Хресний хід і Хресний шлях
В останні роки київський хресний хід, присвячений Дню Хрещення Русі, став однією з головних церковних подій у році. Чому ми повинні взяти в ньому участь.
27 липня 2021 р. «Як схоче Господь та будемо живі» (Як. 4:15), у Києві відбудеться Великий хресний хід з Володимирської гірки до Києво-Печерської лаври, присвячений Дню Хрещення Русі. В останні роки цей хресний хід став однією з центральних подій року для УПЦ. У чому його особливість, і в чому сенс хресних ходів взагалі? Давайте поміркуємо.
Трохи недавньої історії
У минулому 2020 р. Великий хресний хід не відбувся в зв’язку з пандемією коронавірусу. Священноначалля УПЦ ухвалило непросте рішення не проводити ходу, щоб не наражати віруючих на загрозу захворіти COVID-19.
А роком раніше, в 2019 р. Великий хресний хід зібрав максимальну кількість віруючих – близько 300 тисяч людей.
Особливістю того хресного ходу було те, що він пройшов вже після президентських виборів. Переконливу перемогу в квітні 2019 р. здобув Володимир Зеленський, і віруючі УПЦ, які пережили весь набір репресій від колишнього президента Петра Порошенка, з оптимізмом дивилися у майбутнє. Вони вірили словам Зеленського, який заявляв, що не втручатиметься в церковні питання. Звичайно, головні причини масштабності Великого хресного ходу в тому році лежали в релігійній площині, а не в політичній, але, тим не менше, тоді віруючі сподівалися, що держава нарешті забезпечить всім конфесіям рівні права і не буде влаштовувати ігри в «помісну православну церкву». І перший час Володимир Зеленський такі очікування виправдовував. Наприклад, у вересні 2019 року він зустрівся в аеропорту Рівного з представниками УПЦ, прийняв з рук протоієрея Віктора Земляного документи про незаконні захоплення храмів і пообіцяв розібратися. Правда, якийсь час по тому все змінилося на 180 градусів, але це вже було потім.
А в липні 2018 року проект майбутньої ПЦУ і Томосу був ще на самому початку. П. Порошенко вже з’їздив на Фанар і привіз звістку про те, що Константинопольський патріархат все ж влаштує в Україні «єдину помісну». 28 липня митрополит Фанара Еммануїл на святкуваннях разом з Порошенком на Володимирській гірці заявив, що Константинопольський Патріархат «не залишить чад своїх українських на свавілля кинутими». Під «чадами» Фанар тоді вже розумів зовсім не віруючих канонічної Церкви, а членів УПЦ КП і УАПЦ, які свою «християнську любов» проявляли в основному в захопленнях чужого майна. Тоді ще ці захоплення храмів УПЦ були ініціативою розкольників. Влада агітувала за проект «єдиної помісної», але мало хто очікував, що держава стане «залізною рукою» заганяти всіх у цей проект і практично легалізує захоплення. Хресний хід 2018 р. проводився ще в більш-менш сприятливих умовах. І зібрав він близько 250 тисяч людей.
У 2017 році в хресній ході взяли участь близько 100 тисяч людей, і ще майже 3 мільйони подивилися відповідну трансляцію на телеканалі Інтер.
Того року було неспокійно, митрополит Антоній (Паканич) говорив напередодні Хресного ходу в одному з інтерв’ю: «Скажу відверто. До Митрополії надходять різні дзвінки. Люди називають себе представниками різних радикальних організацій. Вони загрожують. Але сила віри людей більше, ніж всі ці загрози, які звучать. Господь захистить тих людей, які прийдуть помолитися».
А в 2016 р. хресний хід, присвячений Дню Хрещення Русі, був названий «всеукраїнським», тому що він зв’язав воєдино Схід і Захід України. 3 липня зі Свято-Успенської Святогірської лаври до Києва вийшла східна колона хресного ходу.
А 9 червня з Почаївської лаври вийшла західна колона Всеукраїнського хресного ходу.
Тисячі віруючих пройшли дорогами України сотні кілометрів.
І ось хрестоходці зі Святогірської і Почаївської лавр зустрілися 27 липня 2016 року на Володимирській гірці в Києві.
Хресний хід того року був оголошений Блаженнішим Митрополитом Онуфрієм ходом «миру, любові і молитви за Україну». Закликаючи вірних взяти в ньому участь, Предстоятель УПЦ заявив: «З глибоким сумом на серці ми всі зараз переживаємо нову трагедію – на сході України триває збройний конфлікт, проливається невинна кров наших земляків. Найбільше, що може зробити наша Церква, – це закликати до миру і посилити молитви про дарування миру нашій українській землі, що ми і робимо з початку збройного протистояння». До слова сказати, приблизно в той же час глава УПЦ КП Філарет Денисенко відвідав з візитом США, де вимагав надати Україні зброю для продовження війни на Донбасі.
Хресний шлях
Однак коли б не проходив хресний хід, під час благоденства Церкви або під час гонінь на Неї, будь-який хресний хід – це символічне повторення Хресного шляху Господа Ісуса Христа на Голгофу.
Найбільш докладно це описано в Євангелії від Луки: «І Пилат присудив, щоб було, як просили їх, і відпустив їм Варавву, посадженого за повстання та вбивство у в’язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі. І коли повели Його, то схопили якогось Симона із Кірінеї, що йшов з поля, поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом. І за Ним ішов натовп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним. А Ісус обернувся до них та й промовив: Дочки єрусалимські, Не плачте за Мною, але плачте про себе і про дітей ваших, бо приходять дні, коли скажуть: "Блаженні неплідні, та утроби, які не родили, і груди, що не годували" Тоді стануть казати горам: "поспадайте на нас!", а узгір’ям: "покрийте нас!" Бо якщо з таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому?» (Лк. 23, 24-31).
