Конференція у Києві: крок до осуду єресі «константинопольського папізму»
На конференції порушили питання єресі папізму патріарха Варфоломія, яка претендує на статус «першого без рівних», і протиставили йому принцип соборності Церкви.
11 листопада 2021 року в Свято-Успенській Києво-Печерській лаврі відбулася Міжнародна конференція «Соборність Церкви: богословські, канонічні та історичні виміри». Цей захід має розглядатися в контексті інших подій, загальну спрямованість яких можна описати як процес визнання «константинопольського папізму» єрессю на загальноцерковному рівні.
Якщо згадати реакцію православного світу на легалізацію Константинопольським патріархатом українських розкольників, можна помітити, що це був протест проти конкретних антиканонічних дій Константинопольського патріархату: «реабілітації» Філарета, утвердження в якості єпископів осіб без законної хіротонії, «анексії» України у Московського Патріархату і т. д. Але ніхто не зауважив, що подібні дії стали можливими через появу у Фанару нового вчення, яке передбачає наявність особливих та виключних повноважень Константинопольського патріарха з управління Церквою. Адже саме «завдяки» цій новій еклезіології і стали можливі антиканонічні рішення Константинопольського патріархату по Україні. Наприклад, у Заяві Священного Синоду РПЦ, в якому РПЦ припинила євхаристійне спілкування з Константинопольським патріархатом, нічого не говориться про ідеологію «перший без рівних», яка і стала причиною цих дій. Те ж саме можна сказати і про рішення Собору єпископів УПЦ від 13 листопада 2018 року.
Деякий час після утворення ПЦУ вважалося можливим вилікувати виниклий у Православ'ї розкол шляхом соборного рішення «українського питання». Константинополь мав шанс у якійсь формі дезавуювати свої рішення, піти на певні компроміси і повернути той статус-кво, який існував до його антиканонічних дій. Але Фанар цим шансом не скористався, а навпаки, став ще більше заганяти себе в кут, впроваджуючи свої рішення силою.
26 лютого 2020 р. з ініціативи Патріарха Єрусалимського Феофіла у столиці Йорданії Аммані відбулася Нарада Предстоятелів і представників Помісних Православних Церков. На цій зустрічі також говорили про способи подолання церковної ситуації в Україні, Чорногорії та Північній Македонії. Хоча претензії Фанару на верховенство в Православ'ї в ході обговорення піддавалися критиці, але у підсумковому документі про це не сказано ні слова. За великим рахунком ця перша Амманська зустріч не дала жодних значущих результатів, крім загального призову до діалогу. Патріарх Варфоломій збори різко скритикував, заявивши, що тільки він один має право скликати подібні наради.
Відтоді дії і заяви глави Фанару та інших архієреїв Константинопольського патріархату ще більше погіршують ситуацію і свідчать про завзятість у просуванні нової фанаріотської еклезіології, яку все частіше називають «константинопольським папізмом». Патріарх Варфоломій і не думає щось робити для того, щоб подолати виниклий розкол у Православ'ї. Як повідомляє грецьке видання «Мakeleio», виступаючи в Нью-Йорку 29 жовтня 2021 р., він взагалі заявив, що йому «начхати» на виключення його імені з диптихів РПЦ.
Паралельно з цим Фанар все активніше просуває тему об'єднання з Ватиканом найближчим майбутнім. При цьому фанаріоти відкрито говорять, що головним дискусійним питанням на шляху об'єднання є не догматичні розбіжності і не різне розуміння того, що є спасіння і як воно досягається, а питання про першість у майбутній об'єднаній релігійній структурі.
Все це призвело до того, що в більшості Помісних Православних Церков стали усвідомлювати – коренем сьогоднішніх проблем у Церкві є єресь «константинопольського папізму», що не поборовши це псевдовчення, неможливо вирішити ніякі церковні проблеми ні в Україні, ні в Чорногорії, ні в інших країнах.
Тому в Помісних Церквах все ясніше усвідомлюють – на порядку денному стоїть не стільки пошук шляхів вирішення українського питання або іншого церковного конфлікту, скільки викриття нової фанаріотської еклезіології.
У Помісних Церквах все ясніше усвідомлюють – на порядку денному стоїть не стільки пошук шляхів вирішення українського питання, скільки викриття нової фанаріотської еклезіології.
