6 прикладів брехні у заснуванні ПЦУ

Розкол в середовищі ПЦУ і «одкровення» її членів один про одного, які з'являються майже щодня, змушують ставити питання про те, наскільки законним було створення цієї структури. Адже неймовірна велика кількість брехні, пов'язаної з «об'єднавчим Собором», навряд чи дозволяє назвати Церквою те формування, яке було на ньому створено.

Ми всі знаємо, що дев'ята заповідь, дана Мойсею Богом на горі Синай, забороняє брехати. Апостол Павло в посланні християнам міста Ефеса писав: «Відкинувши брехню, говоріть кожен правду ближньому своєму, бо ми частини одного тіла» (Еф. 4:25).

Чи може брехня лягти в основу створення Церкви?

Святий євангеліст Матфій описує епізод, який ясно і однозначно дає нам знання про те, що є основою Церкви. «Прийшовши ж до землі Кесарії Филипової, Ісус запитував Своїх учнів і казав: За кого народ вважає Мене, Сина Людського? Вони ж відповіли: Одні за Іоана Христителя, одні за Іллю, інші ж за Єремію або за одного з пророків. Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? А Симон Петро відповів і сказав: Ти – Христос, Син Бога Живого. Тоді Ісус сказав йому у відповідь: Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець І кажу Я тобі: ти – Петро, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її» (Мф 16, 13-18).

Якщо творці церковної структури самі очевидно порушують заповіді Божі, мимоволі виникає сумнів у тому, що таке формування має відношення до Церкви.

15 грудня 2018 року в древньої Софії Київської пройшов захід, гордо визначений «об'єднавчим Собором». Але, як виявляється, це більше схоже на майстер-клас порушення вищезгаданої заповіді: «не бреши». Отже ...

Брехня перша: про участь УПЦ у створенні ПЦУ

Ще й сьогодні знаходяться ті, хто говорить, що «об'єднавчий Собор» об'єднав три гілки українського православ'я: УПЦ КП, УАПЦ і канонічну Українську Православну Церкву. Остання була нібито представлена двома архієреями і в їх особі брала участь в об'єднанні. Цієї ж точки зору, до речі, дотримується і Фанар.

Але правда полягає в тому, що ще 07.12.2018 р. на засіданні Священного Синоду УПЦ було прийнято офіційне рішення Церкви в зв'язку з так званим «об'єднавчим Собором»: «Вважати запланований" об'єднавчий Собор "незаконними зборами, оскільки в ньому візьмуть участь представники розкольницьких угруповань. У зв'язку з цим, на підставі Постанови Собору єпископів Української Православної Церкви від 13 листопада 2018 р. єпископату, духовенству, чернецтву і мирянам Української Православної Церкви брати участь в так званому об'єднавчому Соборі не благословляється».

Правда полягає також і в тому, що двоє колишніх митрополитів УПЦ – Симеон (Шостацький) і Олександр (Драбинко), – які були присутні на «об'єднавчому Соборі», заявили, що вони є архієреями не УПЦ, а Константинопольського патріархату. І вже як свєму предстоятелю вони направили патріарху Варфоломію листи з проханням захистити їх від канонічних заборон з боку УПЦ. Це було зроблено ще до «об'єднавчого Собору». І на сам захід вони пішли вже з відповідними листами патріарха Варфоломія, який їх вітав як своїх архієреїв – «звільняючи від будь-якої відповідальності, або звинувачення, або будь-якої іншого заборони, що накладається на Вас яким би то не було церковним органом». Колишній митрополит Олександр (Драбинко) навіть не посоромився опублікувати цю відповідь на своїй сторінці в Facebook:

Таким чином, можна впевнено констатувати той факт, що жодного архієрея УПЦ на «об'єднавчому Соборі» 15.12.2018 р. не було. І вже сьогодні «почесний патріарх» ПЦУ Філарет Денисенко це підтверджує, кажучи, що присутність колишніх митрополитів УПЦ Симеона (Шостацький) і Олександра (Драбинко) було лише формальністю.

У наявності брехня, яка лягла у заснуванні ПЦУ.

Брехня друга: про те, що УПЦ КП і УАПЦ з виникненням ПЦУ припинили існування

Прийнято вважати, що УПЦ КП і УАПЦ безпосередньо перед «об'єднавчим Собором» провели свої «Помісні Собори» (через що «об'єднавчий» почався із запізненням на кілька годин), на яких прийняли рішення про саморозпуск. Таким чином, було нібито проведено заснування нової релігійної організації – ПЦУ.

