Істерія навколо «вторгнення Путіна» та роль у ній «патріотичних» конфесій

Останнім часом Україна живе як на розпеченому вугіллі, з усіх боків долинають повідомлення, що Росія ось-ось вторгнеться в нашу країну і почнеться війна. Публікуються карти вторгнення, називаються конкретні терміни (які постійно зсуваються).

Інвестори виводять кошти, падає національна валюта, мери перевіряють стан бомбосховищ, люди живуть у стані страху та невпевненості. Але з початку 2022 року інформаційний хаос став потроху структуруватися: стало зрозуміло, що повідомлення про «вторгнення» продукують західні політики та ЗМІ, а ось українська влада каже протилежне – що ситуація на кордонах стабільна, та небезпеки початку війни немає. І, за їхньою логікою, ті, хто твердить про «вторгнення», працюють проти України, оскільки їхні повідомлення

• не відповідають дійсності;
• викликають у населення та інвесторів страх, невпевненість та паніку, що мають цілком передбачувані наслідки.

І в цій ситуації безліч заяв про «вторгнення» від католиків, уніатів, фанаріотів та представників ПЦУ набувають несподіваного і зовсім не патріотичного сенсу.

Що кажуть західні політики та ЗМІ

Щоб в українця, який читає повідомлення західних ЗМІ про Україну, не почалася негайна паніка, він повинен мати дуже міцну нервову систему. Наведемо кілька прикладів із медіа-простору Заходу.

Голова Об’єднаного комітету начальників штабів США генерал Марк Міллі: «Якщо все це (війська РФ – Ред.) обрушиться на Україну, ситуація буде серйозна, дуже серйозна, й результатом стануть серйозні втрати. Ви й самі можете уявити, якою буде картина в густонаселених міських зонах, уздовж автомагістралей тощо. Буде жахливо. Буде страшно».

Джен Псакі, прес-секретар Білого дому: «Це повертає нас у 2014 рік, включаючи саботаж та інформаційні операції за звинуваченням України у підготовці неминучих атак на російські сили на сході України та російські військові плани розпочати таку активність за кілька тижнів до військового вторгнення, яке може початися між серединою січня та серединою лютого».

Джон Кірбі, офіційний представник Пентагону: «Не вдаючись особливо в подробиці, ми маємо інформацію, яка показує, що Росія вже працює активно, щоб створити привід для потенційного вторгнення, просування в Україну».

Не відстають від американських офіційних осіб і заокеанські ЗМІ. Вони, взагалі нітрохи не соромлячись, нагнітають паніку всіма правдами та неправдами.

Наприклад, 30 січня 2022 року англійське видання The Sun опублікувало матеріал, де сказано, що від вторгнення РФ готуються захищати Україну навіть діти.

У даному матеріалі йдеться: «Опитування Київського інституту соціології показало, що половина країни чинитиме опір російському вторгненню. Президент Росії Володимир Путін перекинув до кордону з Україною 127 тисяч військовослужбовців, а також танки і ракети».

Газета «The New York Times» опублікувала досить образливі слова професора Королівського коледжу Лондона та ветерана Корпусу морської піхоти США Роберта Лі, який стверджує, що «якщо Росія дійсно хоче використати своє озброєння, вони можуть завдати величезних збитків за дуже короткий період часу і знищити українську армію на Сході дуже швидко, протягом перших 30-40 хвилин».

Видання «BILD» ще у грудні 2021 р. повідомило, що президент Росії Володимир Путін готується до захоплення близько двох третин території України на початку 2022 р. і навіть намалювало карту вторгнення.

При цьому «BILD» розписала страхи майбутньої війни так: «Насамперед, вони (російські війська – Ред.) оточуватимуть міста й відключатимуть електрику, газ та постачання продуктів харчування».

Видання «The Washington Post» повідомило, що у масованому військовому наступі Росії на Україну візьмуть участь 175 тисяч військовослужбовців і також привело свою карту.

Нічого дивного, що після подібних матеріалів простий українець починає відчувати страх і невпевненість у завтрашньому дні. Але українська влада говорить зовсім інше.

