Факти і логіка проти вигадок СБУ. Промова журналіста СПЖ у суді
Вашій увазі ми представляємо текстову та відео-версію виступу православного журналіста Валерія Ступницького в Солом'янському суді міста Києва.
Вважаємо, що цьому матеріалу потрібно надати максимального розголосу, щоб якомога більше людей дізналося про ті цілковито необґрунтовані, надумані та нелогічні звинувачення, які висуває слідство до наших колег. Суд над журналістами СПЖ дуже яскраво демонструє, що в нашій країні можуть піддати переслідуванню будь-яку людину, яка має свою думку і наважується захищати свої релігійні позиції.
Весь «злочин» журналістів полягяє у тому, що вони не мовчали, коли представники влади на догоду іншій конфесії порушували Конституцію. Не мовчали й тоді, коли представники цієї структури порушували Закон України, відбираючи храми УПЦ і б'ючи вірян нашої Церкви. Значить, їх судять за слова і за право говорити. Тобто, за свободу слова.
Повна промова Валерія Ступницького в суді:
Ваша честь!
Я відкидаю всі звинувачення в свій бік, бо вважаю їх повністю необґрунтованими і пов'язаними з моєю журналістською діяльністю по захисту Української Православної Церкви.
По-перше, хочу підкреслити некоректність однієї з головних тез звинувачення, викладене у підозрі. А саме – ніби Православна церква України, діяльність представників якої інколи критикувалася на СПЖ, є, цитую: «атрибутом української держави». Відповідно, обвинувачення трактує будь-яку критику дій представників ПЦУ, як бажання, цитую, «знищення української держави та всіх її атрибутів».
Втім, такі твердження обвинувачення повністю протирічать Конституції України, зокрема, ст. 35, згідно якої в Україні Церква відділена від держави і жодна релігія не може бути визнана обов’язковою. Тож, ПЦУ не є і не може бути «атрибутом держави», а являє собою лише одну з сотень релігійних конфесій країни, таких як громади католиків, греко-католиків, протестантів, юдеїв, мусульман, буддистів тощо.
Згідно закону, усі громадяни України мають рівні права незалежно від своїх релігійних переконань, а їхня конфесійна приналежність у випадку порушення законів не може бути причиною звільнення їх від будь-якої критики. Тому ніхто не може претендувати на будь-які привілеї або уникати відповідальності у разі порушення закону.
По-друге, всі звинувачення проти мене у підозрі ґрунтуються на висновках експертизи №23309/23-26/ та 23310/23-61 від 2.02 2024 року. Втім, вона має дуже серйозні недоліки, які, на мій погляд, не дозволяють розглядати цей документ як доказ моєї нібито злочинної діяльності.
Наприклад, експерти пишуть, що назва «Українська Православна Церква», цитую: «це маніпулятивна технологія у формі ідентифікації УПЦ як єдиної православної церкви» (стор. 44).
В той же час, це офіційна назва Української Православної Церкви, що використовується в усіх офіційних документах з 1990 року. Саме так вона зареєстрована державними органами.
Тож, заяву експертів можна розглядати як ознаку упередженості або як відсутність фаховості у релігійній тематиці.
Також експерти назвали заяву прессслужби Української Православної Церкви, що в її статуті немає ознак зв’язків з Москвою, цитую «маніпулятивними технологіями у формі переконання». Проте положення Статуту УПЦ не можуть бути «маніпуляцією», оскільки це об’єктивні норми офіційного документу, з яким можна ознайомитись у відкритому доступі.
Таким чином, заяву експертів можна розглядати як ознаку упередженості або як відсутність фаховості у релігійній тематиці.
Прикро, але експерти у своєму дослідженні плутають назви УПЦ і ПЦУ. Наприклад, вони пишуть, що в публікаціях СПЖ є «номінації, що виражають негативну емоційно-експресивну характеристику Української Православної Церкви та її релігійних діячів і вірян».
Але СПЖ – це ресурс, який підтримує, захищає УПЦ і який ніколи не використовував негативних характеристик і конотацій щодо неї. Можна припустити, що експерти мали на увазі не УПЦ, а ПЦУ.
Наступний приклад: експерти стверджують, ніби матеріали СПЖ є, цитую: «емоційно-експресивні оцінкою» керівництва Української Православної Церкви. Але це теж не відповідає дійсності, оскільки СПЖ ніколи не використовувала експресивні оцінки стосовно керівництва УПЦ.
