Конференція в Москві: підготовка рішень Собору щодо єресі Фанара?
На конференції в Москві ієрархи Помісних Церков дали оцінку новій еклезіології Фанара про першість. Чи стане ця зустріч основою для рішень Собору РПЦ?
У Москві відбулася конференція «Світове Православ’я: першість і соборність у світлі православного віровчення». Вона очевидно спрямована проти антиканонічних дій Фанара, але який характер може прийняти ця боротьба, і до чого вона може призвести – це питання ще не вирішене. Пропонуємо аналітичний огляд виступів учасників конференції, а також тієї церковної і навколоцерковної ситуації, в якій вона була проведена.
Передісторія: створення ПЦУ та реакція на це УПЦ і РПЦ
11 жовтня 2018 року Синод Константинопольської Церкви на своєму засіданні прийняв документ, в якому було заявлено про скасування передачі Київської Митрополії в юрисдикцію Московського Патріархату в 1686 р., про прийняття Філарета Денисенка, Макарія Малетича і всіх їх послідовників, тобто УПЦ КП і УАПЦ, в «лоно Церкви», а також, що Константинопольський патріархат продовжує процес надання «автокефалії Церкві України». У відповідь на це Священний Синод РПЦ 15 жовтня 2018 року прийняв Заяву, суть якої зводиться до наступних тез:
- розкол, як і будь-який інший гріх, лікується покаянням і нічим іншим, в іншому випадку він залишається розколом і гріхом;
- Константинопольські ієрархи, які прийняли рішення вступити в спілкування з українськими розкольниками, не зробили їх причетними Церкви, а навпаки, себе ототожнили з розкольниками;
- оскільки Фанар ухилився, таким чином, в розкол, з ним не може бути євхаристійного спілкування, як не може бути цього спілкування і з тими єпископами, кліриками і мирянами УПЦ, які увійдуть у спілкування з розкольниками.
Таким чином євхаристійне спілкування з Константинопольським патріархатом було припинено. Аналогічне рішення міститься і в Постанові Собору єпископів УПЦ від 13 листопада 2018 року: «Визнавши розкольників у сущому сані, Константинопольський Патріархат, згідно з церковними правилами, сам встав на шлях розколу. У зв’язку з цим євхаристійне спілкування Української Православної Церкви з Константинопольським Патріархатом у даний час неможливо і припиняється».
На початку грудня 2018 р. патріарх Варфоломій направив єпископам УПЦ листи, в яких запрошував їх з’явитися 15 грудня 2018 року на так званий «об’єднавчий Собор» разом з «єпископатом» УПЦ КП та УАПЦ. Всі ці листи були відправлені назад на Фанар нерозпечатаними. На «об’єднавчий Собор» з’явилися тільки два архієрея, які на той момент вже оголосили, що перейшли в юрисдикцію Константинопольського патріархату. В результаті «Собору» 15.12.2018 р. шляхом злиття двох розкольницьких організацій, УПЦ КП та УАПЦ, була утворена так звана Православна церква України (ПЦУ). А через два дні Священний Синод УПЦ ухвалив Звернення до вірних, в якому заявив, що ПЦУ «є об’єднанням розкольників і до Української Православної Церкви не має ніякого відношення. Для нашої Церкви по суті нічого не змінилося, оскільки розкольники так і залишилися в розколі, а Українська Православна Церква залишається істинною Церквою Христовою в Україні», а також закликав віруючих зберігати вірність Христу і Його Церкві.
Відтоді розкольники, підтримувані державною владою, ведуть відкриту боротьбу з УПЦ, яка виражається в прийнятті антицерковних законопроектів, незаконних перереєстраціях громад у ПЦУ, силових захопленнях храмів та інших протиправних діях.
Претензії Фанара бути першим без рівних
Концепція, згідно з якою глава Константинопольської Церкви є найголовнішим архієреєм у Церкві і має тільки йому одному властиві повноваження, була сформульована в статті митрополита Елпідофора (Ламбриніадіса) «Перший без рівних. Відповідь Константинопольського Патріархату на документ про першість, прийнятий у Московському Патріархаті». Квінтесенцією міркувань митрополита Елпідофора на цю тему є таке твердження: «Якщо ми будемо говорити про джерело першості, то джерелом першості є та сама людина, архієпископ Константинопольський, який саме як єпископ є першим «серед рівних», але як архієпископ Константинопольський є першим ієрархом без рівних (primus sine paribus)».
Як і у випадку з претензіями римського папи, претензії патріарха Варфоломія на верховенство викликали закономірну реакцію Церкви, яка піднесла свій голос проти введення в Церкві цього лжевчення, вже відкинутого Церквою майже тисячу років тому.
