Чим загрожує новий закон про капеланську службу
Законопроект про капеланство практично виключає можливість для священиків УПЦ надавати пастирську допомогу військовослужбовцям.
30 листопада 2021 р. Верховна Рада має намір розглянути у другому читанні законопроект 4626 «Про Службу військового капеланства». Це вже друга спроба законодавчо закріпити усунення священиків УПЦ від пастирської опіки військовослужбовців. Чому це відбувається, і що означатиме результат голосування щодо законопроекту? Спробуємо розібратися.
Сьогодні Українська Православна Церква є найчисленнішою конфесією в Україні, але при цьому вона позбавлена можливості пастирської опіки військовослужбовців. З нелегкої руки колишнього президента П. Порошенка Церкві приклеїли ярлик структури «держави-агресора» без жодних підстав. За П. Порошенка до Верховної Ради було внесено законопроекти, які справедливо були названі «антицерковними». До чинних законів також були внесені положення, які дискримінують віруючих УПЦ. Президентські вибори 2019 р. П. Порошенко із тріском програв. Його передвиборча кампанія, побудована на слогані «Армія, віра, мова» та його основне досягнення – «Томос» про псевдоавтокефалію ПЦУ не знайшли розуміння у виборців, які висловили рішуче «ні» і самому Порошенку, і всій його політиці.
Першого року президентства В. Зеленського склалося враження, що його команда врахувала помилки попередників. Але потім усе змінилося. Потроху відновилися захоплення та незаконні перереєстрації громад, центральна влада почала загравати з Фанаром, демонструвати ПЦУ її особливий статус якщо не державної, то принаймні наближеної до держави конфесії. Апофеозом зміни релігійної політики В. Зеленського став візит патріарха Варфоломія до Києва на святкування 30-річчя Незалежності України, під час якого його приймали усі перші особи держави.
З іншого боку, нинішня українська влада все ж таки побоюється повертатися до релігійної політики П. Порошенка в повному масштабі – надто явним був її провал. Так, можна констатувати, що влада посилила тиск на УПЦ, але робить це якось мляво, без того ентузіазму, який був за колишнього президентства.
Можливо, саме зараз вирішується питання – чи відновлювати проти УПЦ «порошенківську» політику, адже антицерковні закони, прийняті «сивочолим», ніхто так і не скасував. Тому УПЦ, як і раніше, перебуває під загрозою втрати свого імені, майна, можливості юридичного переслідування ієрархів тощо.
Тому не виключено, що голосування за нинішній законопроект 4626 «Про Службу військового капеланства» буде маркером, який покаже – чи почне влада повномасштабний тиск на Церкву, чи дасть їй спокій. Давайте подивимося, які моменти в законопроекті дають нам підстави так думати.
Про що «капеланський» законопроект
По-перше, законопроект «Про Службу військового капеланства» не регулює всіх питань, пов’язаних із функціонуванням цього інституту. Він лише дає визначення деяких термінів, що вживаються у сфері капеланства, формулює принципи капеланської служби, вимоги до капеланів і регулює деякі інші моменти. При цьому законопроект нічого не говорить про таке, як:
- права та обов’язки капеланів;
- права та обов’язки командирів військових підрозділів по відношенню до капеланів;
- порядок звершення богослужінь і треб;
- особливості капеланської діяльності у діючій армії;
- матеріально-технічне забезпечення капеланської служби та інші питання.
Регулювання всіх цих моментів було передбачено попереднім законопроектом 4148 «Про військове капеланство у Збройних Силах України», який було внесено до Верховної Ради 23.09.2020 р., але його було знято з розгляду. Цей законопроект також встановлював дискримінаційні норми щодо УПЦ (докладніше про це у статті «Чим загрожує закон про капеланську службу»), але він хоча б регулював основні питання, необхідні для функціонування капеланської служби.
Навіть саму структуру Служби військового капеланства у законопроекті 4626 не визначено. Текст статті 4 – це взагалі шедевр юридичної безграмотності: «Служба військового капеланства створюється як окрема структура у складі Збройних Сил України, Національної гвардії України, інших створених згідно із законами України військових формувань, Державної прикордонної служби, вид якої залежить від обсягу, характеру та складності заходів щодо задоволення духовно-релігійних потреб у їхньому органі військового управління, з’єднання, військової частини, військовому навчальному закладі, установі та організації (далі – військова частина)».
Мало того, що це словесна абракадабра, мало того, що вид цієї Служби залежить від «складності заходів», так ще й не сказано – хто і в якому порядку має створювати цю службу.
Пропозиція наділити капелана статусом військовослужбовця прямо суперечить Конституції України.
По-друге, один із головних важливих моментів законопроекту 4626 у тому, щоб наділити капелана, тобто священика певної релігійної конфесії, статусом військовослужбовця. Однак це прямо суперечить Конституції України. У Зауваженнях до проекту Закону України про Службу військового капеланства Головне юридичне управління пише: «Згідно зі статтею 35 Конституції України церква та релігійні організації в Україні відокремлені від держави. Це означає, що релігійні організації або їх структури не можуть входити до складу державних органів або бути їхньою частиною, а особи, які є служителями церкви, не можуть одночасно перебувати на службі в державних органах».
Так, у багатьох державах капелани є водночас і священнослужителями, і військовими. Наприклад, у США їм присвоюють офіцерські звання та надають військові пільги та пенсійне забезпечення, але там це не суперечить Конституції. А у нас суперечить. Крім того, США – це країна прецедентного права, і регулювання юридичних питань там відбувається дещо інакше, ніж у нас. Але це вже – юридичні тонкощі.