Також в експертизі зустрічаються твердження, що ПЦУ, цитую, «зацікавлена лише в незаконному присвоєні майна ПЦУ», що, без сумніву, є абсурдом.
Крім того, в наданих експертам питаннях стороною обвинувачення вже містяться помилки, які безпосередньо впливають і на самі висновки експертів. Наприклад, в питанні № 19 експертам запропоновано визначити, чи відповідає зміст робочого чату СПЖ в Телеграм від 16 серпня 2023 року, цитую «публікаціям, розміщеним на сторінках СПЖ та відео "Першого Козацького", які були надані на експертизу».
Проте, штучне об’єднання в єдиному комплексі робочого чату СПЖ, матеріалів сайту СПЖ і публікацій СПЖ разом з авторськими відео Першого Козацького є неправомірними. Це окремі, ніяк не пов’язані між собою ресурси, з різною редакторською політикою. Як журналіст СПЖ я можу нести відповідальність лише за зміст своїх публікацій на СПЖ, а не будь-яких інших ресурсів, в тому числі й «Першого Козацького». Це по-перше.
По-друге, у підозрі на сторінці 6 вказано, що «злочинна група», в участі в якій мене звинувачують, діяла з лютого 2022 по березень 2024 року. Водночас ті матеріали «Першого Козацького», які були надані експертам, і на які я нібито мав вплив у серпні 2023 року, були створені у 2020 та на початку 2021 року. А ютуб-канал, на якому було розміщено ці матеріали, давно видалено. Слідчі надали експертам відеозаписи авторів «Першого Козацького» на DVD-дисках.
Таким чином, мої повідомлення у робочому часті СПЖ від 16 серпня 2023 року не могли мати жодного відношення до відеоматеріалів «Першого Козацького», створених за два-три роки до того, із авторами яких я навіть не знайомий. Отже, висновки експертів, зроблені на основі некоректного об’єднання матеріалів СПЖ та Першого Козацького, не можуть вважатися об’єктивними. Проте в повідомленні про підозру слідчий, наводячи приклади публікацій СПЖ, ретранслює на них висновки експертів, зроблені ними після аналізу відеоматеріалів «Першого Козацького», і це є абсолютно некоректно.
Перераховуючи в підозрі 39 публікацій СПЖ, слідчий вказує, що кожна з них, цитую: «згідно висновку експертів, спрямована на приниження честі та гідності духовенства і мирян ПЦУ», а також, цитую: «згідно з висновками експертів, сприяє підривній діяльності РФ проти України в інформативній та релігійній сферах». Однак самі експерти, аналізуючи кожну згадку з 39 публікацій СПЖ, ніде не вказують ні на приниження честі та гідності ПЦУ, ні на сприяння Росії. У 17 випадках із 39 експерти взагалі не надали жодних коментарів.
В частині публікацій вони побачили «маніпулятивні технології», використання лапок або використання окремих слів. Наприклад, «радикали» або «рейдери». В жодній публікації СПЖ експерти не побачили ані приниження честі та гідності ПЦУ, ані сприяння Росії. Проте обвинувачення використовує у підозрі саме такі формулювання.
Наприклад, у публікації під назвою «Голова тернопільської ОДА: Віддайте нам Лавру, і ми знайдемо спосіб вигнати УПЦ», де цитуються слова голови ОДА М. І. Головка, що Почаївську Лавру слід віддати Українській греко-католицькій церкві, експерти лише підкреслили експресивність висловлювань Головка, не надавши жодних коментарів. Проте в підозрі сказано, що експерти нібито вбачили в публікації, цитую: «приниження честі та гідності ПЦУ». В той же час ПЦУ в цій публікації взагалі не згадувалась.
Інший приклад: публікація під назвою «Предстоятель Польської Православної Церкви підтримав Київські Духовні школи». В експертизі щодо цієї публікації не надано жодних коментарів. Тим не менш, в підозрі зазначено, що експерти нібито побачили в ній, цитую: «приниження честі та гідності ПЦУ, а також сприяння РФ у підривній роботі проти України». І це при тому, що в тексті взагалі не згадувались ні ПЦУ, ні Росія. Те саме стосується й інших публікацій, які вказані в підозрі, я просто про них не згадую, щоб не витрачати час.
Окремо хочу підкреслити, що всі ці 39 публікацій СПЖ належать до формату «новини», де автори лише цитують спікерів із посиланням на першоджерела – пресслужби Помісних Церков, пресслужби єпархій УПЦ, міських рад, заяви народних депутатів тощо. В усіх цих публікаціях немає жодних оціночних суджень, вони створені за усіма правилами журналістських стандартів.