Сам патріарх Варфоломій неодноразово заявляв про те, що він по суті є главою всього Православ’я. Так у листопаді 2020 року в інтерв’ю з нагоди 29-ї річниці перебування на Константинопольському престолі він заявив: «Ми, православні, повинні піддати себе самокритиці і переглянути нашу еклезіологію, якщо ми не хочемо стати федерацією Церков протестантського типу. Оскільки в нашому свяченні на єпископа ми клянемося підкорятися рішенням Вселенських Соборів, ми повинні визнати, що в неподільному Вселенському Православ’ї є один "Перший", не тільки по честі, але і "Перший" з особливими обов’язками і канонічними повноваженнями, покладеними Вселенськими Соборами. Це гарантія збереження єдності в часі і спільного свідчення Православ’я в сучасному світі».
У своїй промові на Синаксисі 1.09.2018 р. патріарх Варфоломій заявив про своє право бути верховним суддею над усіма єпископами: «Достойна згадки думка каноніста Міодрага Петровича про те, що "лише архієпископ Константинополя має привілей судити і вирішувати конфліктні ситуації серед єпископів, духовенства та митрополитів інших патріархів"».
Ось ще аналогічна цитата з промови патріарха Варфоломія: «Деякі люди помилково вважають, що можуть любити Православну Церкву, але не Вселенський патріархат, забуваючи, що він втілює справжній церковний характер Православ’я. <...> "На початку було Слово... У Ньому було життя, і життя було Світло людей" (Ін. 1, 1, 4). Початок Православної Церкви – Вселенський патріархат, "у ньому життя, і це життя є світло Церков". Покійний митрополит Гортинський і Аркадійський Кирил, улюблений ієрарх Матері-Церкви і мій друг, мав рацію, коли підкреслював, що "Православ’я не може існувати без Вселенського патріархату". <...> Для Православ’я Вселенський патріархат служить закваскою, яка "заквашує все тісто" (Гал. 5, 9)».
А митрополит Адріанопольський Амфілохій (Константинопольський патріархат) прямо заявив, що Фанар є джерелом буття будь-якої Помісної Церкви: «Чим би була Православна Церква без Вселенського патріархату? Деяким видом протестантизму... Неймовірно, що якась Помісна Церква... перервала спілкування (з Константинопольським патріархатом – Ред.), оскільки від нього виникає канонічність її буття».
Все це прямо суперечить православному вченню про Церкву, відповідно до якого ми віруємо «У Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву», а також двотисячолітньої історії Церкви, яка свідчить про те, що ніхто з єпископів ніколи не зазіхав на верховенство в Церкві. Подібне посягання на це верховенство з боку римського папи привело до того, що католики самі себе відторгли від Церкви Христової. Відповідно, Церква визнала папізм єрессю, вченням, несумісним з Православ’ям.
І ось зараз, у наші дні, такі претензії висуває вже Константинопольський патріархат. І також, як і у випадку з претензіями римського папи, претензії патріарха Варфоломія на верховенство викликали закономірну реакцію Церкви, яка піднесла свій голос проти введення в Церкві цього лжевчення, вже відкинутого Церквою майже тисячу років тому.
Проведення конференції – це спосіб боротьби з єрессю «константинопольського папизму». Її проведення є дуже актуальним. Можна сказати, що вона не тільки назріла, але й перезріла.
Таким чином, проведення конференції «Світове Православ’я: першість і соборність у світлі православного віровчення» є способом боротьби з єрессю «константинопольського папизму». Її проведення є дуже актуальним. Можна сказати, що вона не тільки назріла, але й перезріла, оскільки за той час, який минув з перших антиканонічних рішень Фанара, а це вже майже три роки, патріарх Варфоломій не тільки не відмовився від просування цієї єресі, а й продовжує ще більше на ній наполягати. Більш того, намагається залучити на свою сторону ієрархів з інших Помісних Церков.
Про що говорили на конференції
У форматі даної статті немає можливості проаналізувати всі виступи, тому зупинимося тільки на деяких з них.
Відкрилася конференція вітальним словом Святійшого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила. Відносно актуальності проведення конференції він сказав: «Ситуацію, що склалася в православному світі, можна оцінити як кризову. Про кризу ясно свідчать серйозні розбіжності серед православних про те, як ми розуміємо устрій Вселенського Православ’я, що ми маємо на увазі під першістю і соборністю, як ми співвідносимо канонічний лад Церкви з діяннями в області церковного управління».