Заяви про «вторгнення» від української влади

Цілий грудень українська влада ніяк все це не коментувала, але потім, мабуть, усвідомила, яку незавидну роль їй приготували покровителі за океаном. І відчайдушно стала чинити опір перспективі обвалення економіки як мінімум, а як максимум – втягування у війну з катастрофічними наслідками.

Практично в один голос керівництво України заявило про те, що жодної небезпеки «вторгнення» не існує і навіть наважилося критикувати США за нагнітання ситуації.

Президент В. Зеленський: «Зараз активно нападають не на нашу землю, а на ваші нерви, щоб у вас було постійне відчуття тривоги» (відеозвернення від 19 січня 2022 року).

«Білий дім розуміє, що є ризики, вони постійно говорять про це, вони постійно підтримують цю тематику і роблять її максимально гострою. На мою думку, це помилка <…> Сигнали пішли навіть від шановних глав держав, які вже відкрито, недипломатичною мовою кажуть, що у нас завтра війна. В Англії, Німеччині, Франції, Литві із засобів масової інформації складається враження, що у нас війна, що у нас йдуть війська дорогами, у нас мобілізація. Але це не так. Нам не потрібна ця паніка» (прес-конференція 28 січня 2022 р.).

Секретар Ради національної безпеки та оборони (РНБО) О. Данилов: «Ми не бачимо на сьогоднішній день жодних підстав для того, щоб стверджувати сьогодні про повномасштабний наступ на нашу країну. Це неможливо зробити навіть фізично».

Міністр закордонних справ Д. Кулеба: «Закликаємо іноземних партнерів утримуватися від кроків у публічному просторі, які нагнітають інформаційне поле та розхитують суспільство».

Нардеп Давид Арахамія, голова фракції «Слуга народу»: «Мені здається, більшість народу побачили, що три, чотири, п’ять "точних дат" уже минули, і зрозуміли, що це просто залякування людей та спроба сіяти паніку. Я не знаю реальних причин, чому США так роблять, але точно це не працює на користь економіки України».

«США та інші сіють паніку щодо нападу на Україну. Це не дружній крок».

Міністр оборони О. Резніков: «Станом на сьогоднішній день фактаж, який ми спостерігаємо за даними нашої розвідки, фактаж, який спостерігають розвідки наших країн-партнерів, приблизно схожий на ту саму ситуацію, що була навесні минулого року, перед Великоднем. Тому сьогодні станом на даний момент не створено жодного ударного угруповання Збройними силами РФ, що свідчило б про те, що завтра вони підуть у наступ».

В інтерв’ю виданню «Лівий берег» від 31 січня 2022 р. О. Резніков відкинув можливість мобілізації, яка була б логічною, у разі якщо б загроза вторгнення була реальною: «Потреби в мобілізації, з погляду загрози, зараз немає. Якщо ми оголосимо тренувальну мобілізацію, це викличе паніку на вулицях. Всі думатимуть, що ми знали і приховали, що ворог завтра нападе».

Президент В. Зеленський навів цифру в 12,5 млрд дол., які були виведені з України через нагнітання паніки. Глава МЗС України Д. Кулеба в інтерв’ю американському виданню «Vice» заявив про шкоду економіці країни через повідомлення про «ескалацію»: «Ми вже страждаємо економічно і слабшаємо через паніку, що поширюється в суспільстві».

На чиєму боці католики, уніати та фанаріоти?

З другої половини січня 2022 року до хору західних ЗМІ, які «пророкують» українцям неминучу війну, потужно включилися католики та уніати, до яких трохи пізніше приєдналися фанаріоти у США, а також ПЦУ.

21 січня Рада єпископських конференцій Європи, що складається з 33 католицьких ієрархів, заявила, що «все міжнародне співтовариство інтерпретує дії російських збройних сил як реальну загрозу миру» і закликало «міжнародне співтовариство підтримати Україну перед загрозою російського військового наступу». Католики також повідомили, що підтримують українців «у цей період страху та невпевненості». І це виглядало навіть кумедно, бо буквально напередодні Володимир Зеленський назвав розмови про напад РФ «фейками та страшилками».