Щодо звинувачення мене в запереченні збройної агресії РФ, мушу зазначити, що вони безпідставні. Твердження, що я нібито заперечував причетність РФ до підриву дамби Каховської ГЕС не відповідає дійсності.
У спілкуванні з редактором щодо можливості публікації про підрив дамби я написав наступне: "Ще не доведено, що це точно РФ". Оскільки це листування відбулося лише через декілька годин після трагедії, на той час ще не з’явилося достовірних доказів причетності РФ, які виникли пізніше. В мережі звучали в тому числі думки, що руйнування могло статися з природних причин. Нагадаю, що офіційні повідомлення української влади виникли пізніше.
Звинувачення у виготовленні та розповсюдженні матеріалів стосовно виправдання і заперечення агресії РФ ґрунтуються на двох публікаціях СПЖ, де цитуються висловлювання Московського патріарха Кирила та сербського єпископа Іринея.
Хочу зазначити, що це публікації новинного формату, в яких лише донесено думку спікерів без жодних коментарів. Нагадаю, кожен день, в центральних українських ЗМІ цитують перших осіб країни-агресора, але ніхто не звинувачує цих журналістів в поширенні матеріалів по виправдовуванню та запереченню агресії Російської Федерації.
В той же час суду та прокурору моїм захистом були надані десятки прикладів статей СПЖ, де автори беззаперечно засуджують агресію Росії та критикують представників Руської Церкви, які цю агресію підтримують. Так сталося, що сторона обвинувачення ці матеріали вирішила «не помітити», незважаючи на те, що їх дуже багато.
Стосовно висунення мені підозри в державній зраді, згідно частини 2 статті 111, хочу зазначити наступне: в практичному пораднику з кримінально-правової оцінки та розмежування під назвою «Злочинна колаборація в умовах збройної агресії» авторства голови СБУ, Василь Малюк стверджує, що, цитую: «обов’язковою умовою кваліфікації дій особи як державної зради" є "здійснення ворожої діяльності на користь держави спільно з представниками цієї держави, з якими вступає у злочинну змову».
Голова СБУ роз’яснює, що такими представниками можуть вважатися лише офіційні особи іноземних держав – дипломати, правоохоронці, військові особи, представники спецслужб, розвідки, тощо. Я заперечую, що мою журналістську діяльність по захисту УПЦ можна оцінювати як ворожу. І рішуче заявляю, що ніколи не мав жодних знайомств, контактів, а тим більше змови з представниками країни-агресора.
Я добровільно надав правоохоронним органам паролі та доступи до всіх своїх контактів та листування в месенджерах, а також змісту свого мобільного.
У згаданому посібнику голова СБУ стверджує, що якщо у справі відсутній іноземний адресат, вона не може розглядатися як державна зрада, цитую: «кримінальна відповідальність за частиною 1-2 статті 111 КК України виключається». Тож згідно закону не існує ніяких підстав інкримінувати мені підозру у державній зраді.
Окремо хочу підкреслити, що я не знайомий з Віктором Вишневецьким, якого слідчі називають головою злочинної групи. Я ніколи не мав з ним ані особистих, ані робочих контактів. Тож я відкидаю звинувачення, що ця людина нібито пропонувала мені взяти участь у роботі злочинної групи, і я нібито свідомо надав на це згоду, і в подальшому нібито отримував від нього вказівки на оприлюднення кожної з 39 публікацій. Жодного разу такого не було.
Крім того, прокурор в ході виступу ввів суд в оману, заявивши, ніби ресурс «Перший Козацький» входить до структури СПЖ – це не відповідає дійсності.
Також я не розумію, чому обвинувачення використовує стосовно мене та інших журналістів СПЖ слова «псевдо», «так звані», тощо. СПЖ діє в Україні з 2015 року, і ніколи до діяльності ресурсу не було зауважень та претензій з боку будь-яких державних, суспільних та правоохоронних органів.
Також зазначу, що в 2020 році СПЖ стала лауреатом престижної польської премії імені Костянтина Острозького за видатні досягнення у церковній журналістиці.
Отже, вважаю кримінальну справу проти себе та інших представників СПЖ частиною кампанії проти Української Православної Церкви та роботою по перешкоджанню журналістської діяльності.
Дякую.
На правовий захист журналіста Валерія Ступницького
https://send.monobank.ua/jar/462PTvpUJ2