При цьому однією з головних причин виникнення кризи Патріарх Кирил назвав цілеспрямоване втручання політиків у церковні справи. Метою такого втручання є спроба внести розкол у Православ’я, поділивши його на «грецьке» і «слов’янське». «І цілком очевидно простежується тенденція створити середостіння, якщо взагалі не відірвати грецьке Православ’я, середземноморське Православ’я від слов’янського Православ’я, і в першу чергу – від Руської Православної Церкви. Тобто відтворити модель розколу 1054 року і тим самим послабити Православну Церкву...», – сказав Святіший Патріарх.
З питання надання автокефалії Патріарх Кирил зазначив, що під час підготовки до Критського Собору 2016 р., який не став Всеправославним Собором, представники Помісних Церков прийняли принципове рішення: автокефалія може надаватися тільки за згодою всіх загальновизнаних Помісних Православних Церков. Дане рішення не було внесено в проект підсумкових документів на прохання Константинопольського патріарха. А після Критського собору, який патріарх Варфоломій продовжує називати «Всеправославним», він заявив про нібито отримане від апостолів право одноосібно, без згоди інших Помісних Церков, надавати автокефалію кому заманеться.
Патріарх Кирил підкреслив, що концепція «перший без рівних», є новою еклезіологією, яка «не має ніяких підстав ні в священних канонах, ні в цілому в церковному Переданні». Практичним виявом цієї еклезіології стало вторгнення Константинопольського Патріархату в Україну. При цьому дана ситуація може послужити для більш точного з’ясування і формулювання Православного вчення про Церкву. «Між тим, в історії Церкви нерідко бували випадки, коли кризові ситуації давали поштовх для більш ретельного осмислення віровчення і різних практичних питань церковного життя. Переконаний, що нам необхідний богословський аналіз того, що сьогодні відбувається у Вселенському Православ’ї», – зазначив Предстоятель РПЦ.
Серед завдань, які стоять перед конференцією, Патрірах Кирил назвав:
- аналіз еклезіологічних причин нинішньої церковної кризи,
- необхідність богословської і канонічної оцінки діянь, які виникають від неправильного розуміння першості.
Єпископ Бачський Іриней (Сербська Православна Церква) представив доповідь: «Церковна автокефалія вчора і сьогодні». З питання про надання патріархом Варфоломієм автокефалії українським розкольникам єпископ Іриней сказав: «Автокефалія повинна бути підтвердженням і зміцненням соборності і єдності Церкви, а на ділі вона стала стіною спокуси і каменем спотикання. Вона не тільки не служить зміцненню православної віри і зростанню тіла Вселенської Православної Церкви, але перш за все не служить пастирському сотеріологічному старанню про спасіння душ всіх віруючих, а навпаки, на жаль, сьогодні вживається як знаряддя і засіб для руйнування єдності Церкви з тенденцією редефініціі православної еклезіології».
Дії Фанара владика Іриней описав як «канонічний безлад, канонічну анархію, втручання і вторгнення на канонічну територію інших Помісних Православних Церков...», висловивши при цьому жаль, що «пастирський аспект і сотеріологічна перспектива діяльності Церкви в світі стають неважливими або навіть ігноруються».
Дії Фанара владика Іриней Бачський описав як «канонічний безлад, канонічну анархію, втручання і вторгнення на канонічну територію інших Помісних Православних Церков».
Подальший розвиток ситуації може, на його думку, привести до розколу, аналогічному подіям 1054 року, коли католицька церква відкололася від Православ’я. «Ситуація дуже трагічна, небезпечна, але я впевнений, що як в день П’ятидесятниці, так і через всю історію Церкви Дух Святий керує в Церкві. Спаситель нас переконує, що сили пекла не переможуть її, не зможуть перемогти, і я впевнений, що знайдеться якесь рішення. Тому що якщо цей розкол триватиме занадто надовго, то, на жаль, буде неминучий новий розкол на зразок того, що був в XI столітті, і вина буде на тих, хто викликав такий розкол. Дай Бог, щоб такого не було, і якось з часом ситуація вилікувалася», – сказав митрополит Іриней.
Архієпископ Севастійський Феодосій (Єрусалимська Православна Церква) висловив підтримку РПЦ і заявив, що на Святій Землі невпинно моляться про подолання розколу і визнають єдину канонічну Церкву в Україні – Українську Православну Церкву та її главу Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія.