Наступного дня уніатські єпископи в США опублікували своє послання, в якому повідомили явно фейкову інформацію, що «протягом різдвяного часу Росія розмістила понад 100,000 своїх військових на кордонах з Україною» (нагадаємо, наша влада стверджує, що кількість військових РФ за рік не змінювалася). А потім повідомлення про вторгнення посипалися від католиків як з рогу достатку. Незабаром до цього хору приєднався і Сергій Думенко.

24 січня 2022 р. він опублікував своє звернення до народу, в якому говорилося: «Дорогі брати та сестри! Скупчення російських військ на межах нашої держави, поширення інформації про плани агресора розпочати вторгнення, інші ворожі заяви та дії глав Росії вимагають нашої відповіді. <…> Ми щиро вдячні Америці, країнам Європи та всім нашим союзникам у світі за підтримку, дипломатичну, економічну та військову допомогу. Для українського народу слова національного гімну "душу й тіло ми положим за нашу свободу" – не пустий звук, а глибоке переконання, затверджене століттями боротьби за власну незалежну соборну державу».

Це звернення зачитувалося 30 січня 2022 р. у всіх храмах ПЦУ, а ще цього ж дня С. Думенко благословив «піднести додатково особливі молитви за нашу Батьківщину», в яких, зокрема, говорилося: «Хай буде, Господи, воля Твоя над нами і, якщо Твоє Провидіння буде таким, щоб покласти воїнам нашим у битві за Віру та Україну душі свої, то й їм вибач гріхи їхні...». Дуже нагадує католицьку індульгенцію, яку в середні віки видавав римський папа, а також твердження, що мусульманин, який загинув під час джихаду, одразу потрапляє до раю.

Глава УГКЦ Святослав Шевчук, закликаючи приєднатися 26 січня 2022 р. до оголошеної римським папою молитви за мир, заявив: «Чому нам сьогодні треба молитися за мир в Україні? Коли виникають нові небезпеки, і ворог стоїть на порозі, то наші військові перевіряють свою боєготовність, державні мужі працюють над упорядкуванням громадських механізмів, дипломати працюють над тим, щоб світ підтримував наш народ і державу».

На перший погляд, дуже гарні слова. Але, по суті, те ж саме нагнітання паніки: «ворог стоїть на порозі», «військові перевіряють свою боєздатність» і так далі. А якщо згадати войовничу риторику Святослава Шевчука недавнього минулого, коли він заявляв, наприклад, що «безперечно, війна не може закінчитися миром за всяку ціну» і що «від війни втомилися лише ті, хто думає, як урятувати свою шкуру», то все стає на свої місця.

На жаль, заяви «патріотичних» (як вони самі себе називають) ПЦУ та УГКЦ свідчать, що в інформаційному протистоянні між владою та Заходом вони працюють на другий табір. І це при тому, що нарощування істерії йде Україні явно не на користь і, очевидно, підриває національну економіку.

Нападе Росія чи ні?

Ще ніхто з найактивніших крикунів про російську агресію не відповів на одне просте запитання: а навіщо Росії нападати на Україну? Які свої завдання вона може вирішити у такий спосіб? Будь-який розумний політолог скаже, що сьогодні від вторгнення Росія отримає набагато більше проблем, ніж придбань. Російські дипломати прямо і чітко заявили, що жорстка реакція (зауважимо, навіть не вторгнення) може бути у двох випадках:

• вступ України в НАТО та розміщення на її території наступальної зброї, що загрожує РФ;
• провокації на Донбасі чи в інших місцях.

Крім цих випадків, Росії абсолютно немає сенсу не те що вторгатися в Україну, а й вживати, як це зараз кажуть, заходів військово-технічного характеру.

З вищезазначеного списку розміщення в Україні наступальних озброєнь, здатних завдати неприйнятної шкоди Росії, в принципі можливе, але це точно не питання найближчих місяців. А про «вторгнення» Росії кажуть, що воно почнеться вже ось-ось, не сьогодні, так завтра. Раніше називалися терміни: після Нового року, кінець січня. Зараз кажуть – початок лютого чи принаймні до кінця цього місяця. Нагадує заклинання щодо календаря майя та кінця світу.

