Звичайне вбивство: аналізуємо новий текст законопроєкту про заборону УПЦ

5 березня комітет Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики рекомендував законопроєкт №8371 про заборону УПЦ до прийняття в другому читанні. І слово «рекомендував» звучить тут надмірно скромно, оскільки члени комітету, серед яких – найлютіші «друзі» УПЦ з-поміж парламентаріїв Княжицький, В'ятрович, Потураєв, Павленко, Піпа та інші, за фактом написали новий законопроєкт, який з оригіналом авторства Д. Шмигаля має дуже мало спільного. Давайте розглянемо основні положення тексту, який опинився в розпорядженні СПЖ.

Зміни починаються вже з назви. Колишню, «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності в Україні релігійних організацій», було замінено на «Про захист національної та громадської безпеки, прав і свобод людини у сфері діяльності релігійних організацій».

Новий варіант законопроєкту передбачає внесення змін до цілої низки Законів України:

• «Про свободу совісті та релігійні організації»;
• «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань»;
• «Про оренду державного та комунального майна»;
• «Про прокуратуру»;
• «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»;
• «Про службу військового капеланства»;
• Кодекс адміністративного судочинства України.

У статті 3 «модифікованого» законопроєкту зазначено, що в Україні заборонено діяльність РПЦ, а також релігійних організацій, «будь-яким чином афілійованих» з нею. І тут одразу напрошується запитання – а що це за організації і яким чином буде визначено цю «афіляцію»?

Афіляція на підставі документів країни-агресора

Про те, як визначатиметься зв'язок із РПЦ, йдеться в доповненні, яке мають внести до закону «Про свободу совісті та релігійні організації». Його пропонується доповнити ст. 51, де «афіляція» зазначена в такому:

• Українська конфесія «безпосередньо, опосередковано або як складова частина іншої релігійної організації (об'єднання) входить до структури (є частиною) або пов'язана зі структурою» забороненої іноземної конфесії.
• «В офіційних документах, та/або рішеннях органів управління, та/або в статуті (положенні), та/або документах, згаданих у статуті» української конфесії є вказівки на входження до структури забороненої іноземної конфесії.
• «В офіційних документах, та/або рішеннях органів управління, та/або у статуті» забороненої іноземної конфесії «містяться вказівки на входження до її структури» української конфесії.
• «Офіційними документами, та/або рішеннями органів управління, та/або статутом» забороненої іноземної конфесії «передбачено обов'язкове входження керівників та/або повноважних представників» української конфесії до статутних органів управління зазначеної іноземної конфесії.
• Заборонена іноземна конфесія благословляє керівників української конфесії.
• Заборонена іноземна конфесія благословляє Статут української конфесії.

Відповідно, пропонується внести зміни до статті 8 Закону, згідно з якою в Україні не допускається діяльність конфесій, які не відповідають вимогам, переліченим у ст. 51.

Оскільки всі розуміють, що законопроєкт 8371 спрямований на ліквідацію УПЦ, то йдеться в ньому виключно про її взаємини з РПЦ. Оскільки Собор Української Православної Церкви 2022 року прибрав зі свого Статуту всі згадки про РПЦ (крім Грамоти про дарування самостійності), то за українськими законами пов'язати її з Руською Церквою неможливо. Тому нардепи зробили шокуючий хід – вони прописали «афіляцію» УПЦ з РПЦ на основі Статуту Руської Церкви, тобто структури країни-агресора. У її Статуті справді зазначено, що УПЦ досі є частиною Московського патріархату, її архієреї входять до складу Архієрейського та Помісного Соборів, а її Предстоятель благословляється Патріархом РПЦ.

Посилання на російські документи – не ноу-хау нардепів. Такий захід провели експерти Держетнополітики у своїй «релігієзнавчій експертизі» щодо зв'язків УПЦ і РПЦ понад рік тому.

І якщо законопроєкт 8371 ухвалять, це буде найабсурднішим прецедентом, коли в українське законодавство буде внесено пункт про ухвалення рішень на підставі документів країни, яка веде з Україною війну. Це ніяк інакше як «ганьбою» й назвати не можна.

Навіть в офіційних публікаціях української влади Росію практично завжди пишуть з маленької літери, з нею заборонені переговори, і водночас Україна посилається на нормативні акти структур РФ. Що буде далі? Українські парламентарії посилатимуться на рішення Путіна про «прийом» до складу РФ Запорізької, Херсонської, Донецької та Луганської областей? Визнання анексії Криму?

Заборона за пропаганду руського миру

У п. 2 статті 5 йдеться про те, що «релігійна організація, щодо якої виявлено факти поширення пропаганди ідеології "русского мира", повністю і частково, підлягає припиненню».

