9 прикладів брехні томосного функціонера
Ростислав Павленко, що був у Порошенка «головним з Томосу», дав інтерв'ю, де зробив ряд гучних заяв. Аналізуємо, в чому вони розходяться з дійсністю.
З моменту створення ПЦУ і спроби влади знищити УПЦ пройшло вже більше двох років. Багато в тих подіях бачиться ясніше і зрозуміліше. Просто тому, що час довів – тези, які просували тоді політтехнологи Порошенка, виявилися неспроможними і брехливими.
Ніякого обіцяного владою об'єднання українського православ'я під крилом ПЦУ не сталося і близько, зате ми бачили масові захоплення храмів УПЦ під виглядом переходів, бачили тисячі постраждалих віруючих УПЦ, на яких нападали, яких били і порушували їхні права на молитву.
Тому всю цю історію з ПЦУ ще доведеться розбирати слідчим і правоохоронцям. Адже безліч фактів вказує – ПЦУ була створена зусиллями держави, причому з масовими порушеннями Конституції та інших законів. І в цих порушень є імена і прізвища – це чиновники і функціонери, які проводили конкретну роботу. Вони говорять пафосними патріотичними фразами, але якщо проаналізувати, то за цією словесною мішурою ховаються лише звичайна брехня і маніпуляції. Сьогодні розбираємо інтерв'ю Ростислава Павленка, головного чиновника Порошенка з Томосу, а сьогодні - нардепа партії Порошенка «Європейська солідарність». Саме він вів переговори з Фанаром з ПЦУ і займався всім процесом. Саме він запевняв патріарха Варфоломія, що віруючі канонічної Церкви готові на об'єднання з розкольниками.
Теза 1. Порошенко робив все, щоб не було Церкви-фаворита
Р. Павленко: «При Порошенку ми робили все, щоб не було Церкви-фаворита... А сприяння ПЦУ – це виконання звернення українських православних про те, щоб засобами держави допомогти визнанню та наданню Томосу про автокефалію».
Дуже незручно звинувачувати народного депутата у відвертій брехні, але доводиться. Влада Порошенка не просто зробила ПЦУ фаворитом, вона цю релігійну структуру створила своїми руками. Сам Павленко розповідає, що вів переговори з Фанаром ще з 2015 року і втратив рахунок зустрічей з патріархом Варфоломієм: «У липні 2015 року була перша зустріч у Стамбулі-Константинополі на Фанарі. І так відтоді регулярно, навіть вже збився з рахунку, скільки разів».
Не Філарет, не Макарій, а саме Порошенко навесні 2018 оголосив про майбутнє створення ПЦУ. Саме Порошенко організовував «об'єднавчий Собор», саме він контролював його хід, саме він давав вказівку СБУ тиснути на архієреїв УПЦ з метою примусити їх приєднатися до ПЦУ. Саме Порошенко навесні 2019 їздив з Томосом і Епіфанієм по Україні в рамках передвиборної президентської кампанії, саме він спускав вказівку місцевій владі в Західній Україні організовувати збори з «переведення» храмів УПЦ в ПЦУ.
І всі ці зусилля Порошенко робив зовсім не заради нової церковної структури. У нього був свій інтерес – за допомогою церковної теми знову стати президентом.
І журналіст задає Павленку з цього приводу логічне запитання – чому тоді український народ не віддячив Порошенку і не проголосував за нього у другому турі. Відповідь комічна – мовляв, це не політичне питання, а питання національної безпеки. Чи можна в таке повірити? Навряд чи.
Теза 2. УПЦ силою захоплює храми ПЦУ
Р. Павленко: «УПЦ здійснює силове захоплення храмів: це і привезення міцних людей, щоб захопити якийсь храм, і судові позови, і використання своїх зв'язків в органах влади».
У словах урядовців бувають маніпуляції, буває напівправда, а буває відверта брехня. Це якраз той самий випадок. Ми знаємо, що з моменту створення ПЦУ 122 храми УПЦ захоплені силою, і близько 220 незаконно перереєстровані. І навіть маючи повне право на свої храми, віруючі УПЦ майже завжди добровільно віддають їх рейдерам, які йдуть молитися в гаражі, сараї і намагаються побудувати нову церкву. Просто тому, що це по-християнськи. І вже ж випадків, коли віруючі захоплювали храми у ПЦУ немає і бути не може. Тому, дана заява Павленка - справжня відверта брехня, не підкріплена жодними фактами.
Теза 3. При утворенні ПЦУ не було суперечок, тільки молитва
Р. Павленко: «У самій Софії не було ніяких суперечок. Тільки молитва і голосування».