Тому залишається другий варіант – провокація, після якої Росія не зможе не відреагувати. Провокації можуть бути різними: обстріли, теракти, інсценування застосування хімзброї, постановочні відеосюжети тощо. Виконавцями провокацій можуть бути будь-хто, але замовниками провокацій обов’язково будуть ті, кому війна в Україні є вигідною.

Кому вигідно?

Для того, щоб відповісти на це питання, необхідно уявити геополітичну ситуацію у світі на глобальному рівні. Сьогодні йде формування двох протиборчих блоків, які умовно можна назвати англо-саксонським та російсько-китайським. Ці блоки не лише протистоять один одному в політичному плані, а й пропонують різну ідеологію, яка в деяких моментах переростає взагалі в релігію.

Англо-саксонський блок проповідує безумовне лідерство США у міжнародних справах, лібералізм, глобалізм, відмову від традиційних цінностей та понять, деградацію моральних норм. Російсько-китайський виступає за баланс інтересів основних міжнародних гравців, дотримання національних інтересів, традиційні цінності. Вихід боротьби між цими блоками багато в чому залежатиме від того, на чиєму боці будуть найвпливовіші країни Європи, Індія та деякі інші держави.

Сьогодні найзапекліша боротьба йде за перетягування Європи.
Як не важко здогадатися, війна в Україні змусить Німеччину, Францію та інші європейські країни перейти на бік англо-саксонського блоку. Окрім цього глобального завдання США зможуть досягти розриву економічних зв’язків між Росією та Європою, що призведе до суттєвого послаблення економік обох сторін.

Виходячи з цього, можна зробити висновок, що війна в Україні відповідає насамперед інтересам США, Великої Британії та інших країн британської співдружності. Це підтверджується тим, що насамперед саме ЗМІ цих країн найактивніше розгойдують ситуацію, політики заявляють про готовність евакуації з Києва дипперсоналу, а також постачають Україні зброю, якої останнім часом до Києва прибуло понад 500 тонн (!).

Однак для США в такому варіанті подій є також і значні ризики. Не всяка війна відповідає їхнім інтересам. Блискавична поразка України призведе до сильного ослаблення США та поразки демократичної партії на майбутніх виборах. А якщо водночас Китай, скориставшись нагодою, захопить Тайвань, США опиняться на порозі власної політичної катастрофи. Тому їм потрібен в Україні тривалий затяжний конфлікт із великою кількістю жертв та руйнувань. Тоді англосакси зможуть вводити проти Росії санкції, звинувачувати її у військових злочинах, намагатися політично ізолювати, і найголовніше – розірвати політичну та економічну співпрацю Росії із країнами Європи.

Дуже багато дій та заяв американських і британських політиків виглядають просто як прохання Росії розпочати таку війну. Це і постійне нагадування, що ні США, ні НАТО за Україну не воюватимуть; і оприлюднення санкцій проти Росії, які не зможуть заподіяти їй істотної шкоди; і періодичні публікації в авторитетних виданнях, які говорять про неможливість відключення Росії від системи SWIFT, і взагалі міркування про те, що санкцій як таких може і не бути зовсім.

Чим усе це може закінчитися?

Ані Україні, ані Росії така війна не вигідна. Вона може відповідати інтересам лише третьої сторони. Чи вдасться їй досягти свого? Ми цього не знаємо. Але навіть щодо цілей, які ставлять перед собою активні заклиначі «вторгнення», нагнітання ними істерії веде до абсолютно конкретних втрат для економіки України і, як наслідок, до соціальної напруги. Інвестори масово виводять капітали з України, курс гривні стрімко опускається, зростають ціни, зростають відсоткові ставки за державними позиками. Все це навіть без «вторгнення» може призвести до краху економіки та внутрішньої нестабільності.

Спостерігаючи все це, нехай кожен зробить висновки про те, хто насправді бажає блага Україні та її народу, а хто ллє воду до млина тих, хто за фактом його руйнує.