Таємне життя гонителів УПЦ
Сьогодні у ЗМІ з'явилися фото зустрічі одного з головних ініціаторів заборони УПЦ Миколи Княжицького з підозрюваним у держзраді Володимиром Сівковичем. Яке відношення ця зустріч має до УПЦ?
Сьогодні деякі українські телеграм-канали з мільйонною аудиторією і деякі ЗМІ опублікували інформацію, яку можна назвати «сенсаційною». Вони розповіли, що народний депутат від партії «Євролідарність» Микола Княжицький на регулярній основі зустрічається з Володимиром Сівковичем.
Здавалося б, хіба люди не можуть просто зустрітися? Просто люди просто зустрітися можуть. Але якщо ці люди серйозно займаються політикою і перебувають у протилежних таборах двох воюючих країн, то виникають серйозні питання. Особливо, якщо йдеться про таку людину, як Микола Княжицький – нардеп, патріот і уніат, який бореться за заборону УПЦ. То що ж відбувається?
Спочатку скажемо кілька слів про цих людей.
Фігуранти стамбульських зустрічей
Княжицький відомий нам як автор законопроєкту 8371 та один із головних ініціаторів заборони УПЦ. Саме ця людина називає нашу Церкву «філією ФСБ і російської армії» та вимагає, щоб положення Томосу, отриманого ПЦУ від Фанара, стали частиною законодавства України. Можна ще довго розповідати про Княжицького, але не менш цікавий його візаві, тобто та людина, з якою він, за інформацією українських ЗМІ, зустрічався за кордоном. Мова про Володимира Сівковича.
Сівкович – колишній нардеп України трьох скликань, віцепрем'єр уряду Азарова, який відповідає за силовий блок, колишній секретар РНБО та людина, якій 22 липня 2022 року були пред'явлені підозри у державній зраді. Але ще до цього, у січні 2022 року, Сівкович потрапив у список санкцій США за «сприяння Росії в дестабілізації України», введений проти осіб, які «діють за вказівками російської ФСБ і підтримують керовані з Росії операції впливу».
За даними США, Сівкович працював із російською розвідувальною агентурою під час проведення «операцій впливу». Зокрема, він просував ідею поступки окупованого Криму Росії в обмін на відведення збройних загонів, що підтримуються РФ, з Донбасу.
Ми не знаємо, наскільки пред'явлені підозри відповідають дійсності, але навіть один факт того, що український політик зустрічається з колишнім керівником РНБО України, який ховається на території Росії, виглядає, як мінімум, дуже підозріло.
Тим більше, що зустрічалися вони неодноразово. У тому числі, імовірно, і після початку повномасштабної війни Росії проти України.
Стамбул – місто контрастів?
Безсмертна фраза «Стамбул – місто контрастів» якнайкраще підходить під нашу розповідь.
Так, за інформацією українських ЗМІ, «користуючись статусом народного депутата, Княжицький виїжджав на безпечну для представників РФ територію: до Туреччини та Австрії. Декілька зустрічей було знято на фото. Виїзди Княжицького також підтверджуються даними із баз перетину кордону».
Журналісти (або ті, хто за ними стоять) справді надали фото цих зустрічей. На них ми бачимо Княжицького і людину, яка дуже сильно схожа на Сівковича. Сфотографовані вони всередині храму Святої Софії, у Стамбулі не пізніше літа 2022 року.
ЗМІ також повідомили, що «згідно з переданою інформацією, соратник Порошенко (тобто Княжицький) комунікує з Сівковичем у частині інформаційних операцій». Саме після зустрічей із ним «нардеп Княжицький вже після зустрічей із Сівковичем зареєстрував законопроєкт, який забороняє Телеграм-медіа в Україні».
Також надбанням громадськості став той факт, що «судячи за даними реєстрів, Княжицький і Сівкович співпрацюють давно». Вони – куми та співзасновники громадської організації «Інститут "Суспільство"».
Складаємо пазли
Княжицький і Сівкович – досить близькі друзі, які іноді зустрічаються десь за межами України. Зустрічаються вони навіть після того, як почалася війна, і після того, як Сівковича запідозрили у держзраді. Про їхні зустрічі знали давно, але оприлюднили лише зараз. При цьому Княжицький людина медійно активна, яка вперто створює собі реноме патріота, а Сівкович підозрюється у державній зраді.
Без сумніву, під час цих зустрічей відбувається не лише культурний обмін (на фото з Айя Софії можна припустити, що політики взяли участь в екскурсії у храмі), а й обмін інформацією. Яка ця інформація – нам невідомо. Натомість відомо, що Княжицький – ворог Церкви. Що ж виходить?
А виходить дуже неприваблива картина.
Виявляється, що за гоніннями на Церкву стоять люди, які мають «пір'ячко на писку». Мова не лише про Княжицького, а й про багатьох інших.
Наприклад, найактивніший рейдер храмів УПЦ у Київській області – громадський діяч Сергій Возний, котрий до війни був соратником нардепа-зрадника Іллі Ківи. Того самого Ківи, який втік до Росії у 2022 році, а ще у 2016 році вимагав вигнати ченців Києво-Печерської лаври. Нагадаємо його слова, сказані 8 років тому:
«Сьогодні, вийшовши з церкви, відчув бажання звільнити Києво-Печерську Лавру від московських фсбшних упирів у рясах, що захопили і гвалтували її, і повернути святиню українському народу. Впевнений, зі звільненням і поверненням Лаври розпочнеться відродження та звільнення української землі».
Погодьтеся, що і риторика, і загальний тон, і навіть окремі вирази Ківи практично скопійовані такими людьми, як Княжицький і Возний. Отже, за гоніннями на УПЦ стоять... вороги України.
Чому тільки зараз ми про це дізналися
Тут є ще один момент, про який потрібно сказати.
Ми чудово розуміємо, що про зв'язки Княжицького та Сівковича українській владі було відомо давно. Але до певного часу про них мовчали.
Ще раз – про них знали раніше. Знали, коли Княжицький вносив до Ради законопроєкт про заборону УПЦ, знали, коли він називав УПЦ «філією ФСБ», знали, але мовчали. Чому? Тому що весь бруд, що ллється на нашу Церкву, всі дикі звинувачення на адресу її священників і мирян – це не лише страшна брехня, а й страшний цинізм, за яким стоять люди, які не мають у своїх душах нічого святого. Вони підштовхують простих українців до ненависті, розпалюють релігійні конфлікти, провокують насильство, заробляють собі якісь політичні бали, а на тлі всього цього – дружать із співробітниками ФСБ.
І от коли знадобилося «притиснути» колишнього президента України Петра Порошенка, про ці зустрічі розповіли. Не тому, що «правда спливла», а зовсім з інших, політичних причин. А значить, і багато іншого, що сьогодні відбувається в нашій країні – це лише результат політичних підкилимних ігор, від яких страждають прості люди і зовсім не страждають політики.
Їм ніколи страждати.
Бо поки що прості люди сидять у СІЗО, у політиків зустріч із друзями з Росії та екскурсія до Стамбула.
