Реальність проти статистики: Пасха 2024 року в храмах ПЦУ та УПЦ
Соціологічні опитування показують, що більшість українців підтримують ПЦУ та виступають проти УПЦ. Проте, наскільки результати цих опитувань відповідають дійсності?
За даними останнього соціологічного дослідження Київського міжнародного інституту соціології, переважна більшість українців (понад 60%) підтримує заборону УПЦ. Ще раніше проводились опитування, внаслідок яких стало відомо, що найбільшою популярністю серед українців користується ПЦУ: парафіянами структури Думенка вважає себе 54% наших співгромадян.
Водночас, згідно з цим опитуванням, віруючими Української Православної Церкви під омофором Блаженнішого Митрополита Онуфрія вважає себе лише 4% українців.
Ми вже багато разів писали, що такі опитування мають замовний характер і не відображають дійсності. Тому що перевірити цифри КМІС та інших соціологічних фірм, які займаються подібною діяльністю, легко – достатньо зайти до храмів ПЦУ та УПЦ і порівняти кількість людей там і там.
У цьому сенсі митрополит Сумський Євлогій цілком справедливо зазначає, що «про справи віри люди голосують не опитуваннями, а серцем і ногами. Бо Христос для віруючої людини незрівнянно більший і дорожчий за будь-яку пропаганду – історія Церкви в житіях її мучеників і сповідників це доводить».
Тому ми вирішили провести невелике дослідження та перевірити, як же співвідносяться цифри КМІС із дійсним станом речей. Логіка проста: якщо 54% українців підтримують ПЦУ, і лише 4% – УПЦ, то у храмах структури Думенка парафіян має бути у 10 разів більше, ніж у храмах канонічної Церкви.
В рамках свого дослідження ми вирішили зіставити фотографії з богослужінь обох релігійних організацій у свято Пасхи та у перші дні Світлої седмиці. Цей вибір – невипадковий.
По-перше, Великдень – найшанованіше свято для українців і «посвятити паски» приходять навіть ті, хто до храму взагалі не ходить.
По-друге, перші дні Світлої седмиці ми взяли тому, що на більшості сайтів і Фейсбук-сторінок єпархій ПЦУ просто немає фотографій з великодніх «богослужінь». І насправді це дуже дивно. Тому що, наприклад, з «богослужіння» Великої суботи фотографії є, з «богослужінь» Світлої седмиці – теж іноді є, а от із Пасхи – вкрай мало. Відповідь на запитання «чому так?» буде дана наприкінці цієї статті.
Отже.
Опитування проти реальності
Якщо вірити опитуванням, то найбільшу підтримку серед українців ПЦУ має на Заході нашої країни. Що ж, подивимося, як ця підтримка виражає себе на практиці.
Понеділок Світлої седмиці. Глава Чернівецько-Буковинської єпархії Феогност здійснює «архіпастирський» візит до міста Заставна, Чернівецької області. Що ми бачимо? Що в місті з населенням майже 8000 осіб на «богослужіння» до свого «архіпастиря» прийшло приблизно 80.
Зрозуміло, що з урахуванням соцопитувань, вірян на богослужіннях Чернівецько-Буковинської єпархії, УПЦ має бути в 10 разів менше, тобто приблизно 8 людей. Щоб переконатися в цьому, достатньо переглянути фото з богослужінь УПЦ на Буковині. Наприклад візьмемо навіть не архієрейську літургію, а богослужіння, яке відбулося у Сторожинці, у звичайному парафіяльному храмі. І що ми бачимо?
Бачимо, що кількість людей, які прийшли у вівторок Світлої седмиці в храм святого Георгія УПЦ у Сторожинці, просто непорівнянна з тим, що ми бачили у храмі ПЦУ Заставни.
Йдемо далі і переміщуємося до Івано-Франківська. Тут «архієпископ» ПЦУ Тихон Петранюк у понеділок Світлої седмиці відвідав не простий парафіяльний храм, а другий кафедральний собор своєї єпархії у Тернополі. Погодьтеся, що в такий день і в такому місці віруючих має бути дуже багато. Але...
Насправді виявляється, що навіть «священників» у цьому храмі більше, ніж простих віруючих, яких майже немає.
У Тернополі, як ми з вами знаємо, залишилося дуже мало православних храмів, а ті, що є, – фото зі своїх богослужінь з певних причин не публікують. Порівнювати ж «службу» Тихона Петранюка та богослужіння, яке цього дня відбувалося у Почаївській лаврі – не коректно. Тому ми взяли літургію, яка проходила в середу Світлої седмиці, але не в самій Почаївській лаврі, а в Свято-Духівському скиті.
Для того, щоб не бути багатослівними, пропонуємо і вам порівняти фото вище з цим відео:
Вінниця. У цьому місті живе і працює один із колишніх архієреїв УПЦ, який перейшов до ПЦУ, прихопивши з собою кафедральний собор і кілька священників – Симеон Шостацький.
За роки, проведені у Вінниці, ця людина мала б, за ідеєю, здобути серйозну підтримку з боку простого народу. А з урахуванням обставин ця підтримка має бути просто неймовірною.