При цьому зовсім не обов'язково, щоб така пропаганда велася в УПЦ. Слідкуйте за руками. Як ми з'ясували вище, нардепи зараховують УПЦ до РПЦ на підставі документів самої РПЦ. А раз РПЦ пропагує руський мир – отже депутати вважають, що пропагує його й УПЦ:

«Під час застосування цієї норми враховуються факти поширення пропаганди ідеології руського миру як безпосередньо релігійною організацією (об'єднанням), так і її статутними або іншими органами управління, іншими особами, що діють від їхнього імені, за завданням або з дозволу чи відповідно до іншого способу узгодження незалежно від форми такого узгодження».

Зверніть увагу на формулювання щодо пропаганди «статутними або іншими органами управління». Немає сумніву, що тут нардепи під такими органами мають на увазі Московську патріархію.

Тобто для «доказу» пропаганди руського миру структурами УПЦ цілком достатньо того, що його пропагують в РПЦ.

Але як же доводитимуться факти самої «пропаганди»? Про це сказано так: «Під час розгляду можуть використовуватися висновки релігієзнавчої експертизи, інформація інших центральних органів виконавчої влади, дані публічних електронних реєстрів, а також інформація, отримана від фізичних та юридичних осіб, з медіа та інших відкритих джерел».

Те, як ДЕСС проводить свою експертизу, всі вже бачили. А яку інформацію можна отримати «з медіа та інших відкритих джерел» – можна тільки гадати.

Припинення діяльності всіх, кого вважатимуть пов'язаними з УПЦ

У «модифікованому» законопроєкті забороняється «будь-яка діяльність юридичних осіб, власником, учасником або акціонером яких є» РПЦ.

Усі угоди, пов'язані з використанням майна (оренди, найму, лізингу тощо), термін дії яких не закінчився, укладені між резидентами України та юридичними особами, які вважатимуть пов'язаними з УПЦ (власником, учасником, акціонером яких вона є), припиняються достроково.

Що це означає в перекладі простою мовою?

Насамперед ми думаємо про релігійні громади УПЦ. Але крім них є ще величезна кількість різних юридичних осіб, які у своїх документах так чи інакше пов'язані з Українською Православною Церквою. Це підприємства, що виготовляють свічки, книжкові магазини, кравецькі майстерні церковних облачень, столярні та інші підприємства, які виготовляють аналої, оклади ікон, куполи храмів та інше. Усі вони існують легально, платять податки і забезпечують людей робочими місцями. «Завдяки» новому закону всі вони будуть заборонені, а маса людей опиниться на вулиці.

Полегшення «переходів»

Останні два роки ми бачимо по всій Україні масові фальсифікації, коли під виглядом зборів релігійних громад УПЦ збираються просто місцеві жителі або люди, привезені з інших регіонів. Ось вони й голосують замість парафіян. Утім, іноді навіть і таких зборів не проводять, а просто підробляють документи (як, наприклад, під час захоплення монастиря Різдва Богородиці в Черкасах).

Але навіть існуючу зараз норму при «переходах», яку і так ніхто не виконує, нардепи вирішили спростити ще. Зараз у «Законі про свободу совісті та релігійні організації» зазначено, що збори релігійної громади мають відбуватися відповідно до її статуту. А в стандартному статуті громади УПЦ зазначено, що її членами можуть бути тільки ті, хто регулярно відвідує богослужіння і бере участь у таїнствах. Відповідно, і на зборах можуть збиратися лише такі люди.

У законопроєкті 8371 відсилання до статуту громади прибрали. Тепер це положення у ст. 8 звучить так: «Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін чи доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами присутніх членів загальних зборів релігійної громади».

Натомість у наступні статті закону внесли згадку про зміну юрисдикції не лише для громад, а й для монастирів і навіть релігійних центрів та управлінь. Під «управліннями», очевидно, маються на увазі єпархії.

Наприклад, у ст. 9 йдеться, що релігійні центри можуть підпорядковуватися будь-яким центрам України та зарубіжжя, окрім російських. І цю статтю пропонується доповнити таким формулюванням: «Держава визнає право релігійних організацій на вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійного управління. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами органу управління релігійного центру (управління)».

Як це реалізовуватиметься на практиці, враховуючи наші реалії? Усе дуже просто. Від імені тієї чи іншої єпархії якимись людьми будуть проводитися збори, на яких вони проголосують за її входження до складу ПЦУ. Після чого в єпархіальному управлінні змінять замки, а архієреїв стусанами виженуть на вулицю. Те, що такий «перехід» катастрофічно позначиться на житті всіх громад єпархії, навіть говорити зайве.

Аналогічні «переходи» готують і для монастирів, які не зможуть більше вказувати свою приналежність до УПЦ. Статтю 10 доповнять формулюванням, за яким «рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами відповідного монастиря, релігійного братства, місіонерського товариства». Чи треба говорити, що й тут «збори» відбуватимуться за описаною вище схемою?

Порядок ліквідації громад

Ліквідація релігійних громад, згідно із законопроєктом 8371, має бути здійснена шляхом внесення змін до все того ж «Закону про свободу совісті та релігійні організації», до статті 16. Окрім тих, що вже є в законі, з'явилися нові пункти.