Іншими словами, для того, щоб ухвалити цей законопроект в Україні, потрібно спочатку поміняти Конституцію.
По-третє, у законопроекті просто величезна кількість безглуздя і невідповідності вже чинному законодавству. Про це пише Головне юридичне управління у своїх Зауваженнях, а раніше писало Головне науково-експертне управління у своєму Відгуку на законопроект. Наведемо лише кілька прикладів.
«Базові закони, зокрема "Про Збройні Сили України" (стаття 3), "Про Національну гвардію України" (стаття 5), "Про Державну прикордонну службу України" (стаття 6) тощо, в яких чітко визначені < …> загальна структура та чисельність, зокрема Збройних Сил України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, не передбачають утворення у своєму складі "окремих структур", тим більше "Служби військового капеланства" з її "органами управління"».
«Встановлення кількості військових капеланів цим законопроектом у залежності від граничної чисельності військових формувань, де військові капелани будуть задовольняти духовно-релігійні потреби військовослужбовців, на нашу думку, неприйнятно, оскільки, по-перше, військові капелани повинні задовольняти духовно-релігійні потреби невизначеної заздалегідь кількості військовослужбовців, причому задоволення цих потреб не може нав’язуватися <…> А по-друге, враховуючи те, що гранична чисельність Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів військових формувань визначена базовими законами, то незрозуміло, за рахунок яких військовослужбовців відбудеться заміщення існуючого особистого складу відповідних структурних підрозділів військовими капеланами».
І ще один приклад простої безграмотності. Це визначення терміна «духовно-релігійні потреби». До речі, саме формулювання терміна – це тавтологія, але те, як він визначається – це просто шедевр: «Духовно-релігійні потреби – усвідомлені особистістю необхідності в ідеальних внутрішньоспонукальних мотивах діяльності, особистісному розвитку та соціальній взаємодії, що виявляються в релігійних поглядах, уявленнях, почуттях, практиці та обрядових дійствах». Це, скоріше, схоже на якийсь стеб або знущання, бо знайти тут сенс украй проблематично.
Резюмуючи все сказане вище, можна стверджувати, що законопроект 4626 – юридично безграмотний, який суперечить Конституції і не регулює весь комплекс питань, пов’язаних з діяльністю капеланів. Тоді чому і навіщо він розглядатиметься Верховною Радою?
Навіщо розглядають цей законопроект?
Відповідь на це запитання така: законопроект 4626 хочуть ухвалити з єдиною метою – не допустити священиків Української Православної Церкви до пастирського окормлення військовослужбовців та закріпити це законодавчо.
По-перше, УПЦ – це єдина велика українська релігійна організація, яка не була допущена до обговорення законопроекту 4626.
По-друге, параграф 3 статті 7 «Вимоги до військового капелана» каже наступне: «Не може бути військовим капеланом особа, якій законом обмежено доступ до з’єднань, військових частин та підрозділів Збройних Сил України, Національної гвардії України, до інших створених відповідно із законами України військових формувань та Державної прикордонної служби України». Що це за особи, яким заборонено доступ до військових частин? Це священнослужителі УПЦ! Про це говорить пункт 5 Перехідних положень Закону України «Про внесення зміни до статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації"…» від 20.12. 2018 р.: «Не допускається надання переваг чи накладення обмежень у діяльності релігійної організації (об’єднання), що входить до структури (що є частиною) релігійної організації (об’єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, крім обмеження доступу священнослужителів, релігійних проповідників, наставників такої релігійної організації в частини, з’єднання Збройних Сил України та інші військові формування України у місцях їхньої дислокації або інших обмежень, передбачених законом».
Розробники законопроекту приховали за хитромудрими формулюваннями фактичну заборону на перебування священиків УПЦ в армії.
Слід зазначити, що згадку закону про країну-агресора у початковому тексті законопроекту 4626 до другого читання у Верховній Раді його розробники видалили, щоби це прямо не впадало в око. Але дискримінація УПЦ лишилася. Її просто сховали за хитромудрими формулюваннями та посиланнями до інших законів. Це спритна робота, оскільки заборона допуску священиків УПЦ до військових частин у самому Законі «Про свободу совісті та релігійні організації» відсутня. Щоб її знайти, потрібно звернутися до Закону України «Про внесення зміни до статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації"…», і не просто до тексту змін статті 12, а до Перехідних положень.
По-третє, у законопроекті 4626 прихована ще одна можливість не допустити священиків УПЦ до військового капеланства. Це стаття 9 «Квоти конфесійного представництва та мандат на право провадження військової капеланської діяльності», яка передбачає право виконавчих органів влади розподіляти відповідні квоти між релігійними організаціями. Як ми розуміємо, УПЦ ці квоти можуть не дістатись.
Висновки
Як було зазначено, законопроект 4626 є безграмотним, неповноцінним і суперечить Конституції. Його основна мета – це законодавчо закріпити неможливість для священиків УПЦ здійснювати душпастирську діяльність у Збройних Силах.
Відповідно, ухвалення цього законопроекту у тій формі, в якій він існує, означатиме, що влада остаточно обрала шлях конфронтації з Українською Православною Церквою. У цьому випадку слід очікувати, що на УПЦ посилиться наступ і за іншими напрямками.