У вересні 2021 р. в Москві була проведена конференція «Світове Православ'я: першість і соборність у світлі православного віровчення», в якій взяли участь представники Єрусалимської, Кіпрської, Руської, Української, Грузинської, Сербської та Церкви Чеських земель і Словаччини. Святіший Патріарх Кирил, відкриваючи конференцію сказав: «Претензії на особливі права і привілеї і раніше висловлювалися Константинопольськими ієрархами і богословами, але ніколи ще вони не озвучувалися з такою жорсткою інтонацією і в такому радикальному трактуванні, як сьогодні. Дійшло до того, що Константинопольського Патріарха стали іменувати не першим серед рівних, а "першим без рівних". Ця нова еклезіологія не має ніяких підстав ні в священних канонах, ні в цілому в церковному Переказі». Також патріарх Кирил сказав, що Архієрейський собор РПЦ на своєму засіданні у листопаді 2021 р. повинен буде від імені всієї РПЦ дати канонічну оцінку діям Константинопольського патріархату. На жаль, Архієрейський собор був перенесений на 2022 р. у зв'язку з пандемією коронавірусу.
Через кілька днів після цієї конференції Священний Синод РПЦ дав оцінку візиту патріарха Варфоломія в Київ у серпні 2021 р.. Зокрема, було сказано: «Підтримавши розкол на Україні, патріарх Варфоломій втратив довіру мільйонів вірян <...> відповідальність за підрив єдності Православної Церкви лежить цілком на Патріарху Варфоломеії внаслідок його антиканонічних дій».
Нинішня конференція в Києві «Соборність Церкви: богословські, канонічні та історичні виміри» є продовженням процесу, в рамках якого з'ясовується і формулюється споконвічне вчення Церкви про себе саму і викривається несумісність із ним сьогоднішніх дій Фанару. Участь у конференції також взяли представники Помісних Православних Церков: Антіохійської, Руської, Сербської, Болгарської, Польської, Православної Церкви Чеських земель і Словаччини та Православної Церкви в Америці. Останню в якості автокефальної визнають п'ять Помісних Церков, а інші вважають її частиною РПЦ.
Наведемо невеликий аналіз головних, на наш погляд, заяв, що прозвучали на конференції.
Блаженніший Митрополит Онуфрій
У своєму Вітальному слові до учасників конференції Предстоятель УПЦ Блаженніший Митрополит Онуфрій як завжди чітко і влучно описав нинішню ситуацію і розставив акценти.
По-перше, він назвав саме соборність основою устрою Церкви: «Соборний устрій Церкви – це одна з основ православної еклезіології. З апостольських часів всі суперечки та негаразди, які виникали в Церкві, вирішувалися соборним способом».
По-друге, він зазначив, що ті, «хто боровся проти Церкви чи хотів її підкорити своєю владою, насамперед намагалися обмежити її свободу у скликанні та проведенні Соборів <...> Це зовсім не випадково. Бо Собори є особливим виразом внутрішньої сили Церкви, її свободи у Святому Дусі».
По-третє, Митрополит Онуфрій назвав папізм однією з головних загроз Церкви: «Одна з головних загроз, яка майже завжди переслідувала соборний устрій Церкви, – спроби підняти авторитет окремих ієрархів над авторитетом Соборів. Саме цим шляхом пішов католицизм, встановивши папську першість у Вселенській Церкві», уточнивши при цьому, що «на Сході ніколи не погоджувалися визнати примат якогось архієрея над церковними Соборами».
По-четверте, він констатував, що зараз Константинополь заражений цим самим папізмом і що це загрожує всьому Православ'ю: «Сьогодні ми бачимо, що і в Православній Церкві її соборний устрій виявився під загрозою. Константинопольський патріархат все голосніше говорить про свої особливі права і намагається одноосібно вирішувати найважливіші питання церковного життя. Саме уявлення Константинопольської Церкви про свій особливий статус є першопричиною тієї важкої кризи, в якій сьогодні опинилося все Світове Православ'я».
І нарешті Блаженніший Онуфрій сказав, з чого необхідно почати, щоб подолати кризу в Православ'ї: «Ми повинні знову і знову заглиблюватись у вивчення святоотцівської спадщини, щоб правильно оцінити ті виклики, які зараз стоять перед Церквою».
Соборний устрій Церкви – це одна з основ православної еклезіології. З апостольських часів всі суперечки та негаразди, які виникали в Церкві, вирішувалися соборним способом.
Блаженніший Онуфрій
Саме це глибоке і всебічне дослідження Священного Передання Церкви з даного питання і є головним завданням боротьби з єрессю «константинопольського папізму» на нинішньому етапі. Порядок денний конференції повністю відповідає цьому завданню. Згідно з прес-релізом КДАіС вона наступна:
- Соборність Церкви як богословська і канонічна категорія;
- Апостольський Собор у Єрусалимі як основа соборності Церкви;
- Вселенські Собори: історичні обставини скликання та принципи їх роботи;
- Проблема першості в Вселенській Церкві в епоху Вселенських Соборів;
- 28 правило IV Вселенського Собору: богословський, канонічний та історичний аспекти;
- Проблема апеляцій на рішення церковних судів у канонах Вселенських Соборів;
- Дискусії про першість у Вселенській Церкві в сучасному православному богослов'ї;
- Криза у Світовому Православ'ї, викликана діями Константинопольського патріархату в Україні.