Однак правда полягає в тому, що провести ці «Помісні Собори» відповідно до статутів УПЦ КП і УАПЦ було об'єктивно неможливо. Тому було прийнято рішення зробити вигляд, що це були «Помісні Собори», закривши очі на всі юридичні помилки і невідповідності. Які положення Статуту УПЦ КП були порушені, СПЖ проаналізува в статті «Війна соборів: чи відновив Філарет Київський патріархат?» Якщо також проаналізувати статут УАПЦ, то і там, здається, порушень знайдеться чимало. А оскільки так звані «Помісні Собори» УПЦ КП та УАПЦ були проведені незаконно, то незаконними є і рішення про їх саморозпуск.

Власне кажучи, вони нікуди й не саморозпускається, а спокійно продовжують існувати, про що нам наочно підтверджує Держреєстр юридичних осіб.

Релігійний центр УАПЦ як і раніше існує, і в пошуку в реєстрі можна без зусиль знайти десятки і сотні храмів саме УАПЦ, а не ПЦУ.

З УПЦ КП ситуація аналогічна. Та й самі лідери УПЦ КП і УАПЦ Філарет Денисенко і Макарій Малетич говорять сьогодні про те, що не мають наміру подавати документи на ліквідацію своїх релігійних організацій. Ось цитата з інтерв'ю Макарія Малетича виданню «Апостроф» від 23.05.2019 р.: «Ми поки також (як і УПЦ КП – Ред.) не ліквідовані в державному реєстрі. Поясню чому. Неправду говорили деякі державні чиновники, публічно заявляючи, що Київський патріархат ліквідовано. Справа в тому, що почесний патріарх Філарет надав лише копії, а не оригінали документів, необхідних для ліквідації. Коли мене попросили здати документи для ліквідації, я відповів, що до тих пір, поки не побачу оригіналів з іншого боку, не віддам своїх».

Чи треба говорити, що в світлі нинішньої ситуації оригінали документів від Філарета вже ніхто не побачить? А значить, і УПЦ КП, і УАПЦ так і будуть продовжувати своє існування.

Таким чином, можна стверджувати, що ніякого об'єднання (навіть розкольників між собою) на «об'єднавчому Соборі» 15.12.2018 р. не було.

У наявності брехня, яка лягла у заснуванні ПЦУ.

Брехня третя: Філарет хотів обдурити патріарха Варфоломія, а Порошенко з Епіфанієм обдурили Філарета

Стверджується, що на «об'єднавчому Соборі» Єпіфаній був обраний предстоятелем ПЦУ, а Філарет – «почесним патріархом». Ось як про це розповідає в інтерв'ю виданню «Коментарі» сам Філарет: «Я Епіфанія запропонував Президенту, коли йшла підготовка до об'єднавчого Собору 15 грудня 2018 року. Але була умова, що Епіфаній стане предстоятелем, а фактично керувати Церквою в Україні буде Патріарх Філарет. А митрополит Епіфаній представлятиме українську Церкву ззовні – в православному світі. Це була моя домовленість з Президентом і з Епіфанієм. Ми не підписували жодної угоди, вірили на слово, але виявилося, що на слово вірити не можна».

Тобто виходить, що Філарет, Порошенко і Єпіфаній домовлялися за лаштунками «об'єднавчого Собору» про те, що вони обдурять і патріарха Варфоломія, і прихильників ПЦУ, і весь православний світ. А «єпископи» цієї структури все знали, але мовчали. У Церкві мовчання – похвальна чеснота, але явно не в даному випадку. Святитель Григорій Богослов сказав, що «мовчанням зраджується Бог».

У наявності брехня, яка лягла у заснуванні ПЦУ.

Брехня четверта: про «почесного патріарха»

Сьогодні вже всі звикли до цього абсурдного словосполучення, яке з'явилося в побуті з легкої руки Євстратія Зорі – недавнього ад'ютанта Філарета, а тепер – його найлютішого ворога.

Однак почесних патріархів в істинній Церкви не буває і бути не може. Якщо існує патріарх – значить, є патріархат. Якщо патріархату немає – значить, немає і патріарха, все просто.

Філарета ніхто в православному світі патріархом ніколи не вважав, включаючи Фанар. Але в Київському патріархаті, включаючи Єпіфанія, Зорю і інших, – вважали, називали і оспівували.

