«Правий сектор» знову закликає бити по УПЦ: до чого готуватися віруючим
Керівники «Правого сектора» провели ряд акцій, де заявили, що боротимуться вже проти храмів УПЦ, побудованих замість «переведених» ними в ПЦУ.
В Україні радикали вимагають нанести удари по новим храмам, які громади УПЦ побудували замість захоплених ПЦУ.
Василь Лабайчук, заступник голови партії «Правий сектор»: «Настав час, аби українці завдали чергові удари по Церкві Московського Патріархату і по їх фінансово-економічних потугах».
Тарас Бобанич, заступник голови ДУК «Правий сектор»: «Не виключено, що будемо вдаватися до якихось радикальних заходів».
Михайло Гаврилів, боєць ДУК «Правий сектор»: «І будемо тоді працювати по-своєму».
Василь Лабайчук: «Якщо не буде реакції, то будемо змушені міняти методи впливу на конкретних ворогів».
У Львові та Тернополі керівництво «Правого сектора» проводить акції проти власника мережі автозаправок БРСМ Андрія Біби, заявляючи, що він злочинець, оскільки фінансує будівництво храмів для громад Української Православної Церкви.
Тарас Бобанич: «Відбулося пікетування заправки БРСМ, власники якої причетні до фінансування будівництва храмів Московського Патріархату, агентів впливу, які є п’ятою колоною Москви в Україні».
Михайло Гаврилів: «Він (Андрій Біба – Ред.) займається антиукраїнським фінансуванням. Це колаборант».
Отже, чим же незадоволений «Правий сектор»? Радикали скаржаться, що їх копітка робота по знищенню громад УПЦ йде нанівець, оскільки меценат Андрій Біба замість захоплених храмів будує нові.
Василь Лабайчук: «Зокрема, Біба профінансував будівництво нових церков у громадах, які перейшли в ПЦУ. Села Кути, Башуки, Людвище, Гніздичне. Власне, ті населені пункти, в яких Правий сектор допомагав покинути це лоно московської окупаційної структури РПЦ».
Приблизно так Лабайчук «допомагав» громадам покинути свою Церкву в селі Катеринівка, де він керував захопленням. Бачимо, наскільки «добровільно» і «молитовно» це відбувалося.
Заступник голови партії «Правий сектор» прямо говорить, що будівництво нових храмів УПЦ – це питання ураженого самолюбства його організації.
Василь Лабайчук: «Для нас, для Правого сектора це дуже принципове питання, тому що ми дуже багато зусиль доклали, щоб кожну з цих громад вирвати з впливу московської п’ятої колони. Близько 50 громад у тій чи іншій мірі отримували нашу допомогу в протистоянні з церквою-окупантом. І тут з’являється той, хто всю цю історію псує».
Радикали навіть відверто брешуть, що Андрій Біба будує храми там, де громад УПЦ немає взагалі: «Тут з’являється Андрій Біба та фінансує будівництво в тих селах, де громади Московського Патріархату не залишилося... Ми говоримо про села, які в повному складі переходили в ПЦУ».
Що на все це можна сказати? Якщо громад немає, то що це за сотні і тисячі людей, які приходять на богослужіння у відбудовані храми?
Зовсім недавно СПЖ представив фільм «Вірні 2» про віруючих Катеринівки, які змогли побудувати новий храм після того, як розкольники при силовій підтримці «Правого сектора» відібрали у них колишній. Трохи раніше вийшов фільм про Башуки, де ситуація ідентична – правосеки допомогли розкольникам захопити храм УПЦ, але громада за кілька років зуміла побудувати новий. І рахунок таких прикладів, де у громади захоплювали храм, а вона будувала новий, вже давно пішов на десятки. Тільки Андрій Біба взяв участь у будівництві більш ніж 50 таких храмів, але ж є ще фонд «Фавор», інші меценати, є випадки, коли громада самостійно збирає кошти на будівництво нового храму.
І суть навіть не в цьому.
Давайте подивимося на ситуацію з точки зору патріота. Адже слово «патріотизм» означає любов до своєї країни і своїх співгромадян, творчу роботу для її блага.
У УПЦ силою захоплено майже 150 церков. Усе це відбулося в селах, де всі один одного знають. Кожне захоплення – це конфлікт, ворожнеча і ненависть між знайомими, сусідами, а то й родичами. Але віруючі, у яких відібрали храми, це в першу чергу – християни, які за визначенням не можуть жити в стані ворожнечі. Вони прагнуть до миру і любові, а тому поступаються рейдерам храмом, де молилися все життя, і будують собі новий. Здавалося б, конфлікт вичерпано. У суспільстві знову може запанувати мир і взаєморозуміння.
Але керівників «Правого сектора» мир між українцями не влаштовує. Для них недостатньо відібрати у віруючих храм, у їхньому уявленні громад УПЦ взагалі існувати не повинно. Тобто вони навіть не за ПЦУ, вони проти канонічної Церкви, вони проти українців, які вважають себе її прихожанами.