Як бачимо, дії Фанару в Україні, які викликали сьогоднішню кризу – це всього лише одне з восьми питань, та й то стоїть на останньому місці, оскільки, як вже було сказано, це всього лише наслідок, а не першопричина.
Митрополит Бориспільський і Броварський Антоній
«Вчення про першість у Вселенській церкві <...> стало серйозною загрозою для єдності світового Православ'я. <...> Сьогодні нам слід повернутися до апостольського розуміння церковних Соборів як особливих засобів пізнання Божественної Істини. Ми повинні пам'ятати, що саме на Соборах особливим чином діє благодать Святого Духу, яка наставляє Церкву на істину».
Ці слова митрополита Антонія позначають більш глибокі істини, ніж просто констатація того, що Церкві властива соборна, а не одноосібна форма управління. Справа в тому, що соборність досить часто плутають із демократією, коли правильною вважається думка більшості. Церковна соборність – це зовсім інше. Це не змагання різних точок зору, не голосування за принципом більшості і навіть не спосіб знайти прийнятний усіма консенсус. На соборах дивним і незбагненним чином проявляється дія Святого Духу. На найпершому Апостольському Соборі, описаному в книзі Діянь, апостоли прийняли рішення з формулюванням: «Бо зволилось Духові Святому і нам» (Дії 15:28). І це був опис того, що реально відбувалося на Соборі, а не просто красива метафора. Відповідно посягання на соборний спосіб керування Церквою – це посягання на дію Святого Духу в цьому світі.
Сьогодні нам слід повернутися до апостольського розуміння церковних Соборів як особливих засобів пізнання Божественної Істини. Ми повинні пам'ятати, що саме на Соборах особливим чином діє благодать Святого Духу, яка наставляє Церкву на істину.
Митрополит Антоній
Єпископ Баришівський Віктор
«Відповідно до чинної православної традиції, ні соборність не може розумітися без поглиблення в поняття першості, ні першість не може існувати без соборності на всіх рівнях, на яких вони практично взаємопов'язані, адже соборність і першість доповнюють одна одну і залежать одна від одної».
Церковні історики говорять про те, що Собори як форма церковного управління починають активно виявлятися приблизно в другій половині II століття. І чисто з практичної точки зору, потрібно, щоб хтось скликав Собор, організував його проведення, головував на його засіданнях, а потім контролював втілення в життя рішень Собору. Так історично виникає поняття першості в Церкві. Соборність і першість не тільки доповнюють і залежать одна від одної, але і одна одну обумовлюють. Як пише церковний історик О. П. Лебедєв: «Закрийте Собори, – ні в чому буде виявлятися митрополичій владі (першості – ред.), знищіть митрополичий інститут, – не стане Соборів».
Виходячи з такого розуміння першості і соборності, патріарх Варфоломій мав не вирішувати українське питання одноосібно або за допомогою слухняних йому фанарських архієреїв, а зібрати справжній собор з усіх, кого це питання так чи інакше стосується. Але патріарх Варфоломій зробив інакше, порушивши тим самим те розуміння першості, яке містила Церква впродовж своєї історії.
Патріарх Сербський Порфирій
Предстоятель Сербської Церкви у вітальному слові учасникам конференції вчергове підтвердив, що визнає в Україні виключно юрисдикцію канонічної Української Православної Церкви під управлінням Блаженнішого Онуфрія: «Церква святителя Сави визнавала і визнає в Україні лише одну канонічну Церкву – Українську Православну Церкву під омофором Вашого Блаженства. Причащаючись з єдиної Чаші, ми молимося про припинення смути на українській землі».
Але головна думка послання Патріарха – та ж, що і в інших архієреїв – Церква переживає кризу соборності: «Господь судив нам жити в епоху засудження любові (Мф. 24:12) і збідніння почуття соборності в православному світі. Наслідком цієї кризи стали і тяготи, що випали на долю канонічної Української Православної Церкви. Нелегкі випробування, які спіткали православний народ України. За законом церковного буття, єдності і соборності, ми співпереживаємо нашим братам. Коли в недавньому минулому сербські храми зверталися до руїни й тисячі сербів ставали біженцями, Українська Православна Церква духовно була з нами, і ми завжди відчували молитовну підтримку Києва».
Єпископ Моравицький Антоній, вікарій Святішого Патріарха Сербського Порфирія
«Патріарх Варфоломій не радився ні з ким із Помісних Православних Церков. Це ображає інших предстоятелів Помісних Церков, і вони вважають, що Варфоломій перший між рівними за честю, але не перший як папа римський. У нього немає таких повноважень. Вселенські собори та отці Церкви кажуть, що Константинопольський патріарх не може бути тим, хто приймає одноосібно такі рішення, як дарування автокефалії однією зі структур Помісних Церков».
