Павуки в банці, або Як розкольники заборонили розкольників
Синод ПЦУ заборонив у служінні «ієрархів» УПЦ КП, раніше вигнаних зі складу думенківського «єпископату». Що це означає – розбираємо в статті.
2 лютого 2022 року «священний синод» ПЦУ постановив позбавити сану «ієрархів» УПЦ КП, «висвячених» Філаретом Денисенком після червня 2019 року. А трьох «архієреїв», що пішли з ПЦУ разом із Філаретом – «заборонити у служінні» з перспективою позбавлення сану.
При цьому думенківці вважають, що всі ті, на кого «почесний патріарх» ПЦУ поклав руки після відродження УПЦ КП, «насправді не мають архієрейського висвячення й сану» і присвоїли їх собі «розбійницьки». Але самого Філарета вони розбійником не вважають і ніяких заборон не накладають.
Ці рішення «синоду» Епіфанія настільки непослідовні й абсурдні, що їх варто розібрати докладніше.
Колишні – не колишні?
У рішенні «синоду» ПЦУ говориться, що «колишній митрополит Білгородський і Обоянський Іоасаф (Шибаєв), колишній єпископ Білгород-Дністровський Філарет (Панку) і колишній єпископ Валуйський Петро (Москальов) за грубе порушення канонічного порядку, участь у незаконних зборах і так званих архієрейських хіротоніях в м. Києві були заборонені в служінні» і викликані на суд ПЦУ за звинуваченнями, згідно з яким «вони підлягають позбавленню від священного сану».
У Православній Церкві слово «колишній» вживається по відношенню до священнослужителя, тільки якщо з нього знято сан. Такого в ПЦУ по відношенню до зазначених осіб здійснено не було. А було щось інше, що до канонічного права ніякого відношення не мало.
Ще 24 червня 2019 р. «священний синод» думенківської організації «за активну участь у діях, спрямованих на обурення протистояння в церковному середовищі, свідомий спротив соборним рішенням, порушення 34-го Апостольського правила, участь у здійсненні висвячень у чужій єпархії всупереч Статуту і канонічним правилам» Іоасафа Шибаєва, Філарета Панку і Петра Москальова «виключив зі складу єпископату» ПЦУ.
Що це за канонічна норма така – виключення зі складу єпископату? Де, в яких канонах вона прописана? І чи дозволяє виключення зі складу єпископату вважати виключених єпископів колишніми? Немає такого в православному канонічному праві. Колишнім можна вважати тільки того єпископа, якого позбавив сану Священний Синод або Архієрейський Собор. Але не того, якого «виключили зі складу єпископату».
Що це за канонічна норма така – «виключення зі складу єпископату»? Де, в яких канонах вона прописана?
Тобто Думенко зазначених осіб не заборонив у служінні, не позбавив сану, а вигнав, як ображена жінка виганяє винного співмешканця. А тому слово «колишній» в цьому випадку має таке ж смислове навантаження, що і в ситуації з розсвареною парою, коли сторони говорять про свою недійсну половинку – «мій колишній» або «моя колишня».
Але за яким же правом їх судять, якщо вони, як мінімум, з червня 2019 року ніякого відношення до керівництва ПЦУ не мають? Знову ж таки, на це питання відповіді ми не дочекаємося.
Курйозності ситуації додає ще й той факт, що навіть вигнати винних «архієреїв» Думенко не міг з тієї простої причини, що вони в ПЦУ бути не могли. Згідно з положеннями Томосу.
У тексті документа сказано, що ПЦУ не може мати парафій, або, тим більше, єпархій за межами України. Всі закордонні парафії та єпархії УПЦ з документом, виданим на Фанарі в 2019 році, переходять у підпорядкування Константинопольського патріархату. А єпархія Шибаєва, як і єпархія Панку, – поза межами України (в Росії та Молдові – відповідно). Значить, ні перший, ні другий «архієрей» з моменту появи Томосу в «клірі» ПЦУ перебувати не могли.
Про що, власне, і нагадував Шибаєв «синоду» ПЦУ ще в 2019 році. За його словами, згідно з четвертим пунктом статуту ПЦУ, юрисдикція цієї структури поширюється тільки на територію України, а так як він з Петром Москальовим перебувають за межами території України, то «значить, і поза юрисдикцією СЦУ».
Вже зараз, коментуючи рішення «синоду» про «заборону», Шибаєв підкреслив, що ніколи не був членом «банди» Думенка, і зазначив, що «доводи логіки, не кажучи вже про моральний бік, ні про Канони, ними не приймаються і не розуміються». «Збіговисько моральних калік може поводитися саме так – шалено, підло, брехливо. Ось що буває, коли неуки та аморальні особи починають керувати тим, що вони називають церквою», – написав Шибаєв у себе в Facebook.
Заборона заборонених
У своїй публікації Іоасаф звернувся до Думенка з дуже цікавою фразою. «Не ви мені той сан давали, не вам і знімати його, – написав Шибаєв і додав – насамперед потрібно з вас зняти сан за грубе нехтування не тільки Канонами Церкви, але і самих моральних норм Закону Божого».
Тут є ще один нюанс. Той же Іоасаф Шибаєв вже був визнаний людиною, позбавленою сану, причому не визнаний у середовищі розкольників. Про це оголошував сам... патріарх Варфоломій.