А тому, якщо хтось будує для таких українців храми – значить, він не має права займатися бізнесом на території України.
Тарас Бобанич: «Власне, такі люди, їх мережі, суб’єкти підприємницької діяльності не можуть здійснювати свою діяльність тут у нас на мирній території. Ми повинні постійно звертати увагу на всіх тих, хто здійснює ось цей злочинний вплив на українські серця, на українські уми».
Тобто, іншими словами, члени «Правого сектора» пропагують ідеологію, де є «титульна нація», до яких вони відносять себе, і є недогромадяни, якими вони вважають віруючих УПЦ і всіх тих, хто їм допомагає. У даному випадку – Андрія Бібу.
Але чи такою має бути діяльність справжніх патріотів? Чи бачимо ми в діях «Правого сектора» любов і творення? Давайте просто порівняємо, що приносить країні діяльність головного борця з Церквою від «Правого сектора» «патріота» Василя Лабайчука і непатріота Андрія Біби.
Отже, Василь Лабайчук став відомим, коли керував захопленням Тернопільської облдержадміністрації під час Євромайдану. Відточивши там свої навички Лабайчук з 2014 року координував захоплення десятків храмів УПЦ. Наслідки таких захоплень – конфлікти, ворожнеча і ненависть у селах, де це відбувалося.
Андрій Біба побудував у таких селах 50 нових храмів. Що це означає для українського суспільства? Що конфлікт вирішено, що люди в селах знову можуть жити якщо не в любові, то в мирі між собою.
Ось слова прихожан УПЦ у Кутах після побудови нового храму.
Парафіянки с. Кути: «Дуже у нас раді. Що побудували своїми силами. Я так думаю, правда? – Правильно думаєте. Не дали розгулятися чварам. Відступилися, зробили собі храм, нехай нас не чіпають, і ми нікого не будемо чіпати. Все».
Лабайчук розповідає, що держава існує на заплачені їм податки, а тому зобов’язана слухати «Правий сектор»: «Нам вистачить сил і засобів донести до тих держорганів, які живуть за наші з вами податки, що вони повинні реагувати на це».
Зауваження цілком слушне, але давайте подивимося, скільки ж податків у казну приніс «патріот» Лабайчук?
На сайті «Чесно» говориться, що освіта у Лабайчука середня спеціальна, але він «тимчасово не працює». У декларації зазначено, що його діяльність у «Правому секторі» не оплачується. Звідки Лабайчук платить податки для розвитку української держави, щоб потім волати до держорганів? Залишається загадкою.
У той же час «поганий» Андрій Біба створив у «БРСМ-нафті» кілька тисяч робочих місць і щорічно платить у казну десятки мільйонів гривень податків.
Крім того, що Біба побудував безліч храмів УПЦ, він ще підтримує учнів Малої академії наук України, фінансує юнацькі регати в Херсоні, чемпіонати України з силової атлетики, спонсорує центр соціально-психологічної реабілітації дітей в Умані, Бердичівську спеціальну школу-інтернат, Красносельський дитячий будинок-інтернат в Одеській області.
Крім того, під час пандемії заправки Біби безкоштовно заправляли машини швидкої допомоги.
Проте, вважається, що Лабайчук – це патріот, а Біба – ні.
І найголовніше. Чи ставитися серйозно до погроз «Правого сектора»?
У 2014 році на заправці БРСМ у Переяславі стався вибух. Біба впевнений, що це був теракт, щоб переконати його віддати частину свого бізнесу.
Андрій Біба: «Знайшли там дві воронки і залишки тротилу. Після цього ще п’ять заправок підірвали. Після цього протягом менш ніж півроку ще п’ять заправок підірвали. Точніше, дві Господь Бог врятував. У одному випадково не спрацювало, а в іншому випадку, в Броварах, я не вигадую, це факт – 1 кг. 200 гр. тротилу. Якщо не помиляюся, в РГД (граната – Ред.) 35 грамів, тобто це більше, ніж 30 гранат. Приїхали сапери, все розібрали, склали акт. Вибухова хвиля була б в радіусі 500 метрів».
Безумовно, ніщо не вказує, що до цього міг мати відношення «Правий сектор». Але в сучасній Україні, наповненій зброєю, загроза теракту – зовсім не фантастична можливість. Навіть якщо керівництво «Правого сектора» не віддаватиме своїм бійцям команду нападати на храми, хтось, у кого є вдома зброя, цілком може повірити словам радикалів, що церкви УПЦ – це ворожі центри, і почати діяти самостійно.
У будь-якому випадку, заклики до акцій проти УПЦ ніяк не вписуються в українські закони, і правоохоронці зобов’язані на них реагувати. Але ж «Правий сектор» – це в Україні особлива каста. Тому питання реакції нашої влади залишається відкритим.