Святитель Інокентій, архієпископ Херсонський і Таврійський в своїй книзі «Останні дні земного життя Господа нашого Ісуса Христа» пише: «Відкрилося незвичайне видовище! Той, Чиї бесіди в храмі народ єрусалимський завжди слухав із захопленням, Який, здавалося, наказував всією природою, даючи зцілення сліпонародженому, виганяючи бісів, воскрешаючи мертвих, Якому ще за кілька днів виявляли повагу як нащадку Давида, як царя Ізраїлевого, проходив розлогими стогнами ієрусалимськими посеред двох злодіїв, тягнучи за Собою важкий хрест! Саме тепер особливо повинні були здійснитися слова, сказані колись Ісусом Христом про Свій принижений стан: "Блаженний є, хто через Мене спокуси не матиме"» (Мф. 11, 6).
Якщо ми покажемо, що нас багато, і що ми будемо використовувати всі законні засоби для захисту своїх прав, то у можновладців вже не буде такого ентузіазму в обмеженні наших прав.
Господь всіх закликає йти за Собою і не приховує, що шлях цей – хресний: «Хто не бере хреста свого і не йде за Мною, той Мене недостойний» (Мф. 10:38). Кожен віруючий у своєму житті несе свій хрест, але можна сказати, що і для всієї Церкви Христової буває час, коли її життя стає хрестоношенням. Це часи гонінь. Дуже яскравий і недавній приклад цього – гоніння на Церкву в радянський період, коли тисячі новомучеників віддали своє життя за те, щоб слідувати за Христом.
Хресний хід 2021
В Україні сьогодні не вибухають храми і не ведуть священиків на розстріл, але гоніння на Церкву в нашій країні відчутні для кожного віруючого. Після першого року свого президентства В. Зеленський дуже різко поміняв релігійну політику своєї команди. Знову почалися поїздки перших осіб держави на Фанар, знову зазвучали заклики підтримувати проект ПЦУ, поновилися запеклі захоплення храмів. Щоб зрозуміти, в якій атмосфері відбуватиметься Великий хресний хід у 2021 р., згадаємо тільки деякі нападки на УПЦ останнім часом.
23 червня 2021 року в Ніжині відбувся масштабний хресний хід у пам’ять святителя Іоанна Тобольського. Люди йшли з іконами і корогвами і молилися за Україну. А націонал-радикали з прапорами України, Правого сектора і... США поливали їх сечею, били відрубаними цапиними копитами і кричали традиційне: «Слава нації – смерть ворогам!»
18 липня 2021 року в селі Вербовець Мурованокуриловецького району Вінницької області сталася спроба рейдерського захоплення Свято-Покровського храму УПЦ, під час якої активісти били віруючих УПЦ, а з настоятеля протоієрея Олександра Лучина, який більше 20 років служить у селі, зірвали хрест. Тим, хто намагався захищати свій храм, пригрозили: «Будемо різати як свиней!»
Час гонінь – це важкий час для Церкви, але він же і благодатний, бо сила Божа в немочі звершується (2 Кор. 12: 9). Хресний хід під час гонінь набагато більш нагадує Хресний шлях Спасителя, ніж ходи за часів благоденства. І хто бере участь у хресній ході у важкі часи, більш повно відчуває близькість Господа.
Сьогодні не час сидіти по домівках, сьогодні час показати свою вірність Церкві явно.
Хресний хід у нинішньому році буде проходити в атмосфері наростаючого тиску на Церкву. Ми не знаємо, які ще випробування Господь захоче послати нам для нашого спасіння і напоумлення, але ми точно знаємо, що ніхто не буває осоромлений, якщо він збереже вірність Церкві Христовій. І сьогодні не на часі сидіти по домівках, сьогодні час показати свою вірність Церкві явно, і перед обличчям можновладців, і перед обличчям «копитоносців», і перед обличчям ЗМІ, що обмовляють Церкву. Є і ще деякі особи, перед якими ми маємо показати, що нас, вірних чад УПЦ, – не один мільйон. Це чиновники американської адміністрації, які розігрують релігійну карту в Україні, і патріарх Варфоломій з іншими фанаріотами, які намагаються очолити Православний світ, а потім затягнути його до унії з латинянами.
Від хресного ходу в цьому році, без перебільшення, буде залежати доля Православ’я в Україні. Якщо ми покажемо, що нас багато, і що ми будемо використовувати всі законні засоби для захисту своїх прав, то, можливо, у можновладців вже не буде такого ентузіазму в обмеженні наших прав. Якщо патріарх Варфоломій побачить, що мільйони громадян України підтримують Українську Православну Церкву, яку він «скасував» своїм рішенням, то, можливо, він остережеться робити подальші беззаконні дії щодо УПЦ та її Предстоятеля, Блаженнішого Онуфрія. Якщо різні «копитоносці» побачать, що за кожним храмом і кожним віруючим стоїть вся повнота Церкви, то, можливо, вони не будуть настільки нахабно захоплювати храми, а місцеві чиновники вже не будуть з такою легкістю незаконно «переводити» громади до ПЦУ.
У будь-якому випадку сьогодні наш обов’язок ділом довести свою вірність Церкві, відгукнутися на заклик священноначалля, і всім, хто має таку можливість, взяти участь у Великому хресному ході 27 липня 2021 року.
Хай допоможе нам Бог!
