Різдво 25 грудня: чому в ПЦУ заговорили про перехід на новий стиль?

У суботу 18 грудня 2021 р. Сергій Думенко виступив у програмі «Субботнє інтерв’ю» Радіо Свобода та заявив, що його структура може перейти на святкування Різдва 25 грудня. Позначив він і приблизні терміни: «Прогнозуватимемо, що 10 років. А далі бачитимемо. Це важко так передбачити». При цьому глава ПЦУ підкреслив, що особисто він підтримує ідею святкування Різдва за новоюліанським календарем.

Для довідки. Новоюліанський календар був придуманий сербським астрономом і професором математики Мілутіном Міланковичем у 1923 р. Цього року в Константинополі на Соборі Православних Церков було прийнято рішення про календарну реформу (перехід на новий стиль). І щоб уникнути звинувачень у використанні «католицького» григоріанського календаря, було запропоновано новоюліанський. Шляхом складних астрономічних розрахунків М. Міланкович реформував старий юліанський календар таким чином, щоб він співпав із григоріанським. Тому, коли звучать заяви про новоюліанський календар, треба розуміти, що йдеться фактично про григоріанське числення. Цей збіг триватиме до 2800 р., коли календарі знову розійдуться. До того ж Помісні Церкви, які живуть за новоюліанським календарем (їх нині 10 з 15), Великдень все одно святкують за юліанським.

С.Думенко висловив готовність перейти на новий стиль і святкувати Різдво разом із усією «освіченою» Європою. Що ж заважає йому це зробити зараз? Виявляється, заважають... віряни.

С.Думенко висловив готовність перейти на новий стиль і святкувати Різдво разом із усією «освіченою» Європою.

«Це найбільше пов’язано із традиціями всередині. Ми вже розмовляли та аналізували, – сказав С.Думенко та додав, що вважає святкування Різдва 7 січня помилкою. – Хоча ми святкуємо 25, просто за різними календарями. Так, цю помилку треба буде виправити. Але традиція є традиція – укорінилася настільки, що якщо ми перейдемо, то здебільшого, я переконаний, храми 25 будуть порожніми, а 7 повними». Тобто, керівництво ПЦУ мислить прогресивно, але недалекі віруючі не дають реалізувати правильні ідеї та виправити «цю помилку». Значить, їх треба перевиховати десь за 10 років.

У грудні 2018 р., буквально за кілька днів після свого обрання, С. Думенко вже заявляв про можливість переходу на новий стиль і казав, що для цього потрібно перевиховати людей: «Якщо ми поміняємо з 7 січня на 25 грудня, український народ цього не прийме. Потрібно пояснювати, доводити».

4 січня 2020 р. С. Думенко також заявляв про бажання перейти на новий стиль і нарікав на те, що віруючі до цього не готові. В інтерв’ю Радіо Свобода він сказав: «Загалом я не проти, але я спираюся на думку наших віруючих. І ми знаємо чітко соціологію, яка свідчить, що понад 60% українців проти святкування 25 грудня».

Крутий поворот: від засудження новостильного Різдва до його пропаганди

Два роки тому волинський «архієрей» ПЦУ Михайло Зінкевич вирішив у своєму кафедральному соборі провести дві різдвяні служби: 25 грудня та 7 січня. За його словами, він пішов назустріч «публічній вимозі» своїх парафіян. Крім того, він пояснив це процесом «декомунізації» та «рухом до європейських традицій». Але подібна спритність не знайшла тоді розуміння в керівництві ПЦУ. Спікер ПЦУ Іван (Євстратій) Зоря на своїй сторінці у Фейсбук різко обсмикнув колишнього кандидата на посаду глави ПЦУ Михайла Зінкевича. «Поспішна календарна реформа (і навіть непродумані одні спроби зараз прорекламували її пропозиціями "подвоєння святкування") потенційно законсервують в Московському Патріархаті тисячі громад з мільйонами віруючих і внесе сум’яття в українське православ’я на десятиліття вперед», – написав Зоря. Більше того, Зінкевича у ПЦУ тоді офіційно засудили.

«Священний Синод засудив самовільне, одноосібне рішення Преосвященного Михаїла, Митрополита Луцького і Волинського, про внесення змін до церковного календаря, яке є порушенням канонічного порядку, зокрема 34 Апостольського правила, коли частина православних в Україні перебуває під впливом Московського Патріархату... Констатували, що непродумане та поспішне впровадження зараз календарної реформи в Православній Церкві України може привести до закріплення існуючих розділень та виникнення нових», – так написано у рішенні Синоду ПЦУ від 4 лютого 2020 року.