У вітальному зверненні до учасників конференції митрополит Тамасоський і Орінійський Ісаія (Кіпрська Православна Церква) звернув увагу на тиск, який здійснюється на архієреїв Кіпрської Церкви. «З початку церковної кризи з українського питання було зовсім непросто, як митрополиту Никифору, так і мені та іншим Кіпрським архієреям, писати, говорити і взагалі виступати на дану тему. Ви знаєте, що геополітичні події змушують Кіпр слідувати в руслі євро-американської політики з усіма випливаючими звідти наслідками. Незважаючи на це, ми говоримо і пишемо, а також благаємо Бога просвітити нас "право правити слово істини" так, як нам підказує наша архієрейська совість, незважаючи на негативні для нас наслідки».
На конференції по відеозв’язку було зачитано доповідь митрополита Кіккського і Тіллірійського Никифора (Кіпрська Православна Церква), в якій він зазначив, що «амбіції Вселенського Патріарха простягаються тепер уже на всю Церкву: по суті, він висуває претензії на право втручання у внутрішнє життя всіх Помісних Православних патріархатів і автокефальних Церков». І це входить у серйозне протиріччя з канонічним устроєм Церкви. «Протягом двох тисячоліть своєї історії Православна Церква нікого зі своїх єпископів не наділяла титулом і компетенціями Глави Церкви», – сказав владика Никифор.
При цьому Церква завжди вважала Господа Ісуса Христа єдиним главою Церкви, а найвищою компетенцією з управління Церквою наділяла Вселенські Собори. «Отже, ясніше ясного – і це можна обґрунтувати історично, канонічно, догматично, виходячи з іконописної традиції і писань отців – що жоден з Предстоятелів, Патріархів або глав Автокефальних Церков не може замінити єдиного незмінного Главу Церкви, Господа нашого Ісуса Христа. Церква у своїй соборності і кафолічності не має іншого Глави, крім Господа нашого Ісуса Христа. Вищою канонічною владою в Церкві є Вселенські Собори, а не хто-небудь з Предстоятелів Православних Помісних Церков», – сказав митрополит Никифор.
Митрополит Горійський і Атенський Андрій (Грузинська Православна Церква) привів історичну довідку про автокефалію Грузинської Православної Церкви та зазначив, що аж до своєї незалежності Грузинська Церква перебувала в канонічному підпорядкуванні не Константинопольській, а Антіохійській Православній Церкві.
Ще один представник Грузинської Церкви ректор Тбіліської духовної академії і семінарії протопресвітер Георгій Звіададзе представив доповідь з питання першості в епоху Вселенських Соборів, в якій зазначив, що претензії на верховенство якогось одного єпископа суперечать самій природі Церкви: «Вища інстанція для вирішення релігійно-канонічних питань належить Собору єпископів – Помісному або, якщо того вимагають обставини, Вселенському. Синодальний принцип має на увазі, що вищі органи правління Православної Церкви не носять одноосібного характеру, як це прийнято в Католицькій Церкві».
Він також пов’язав вчення про Церкву з вченням про Святу Евхарістію. «Зі Святої Євхаристії виходить не тільки єднання всіх Помісних Церков, а й повага до церковної цілісності і кафоличності кожної Помісної Церкви. Єдність на універсальному рівні, яка принижує цілісність і кафоличність будь-якої Помісної автокефальної церкви, суперечить євхаристійній еклезіології», – сказав о. Георгій. У висновку своєї доповіді він заявив, що «для церковно-канонічної практики абсолютно чуже існування будь-якого адміністративного центру на універсальному рівні, у якого були б управлінські повноваження».
Також по відеозв’язку були представлені доповіді двох українських архієреїв: ректора Київської духовної академії і семінарії єпископа Білогородського Сильвестра і голови Богословсько-канонічної комісії митрополита Білоцерківського і Богуславського Августина.
Владика Сильвестр представив доповідь на тему «Відображення вчення про першість Константинопольського Патріарха в нормативних документах ПЦУ», в якому зазначив, що патріарх Варфоломій «послідовно використовував українську церковну ситуацію для того, щоб декларувати свій особливий статус серед Помісних Православних Церков». Свої висновки владика підтвердив посиланнями на Статут ПЦУ. «Згідно зі статутом ПЦУ, влада Константинопольського Патріарха виходить за рамки Константинопольської Церкви і має універсальний характер. Це ставить Константинопольський Патріарший престол над усіма іншими Помісними Церквами», – заявив єпископ Сильвестр. У доповіді також було заявлено про неприйнятність претензій патріарха Варфоломія на виняткові повноваження в Церкві. «Константинопольський Патріарх привласнює собі виключне право видавати томоси про автокефалію Помісних Православних Церков, приймати апеляції від кліриків всіх Помісних Церков на рішення церковних судів і здійснювати духовне керівництво православною діаспорою. <...> Таке розуміння першості у Вселенській Церкві прямо відкинуто Руською Православною Церквою», – підкреслив владика Сильвестр.
