Відповідь о. Ніла Ватопедського на заяву Ватопедського монастиря

18 серпня 2021 року СПЖ розмістив матеріали щодо інтерв’ю Одеській єпархії УПЦ вченого, професора канонічного права, колишнього насельника Ватопедського монастиря о. Ніла (Бароне-Адезі), де він розповів про неприйняття структури ПЦУ і про ставлення до Блаженнішого Онуфрія. Наступного дня Ватопедський монастир Афона зробив офіційну заяву, де повідомив, що о. Ніл виключений з братії обителі і не може називатися «ватопедським».

Зараз о. Ніл передав СПЖ відкритий лист, адресований Ігумену і братії монастиря Ватопед, де висловив «свої наукові погляди з належною скромністю і смиренням». Публікуємо повний текст листа.

Ваше Високопреподобіє отець настоятель, старці і отці монастиря!

50 років тому я вперше приїхав до нашої священної обителі. Незважаючи на мою негідність, 25 років тому наші святі отці, старець Іосиф та ігумен Єфрем включили мене до нашого братства. 20 років тому я підготував і організував візит Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія I до грецьких православних монастирів Калабрії і Сицилії. Це був перший і поки єдиний офіційний візит Вселенського Патріарха в ці провінції, які колись входили до складу історичної Великої Еллади.

Не можу забути те світле враження, яке справив на мене за 5 днів наш невтомний Патріарх, який приїхав як скромний паломник на ці святі землі. Я як зараз пам’ятаю запитання, адресоване мені президентом Калабрії незадовго до прибуття нашого Патріарха, в першу Святу і Велику Чотиридесятницю третього тисячоліття, навесні 2001 року:

– Як я повинен вітати Патріарха, щоб надати повагу і Йому, і нашій історії?

– Як етнарха, оскільки він Патріарх і духовний вождь усього грецького народу. Адже Вселенський Патріарх є етнархом римського еллінізму, Предстоятелем, до якого зверталися калабрійські єпископи в століття розквіту чернецтва і християнського еллінізму у Великій Елладі», – відповів я.

Деякі церковні керівники запропонували, щоб ми присвоїли йому, на додаток до почестей, наданих главою держави, ще й почесні вчені звання. Ми вирішили не робити цього, по-перше через те, що жоден інший релігійний лідер не отримував стільки академічних нагород, а по-друге тому, що ми хотіли, щоб наші смиренні калабрійські віруючі бачили в своєму Патріарху не політичного лідера, а духовного отця нації Ромеїв, паломника, що йде по слідах подвижників благочестя, святих монахів нашої землі.

Вселенський Патріарх не проводив прес-конференцій і не робив заяв для ЗМІ, але благословляв тих, хто хотів взяти в нього благословення, і по-братськи зустрічався з римо-католицькими єпископами тих регіонів, які він відвідував з візитом.

Його Всесвятість благословив відкрити монастир преподобного Іллі Спілеота в печері Мелікукка, монастир святого Іллі Нового і Філарета Милостивого в м. Семінарі (Калабрія), а також монастир Благовіщення Пресвятої Богородиці в Манданічі (Сицилія), які, на жаль, були закинуті з вини митрополита Геннадія , що викликало у віруючих печаль і стало для них справжньою спокусою. Невдалі спроби юридичного оформлення монастиря Святого Іоанна Женця в Бівонджі (Калабрія) привели до його остаточного закріплення за єпархією Румунської Православної Церкви в Італії. При цьому єпархія вже багато років поспіль повідомляє, що «братство монастиря проживає в іншому місці». Це не відповідає дійсності! Сьогодні, 13 років по тому, монастир знову процвітає завдяки братії, що проживає там, яка складається з п’яти чоловік.

Тут важливо підкреслити наступне. Після того, як від монастиря, по суті, відмовилася грецька православна єпархія Італії, і звідти були вигнані два афонських отця: вікопомний Косма Лавріот, який проживав на території Великої Еллади, і отець Геннадій Діонисіатський, італійська держава вирішила скасувати передачу цього монастиря нашій Церкви і передати його розкольникам. Перед обличчям цієї небезпеки – що Православна Церква безповоротно втратить цей монастир – я виступав як посередник і клопотав про продовження його діяльності як православної обителі, нехай навіть під юрисдикцією іншої Помісної Православної Церкви, представленої в Італії своїм єпископом. За це посередництво я був удостоєний честі «виверження» зі священного сану.

