Нові нападки ТСН: Як УПЦ виявилася в Чорногорії куратором Кремля і Сербії
У візиті делегації УПЦ на інтронізацію Чорногорсько-Приморського митрополита ТСН побачила роботу Сербії і Кремля проти НАТО. Аналізуємо фантазії українського телеканалу.
ТСН знову атакує Українську Православну Церкву. І знову атаки цього каналу виглядають абсурдними, агресивними і вкрай непрофесійними. Цього разу Алла Мазур з товаришами звинуватила Блаженнішого Онуфрія в роботі на Кремль і Сербію, а також у протидії НАТО.
«Просто на очах усього світу Кремль провів блискавичну спецоперацію. Але найдивніше, одну з головних ролей у цьому церковно-політичному детективі, який експерти називають "троянським конем" для НАТО, відіграли українські попи Московського Патріархату», – запевняє глядачів телеведуча Алла Мазур.
Все це виглядає як веселий розіграш, але журналісти «Плюсів» вкрай серйозні. Більше 10 хвилин вони переконують глядачів, що інтронізація нового глави Чорногорсько-Приморської митрополії, суто внутрішня подія церковного життя, – це насправді диверсія Москви проти Чорногорії, яку Кремль здійснив руками українських ієрархів.
ТСН: «Сербська Православна Церква, підтримана російською, з її українським філіалом, вирішила ввести на посаду нового сербського митрополита... Кремль бере на себе роль стратегічного партнера Сербської Церкви. І призначає кризовим менеджером українського панотця Московського патріархату».
Давайте розберемо ситуацію в Чорногорії і претензії від ТСН. Отже, 5 вересня 2021 року в Цетінському монастирі пройшла інтронізація нового глави Чорногорсько-Приморської митрополії Сербської Церкви Іоанникія. Саме тут вже кілька століть традиційно проходять інтронізації Чорногорсько-Приморських митрополитів. Як ми знаємо, інтронізація нового предстоятеля – виключно церковна і виключно мирна подія. Але цього разу миру не вийшло. І зовсім не з вини Церкви. Кілька десятків, а може й сотень радикалів, організованих президентом Джукановічем, в знак протесту проти інтронізації митрополита Іоанникія влаштували погроми і заворушення. Вони нападали на правоохоронців, палили фаєри і підпалювали шини. У числі активістів були помічені ватажки чорногорських розкольників – Михайло Дедеіч і Боян Бойович, за співслужіння з якими Сергій Думенко в 2019 році вибачався перед колишнім митрополитом Чорногорсько-Приморським Амфілохієм.
Активісти перекрили барикадами дорогу з Подгориці в Цетінє і повністю блокували місто. У результаті ієрархи Церкви змушені були добиратися на інтронізацію в Цетінє вертольотами.
Зверніть увагу, що Патріарх Порфирій і митрополит Іоанникій виходять з вертольота і повертаються до нього під прикриттям антиснайперського щита. Навряд чи правоохоронці використовували б його без причини. Значить, існувала реальна загроза вбивства. Та й самі журналісти ТСН використовують вираз «антитерористична інтронізація». Про загрозу терористичного акту говорить навіть Євстратій Зоря: «Це був контртерористичний захід».
Втім, в очах ТСН люди, які здійснювали замах на життя архієреїв – ніякі не терористи, а просто небайдужі громадяни, на яких російська пропаганда вішає ярлик екстремістів: «Чорногорські громадяни, яких роспропаганда таврує екстремістами, барикадують в’їзди в місто». Ну, а якщо в Росії когось називають екстремістами, значить для ТСН ці люди – практично герої.
І ось, на думку Мазур, цивілізоване суспільство потрясли кадри з вертольотом. Але не тому, що в сучасному світі православним архієреям може загрожувати небезпека вбивства, а тому, що їх життя захищає спецназ: «Кадри, де церковники летять армійським вертольотом, а потім ховаються за спецзагоном, приголомшили цивілізований світ. Чому православним отцям знадобилася підтримка автоматників?». Яке цікаве питання від Алли Мазур. Відповімо на нього. Зазвичай спецназівці працюють там, де є реальна загроза для людського життя.
Але складається враження, що для ТСН захищати своє життя – це мало не ганьба. Журналісти насміхаються, що через загрозу терористичної атаки інтронізація не пройшла так урочисто, як повинна була.
ТСН: «Про пафос церемонії довелося забути, нового митрополита помазують під прикриттям автоматників. Втім, куратор задоволений».
В цілому, все як завжди у ТСН: активісти, що влаштовували заворушення і загрожували життю архієреїв – це герої, а їх потенційні жертви – труси і негідники.
Але повернемося до архієреїв Української Православної Церкви.
На самому початку програми автори багатозначно демонструють прибуття в Чорногорію делегації УПЦ і обставляють це мало не як візит агентів-диверсантів.
