Візит Варфоломія в Україну: коли «церква-мати» більше не мати
З 20 по 24 серпня в Україні був Константинопольський патріарх. Що він робив, до кого і для чого приїжджав, і навіщо взагалі потрібен був цей візит. Підбиваємо підсумки.
Патріарх Варфоломій приїхав як пастир чи політик?
У 2001 році Україну відвідав папа римський Іоанн Павло ІІ. Його запросили католицькі ієрархи і українська влада. І це було законно, оскільки папа – не тільки релігійний лідер, але і політичний, він – глава держави Ватикан. З патріархом Варфоломієм, здавалося б, ситуація аналогічна. Його теж запросила релігійна структура – ПЦУ, і українська влада – в особі Зеленського. Але ось проблема. Якщо Думенко Варфоломія запрошувати міг, то Зеленський – ні. Згідно з Конституцією, Церква у нас відокремлена від держави. Патріарх Варфоломій – не політик, з точки зору української влади, він – всього лише глава однієї з турецьких релігійних організацій, такої ж, як, приміром, глава мусульман Туреччини Алі Ербаш, або головний рабин Туреччини Ісхак Халева.
Тим не менш, патріарха Варфоломія влада приймала як політика вищого рівня. 20 серпня в аеропорту його зустрічала делегація на чолі з прем'єр-міністром Шмигалем, після прильоту, практично вже вночі, його прийняв президент Володимир Зеленський, на наступний день відбулися офіційні зустрічі з головою парламенту Разумковим і тим же прем'єром Шмигалем. Нарешті під час офіційних святкувань на честь 30-річчя Дня Незалежності патріарх Варфоломій зайняв місце на трибуні віп-гостей поруч із президентами Латвії, Естонії, Литви та Північної Македонії. В якості кого він там був? Запитання залишилося без відповіді.
До кого приїхав Варфоломій?
Номінально, ніякої пастви в Україні у патріарха Варфоломія немає. Навіть у ПЦУ запевняють, що його титул «Вселенський» – не знак влади, а лише історичний рудимент, який залишився після часів Візантійської імперії. А отже – у Константинопольського патріархату немає верховенства над ПЦУ і для українців він – ніхто. Власне, це і підтвердив візит в Україну – навіть у прихильників ПЦУ приїзд Варфоломія інтересу не викликав. Давайте для порівняння заглибимося в недавню історію.
У 2009, 2010, 2011 і 2013 роках Україну відвідував патріарх Руської Церкви Кирил. Погляньмо, як віруючий народ його зустрічає. На богослужіння за участю патріарха РПЦ збирається величезна кількість людей, причому, вони приходили туди самі, за своєю ініціативою.
У ситуації з приїздом патріарха Варфоломія ми бачимо зовсім іншу картину. 21 серпня у Михайлівському соборі ПЦУ відбулася «доксологія» – урочиста служба зустрічі Константинопольського патріарха. Здавалося б, і собор, і вся площа перед ним повинна була бути заповнена людьми, спраглими вітати патріарха, котрий подарував ПЦУ Томос. Але в реальності все було інакше. Так, Михайлівський був заповнений, але заповнений «духовенством» ПЦУ в однакових камилавках. Вірян же було всього кілька десятків, це чітко видно на кадрах трансляції.
Ввечері того ж дня патріарх Варфоломій проводив вечірню службу в Андріївській церкві, яку влада віддала під Ставропігію Фанару. Ситуація ідентична – ми бачимо «ієрархів» ПЦУ, бачимо журналістів і «віп-парафіян»: Порошенка, Юраша, кримінального авторитета Петровського. Простих вірян не бачимо. Ситуацію повинна була виправити служба на території Софійського собору, яка пройшла 22 серпня. Напередодні з усіх регіонів приходили повідомлення про організацію в ПЦУ автобусів на цю службу. Тому там вдалося зібрати більше тисячі людей, яких змішали з «духовенством» ПЦУ і в підсумку телекартинка вийшла задовільною. Але якщо згадати нещодавні заяви ПЦУ, що їхніми парафіянами є 58% всіх українців, то тут повинні були бути не сотні і тисячі, а мільйони. Мільйонів не було, а ті, хто прийшов, захоплено вітали не турецького гостя, а зовсім іншу людину, Петра Порошенка.
Показова і поведінка «ієрархів» ПЦУ, коли Вселенський зачитував свою епохальну промову. Стоячи у вівтарі, вони сміються, говорять по телефону, і у весь голос щось між собою обговорюють. Вони не слухають, їм не цікаво.
Але ж в Україні були десятки тисяч справді віруючих, які шукали зустрічі з патріархом Варфоломієм, нехай і не в тій якості, в якій би йому хотілося.
Варфоломій та УПЦ
Ще до приїзду глави Фанару практично у всіх єпархіях Української Православної Церкви пройшла хвиля протестів проти його візиту. Парафіяни писали плакати, в яких просили його утриматися від приїзду. Причина проста і очевидна – легалізація Варфоломієм українських розкольників призвела до величезних проблем у безлічі громад. 144 захоплених рейдерами ПЦУ храми, сотні незаконних перереєстрацій, які в будь-який момент можуть призвести до захоплень. Побиті парафіяни і настоятелі, вигнані зі своїх будинків священики з родинами, ворожнеча і ненависть – все це наслідки втручання Фанару, яке патріарх Варфоломій називає благодіянням для українців. І це все не фантазії маргіналів, є величезна кількість відеоматеріалів і свідчень постраждалих. Більш того, вже в десятках сіл громади, у яких пташенята Варфоломія відібрали храми, зуміли побудувати нові. Для цих людей голова Фанару – не пастир Христовий, а чоловік, який дав відмашку до спроби знищення їхньої Церкви. Церкви, що нараховує мільйони парафіян.