Всечесні мої отці і брати у Христі Ісусі!

Я не приховую тієї скорботи, яку викликала у мене ваша публічна заява від 18 серпня 2021 року.

Наш святий старець Іосиф і всі ви вчили мене, що ми завжди повинні любити і шанувати Його Всесвятість, Священний Синод, Вселенський Патріархат Константинополя – Нового Риму. Я робив це в минулому, роблю тепер і маю намір робити в майбутньому стільки років, скільки я проживу на землі. Але це не завадить мені відкрито і прямо висловлювати свої наукові погляди, з належною скромністю і смиренністю.

Перебуваючи поруч з вами у випробуваннях, які зазнало наше братство за останні роки, я став свідком вашої хворобливої слухняності, коли нашого настоятеля примушували брати участь в інтронізації Єпіфанія Думенка в Києві.

Я також є свідком тієї любові і повсюдного шанування, які висловлюють афонські отці святому старцю, митрополиту Київському Онуфрію, вірному пастирю українських православних.

І мене дуже сильно турбує так звана українська «автокефалія», що заподіює шкоду всій Святій Церкві.

Як ви знаєте, незважаючи на чернечий постриг, я продовжую вивчати канонічне право Римської імперії. Ось чому, перебуваючи в монастирі, розташованому на історичній території Великої Еллади, я піднімаю свій голос і беру на себе сміливість сказати: «Платон – мені друг, але Істина дорожче!».

На відміну від вас, що живуть у спільножитному Афонському монастирі, я вибрав менш суворий, «осібножитний» статут, і продовжую вести наукові дослідження і викладати в університеті. Однак я не можу залишатися безмовним і приховувати той факт, що цей новостворений інститут лже-автокефалії зневажає канонічність, якою володіє виключно Українська Православна Церква (УПЦ), яка по суті є автономною Церквою під юрисдикцією Руської Православної Церкви. Крім того, ця лже-автокефалія повністю суперечить канонічній традиції нашої Святої Православної Церкви.

Якби я не говорив про це вголос, я б просто зрадив істину, яка абсолютно ясна і мені самому, і багатьом іншим, хто розглядає цю проблему зі священно-канонічної точки зору.

Прошу вибачення, а також святих молитов у нашого настоятеля, старців, отців і братії нашого священного монастиря.

Як ви знаєте, я був позбавлений священного сану за рішенням Священного Синоду Вселенського патріархату після помилкових і наклепницьких звинувачень проти мене з боку тодішнього митрополита Італії Геннадія (в миру Цамбікоса) Зервоса, хоча мене ніколи не викликали ні в який суд і не давали мені можливості захиститися.

Таким чином, не в якомусь «фундаменталістському ісламському халіфаті», а в Європі XXI століття були порушені всі ключові поняття законності та права, і я був позбавлений основоположного права на захист спочатку в судах 1-й та 2-й інстанції, а потім і у Верховному суді, де я міг би постати в присутності свого законного представника. Фактично, про це рішення мені НІКОЛИ не повідомляли офіційно (як годиться), але про нього проінформували народ і паству італійської єпархії через особистий аккаунт на Фейсбуці (sic!) тодішнього протосингела єпархії Евангелоса Іфантідіса. Для кожної добромисної людини очевидно, що весь цей процес був несправедливим, образливим, незаконним, антиканонічним, абсолютно позбавленим ЛЮДЯНОСТІ і виразно антицерковним.

І все ж! Ви ніколи не виступили на мій захист, як, я вважаю, вам слід було б вчинити зі своїм несправедливо переслідуваним братом. Ви не вжили ніяких дій і навіть не спробували якось допомогти, хоча ви могли б зупинити і повністю припинити цей настільки несправедливий процес, який привів до такого жахливого рішення проти мене.

Хоча я і був дуже засмучений, проте, я виконав побажання і прохання нашого настоятеля відкликати заяву і позов проти митрополита Геннадія в італійському і грецькому цивільному і кримінальному судах, щоб уникнути подальшої спокуси для віруючих.

У вашій заяві, опублікованій у пресі 18.08.2021, ви раптово оголошуєте, що ви... «вже давно викреслили мене зі списку братії нашого священного монастиря, і тому я не повинен називати себе "Ватопедським"». Це сталося відразу після мого інтерв’ю в Києві, або це просто збіг?

