Послання трьох про екологію: що чи кого рятуємо?
Папа, патріарх Варфоломій і глава англікан Джастін Уелбі в якості лідерів християнства звернулися до людства. До чого вони закликають, і чим ці заклики цікаві нам?
Три релігійних діячі, що позиціонують себе лідерами католицької, православної та англіканської Церков, опублікували документ, в якому звернулися до усього світу із закликом рятувати природу. Які висновки можна зробити з самого факту появи цього послання, а також його змісту?
Послання з'явилося напередодні Конференції ООН зі зміни клімату, яка має відбутися в листопаді 2021 р. в Глазго, Шотландія. Конференція обіцяє бути представницькою – як очікується, в ній візьмуть участь делегації 196 країн, а також представники бізнесу та експерти з клімату. Таких масштабних кліматичних самітів не проводилося з 2015 р. На саміті в Глазго планується прийняти досить концептуальні рішення, які будуть впливати не тільки на економіку країн світу, але також і на їхню соціальну сферу, внутрішню і зовнішню політику. Борис Джонсон, прем'єр-міністр Великобританії, яка приймає саміт, заявив: «На саміті COP26 в Глазго в листопаді цього року нам потрібно, щоб всі інші країни наслідували приклад Великобританії і взяли на себе зобов'язання по досягненню чистих нульових викидів вуглецю до середини століття».
У перекладі на зрозумілу мову це означає, що країни, які не зможуть цього забезпечити (а таких буде абсолютна більшість), підлягатимуть різним санкціям і в кінцевому рахунку втратять свій суверенітет, а точніше його залишки. Вже незабаром товари, у виробництві яких буде так званий «вуглецевий слід», будуть обкладатися підвищеним митом. Така політика буде ще більше вбивати економіку тих країн, які не будуть у змозі вкладати величезні кошти в так звану «зелену економіку». І це не кажучи вже про те, що тільки сильні світу цього будуть визначати, у кого економіка «зелена», а у кого – «брудна». Не вдаючись глибоко в тему, наскільки антропогенний фактор впливає на зміну клімату, скажемо лише, що методи, якими пропонується зберігати екологію (при безумовній необхідності берегти природу) однозначно ведуть до посилення глобалізації і зосередження всієї влади в світі в руках невеликої групи осіб. А будь-хто, знайомий з книгою Апокаліпсис, прекрасно розуміє, до чого ведуть ці процеси. Запобігти їм навряд чи можливо, але кожен політичний або релігійний лідер може вирішувати: чи буде він брати в них участь, чи ні. Лідери Фанару, Ватикану і англіканства вирішили взяти участь.
Методи, якими пропонується берегти екологію, однозначно ведуть до посилення глобалізації і зосередження всієї влади в світі в руках невеликої групи осіб. А будь-хто, хто знайомий з книгою Апокаліпсис, прекрасно розуміє, до чого ведуть ці процеси.
Папа – глава католиків, Уелбі – англікан, а чий глава патріарх Варфоломій?
Дивлячись на склад авторів послання, логічне запитання: а в якому статусі кожен із учасників підписував це послання? Папа Франциск є главою Католицької церкви в усьому світі, архієпископ Кентерберійський Джастін Уелбі – лідер англіканської Церкви, а ось який статус патріарха Варфоломія? Формально він є предстоятелем однієї з 14 загальновизнаних Помісних Православних Церков. Але сам позиціонує себе як лідер всього Православного Світу і, схоже, що участь у підписанні послання нарівні з особами, які справді є лідерами своїх конфесій – ще один спосіб затвердити свій імідж «православного папи» для міжнародної громадськості.
Слід зазначити, що позиціювання Константинопольського патріархату як структури, що представляє все Православ'я, активно підтримуються американським політичним істеблішментом. Так на інавгурації американського президента Д. Байдена 21.01.21 р. прес-служба Білого дому заявила, що глава Американської архієпископії Фанару архієпископ Елпідофор (Ламбриніадіс) «представлятиме православне християнство і підноситиме молитву від імені вірян Сполучених Штатів».
Чого немає в посланні
Перш ніж аналізувати саме послання і говорити про те, що в ньому є, необхідно звернути увагу на те, чого в ньому немає. А в ньому немає найголовнішого – розуміння Євангельського світу, гріха й того, на що повинні бути спрямовані зусилля кожної людини й Церкви в цілому. Христос Господь дав універсальну заповідь для вирішення всіх проблем на всі часи: «Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться» (Мф. 6:33). Якщо людина, суспільство і людство в цілому починає шукати Царства Божого, всі інші проблеми: фінансові, соціальні, економічні та будь-які інші вирішуються природним чином, ніби самі собою. Якщо ж ми починаємо спочатку намагатися вирішити ці земні життєві проблеми, а Царство Боже залишаємо за дужками, то ми і Царство втрачаємо, і наші проблеми не вирішуються. Підтвердженням цьому служить вся історія людства.