І ось Фанар створив з Київського патріархату і УАПЦ нібито канонічну Церкву і дав їй статус митрополії. Що зобов'язані були зробити люди, які раптом стали «канонічними ієрархами»? Підкоритися правилам хоча б тієї Церкви, що «вивела їх в люди», тобто, Константинопольській. Але Фанар далеко, а Філарет – близько. Тому і Епіфаній, і «ієрархи» ПЦУ і Порошенко створили віртуальну реальність, в якій є такий собі «митрополит Київський», глава Церкви, а є «почесний патріарх», який управляє єпархією, що належить главі Церкви.

У наявності брехня, яка лягла у заснуванні ПЦУ.

Брехня п'ята: про зарубежні парафії і «єпископів» ПЦУ

У момент, коли проходив «об'єднавчий Собор», його члени знали про зміст Томосу ПЦУ. Одним з головних пунктів цього документа було твердження, що всі закордонні парафії, єпархії та, відповідно, єпископи УПЦ КП переходять в юрисдикцію Фанара.

Проте, закордонні «ієрархи» Київського патріархату в цьому «Соборі» брали участь, голосували на виборах «предстоятеля» і після створення ПЦУ так і залишилися в числі «єпископату» ПЦУ. Але не надовго. За участь в «Помісному Соборі» УПЦ КП 20 червня 2019 року «митрополита» Бєлгородського Іоасафа Шибаєва і його «вікарія» Петра Москальова «Синод» ПЦУ виключив з числа своїх членів.

Іоасаф Шибаєв написав про це наступне: «На об'єднавчому Соборі, учасниками якого ми були на запрошення патріарха Варфоломія, був вашим обманом прийнятий статут СКУ. 4-й пункт цього статуту говорить про те, що юрисдикція СКУ поширюється тільки на територію України. Ми з моїм вікарієм знаходимося поза територією України, а значить, поза юрисдикцією СКУ. Кого ж ви зараз виключили зі складу єпископату? Ми і не були в складі вашого єпископату. Та й наша участь в об'єднавчому Соборі після прийняття на ньому статуту було незаконною. А приймався статут першим пунктом Собору. Вашим обманом, вже не будучи в складі вашої СКУ, ми були присутні на Соборі. Чому? Вам просто потрібні були наші голоси. Незаконним була участь в цьому соборі і всіх решта єпископів діаспори – митр. Андріана (Старовини), єп. Філарета Молдавського, митр. Михайла (Лярош). Таким чином, перевага в голосах Митр. Епіфанія зменшується на 5 чоловік».

В результаті «митрополит» УПЦ КП сам звинувачує своїх недавніх побратимів в тому, що «об'єднавчий Собор» пройшов незаконно. А підсумовує Іоасаф Шибаєв своє повідомлення такими словами на адресу ПЦУ: «Безсумнівно, ви ввійдете в історію як розбійницька Церква».

Брехня шоста: про крадіжку назви УПЦ

Вона стала відомою вже після «об'єднавчого Собору». Це спроба видати ПЦУ за Українську Православну Церкву. 30 січня була зареєстрована релігійна організація «Київська митрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України)». Крім того, що ця назва вводить в оману, оскільки майже дослівно відтворює назву канонічної УПЦ, так ця назва не значиться в жодному документі ПЦУ, ні в статуті, ні в Томосі, ні в рішеннях «Синоду».

18 червня 2019 року Окружний адміністративний суд м. Києва відкрив провадження за позовом УПЦ про скасування реєстрації цієї «Київської митрополії УПЦ (ПЦУ)». З точки зору чистої юриспруденції ймовірність скасування реєстрації практично стовідсоткова. Якщо цього не відбудеться, значить, як це часто буває в нашій країні, в справу втрутяться політичні інтереси.

Можна нарахувати і сьомий, восьмий і інші приклади брехні в основі створення ПЦУ, але думається, що це зайве. Абсолютно ясно одне: структура, побудована на брехні, не має морального права називатися Церквою, структура, побудована на порушенні заповіді Божої, не може вчити людей Божим законам.

У Нагірній проповіді Господь наш Ісус Христос описує дві категорії людей: одні слухають Його слова і виконують, інші – просто слухають. Справа перших – подібна будинку, побудованому на камені, якому не страшні ні бурі, ні вітри. Справа других – будинок, побудований на піску, який руйнується при найменшому випробуванні.

Чи зможе ПЦУ, побудована на брехні, вистояти при випробуваннях? Приклад нового філаретівського розколу показує, що перший вітер неабияк розхитав цю конструкцію.

«А кожен, хто слухає цих Моїх слів, та їх не виконує, подібний до чоловіка того необачного, що свій дім збудував на піску і линула злива, і розлилися річки, і буря знялася й на дім отой і він упав, і велика була та руїна його!» (Мф 7, 26-27).