У листі Патріарху Олексію в квітні 1997 року він писав: «Щодо рішення Синоду РПЦ про анафематствування Михайла Денисенка і виверження з сану і зведення до розряду мирян Іоасафа Шибаєва <...>. Ми повідомили про нього ієрархії нашого Вселенського престолу і просили її ніякого церковного спілкування з цими особами не мати».
Виходить, що мирянин Думенко хоче позбавити сану мирянина Шибаєва. Саме так виглядають «розборки» з точки зору Церкви.
Виходить, що мирянин Думенко хоче позбавити сану мирянина Шибаєва.
«Крайня ікономія» до Філарета
Думенко з товаришами застосовує жорсткі формулювання до людей, яких висвячував Філарет, до його соратників, але не до самого Філарета. «Синод» ПЦУ нагадав, що раніше вже забороняв Філарету «скликати і очолювати збори для вирішення питань церковного управління, здійснювати рукоположення і т. д.». І тим не менш думенківці вирішили, «виключно з поваги до попередніх заслуг» Філарета і «враховуючи його вік та стан здоров'я», застосувати до нього «крайню ікономію, не вживаючи більш жорстких заходів канонічного реагування на вчинені ним порушення».
Єдине, на що зважилися в ПЦУ, це назвати Філарета не «святіший», а «преосвященний» (форма звернення до простого єпископу). Також його фото зі списку єпископів перемістили з першого місця (відразу за Думенком) на передостаннє з підписом «почесний патріарх на спокої». Чи варто говорити, що історія Православ'я таких формулювань не знала?
Незрозуміло інше – на підставі чого «синод» ПЦУ не визнає за «архієреями» УПЦ КП, висвячених Філаретом після 2019 року, «священного сану»? Адже якщо Філарет – не розкольник (його таким ніхто не оголошував), а «почесний патріарх», то за яким правом «хіротонії», ним вчинені, оголошують недійсними?
І найголовніше запитання: чому «ієрархи», «висвячені» ним ПІСЛЯ 2019 року не мають «архієрейського достоїнства», а «висвячені» ДО 2019 року – такою перевагою володіють? І тут мова про Думенка, Зорю й абсолютну більшість інших «ієрархів» ПЦУ, яких «нависвячував» Філарет.
Не випадково це запитання ставлять і в грецьких ЗМІ: «Справді, чому висвячення Філарета недійсні з червня 2019 року, а не з червня 1992 року, коли він був позбавлений влади і відлучений Синодом Руської Церкви?»
Греки підкреслюють, що думенківці з «проблемою Філарета» опинилися в глухому куті, оскільки прекрасно розуміють, що «позбавивши влади Філарета вдруге, вони засудять і себе». І саме з цієї причини «вони не чіпають свого засновника і вирішили пробачити його "по ікономії", не застосовуючи більш суворих заходів канонічного порядку до скоєних ним порушень...»
Висновок, до якого прийшли греки, очевидний: «Самозвані, відлучені і анафематствувані, що складають так званий "синод" ПЦУ, не тільки пережили розпад своєї розкольницької структури, але і абсолютно неосвічені в питаннях православної еклезіології». І не посперечаєшся.
Анафема анафематствуваних
Не менш дивним виглядає і прохання «синоду» ПЦУ, звернене до Елладської Православної Церкви – анафематствувати грецьких старостильників, які перейшли до Філарета.
Тут слід нагадати «синодалам» Думенка, що анафема – це не прокляття, а констатація того факту, що чоловік, який заявляє про свою церковність або вважається таким, насправді до Православної Церкви не належить. У цьому сенсі, наприклад, можна анафематствувати Толстого, але не можна – Горького. Тому що Толстой (принаймні, спочатку) вважав себе православним християнином, а Горький – ні. Іншими словами, не можна анафематствувати того, хто не належить до Церкви.
Крім того, тут потрібно підкреслити, що:
- Старостильники Греції не вважають себе частиною Елладської Православної Церкви;
- Елладська Церква вважає їх розкольниками, а значить – відпалими від Церкви;
- Старостильники виклинали як один одного (у них є різні течії і різні «синоди»), так і всіх, хто з ними не згоден.
Тоді про яку анафему просять у ПЦУ? Адже, ще раз повторимо, анафематствувати тих, хто вже поза Церквою – не можна. Процитуємо думку грецького ресурсу «Vimaorthodoxias»:
«"Синод" ПЦУ просить "Канонічну Православну Церкву Греції відлучити і віддати анафемі кого? Тих, хто не належить до її лав, хто не має з нею спілкування, і хто, будучи старостильниками, само собою зрозуміло, є розкольниками і тому анафематствувані"».
Висновки
Як бачимо, рішення «синоду» ПЦУ суперечать як логіці і здоровому глузду, так і принципам канонічного права. І не дивно. Тому що структура, яка з'явилася в результаті порушення канонів Православної Церкви, просто фізично не здатна дотримуватися цих самих канонів. І не тому, що їх не знає (хоча і це – факт), а тому, що канони не суперечать її внутрішній природі, яка підкоряється тільки «батьку брехні» і хаосу – дияволу.
Проблема тільки в тому, що своєю отрутою ця організація може заразити всіх тих, хто вступає в спілкування з нею.