ТСН: «Цивільний літак, що летить з України на землю Чорногорії, доставляє дуже важливих пасажирів. Парочка щойно прибулих – це нагороджені путінськими нагородами "дружби" топ-менеджери Української православної церкви Московського патріархату – керуючий її справами митрополит Антоній і митрополит Тернопільський і Кременецький Сергій».
Автор особливо виділяє два слова, вимовлені митрополитом Сергієм, і будує на них цілу конспірологічну теорію.
ТСН: «Саме він після обіймів і поцілунків вимовляє слова "перемога буде". Про яку ж перемогу йдеться?»
Як нам вдалося з’ясувати в учасників зустрічі, йшлося про Воскресіння Спасителя. Що, як Христос здобув перемогу над смертю, так і Церква переможе в духовній боротьбі, і сили пекла не переможуть її. А що ж мали на увазі в ТСН? Мабуть, перемогу в проведенні інтронізації в Цетінє. Але коли ієрархи УПЦ летіли в Чорногорію, то ніяка перемога і не була потрібна, оскільки не було ще ніяких погромів від активістів.
Тоді в чому ж логіка ТСН? Невже вони вважають, що це ієрархи УПЦ спочатку організували заворушення прихильників Джукановича, а потім забезпечили над ними перемогу?
ТСН: «Все сталося, як і обіцяв митрополит Тернопільський і Кременецький Сергій напередодні главі Сербської церкви в Чорногорії: "Перемога буде!"».
Для нормальної людини це звучить смішно, але ще смішніше натяки, що даний візит архієреїв УПЦ, а в 2020-му р. – візит Блаженнішого Онуфрія – це якась шпигунська спецоперація Кремля проти чорногорської державності.
ТСН: «Кремль бере на себе роль стратегічного партнера Сербської церкви і визначає кризовим менеджером українського панотця священика Московського патріархату... Фактично куратором від Московського Патріархату ситуації в Чорногорії був призначений Онуфрій. Він навіть туди виїжджав і брав участь у деяких заходах».
Що на це сказати? Чи справді візит архієрея в іншу країну – це ознака роботи на спецслужби?
Давайте згадаємо, що Церква в Чорногорії і Церква в Україні – це одна і та ж Христова Церква. Просто розташована на різних територіях.
Ми знаємо, що в сусідніх селах дуже часто священики з парафіянами приходять один до одного в гості на храмові свята. Чи означає це, що вони тим самим хочуть захопити владу в цьому селі? Ні, вони всього лише відвідують своїх братів і беруть участь у спільному богослужінні. Саме так й ієрархи і священики однієї Церкви відвідують ієрархів іншої, беруть участь у соборних богослужіннях, хресних ходах, поділяють радість свят або свячень нових єпископів.
Можна згадати, що на інтронізацію Блаженнішого Онуфрія приїхали делегації всіх Помісних Церков, у тому числі і Константинопольської. Чи означає це, що ТСН вважає фанаріотів диверсантами Ердогана, що працюють проти української держави? Звучить відверто нерозумно. Але, на жаль, центральні українські ЗМІ на чолі з ТСН з року в рік займаються відвертою антицерковною пропагандою, причому самого примітивного рівня. За ці роки склад цих пропагандистів оновився, деякі журналісти були змушені змінити імідж, але свою риторику не змінили. І це сумно. Але ми знаємо, що Бог осміяний бути не може, не віддасть Він на поталу і свою Церкву. І в Чорногорії, і в Україні люди публічно заявляють про підтримку своєї віри, своєї Церкви. Заявляють, тому що для них Церква – це не політичні чвари, Церква – це дорога у Вічність. Так, і у нас, і в Чорногорії є сили, які це дратує. Але чи може нам нашкодити їх наклеп? Послухаємо, що говорить про це Блаженніший Онуфрій:
«Вони хочуть, щоб ми забули про Вічність, щоб ми залишили це і займалися земними, політичними чварами, яким немає кінця і краю, і які завжди закінчуються безславно. У політиці сьогодні "осанна", завтра – "розіпни". Люди хочуть, щоб Церква змінювалася як політичні течії. А Церква не може змінюватися, тому що правда Божа незмінна. Христос сказав, що в цьому світі тих, хто захоче йти за Ним, будуть гнати, ненавидіти і проклинати. Так що це наша дорога, дорога Церкви.
Наша Церква називається "Церквою войовничою", тобто вона протистоїть злу. А якщо вона протистоїть злу, то зло на неї озброюється. Церква ніколи з цієї дороги не зійде. І я хочу бути в цій Церкві, не хочу відпасти від цієї Церкви. І сповідувати те, що сповідує Церква – любити людей, робити добро людям. А що вони скажуть за це про мене – це Бог їм суддя».