І, здавалося б, лідери релігійних організацій, які називають себе християнськими, мали б у своєму посланні саме закликати людей повернутися до Бога, свідчити про Христа і про те, що тільки Христос є спаситель світу, що тільки Він може спасти людину і через це – всю світобудову. Але нічого цього в посланні немає. Нічого не говориться, що глибинною причиною всіх катаклізмів є гріховність людини і тільки боротьба з гріхом є єдиний ефективний спосіб порятунку як людини, так і природи. Нічого не говориться про Христа, який прийшов на землю і віддав своє життя за спасіння людей. Так, можна сказати що політичні лідери, які будуть засідати на конференції в Глазго можуть бути представниками інших релігій, а то і невіруючими, можна сказати, що тема Христа і Його спасительної місії на землі зараз не в моді. Але чи не повинні християнські лідери саме про це і говорити зараз? Не виконуються в даному випадку слова Євангелія: «...Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цім перелюбнім та грішнім, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Свого Отця з Анголами святими» (Мк. 8:38)?
Що є в посланні
Послання складається з преамбули та трьох невеликих розділів. У преамбулі троє релігійних лідерів згадали про коронавірус як чинник, який змушує людство замислюватися про власну вразливість і те, що воно може зробити для свого захисту. В одній із книг Старого Завіту, а саме в книзі пророка Іони, розповідається про те, що зробили жителі Ніневії, щоб запобігти загибелі свого міста: «І дійшло це слово до царя Ніневії, і він устав зо свого трону, і скинув плаща свого з себе, і покрився веретою, та й сів на попелі. І він звелів кликнути й сказати в Ніневії з наказу царя та його вельмож, говорячи: Нехай не покуштують нічого ані людина, ані худоба, худоба велика чи худоба дрібна, нехай вони не пасуться, і нехай не п'ють води! І нехай покриваються веретами та людина й та худоба, і нехай сильно кличуть до Бога, і нехай кожен зверне з своєї дороги та від насильства, що в їхніх руках. Хто знає, може Бог обернеться й пожалує, і відвернеться з жару гніву Свого, і ми не погинемо!» (Йон. 3:6-9).
А от що пропонують глави Фанару, Ватикану і англіканства: «Саме тому як лідери наших Церков ми закликаємо кожного, незалежно від його світогляду і віросповідання, прислухатися до голосу плачу Землі і бідних людей, проаналізувати свою поведінку і прийняти зобов'язання працювати на благо Землі, яку Бог нам дав».
Далі йде перший розділ, який називається: «Важливість сталого розвитку» і в якому релігійні лідери описують парадигму нинішнього господарювання людини на землі як крадіжку ресурсів у майбутніх поколінь. Це дійсно є сумним фактом і з цим дійсно треба щось робити. Але чомусь в основу своїх міркувань вони наводять три Євангельські історії: про нерозумного багача (Лк. 12:13-21), про блудного сина (Лк. 15:11-32) і про дім, збудований на камені (Мф. 7, 24-27) і стверджують, що «ці історії запрошують нас прийняти більш широкий світогляд і розпізнати наше місце в більш широкій історії людства».
У святоотцівській традиції Євангельські історії, наведені у листі, ніколи не розумілися в контексті господарювання людини на землі.
Однак у святоотцівській традиції ці Євангельські історії ніколи не розумілися в контексті господарювання людини на землі. Притча про багатія, який зібрав такий великий врожай, що він не вміщувався в його засіки, в посланні розуміється як критика надвиробництва, коли товарів виробляється більше, ніж потрібно для споживання. В Євангелії говориться про немилосердя багача і його надії на зібране багатство. «Сліпий багач не подумав про Бога, про вічність, про злиденну братію свою, він подумав тільки про себе, подумав згубно для себе, тому що забув про призначення душі і накреслив їй, у мрії своїй, всекінечне поневолення тіла» (свт. Ігнатій Брянчанінов).
Сенс притчі про блудного сина, згідно з посланням, розуміється як жаль з приводу витраченого батьківського маєтку. У самому Євангелії акцент на цьому моменті ставив старший син, який зовсім не зрадів поверненню брата. Батько ж, під яким мається на увазі Бог, всю свою увагу приділяє синові, який повернувся. Для нього важливий син, а не майно, яке він розтратив. Притча про блудного сина – це притча про покаяння, не дарма вона читається в одну з підготовчих неділь до Великого Посту. Але троє релігійних лідерів розуміють її інакше. «Ми також знаємо про блудного сина, який бере свій спадок від батька, розтрачує його і врешті-решт голодує», – йдеться в посланні.