1. Ліквідація релігійної організації, якщо її уповноважену особу засуджено «за вчинення від імені релігійної організації злочину проти основ національної безпеки України, або за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтями 111, 161, 190, 209, 258 – 258-6, 436 – 438, 442, 4».
2. Відмова від внесення змін до статуту релігійних центрів, монастирів або місій.
3. Пропаганда руського миру.
4. Зв'язок із керуючим центром у країні-агресорі.

Як ми розуміємо, згідно з вищевказаними положеннями нардепи можуть підвести під один із цих пунктів будь-яку громаду, монастир або єпархіальне управління УПЦ.

Як же буде реалізовуватися заборона? Парламентарії поклали цю роботу на Держетнополітики, яка «невідкладно звертається до суду з позовом про припинення релігійної організації».

«Рішенням суду про припинення релігійної організації призначається комісія з припинення (ліквідаційна комісія) релігійної організації», – сказано в тексті.

Депутати пишуть, що діяльність РПЦ забороняється з моменту набрання новим законом чинності. А ось питаннями «афілійованості» з РПЦ структур УПЦ повинна буде займатися ДЕСС за власною ініціативою або «на підставі звернень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, інших осіб».

Причому у «доказах» зв'язку УПЦ і РПЦ в Держетнополітики можуть себе особливо не обтяжувати:

«Наявність обставини, на яку будь-яка заінтересована особа посилається як на підставу своїх доводів або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш імовірними, ніж докази, надані на її спростування».

Перекладаємо звичайною мовою: «Тобі здається, що зв'язок радше є, ніж немає? Значить, зв'язок доведено».

При цьому ніхто з єпархіями УПЦ дискутувати ні про що не буде. «Докази» зв'язку з РПЦ «можуть повідомлятися релігійній організації одночасно з приписом» про усунення такого зв'язку.

Найімовірніше, все це відбуватиметься на рівні не громад, а керівних центрів (єпархій) УПЦ.

ДЕСС «складає перелік релігійних організацій (об'єднань), що входять до структури (є частиною) або пов'язані зі структурою релігійної організації (об'єднання), щодо якої винесено припис, та оприлюднює цей перелік на своєму вебсайті». Протягом 30 днів (в окремих випадках – 60) структури УПЦ повинні будуть або прибрати згадку про зв'язок із РПЦ, або довести, що його немає. Якщо цього не буде зроблено, вона «визнається афілійованою» з РПЦ.

Далі ДЕСС:

• надсилає таким структурам УПЦ «припис про усунення порушення»,
• надсилає Фонду держмайна, органам місцевого самоврядування або іншим особам, які надають майно структурам УПЦ, припис «щодо дострокового припинення прав користування майном, що є власністю держави, територіальної громади, інших осіб, зокрема дострокового припинення договорів оренди відповідним майном, укладених із релігійною організацією (об'єднанням), скасування (дострокового припинення дії) рішень про надання відповідного майна в користування і т. д.»,
• звертається до суду з позовом про ліквідацію структури УПЦ.

Законопроєкт передбачає внести зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема – внести туди новий розділ «про припинення релігійної організації».

Там йдеться про те, що судові позови має ініціювати ДЕСС.

Оголошення про відкриття справи проти структури УПЦ має публікувати на своєму сайті або ДЕСС, або «орган, уповноважений здійснювати реєстрацію статуту конкретної релігійної організації». Протягом трьох днів після публікації вважається, що сторони поінформовані про засідання, у разі неявки справи будуть розглянуті без представників УПЦ. Як апеляційна інстанція тут виступає Верховний Суд, після рішення якого справа про ліквідацію структури УПЦ вважається закритою.

Структури УПЦ повинні будуть протягом 3 місяців привести свої статути у відповідність до нового закону. Також до Кодексу адміністративного судочинства України вписано пункт, що після спливу періоду в 60 днів з дати набрання чинності законопроєктом «достроково припиняють дію договори оренди державного або комунального майна, укладені з релігійними організаціями, юридичними особами, діяльність яких суперечить цьому Закону».

Висновки

«Модифікована» версія законопроєкту 8371 – це звичайне вбивство, беззаконна розправа держави з Українською Православною Церквою. «Афіляцію» з РПЦ на підставі документів РПЦ можна «пришити» абсолютно до будь-якої структури УПЦ – чи то сільська громада, чи то єпархіальне управління. Якщо мало «афіляції», добити можна «пропагандою руського миру».

Пункти про «переходи» єпархіальних центрів і монастирів – це нові афери, нові запеклі захоплення, насильство і, можливо, кров. І масштаб знищення тисяч парафій можна порівняти тільки з радянською епохою, нічого іншого навіть на думку не спадає.

На нас чекає надпотужний розкол українського суспільства. Конфлікти як на рівні держави, так і окремих територіальних громад. Навіщо це потрібно владі, яка з кожної «праски» пафосно твердить про консолідацію і необхідність об'єднання українців в умовах жорстокої війни, зрозуміти неможливо. Є тільки одне пояснення – виконання чужої злої волі.

Путін, що ти робиш? Припини!