Факти говорять про те, що ПЦУ – це ніяка не об'єднана церква, це – політичний проект, який був зліплений зусиллями влади. На «об'єднавчому Соборі» була не молитва, а чвари і розбрат, і дуже серйозні. Скандали були такого рівня, що греки вирішили залишити Собор і полетіти з країни.
Філарет: «Всі знають, що якщо б я не наполягав, митрополит Епіфаній предстоятелем би не був. І це знають константинопольські архієреї. Тому що вони хотіли покинути Собор, тільки президент їх затримав і не випустив із бориспільського аеропорту. А вони вже збиралися їхати».
Так Павленко і сам натякає, що тільки втручання влади утримало Собор від зриву: «Іноді святим отцям потрібно дати можливість домовитися між собою, але при цьому дати зрозуміти, що їм не вдасться зірвати процес».
Теза 4. Порошенко нічого Філарету не обіцяв
Відразу після виникнення ПЦУ потряс розкол – звідти відколовся Філарет і відновив свій Київський патріархат. Сталося це тому, що Філарета, як він каже, обдурили Епіфаній і Порошенко.
Журналіст: «Один з головних поінтів патріарха Філарета, що йому обіцяв Петро Олексійович. Була ця обіцянка – зберегти посаду, зберегти вплив, гарантії»?
Павленко: «Порошенко не міг йому нічого обіцяти, а значить – і не обіцяв».
Всі знають, що головна риса Філарета – владолюбство. Це проявилося в 1992 році, коли він відмовився від своєї клятви піти з посади предстоятеля УПЦ, проявилося і в 2018. Перед Собором він підписав документ про відмову претендувати на керівництво в новій структурі. Спочатку це всіх здивувало, але пізніше все прояснилося.
Філарет: «Порошенко змусив підписати (документ – Ред.), що я не буду висувати свою кандидатуру. А я мав право. З Епіфанієм і президентом була домовленість, яка? Що Епіфаній буде предстоятелем, але буде представляти ПЦУ зовні. А всередині залишається Київський патріархат, і цим патріархатом керує патріарх Філарет. І це була домовленість, на яку я пішов, відмовляючись від висунення своєї кандидатури, умова була. І тому обдурили мене – сказали – будете керувати церквою».
Тобто, маємо слово Філарета проти слова Павленка. І все вказує на те, що версія Філарета правдоподібніша.
Теза 5. Влада повинна була захистити вірян УПЦ від їхнього вибору бути в УПЦ
Р. Павленко: «Це пан Легойда, здається, говорив. Виявляється, вільний вибір українських віруючих бути в структурі російської церкви (УПЦ – Ред.). І цей фактор означає обов'язок української держави захищати наше суспільство від тиску, впливу і спроб розділити українське суспільство».
У статті 35 Конституції сказано: «Кожен має право на свободу віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої». Іншими словами, віруючі УПЦ мають повне право бути віруючими УПЦ. Це гарантує їм Конституція. Що говорить нам Павленко? Що потрібно перевести українців в ПЦУ, щоб на них не впливала Росія. В чому тут брехня?
Подумаймо – а як Росія може впливати на вірян де-небудь у далекому селі Закарпаття або Рівненській області? Де ні священик, ні парафіяни ніколи не були в Росії і по-російськи говорять ледве-ледве? Та ніяк. Безліч разів говорилося, що зв'язок УПЦ із Руською Церквою – виключно молитовний і духовний, а не адміністративний. Тобто, ні в Росії, ні в РПЦ при всьому бажанні немає ніяких важелів впливу на УПЦ. Знає це Павленко? Безумовно.
Теза 6. Фанар дав Томос, тому що побачив бажання всього українського народу
Р. Павленко: «Томос з'явився, коли і патріарх Варфоломій, і Предстоятелі абсолютної більшості Помісних Церков зрозуміли, що прагнення до церковної незалежності – це прагнення дійсно українського народу».
Насамперед, Павленко говорить відверту неправду про Предстоятелів Помісних Церков. На даний момент ПЦУ визнали, крім патріарха Варфоломія, тільки 3 предстоятелі Помісних Церков із 14, притому, що ніхто з них з Епіфанієм Думенком так і не служив. Можна назвати цифру 3 абсолютною більшістю? Навряд чи.
А що ж воля українського народу? Коли Порошенко навесні 2018 заявив про швидке створення ПЦУ, віруючі УПЦ написали на Фанар понад 420 тис. звернень з проханням не втручатися в українське церковне питання. Подумайте тільки, майже півмільйона листів з усієї України були в сумках доставлені на Фанар. Це не бажання українського народу? Про подібні звернення від розкольників ніхто не чув.