Але насправді, на тлі своїх колег із Чернівців і Тернополя, Шостацький не виглядає впевненіше. До нього на «службу» у Світлий вівторок у селі Черепашинці прийшло 30 людей.
Того ж дня, і теж у селі (Лукашівка), звершував літургію митрополит УПЦ Вінницький Варсонофій. За логікою соцопитувань, на богослужінні в ієрарха УПЦ мали бути присутніми 3-4 особи.
Але насправді ми ще раз переконалися, що реальність, у якій живуть наші політики, відрізняється від тієї, в якій живе простий народ та його Церква:
Ще цікавіша картина спостерігається у сусідній – Хмельницькій єпархії. Там, як ми пам'ятаємо, ПЦУ відібрала кафедральний собор УПЦ, а кількість «переходів» з канонічної Церкви до структури Епіфанія, за інформацією влади, чи не найбільша в Україні загалом. Значить, і підтримка ПЦУ має бути відповідною – тобто найсерйознішою з усіх прикладів, які ми розглядаємо. Що ж ми бачимо насправді?
А бачимо те, що на офіційній сторінці Хмельницької єпархії ПЦУ є фотографії зі Страсної седмиці (майже кожного дня), але після Великої суботи – нічого. Привітання з днями народження, перепости з інших сторінок, та жодного повідомлення про «служби» на Великдень чи Світлу седмицю. Чому так, ми зрозуміли, коли побачили кілька фото, зроблених вночі в день Воскресіння Христа місцевим депутатом Юрієм Смалем, який відвідав «богослужіння» у кафедральному соборі ПЦУ Хмельницького.
Як бачимо, у Великодню ніч кафедральний собор ПЦУ практичний порожній. Усіх парафіян Павла Юристого можна перерахувати буквально на пальцях. І це в місті, де ПЦУ почувається більш ніж вільно! Тож відсутність фото з Великоднього «богослужіння» цього «ієрарха» на офіційних ЗМІ єпархії пояснюється просто – «владика» Павло вирішив не ганьбитися і фото порожніх храмів не виставляти. Смаля ж попередити забули.
Ще сумніша картина у сусіда Юристого – «єпископа» ПЦУ Кам'янець-Подільського Германа, який «служив» на Пасху у своєму порожньому кафедральному соборі.
Зовсім іншу картину ми спостерігаємо на богослужіннях архієпископа Хмельницького УПЦ Віктора. Ось кілька фото з Пасхальної літургії з кафедрального собору УПЦ, які якнайкраще ілюструють нам картину всього, що відбувається щодо Церкви:
Які ж висновки ми можемо зробити?
Наша Церква переживає дуже непрості часи. Кількість бруду та наклепів, які виливають на архієреїв, священників і віруючих УПЦ – неймовірна. Українську Православну Церкву хочуть заборонити, і для цього навіюють простому народу, що її священники – «ефесбешники в рясах», «зрадники», «п'ята колона» тощо. Її храми відбирають силою, віруючих і духовенство б'ють, саджають у в'язниці єпископів.
Журналістів, які сміють говорити правду про те, що відбувається, тримають у СІЗО, проти них заводять кримінальні справи, звинувачують у держзраді. На телебаченні та в інтернеті розгорнуто масштабну антицерковну кампанію, і, здавалося б, такі заходи зобов'язані принести свої плоди. Які? За задумом гонителів, народ уже давно не повинен був ходити до храмів тієї Церкви, яку держава, хай ще неофіційно, але поставила поза законом. Але що ми бачимо насправді?
А насправді ми бачимо, що наші храми сповнені народом. Не «прихожанами», не тими, хто зайшов у храм УПЦ випадково, а справжніми парафіянами – людьми, які зробили свій вибір і прийшли помолитися навіть під загрозою зневаги, ганьби та переслідування.
Вже цитований вище митрополит Євлогій каже: «Можу засвідчити з особистого досвіду: незважаючи на божевільний тиск, потоки наклепів, брехні, насильства, відвертого залякування, у нашій Церкві побільшало віруючих. Показовими для мене особисто в цьому сенсі стали Страсна седмиця і свято Пасхи Христової».
Він розповів, що за роки перебування на Сумщині не бачив такої кількості парафіян на богослужіннях Страсної седмиці. Причому, за його спостереженнями, це були не випадкові люди, а ті, хто по-справжньому молився, стежачи за ходом служби за книгами або за допомогою гаджетів, і всі вони приступали до причастя Святих Христових Таїн у Великі Четвер, Суботу та Пасху.
Про таку саму ситуацію свідчать настоятели і в інших храмах.
І зовсім інша картина у храмах ПЦУ – там порожньо навіть на Великдень, коли до церкви йдуть ті, хто туди ніколи не ходить. І тут постає одне запитання: а чому ж так?
Відповідь на це питання може бути лише одна: сотні і тисячі прихожан УПЦ, що моляться, – це люди, які прагнуть почути слово істини, і в цій спразі йдуть до живого, а не мертвого джерела.
