«Любов» до ближнього від ПЦУ, або за що «ієрарх» побив жінку

Увечері 29 жовтня 2021 року на телеканалі ICTV з’явився сюжет, який розповідає про те, як «єпископ» ПЦУ Адріан Кулик побив кулаками жінку.

Підкреслимо, що слово «побив» – це не гіпербола, не перебільшення, оскільки Кулик дійсно протягом кількох хвилин методично наносив своїй сусідці по дому удари кулаками в ділянку грудей та черевної порожнини. Коли потерпіла дістала телефон і спробувала зняти те, що відбувається на відео, Кулик вирвав у неї гаджет, розтоптав ногами і відфутболив у кущі.

Побита «єпископом» ПЦУ жінка розповіла, що отримала серйозні забиття грудей та черевної порожнини, і у неї синці на руках. Іванна Бережна (так звати постраждалу) повідомила, що Кулик також грубо ображав її матюками. «Бив мене, принижував, ображав нецензурними словами. Дуже боїмося жити з такою людиною, яка не керує своєю агресією», – додала вона.

Пізніше Кулик напав із кулаками на чоловіка Іванни, який спробував отримати у консьєржа відео з камер спостереження, повалив його на землю та вмостився зверху. Крім того, ієрарх поштовхався і з журналістом ICTV, який спробував взяти у нього коментар з приводу інциденту.

За словами Іванни Бережної, причиною такої агресивної поведінки Кулика став її собака – російський той-тер’єр. Жінка розповіла, що за кілька днів до конфлікту Бережним о 12-ї ночі дзвонили і стукали у двері, вимагаючи «заспокоїти собаку», який, за словами постраждалої, тієї ночі не гавкав.

Кулик називав постраждалих сепаратистами, оскільки вони спілкуються російською мовою, стверджував, що не розуміє їх та погрожував викликати до них СБУ. За словами сусідів, «архієрей» ПЦУ – це гордовита конфліктна людина, яка зловживає алкоголем. Постраждала також повідомила, що відправила відео інциденту помічниці «митрополита» (йдеться, ймовірно, про главу ПЦУ Єпіфанія Думенка), сподіваючись, що з Куликом проведуть виховну роботу. Крім того, вона подала заяву до поліції, де проти «єпископа» порушили кримінальну справу за статтею 125 «за завдання легких тілесних ушкоджень з можливістю перекваліфікації».

На запитання журналіста, чи вибачився «архієрей», постраждала відповила негативно: «Ні, він не підходить і не заходить».

І цей інцидент можна було б списати на поодинокий випадок. Але в тому й уся проблема, що побиття, насильство, агресія та злість – це системне явище всередині ПЦУ, про що свідчать численні факти. Згадаймо деякі з них.

Як у ПЦУ розуміють «любов до ближнього»

Адріан Кулик відомий не тільки вмінням бити жінок і своїми напівоголеними селфі, а й висловлюваннями, що відрізняються незрозумілою злістю до співгромадян. Наприклад, він вважає, що «бажано всім, хто живе в Україні та не любить її, на вухо пластиковий номерок прикріпити, як це роблять із безрідними собаками. Щоби українці бачили, хто перед ними».

Він же записав у «вороги України» величезну кількість її громадян, які, на його думку, мають «російську душу»: «Дивіться: держава – це тіло, а Церква – душа. Тому, якщо тіло і душа українці – це нормальна, цілісна людина, а якщо ж душа чужа – російська чи іншого народу, а тіло українське – це прямий шлях до шизофренії». Концепція неоднозначна, але цілком можливо, що б’ючи свою сусідку кулаками, Кулик намагався втілити її в життя, досягти тієї самої «цілісності», тобто вибити з жінки «російську душу» та замінити на «українську».

Але серед «архієреїв»-боксерів ПЦУ Кулик такий далеко не єдиний.

6 грудня 2018 року, буквально за місяць до Томосу та входження до складу ПЦУ, «архієрей» УАПЦ Тарас (Тихон) Петранюк у храмі Успіння Пресвятої Богородиці села Винянтинці Тернопільської області взяв участь у бійці з парафіянами цього храму та його настоятелем Іоанном Бойком. За словами парафіян, «владика» Тихон заштовхав «священика» у вівтар, вдаривши його у грудну клітку. Сам постраждалий розповів, що «єпископ» зірвав із нього священицький хрест, вдарив та пообіцяв вбити. У результаті бійки з «владикою» Іоанн Бойко потрапив до лікарні з травмами голови та грудної клітки. Тоді інцидент представникам новоствореної ПЦУ вдалося погасити – здобуття Томосу, «собор» та «об’єднання» фактично нівелювали інтерес до конфлікту. Сьогодні Тихон – цілком респектабельний та авторитетний «ієрарх» цієї структури, друг екс-митрополита УПЦ Алекснадра Драбинка і того самого Кулика.