І нарешті слова Христа з Нагірної проповіді про те, що потрібно будувати будинок на камені, розуміються ось так: «Нас попереджають про прийняття короткострокових рішень і, здавалося б, недорогих варіантів будівництва на піску, замість того, щоб будувати на скелі для нашого загального дому, який витримає шторми». Ні, не про «прийняття короткострокових рішень» Спаситель попереджає нас, а що для спасіння душі недостатньо тільки слухати слова Христа, треба ще виконувати їх: «Отож, кожен, хто слухає цих Моїх слів і виконує їх, подібний до чоловіка розумного, що свій дім збудував на камені...» (Мф. 7:24). «Що ж є будинок нерукотворний? – Він є душі вірні і люблячі Господа. Бо він зводиться мудрим Будівельником Ісусом Христом, (заснований) на камені, на Самому Господі, на животворящому Слові Його, на Божій Силі, на Святому Дусі» (прп. Макарій Великий).
Другий розділ послання називається: «Вплив на людей, які живуть у бідності» і зводиться до того, що негативні кліматичні зміни найболючіше б'ють по найбідніших країнах. «Але ми також зустрічаємося з глибокою несправедливістю: люди, на долю яких випали найбільш катастрофічні наслідки цих зловживань, що є найбіднішими на планеті і несуть найменшу відповідальність за їх спричинення», – йдеться в посланні. Тут також йдеться, що наше покоління фактично живе у борг у наступних поколінь. Це дійсно так, але ось який рецепт від цього пропонують три релігійних лідери? Може, це покаяння і навернення до Бога? Може, це відмова від просування ЛГБТ, свободи абортів і евтаназії і повернення до традиційної моралі? Може, це боротьба з пристрастями згідно з святоотцівським вченням? Нічого подібного! Пропонується встановити певний баланс між короткостроковою і довгостроковою вигодою: «Ми чуємо від молодих людей, які розуміють, що їхнє майбутнє перебуває під загрозою. Заради них ми повинні зробити вибір, ми повинні вибрати, що їсти, подорожувати, витрачати, інвестувати і жити треба по-іншому, думаючи не тільки про негайний інтерес і вигоду, але також і про майбутню користь».
Якщо два перших розділи можна було назвати мотивувальною частиною, то третій останній розділ – це резолютивна частина або заклик до дії. Він називається: «Заклик до співпраці». Як квінтесенцію цього розділу можна навести такі слова: «Кожен з нас повинен взяти відповідальність за те, як ми використовуємо наші ресурси. Цей шлях вимагає ще більш тісної співпраці між усіма Церквами в їхній відданості турботі про творіння. Разом як спільноти, Церкви, міста і нації ми повинні змінити маршрут і відкрити нові шляхи для спільної роботи, щоб зруйнувати традиційні бар'єри між народами, щоб зупинити конкуренцію за ресурси і розпочати співпрацю».
Особливо примітним є те, що відповідальність за використання ресурсів розглядається як завдання Церкви. Ну а оскільки інших завдань у листі не зазначено, то може скластися враження, ніби турбота про ресурси і розуміється як Її основна мета. Але між цим розумінням і словами Христа про завдання Церкви – просто величезна прірва: «Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! Амінь» (Мф. 28:19,20).
У завершенні свого воззвання троє релігійних лідерів відзначають, що це їхнє спільне послання є прикладом об'єднання зусиль конфесій, які вони представляють. Іншими словами, ще один приклад екуменізму в дії. «Це вперше, коли ми втрьох відчуваємо себе вимушеними разом вирішувати нагальну проблему екологічної стійкості, її впливом на хронічну бідність і важливість глобального співробітництва. Разом, від імені наших спільнот, ми звертаємося до серця і розуму кожного християнина, кожного віруючого і кожної людини доброї волі», – йдеться в тексті.
Підсумки
Підбиваючи підсумки аналізу цього послання, можна констатувати наступне:
- по-перше, ідея про спасіння людини підміняється ідеєю порятунку навколишнього середовища, боротьби з кліматичними змінами і турботою про земне життя майбутніх поколінь;
- по-друге, наведені в посланні цитати зі Священного Писання розуміються зовсім в іншому сенсі, ніж їх розуміли святі отці і Церква в цілому;
- по-третє, саме послання позиціонується як ще один крок на шляху екуменізму;
- по-четверте, опинившись у компанії двох глав релігійних конфесій, патріарх Варфоломій і позиціонує себе як такий голова.
Текст послання свідчить про те, що його автори далеко пішли від Євангельського розуміння місії Церкви на землі. І якщо папа Франциск і архієпископ Кентерберійський Джастін Уелбі є представниками релігійних організацій, що відкололися від Церкви Христової, і їхня позиція не викликає особливого подиву, то патріарх Варфоломій все-таки продовжує називати себе православним. І його участь у даному посланні, може, вже і не дивина, але все ж вельми сумна.