Проте, як бачимо, цього року ставлення до питання відзначення Різдва 25 грудня інше. Спікер ПЦУ вже шукає аргументи, які допоможуть переконати прихильників ПЦУ переходити на новий стиль.

«Увага, дослідження аргументів! Прошу в коментарях коротко писати аргументи "за" та "проти":

• переходу на новий календар/
• перенесення Різдва на 25 грудня».

По суті, І. Зоря розписався в тому, що ПЦУ не вистачає аргументів для переконання українців переходити на новий стиль і запросив «допомогу залу». «Зал» відреагував передбачувано і жодних креативних аргументів Івану Зорі не підкинув. Забавно, деякі коментатори, переконані, що старий стиль асоціюється з РПЦ і УПЦ, робили з цього прямо протилежні висновки. Хтось казав, що не можна переходити, бо люди через це віддадуть перевагу УПЦ.

А хтось стверджував прямо протилежне.

Здебільшого коментатори говорили, що треба жити як у Європі, і нічого не вигадувати. Найґрунтовнішу відповідь дав «архієпископ» Тернопільський та Кременецький ПЦУ Нестор Писик, який написав три аргументи «за» та цілих шість – «проти», причому досить грамотних.

Але найголовніше у відповідях аудиторії Фейсбук-сторінки Івана Зорі — це не те, що там написали, а чого там не написали. У коментарях не вдалося виявити жодного справді релігійного аргументу, адже календарне питання – це насамперед питання церковне, воно обговорювалося та вирішувалося на Вселенських соборах. Але для прихильників ПЦУ це не має значення. Для них головне – бути далі від РФ та ближче до Європи. Власне, все це Зоря чудово знав, публікуючи свій пост. Навряд чи він справді хотів почути різні думки. Його ціль – відкрити вікно Овертона, розпочати практичну легалізацію переходу на новий стиль. І про це прямо написав херсонський «ієрарх» ПЦУ Никодим Кулигін: «Сьогодні все виглядає так, що питання вже не в тому, чи відбудеться у нас перехід на новоюліанський календар, а в тому, як скоро і як саме це станеться».

Сьогодні все виглядає так, що питання вже не в тому, чи відбудеться у нас перехід на новоюліанський календар, а в тому, як скоро і як саме це станеться.

«Ієрарх» ПЦУ Никодим Кулигін

Загалом різка зміна позиції ПЦУ щодо переходу на новий стиль не може не дивувати. Ще у лютому 2020 року за святкування Різдва за новоюліанським календарем синод цієї структури офіційно засуджував Михайла Зінкевича, а зараз ми бачимо неприкриту пропаганду нового стилю від глави та спікера ПЦУ. Як це ще можна пояснити, якщо не командою «згори»? І така команда могла прийти не лише зі Стамбула. Про це далі.

Синхронне плавання: ПЦУ та УГКЦ йдуть до нового стилю разом?

Серед відповідей Зорі зустрічаються й такі, на яких слід зупинитись докладніше. Наприклад, про синхронний перехід на новий стиль ПЦУ та УГКЦ. А таких було безліч. Наприклад, викладач уніатського Українського католицького університету Юрій Підлісний пише: «Перехід має бути синхронним і ПЦУ, і УГКЦ. А спробувати, як це працює, варто на Великдень». Вторить йому і журналістка Tetyanka Shpaykher: «За одночасний перехід двох церков: ПЦУ та УГКЦ. Тобто було б добре, якби церкви скоординували свої дії, напрацювали план, тобто діяли спільно». А В’ячеслав Костенко їй відповідає: «Дуже точно! Піду далі) Взагалі, потрібно ставити питання про об’єднання ПЦУ та УГКЦ».

Як бачимо, мова не просто про те, щоб ПЦУ перейшла на новий стиль, а про те, щоб вона це зробила разом із українськими католиками православного обряду. Останні заяви глави УГКЦ Святослава Шевчука це повністю підтверджують. Так у липні 2021 р. він заявив: «Ми хочемо в Україні перейти на новий календар разом із православними братами».

Мова не просто про те, щоб ПЦУ перейшла на новий стиль, а про те, щоб вона це зробила разом із українськими католиками православного обряду.