Коли ж стало зрозуміло, що Варфоломій все ж їде в Україну, віруючі вирішили з ним зустрітися, щоб розповісти про реальну ситуацію йому в обличчя. Безліч парафіян УПЦ об'єдналися для захисту своєї Церкви в громадський союз «Миряни». Вони послали на Фанар лист із запрошенням на зустріч 21 серпня перед Верховною Радою. Коли патріарх Варфоломій прилетів в Україну, вздовж траси з аеропорту в Київ вишикувалися тисячі парафіян. Вони тримали в руках плакати із запрошенням Варфоломія на зустріч і портретами Блаженнішого Онуфрія, якого Фанар у своїх фантазіях «позбавив» титулу Митрополита Київського. На мостах висіли величезні банери з запрошенням на зустріч. Тобто, Варфоломій напевно знав, що його чекають.
І ось настав день зустрічі, перед Верховною Радою зібралося 10 тисяч українців.
Що ж зробив чоловік, який постійно твердить про турботу про єдність українського православ'я, про благополуччя всього українського народу?
Може, глава Фанару як справжній пастир вийшов до віруючих, вислухав їх і пообіцяв виправити всі проблеми? Ні. Він волів їх «не помітити». Розкішний кортеж Варфоломія заїхав у Верховну Раду через внутрішній двір. Все відбувалося як у голлівудських бойовиках, за лічені миті – при наближенні кортежу ворота відкрили і закрили відразу за останньою машиною. Точно так само, потайки, після зустрічі зі спікером Парламенту Дмитром Разумковим патріарх Варфоломій через чорний хід залишив будівлю. Не вийшов він до вірян і протягом наступних двох днів, коли вони проводили молитовне стояння під вікнами його резиденції.
Тобто, для вірян багатомільйонної Української Православної Церкви глава Фанару часу так і не знайшов. Давайте подивимося, чим же він був так зайнятий.
Він зустрічався з Президентом, прем'єр-міністром, спікером Верховної Ради, зустрічався з екс-президентом Ющенком, екс-президентом Порошенком, їв на святковому обіді в посольстві Греції, зустрівся з дітьми кримських татар і військових, виступив на ветеранському форумі, відвідав прийом в Києво-Могилянській академії, зустрівся з грецькою діаспорою, посадив дерева на Володимирській гірці, вручив титул архонта спонсору ПЦУ «пивному королю» Андрію Мацолі, відвідав прийом Президента з нагоди Дня Незалежності.
Як бачимо – графік дуже насичений. Де вже там знайти час зустрітися з вірянами найбільшої конфесії країни – Української Православної Церкви, в якій 12 з половиною тисяч парафій. І ці слова – іронія. Якби патріарх Варфоломій був пастирем, а не політиком – він би вийшов до віруючих ще по дорозі з аеропорту. Але він воліє їх не помічати, робити вигляд, що їх не існує.
Втім, один раз про канонічну Церкву він згадав. Варфоломій заявив, що готовий вислухати віруючих УПЦ, але на своїх умовах: «Запрошуємо у цей священний час, і закликаємо від чистого серця братів у Христі, ієрархів в цій країні, їхнього кліру і віруючих, які церковно з нами не спілкуються, переглянути свою позицію і сприяти мирному співіснуванню і взаєморозумінню тут людей та православних християн, ділячись любов'ю до самобутності, заради примирення і встановлення терпимості, толерантності, яких ми потребуємо. Ми, як церква-мати, готові вислухати проблеми, розвіяти сумніви, зцілити занепокоєння, залікувати травми милістю Божою всіх наших дітей, завжди, але в рамках освяченої церковної традиції».
Що таке в очах Фанару «рамки освяченої церковної традиції»? Неважко здогадатися – це піти на уклін до мирянина Сергія Думенка.
Крім усього іншого патріарх Варфоломій відвідав засідання Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій, де докладно поспілкувався з католиками та уніатами. Він заявив про прагнення православних і католиків «відновити єдність у співпричасті» і подарував главі уніатів Святославу Шевчуку панагію з пам'ятним написом.
Святослав Шевчук: «Для мене це символічний знак того, що материнська церква з увагою ставиться до своєї дочки, а ми, як церква-донька, з повагою ставимося до церкви-матері. Панагія – це знак єпископського достоїнства. І отримати з рук патріарха панагію – це знак визнання єпископського достоїнства не тільки для мене, але і для єпископату нашої церкви».
***
Що в підсумку? Патріарх Варфоломій поспілкувався з українською владою, політиками, держурядовцями, але старанно уникав тих, з ким мав зустрітися – з тими, кого постійно називає своєю паствою і дітьми – вірянами УПЦ. В результаті розділення, яке Фанар посилив своїм Томосом, залишилося, і буде тільки продовжуватися.
Ну а поки гість із Туреччини їздив по прийомах та обідах, десятки тисяч вірян УПЦ молилися на черговій хресній ході. Цього разу – в Почаївську лавру. Подивіться це відео, де 40 тисяч людей, що подолали 250 кілометрів, заходять в монастир. Подивіться на митрополитів УПЦ Феодора Кам'янець-Подільського або Сергія Тернопільського, які в одному підряснику йшли разом із хрестоходцями, і тепер порівняйте їх із пафосним політиком Варфоломієм і його свитою. І скажіть – на кого з них повинен орієнтуватися простий вірянин, який шукає дорогу до Христа. Думається, відповідь очевидна.