Ще один «ієрарх» ПЦУ Афанасій Шкурупій заявив, що віруючі УПЦ – «це бидло», а їхні хресні ходи «треба жорстко розганяти, щоб більше не виникало бажання виступати на боці ворога. Але нікому – вся влада та силові структури на боці цих малоросійських гнид».

Інший відомий «митрополит» ПЦУ Михайло Зінкевич тримає у дворі храму собак, які жорстоко покусали жінку. За даними «Волинь Час», жертвами нападів собак на території собору ПЦУ в Луцьку вже стали кілька людей, але факти приховують за вказівкою керівництва «єпархії». Також місцеві екологи неодноразово повідомляли про роздертих собаками «архієрея» тварин, яких просто викидають у сміттєві контейнери біля резиденції Зінкевича.

У той же час, цілком очевидно, що така поведінка вищої ланки ПЦУ не може залишатися непоміченою з боку нижчої. Наприклад, ось заява «священика» ПЦУ Олександра Дедюхіна, що представники невизнаних ДНР та ЛНР, громадяни України, між іншим, є «біомусором»: «Прочитав про інспекцію українських позицій біомусором. Прифігів».

Ще один «священик» ПЦУ Михайло Зубкович вважає, що «справжні українці не повинні терпіти російських ставлеників на українських кафедрах чи українців-зрадників на парафіях», а «виривати разом із корінням, щоб духу не було на Святій Українській землі».

А ось слова «клірика» цієї структури Петра Соколовського, адресовані священикові УПЦ Павлу Білому: «Слухай, Павле Білий, не дуже виступай на нашій землі, бо будеш в українському чорноземі зовсім не білим».

У цьому контексті чи варто дивуватися, що «священиків» ПЦУ правоохоронці затримували на хабарах та шахрайстві, на торгівлі зброєю та посадами? Чи варто дивуватися, що їхні діти приймають іслам та загрожують джихадом віруючим УПЦ? Враховуючи все вищенаписане (а це, як можна здогадатися, лише мала частина), дивуватися точно не потрібно. Тому, побачивши, як «архієрей» створеної Фанаром структури б’є жінку, ми не нічим вражені не були.

Дивно інше, а саме – як представники думенківської структури лицемірять, коли кажуть, що їхня «церква» – відкрита для народу, що вони – пильнують на варті релігійного та міжконфесійного миру в Україні. Ось, наприклад, слова Єпіфанія Думенка: «Збереження міжконфесійного миру в Україні, недопущення розпалювання ворожнечі та протистояння на релігійному ґрунті – важливе завдання для нашої Церкви, яка, будучи найбільшим релігійним об’єднанням, має і відповідний обов’язок перед суспільством». Він же стверджує, що всі так звані «переходи» з УПЦ до ПЦУ було здійснено «спокійно, мирно та з любов’ю».

Напевно, саме про «любов» говорили представники ПЦУ віруючим УПЦ, коли застосовували сльозогінний газ, розбивали їм голови, били кастетами, битами, арматурою, палицями, кулаками в Миколаєві, Птичій, Богородчанах, Бересті, Гніздичному, Галузинцях, Раковому Лісі, Новоживотові, Мащі та десятках інших населених пунктів України.

Підкреслимо при цьому, що ніхто з керівників ПЦУ жодного разу навіть не вибачився за те, що відбувається! Та й чи можуть вибачатися Думенко і Ко, якщо сам голова Фанара підтримує силові захоплення храмів УПЦ?

Наприклад, на офіційному сайті Чернівецької єпархії ПЦУ міститься «звернення» до своїх членів, які брали участь у штурмі храму УПЦ у селі Михальча 12 грудня 2020 року із закликом не складати руки та «не відступати від святої справи», оскільки інакше їм буде соромно перед Вселенським патріархом Варфоломієм, який «невтомно виборює нашу справу».

З усього цього стає цілком очевидним, що ми анітрохи не повинні дивуватися, коли прості пцушники б’ють наших парафіян – жінок, старих і таке інше. Адже приклад їм показують самі «єпископи», одні – словами, інші – своєю поведінкою, треті – своєю мовчазною згодою.

Тому і у випадку з Куликом вибачатися ніхто не хоче. І насамперед – сам «боксер». Однак побиття беззахисної жінки «ієрархом» ПЦУ не помітити дуже складно, і хоч якась реакція має бути. Якою вона буде?