Більш того, і Філарет, і його підопічні довгі роки стверджували, що абсолютно байдужі до визнання Фанару й інших Церков. Воно їм не потрібно.
Філарет у 2014 році: «Ми хочемо, щоб не звертали уваги на це – канонічна, чи неканонічна. Питання визнання – другорядне, тому що ця Церква (УПЦ КП – Ред.) може існувати і без визнання».
З 12500 громад добровільно перейшло в ПЦУ лише 84. Це близько половини відсотка від усіх парафій. Зате ми могли спостерігати сотні бійок навколо храмів УПЦ, які розкольники силою відбирали у віруючих. Про яке бажання українського народу говорить Павленко? Віруючі українці свою позицію висловили, вони – з канонічною Українською Православною Церквою Блаженнішого Онуфрія.
Теза 7. Томос просили у Фанару архієреї УПЦ
Р. Павленко: «Це питання визріло в середовищі владик. Ми пам'ятаємо, на той час більше 10 владик Московського Патріархату висловлювали готовність, мали намір, писали листи вселенському».
Міф про охочих піти у ПЦУ архієреїв УПЦ розкручувався пропагандистами Порошенка багаторазово. Хтось говорив про 10, хтось називав цифру 25, а хтось ще більше. Але ні єдиного доказу ніхто так і не представив. Насправді пішло в ПЦУ тільки два архієреї зі 100 в 2018 році і жодного за останні 2 з половиною роки.
Теза 8. Слова УПЦ про гоніння не знаходять підтримки у віруючих
Р. Павленко: «Спроби московської церкви підняти градус, роздувати істерику, говорити про гоніння не знаходить відгуку серед українських віруючих».
22 лютого 2021 в Києво-Печерській лаврі пройшов з'їзд представників гнаних громад УПЦ. Приїхало понад 350 чоловік із більш ніж 130 парафій з усієї України. Вони детально розповідали про захоплення храмів, образи, побиття, про ворожнечу та ненависть, яка з'явилася в їхніх селах завдяки діям Порошенка, Павленка і патріарха Варфоломія. І це не агенти Кремля і Путіна, це – живі люди, українці з українськими паспортами і такими ж правами, що і у членів ПЦУ.
Чи знав про цей з'їзд Ростислав Павленко? Звичайно, знав.
Він назвав цей з'їзд замахом на державну безпеку, а гоніння, про які розповіли віруючі – неіснуючими. Більше того, те, що Мінкульт дозволив віруючим провести з'їзд у Лаврі, Павленко назвав «прикладом колаборації в рамках ворожої кампанії проти України».
Можна знайти приклади більшого цинізму, ніж заяви Павленка? Навряд чи.
Теза 9. Не можна говорити про канонічність і спасіння. Це мова ненависті
Р. Павленко: «Ніхто не може розповідати – хто канонічний, а хто – неканонічний і так далі. Проведення меседжів ненависті, розповідаючи, хто канонічний, а хто ні, хто спасеться, а хто ні. І ці меседжі взагалі не повинні звучати в такому поданні. Не соромитися розповідати, що нібито є якийсь розкол».
Стаття 35 Конституції проголошує: «Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави». Держава живе за своїми законами. Церква живе за своїми, які називають канонами та правилами. Держави за історію світу виникали і зникали незліченну кількість разів, виникали і зникали державні закони. Церква ж має неземну природу, вона заснована Христом, вона – Його Тіло. Церква одна і та ж, що в Росії, що в Україні, що в Африці чи Австралії. Церква одна і та ж, що 2000 років тому, що зараз. І тільки Церква може, більше того, зобов'язана говорити людям про спасіння. Не в якості критики, і, тим більше – ненависті, як каже Павленко, ні. Церква застерігає і радить – якщо хочете після смерті отримати вічне життя, а не вічні муки – робіть так, а не інакше.
***
Земне життя – це постійний рух. Приходять і йдуть правителі, влада, змінюються чиновники. Хтось відповідає за свої дії проти Церкви тут, хтось буде нести відповідальність за них перед Богом.
Брехня і беззаконня влади проти Української Православної Церкви в епоху Порошенка – не унікальні. Такими ж або схожими методами боролися з нею в епоху СРСР, у часи насадження унії, і далі в історію – аж до знищення перших християн. Ми повинні сприймати все це спокійно і з розумінням. Але в той же час – бачити і аналізувати методи богоборців. Не для того, щоб засуджувати, але, щоб їм протистояти. І пам'ятати – незважаючи ні на яких президентів і чиновників Церква на нашій землі буде стояти до кінця часів.