Це підтвердження позиції, яка прозвучала в доповідях єпископа Баришівського Віктора та багатьох інших учасників конференції. Якщо згадати ті події, які передували визнанню Фанаром українських розкольників і створенню ПЦУ, то ми побачимо, що перед тим як прийняти свої антиканонічні рішення делегації Константинопольського патріархату побували з візитами у багатьох Помісних Церквах, але при цьому ієрархи Фанару підкреслювали, що вони не радяться з Помісними Церквами і не впізнають їхню позицію, а просто ставлять до відома про фактично прийняті рішення.
Також єпископ Антоній сказав, що Сербська Церква може розірвати євхаристійне спілкування з Фанаром у разі визнання ним розкольників у Чорногорії або Північній Македонії.
Митрополит Варшавський і всієї Польщі Савва
У вітальній адресі організаторам та учасникам Міжнародної конференції, яку зачитав архієпископ Вроцлавський і Щецинський Георгій, Предстоятель Польської Церкви сказав:
«Факт появи так званої "Православної церкви України" замість того, щоб лікувати релігійні настрої в Україні, його посилив і ускладнив. Замість єднання суспільства відбулося розділення, яке вийшло за рамки так званого "українського розколу" і торкнулося всього світового Православ'я. Тому нам необхідно постійно нагадувати, що головною ознакою Соборності Святої Церкви Православної є її єдність, вона живе вірністю догматичному вченню Святої Церкви і в ньому немає місця на еклезіологічний компроміс».
У цих словах звертають на себе увагу дві речі. По-перше, це констатація того факту, що «українське питання» вийшло за межі України і торкнулося всього Православного Світу. Для його вирішення необхідна участь всіх Помісних Церков. А по-друге, Предстоятель Польської Церкви стверджує, що з питання догмату про Церкву не може бути компромісу, а це дозволяє припустити, що претензії патріарха Варфоломія на верховенство в Церкві отримають належну оцінку і будуть названі відступом від догмату про Церкву або іншими словами – єрессю.
Церква не просто відкидає «константинопольський папізм», а протиставляє йому принцип соборності.
Висновки
Формат даної статті не дозволяє проаналізувати всі або хоча б значну частину виступів учасників конференції, проте вже наведених висловлювань достатньо, щоб зробити наступні висновки:
По-перше, сам факт проведення Конференції «Соборність Церкви: богословські, канонічні та історичні виміри» свідчить, що Церква констатує існування єресі «константинопольського папізму», і що ця єресь є загрозою для Православ'я.
По-друге, участь у конференції представників інших Помісних Церкві свідчить, що дана проблема сприймається як проблема всієї Церкви, а не просто як конфлікт між Константинопольським і Московським патріархатами.
По-третє, боротьба з єрессю «константинопольського папізму» йде на різних рівнях:
- богословському, як осмислення споконвічного православного вчення про Церкву, як Церква управляється в її земному бутті;
- умовно політичному – протидія Помісних Церков загарбницькій політиці патріарха Варфоломія.
По-четверте, Церква не просто відкидає «константинопольський папізм», а протиставляє йому принцип соборності. Помісні Церкви у співпраці один з одним на принципах християнської любові та взаємоповаги шукають конкретні механізми реалізації принципу соборності в сьогоднішніх історичних умовах.
Як будуть розвиватися події далі, ми дізнаємося досить скоро, однак можна припустити наступне:
- Фанар і далі буде наполягати на просуванні теорії «перший без рівних».
- Все більша кількість Помісних Церков, а також ієрархів із тих Церков, які поки визнають над собою верховенство Фанару, будуть усвідомлювати необхідність викриття «константинопольського папізму» як єресі. Це буде відбуватися в тому числі тому, що богословське осмислення цього питання на Київській і Московській конференціях настільки глибоке та ґрунтовне, що йому просто нічого протиставити.
- Слід очікувати, що будуть проведені ще кілька подібних конференцій, можливо, в інших країнах.
- Архієрейський собор РПЦ, який має відбутися в 2022 р., дасть чітку і обґрунтовану оцінку «єресі константинопольського папізму». Ця оцінка стане орієнтиром для спільних зусиль Помісних Церков у боротьбі з новою еклезіологічною єрессю.
- У недалекому майбутньому слід очікувати проведення другої зустрічі предстоятелів і представників Помісних Церков у так званому Амманському форматі. Ця зустріч обіцяє бути набагато більш результативною, ніж перша.
Ну і звичайно, рано чи пізно єресь «константинопольського папізму», як і будь-яка єресь, назавжди зникне, а істинне православне вчення пребуде віки вічні. Про це говорить вся історія Христової Церкви.
