючі позиції мають зайняти українські уніати. За словами Святослава Шевчука,
«наступним кроком (після створення ПЦУ – Ред.) є екуменічний діалог між УГКЦ та об’єднаним українським Православ’ям у напрямку відновлення первісної єдності цієї Церкви». І якщо раніше прихильники ПЦУ заявляли, що до новоствореної церкви приєднаються греко-католики, то пізніше стало ясно, що в екуменічному русі Думенку та його структурі відводиться другорядна роль. Усе вирішується у Ватикані та на Фанарі.
Водночас, підписання конкордата позбавить ПЦУ не лише ініціативи у питанні унії з католиками, а й статусу «державної церкви», в якому зараз ця структура себе вважає. Після угоди між Ватиканом та Україною саме уніати візьмуть на себе нинішні функції ПЦУ у відносинах із владою, а крім того, зможуть діяти з позиції сили у «діалозі» з думенківцями. Тим більше, що кінцева мета цього діалогу позначена гранично ясно – визнання верховенства Риму.
Чого чекати УПЦ?
Для початку підкреслимо, що конкордат вступає у пряму суперечність із 5 статтею Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».
Якщо конкордат підпишуть, то за великим рахунком Закон про свободу совісті та релігійні організації де факто перестане існувати.
Адже Закон України каже, що «Церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави», а «держава не фінансує діяльність будь-яких організацій, створених за ознакою ставлення до релігії» (згадайте один із пунктів конкордату, в якому йдеться про фінансування католицьких навчальних закладів). Але головне в тому, що «всі релігії, віросповідання та релігійні організації рівні перед законом», а «встановлення будь-яких переваг чи обмежень однієї релігії, віросповідання чи релігійної організації щодо інших не допускається».
Тобто, якщо конкордат підпишуть, то за великим рахунком Закон про свободу совісті та релігійні організації де факто перестане існувати.
Це означає, що й так складне становище нашої Церкви лише посилиться. І якщо сьогодні у боротьбі проти УПЦ Закон України до уваги практично не приймається, то угода з Ватиканом спрацює як тригер для більш потужної атаки на Церкву. Так, загроза реституції дасть владі ще один важіль тиску на УПЦ, а уніати матимуть змогу обґрунтовувати свої апетити посиланням на конкордат. Можна не сумніватися, що будуть спроби відібрати у віруючих канонічної Церкви їхні святині. До чого приведуть ці спроби, здогадатися нескладно – зростання релігійного протистояння і насильства.
Крім того, ватикано-український договір не лише наділяє уніатів та католиків особливими правами, а й є ще одним бар’єром, який руйнує культурну та духовну єдність православних слов’янських народів. Можливо, саме з цієї причини послом України в державі Ватикан було призначено Андрія Юраша – людину, яка чудово зарекомендувала себе у боротьбі з Церквою. У будь-якому разі, нічого хорошого від конкордату УПЦ чекати не доводиться.
Втіхою ж у цій ситуації може бути той факт, що будь-які проблеми роблять Церкву і віруючих лише сильнішими. І останні події навколо Томоса це ще раз довели.