Чи стане Кулик «цапом-відбувайлом»?

Зазвичай у таких і подібних випадках із коментарями виступає офіційний речник ПЦУ Євстратій Зоря. І за звичним для нього сценарієм він звинувачує у всьому Москву. Щоправда, в даному випадку замість Зорі може висловитися хтось дрібніший за рангом, щоб не дуже сильно розголошувати скандал. Аргументи при цьому можуть використовуватися ті ж самі – «провокація РПЦ». Тим більше, що у випадку з Куликом все складається для ПЦУ дуже «вдало» – постраждалі російськомовні, собака – російський той-тер’єр (гавкав, швидше за все, теж російською), а сталося все на вулиці Ганни Ахматової (російської поетеси). Тому можна очікувати на версію, що інцидент був спланований ФСБ, Кулика спровокували спеціально, зняли на камери відеоспостереження, а потім ще й підіслали журналістів. Та й жінку він не бив, а намагався перевірити, чи немає на ній пристроїв для підслуховування.

Усе складається для ПЦУ дуже «вдало» – постраждалі російськомовні, собака – російський той-тер’єр (гавкав, швидше за все, теж російською), а сталося все на вулиці Ганни Ахматової (російської поетеси). Тому можна очікувати на версію, що інцидент був спланований ФСБ.

Щоправда, припускаємо й інший варіант розвитку подій – показова прочуханка Кулика. Справа в тому, що цього «архієрея» не дуже люблять у керівництві ПЦУ (маємо на увазі Думенка та Зорю). Судіть самі – висвячений у диякони він був Іоанном Боднарчуком (сподвижником Філарета в улаштуванні розколу), в ієреї – головою Православної Церкви Америки Петром (Л’Юїльє), потім пішов до розкольників з УАПЦ-К з «хіротонією» до хор-єпископа єпархії Нью -Йорка та Нової Англії, звідти «в існуючому сані» у 2004 році був прийнятий до УАПЦ, побував «єпископом» Черкаським, Житомирським, Одеським, Хмельницьким, а 3 лютого 2011 року (тобто через 7 років «єпископства»!!!) – «архієрейський собор» УАПЦ вирішив повторно «хіротонісати» Кулика.

13 травня 2013 року «єпископ» Адріан Кулик перейшов до УПЦ КП, але не маючи при цьому кафедри – як настоятель храму Георгія Побідоносця у Хмельницькому. І лише у 2019 році, вже будучи у складі ПЦУ, він здобув титул «Шепетівський». Інакше кажучи, навіть у складі новоствореної структури цей «архієрей» своєї кафедри, як і реальної пастви, по суті не має, отже, їм можна й пожертвувати. Ще раз наголосимо – заборона Кулика, якщо вона буде, стане не результатом його вчинків, відбудеться не через побиття жінки чи висловлювання про «маркування» українців, а виключно тому, що в ПЦУ побачать прекрасний привід позбутися непотрібного баласту.

Крім того, є ймовірність, що для широкого загалу запропонують справжнє шоу, яке покаже, як у самій «демократичній» та «просунутій» церкві карають тих, хто завинив («не те, що в якійсь там УПЦ» – наголос на цьому зроблять обов’язково) . Таким чином, усунувши Кулика, уб’ють одразу двох зайців – розкажуть про свою «відкритість» та приберуть небажаний елемент.

Звичайно, можна припустити і те, що в думенківській структурі ухвалять рішення промовчати про те, що трапилося, у розрахунку на те, що все швидко забудеться. Але навіть якщо так, питання все одно залишаться. І рано чи пізно до них треба буде повернутись.

Тому що абсолютно неприпустимо бити не лише жінок, а й взагалі когось. Тим більше людині, яка вважає себе християнином.

Коли вкотре Думенко чи хтось із ПЦУ почне розповідати про любов до ближнього – просто покажіть йому, що саме розуміють під «любов’ю» ці люди.

Важливо ще ось що. ПЦУ, не будучи Церквою, в умах багатьох наших співгромадян таки асоціюється з нею, і інцидент з Адріаном лише допоможе їм розплющити очі на справжню природу цієї «релігійної організації». Можливо, хоч якась кількість людей зрозуміє, що ні з Христом, ні з Євангелієм створена Фанаром структура нічого спільного не має.

І коли вкотре Думенко чи будь-хто з представників ПЦУ почне розповідати про любов до ближнього – просто покажіть йому, що саме розуміють під «любов’ю» ці люди.

Адже Христос казав, що «за їхніми плодами пізнаєте їх».