У самій УГКЦ, а точніше в її закордонних парафіях, перехід на новий стиль набирає обертів. Так з 1 вересня 2021 р. усі парафії УГКЦ в Італії перейшли на григоріанський календар. Глава екзархату УГКЦ в Італії Діонісій Ляхович аргументував це турботами «про духовний розвиток Апостольського екзархату в умовах італійського середовища, часу та місії нашої Церкви». В інших країнах українські мігранти-уніати легко переходять на новий стиль, щоб не відрізнятися від місцевих жителів. С. Шевчук розповів, що в Італії, Португалії, Іспанії греко-католики вважають це абсолютно нормальним, оскільки становлять релігійну меншість та змушені приймати місцеві традиції.

Незважаючи на те, що заяви і з ПЦУ, і з УГКЦ щодо можливого переходу на новий стиль звучать вже досить давно, сьогодні активність у цьому напрямі значно зросла. Можна сказати, що й ПЦУ і УГКЦ синхронізують свої зусилля з перевиховання своїх парафіян у «правильному руслі», і що ідея одночасного переходу на новий календар є одним із пунктів перспективного плану об’єднання цих конфесій. Про те, що такий план існує, Святослав Шевчук прямо заявив 21 грудня 2021 р. в ефірі програми «Дійові особи» на «5 каналі». «Ми маємо план, як іти до об’єднання колись єдиної, а зараз розділеної Київської Церкви», – сказав глава УГКЦ.

Те, що керівництво УГКЦ та ПЦУ заявляє, що як об’єднання конфесій, так і перехід на новий стиль – справа віддаленого майбутнього, не має нікого вводити в оману. По-перше, це може бути просто дипломатичний хід для заспокоєння тих, хто не вітає дані ініціативи, а по-друге, саме об’єднання може бути в різних формах. Якщо повне організаційне об’єднання в найближчому майбутньому уявити справді досить складно, то об’єднання «євхаристичне» або якесь інше цілком може статися, тим більше, що це об’єднання не лише навколо чогось, а й проти чогось, а саме проти Православ’я на землі України. Уніати, як не крути, – це католики, прибічники саме католицького, а чи не православного віровчення, і байдуже, яких обрядів вони дотримуються. А представники ПЦУ вже дуже ясно дали зрозуміти, що для них найважливішою є відповідність запитам суспільства, а потім уже решта. Єдина релігійна конфесія, яка безкомпромісно обстоює чистоту Православної Віри – це Українська Православна Церква, і, відповідно, вона є перешкодою на шляху до окатолічування та обекуменічування України.

Ми маємо план, як іти до об’єднання колись єдиної, а зараз розділеної Київської Церкви.

Святослав Шевчук

Тому вся нинішня кампанія з розкручування ідеї святкування Різдва разом із католиками спрямована проти УПЦ. Про це ми чуємо прямо чи опосередковано з вуст як прихильників ПЦУ, так і уніатів. Найяскравішим проявом цієї кампанії став ролик одного з лідерів Української галицької партії, який розповідає, що святкування Різдва Христового 25 грудня – це «вакцина від руського миру».

Автори ролика ідентифікують людей, які святкують Різдво 7 січня, як «похмільних та неосвічених» і закликають відмовитися від святкування Різдва Христового 7 січня за «московським православним календарем», щоб перейти на святкування 25 грудня «зі світом». Місяць тому Богдан Панкевич, який знявся в ролику, написав на своїй сторінці у Фейсбук: «Два роки тому Українська галицька партія розпочала акцію "Різдво зі світом". Десятки тисяч підписів під зверненнями до патріарха Святослава та митрополита Епифанія ми особисто занесли у їхні канцелярії… Пора вже нам святкувати з усім християнським світом, а не з Росією та її релігійними сателітами».

Висновки

По-перше, ми спостерігаємо різку зміну позиції верхівки ПЦУ щодо переходу на новий стиль. Менше ніж за два роки – від офіційного засудження святкування Різдва 25 грудня до неприхованої його пропаганди. І ця раптовість наводить на думку про команду «згори».

По-друге, необхідно констатувати синхронність ПЦУ та УГКЦ у питанні як переходу на новий стиль, так і щодо майбутнього об’єднання.

По-третє, й об’єднання, й перехід спрямовані проти УПЦ, яка не бере участі в проектах розкольників і суворо дотримується юліанського календаря, оскільки це питання не є політичним і тим більше не питанням «руського» чи «неруського» миру, а питанням релігійним.

По-четверте, УПЦ не тільки має виявляти твердість у цьому питанні, а й доводити всіма доступними способами українському суспільству, що перехід на новий стиль – це не «вакцина від руського миру» і не спосіб долучитися до «справжньої» Європи. Українське суспільство вправі саме вибрати свій шлях, але цей вибір має бути зроблено усвідомлено, а не під враженням від гарних та спокусливих картин, які змальовують глави ПЦУ та УГКЦ.