Доповідь митрополита Білоцерківського і Богуславського Августина була присвячена темі: «Канонічна колізія у втручанні Константинопольського Патріархату в питання Української Православної Церкви». У ньому владика заявив, що «фактичне визнання Константинопольським Патріархом розкольницької "ієрархії", що складається з осіб, висвячених розкольницькими єпископами та відлучених з Церкви, які підлягають забороні та анафематствуванням Архієрейських Соборів Української та Руської Православних Церков, є відкритим викликом всім Помісним Православним Церквам». На думку митрополита Августина, на сьогоднішні проблеми слід дивитися з точки зору як історії, так і вічного життя. «Через деякий час, коли кануть в лету соціальні і політично-орієнтовані пріоритети легітимності і рукопожатності, що проходять, актуальними для Вселенського Православ’я залишаться лише питання і цінності, що знаходяться вище і поза цими категоріями. І перед обличчям Бога та історії Церкви понесуть відповідальність всі ті, хто був причетний до даних історичних подій та їх наслідків: від ініціаторів до створюючих інформаційний шум на їх фоні», – сказав владика Августин.
Значення конференції та подальші перспективи
Як було вже сказано вище, дана конференція назріла вже давно. Антиканонічним діям Фанара треба було дати належну богословську оцінку, і така оцінка була дана, причому не тільки богословами РПЦ, а й представниками інших Помісних Церков: Єрусалимської, Сербської, Кіпрської та Грузинської. Слід зазначити, що якщо участь єпископа Бачського Іринея є природною, оскільки Сербська Церква з самого початку нинішньої церковної кризи, що послідувала за антиканонічним втручанням Фанара в українські церковні справи, зайняла чітку і послідовну позицію неприйняття цих дій, то участь представників Єрусалимської і особливо Грузинської Церков є показовим моментом.
Останнім часом на ці Церкви як дипломатами Держдепартаменту США, так і фанаріотами здійснюється сильний тиск з метою змусити їх визнати ПЦУ. Тому участь представників цих Церков у Московській конференції сама по собі досить красномовна. Особливо слід відзначити участь двох митрополитів Кіпрської Церкви, яка «визнала» ПЦУ. І слово «визнання» взято в лапки не випадково. Виступи митрополитів Ісаії та Никифора свідчать – можна говорити про визнання ПЦУ лише частиною кіпрських архієреїв, але ніяк не Кіпрською Церквою в цілому.
Найближчою перспективою розвитку подій після конференції є проведення в листопаді 2021 р. Архієрейського собору РПЦ, на якому оцінка діям Фанара буде дана вже на рівні священноначалля.
Найближчою перспективою розвитку подій після конференції є проведення в листопаді 2021 р. Архієрейського собору РПЦ, на якому оцінка діям Фанара буде дана вже на рівні священноначалля. Про це сказав святіший Патріарх Кирил: «Особливо хотів би відзначити важливість цієї конференції, тому що майбутній Архієрейський Собор Руської Православної Церкви дасть оцінку тому, що ми зараз спостерігаємо в православному світі, і якщо це буде угодно Духу Святому і присутнім архієреям, прийме рішення, що стосується позиції нашої Церкви щодо діянь Константинополя».
Ще однією можливою подією, підготовкою до якої є дана конференція, може стати наступна зустріч представників Помісних Церков у Аммані. Про таку можливість Патріарх Кирил висловився досить дипломатично, подякувавши Єрусалимському патріарху за організацію попередньої зустрічі в лютому 2020 р.
«Ми вітали ініціативу Блаженнішого Патріарха Єрусалимського і всієї Палестини Феофіла III зібрати в Аммані міжправославну нараду і взяли в ній участь. Предстоятель найдавнішої Церкви, іменованої в богослужбових текстах "Матір’ю Церков", мужньо взяв на себе благородну місію, надавши Помісним Православним Церквам майданчик для дискусій в умовах, коли Константинопольський Патріарх реально позбавив себе можливості збирати такі наради», – сказав Святіший Патріарх.
У цілому можна констатувати, що у відповідь на вперте продовження спроб з боку патріарха Варфоломія нав’язати ідею свого верховенства в Православ’ї, відбувається консолідація зусиль Помісних Церков, богословів та ієрархів, які вважають ці ідеї єрессю і висловлюють активну незгоду з ними. Це вселяє надію на те, що нинішню кризу в Церкві буде подолано, а існуючий нині розкол буде подоланий у суворій відповідності з віровченням і канонами Церкви.