Мене НІКОЛИ не сповіщали про таке рішення монастиря, і я ніколи не отримував від вас ніяких пояснень. І раптом я несподівано дізнаюся зі ЗМІ, що ви, виявляється, вирішили...

Я розумію, як і будь-яка хоч скільки-небудь здатна мислити людина, якого роду і якої сили тиску ви, мабуть, піддалися за лаштунками...

Розуміючи все це, я, тим не менш, був дуже засмучений тим, що поки я довгий час лежав у реанімації в лікарні після найсерйознішої автокатастрофи, в якій я дивом не загинув, монастир мого покаяння зі 120 ченцями не спромігся навіть дізнатися про стан мого здоров’я. Він не послав жодної людини, яка прийшла б до мене і простягнула мені руку допомоги в цьому земному пеклі, де я жив так довго, незважаючи на те, що я просив вас про це.

Ви «засудили» мої погляди, проте не виклали їх у своїй публікації, щоб читач (якщо вже ви вирішили опублікувати їх в Інтернеті...) міг скласти свою особисту думку про них.

Цікаво, чи чули ви деякі з моїх заяв з українського питання, про канонічні потрясіння, викликані вищезгаданою автокефалією, – не тільки в цій змученій країні, але і для всіх православних, по всій Європі і, звичайно ж, в Італії? Мої погляди набагато більш «помірні» і не містять жодної «пристрасті» в порівнянні з поглядами безлічі юристів, а також архієреїв нашої Церкви по всьому світу.

Як ви знаєте, я не вважаю, що мої коментарі в області римського права є безпомилковими.

Навпаки, я відчуваю своїм обов’язком показати, що римська правова традиція є фундаментом номоканонічного права нашої Матері, Святої Православної Церкви.

Що стосується раніше небувалої процедури надання автокефалії Україні, смію відзначити, що на прохання колег, юристів та істориків я написав дві короткі статті з питань, які палко обговорюються на всеправославному рівні:

1.         Римське та номоканонічне право як основа етнархічних патріарших обов’язків (про походження християнського патріархального інституту до присвоєння (Східним) Римським імператором титулу Вселенського патріарха єпископу Константинополя – Нового Риму).

2.        Одностайність Патріархів Ойкумени (про необхідність згоди всіх патріархів для рецепції соборних рішень на рівні Вселенської Церкви, яка є вершиною церковного порядку).

Незабаром обидві статті будуть завантажені на Academia.edu і доступні для широкої читацької аудиторії, щоб полегшити наукову дискусію на цю тему, цікаву не тільки для православних, а й для дослідників різних історико-правових областей.

Глибоко вірячи в те, що свобода слова в Європі XXI століття є незаперечним і прекрасним правом людини, прошу вас зі щирим покаянням пробачити мене і дарувати мені ваші святі молитви. Цілую вашу святу правицю і молю не забувати до кінця свого недостойного сина і брата. Сердечно бажаю і молюся Богородиці Всецариці про те, щоб Вона якомога швидше зцілила нашого Старця, ігумена Єфрема, і благополучно повернула його в огорожу Ватопедського монастиря.

Нарешті, я від щирого серця бажаю і молюся нашому Всесвятому Богу і святим Великої Еллади, щоб вони зміцнили, просвітили і дарували благодать новому митрополиту Італії пану Полікарпу, щоб він міг здійснити свою мрію, яка є мрією і гарячим прагненням всіх нас: відтворити грецьке православне чернецтво на священних землях Калабрії і Сицилії, без будь-яких перешкод, без будь-яких розчарувань і спокус для пастви. Його великий досвід, його багаторічне служіння в митрополії Італії і його енергійність, як ми сподіваємося, змусять заговорити грецькою навіть каміння, оспівуючи «Кіріє елейсон», як часом говорить нам він сам...

Чернець Ніл Ватопедський (до самої моєї смерті і після неї)

(Професор Джорджіо БАРОНЕ-АДЕЗІ – професор римського і візантійського права)

Новий Монастир Святого Іоанна

Стило, провінція Калабрія, Велика Еллада

16/29 серпня 2021 року

На згадку про нашого святого і богоносного отця Іосифа Ісихаста, «дідуся» нашої громади.