Про хресне знамення і нехресне махання
Хрест – зброя на диявола. Але що, якщо людина спотворює її і перетворює на посміховисько? Це також сповідання. Давайте розберемося – сповідання чого?
Захоплення храмів із застосуванням насильства, з нелюдським поводженням із вірянами – це наруга над храмами. Але це ще не все. Загарбники йдуть далі і роблять блюзнірські дії щодо головного символу християнства – Чесного та Животворящого Хреста.
На скріні – графік рухів «хресного знамення» благочинного ПЦУ Михайла Торбахевича, який брав участь у захопленні Казанського храму УПЦ у Ладижині.
Ми звикли, що деякі діячі ПЦУ (і не тільки) недбало наносять на себе хресне знамення. Але згадаймо, як воно має виглядати насправді. У СПЖ порівняли православний хрест і те, що зображує на собі Торбахевич. Різниця вражає.
А ось ще один стоп-кадр. На ньому – народний депутат від партії колишнього президента П. Порошенка «Євросолідарність» Микола Княжицький входить до захопленого в УПЦ храму у Львові.
Замість хресного знамення він малює на своєму животі якийсь трикутник. Причому на католицький манер, зліва – направо. М. Княжицький – один із найактивніших пропагандистів Томоса ПЦУ та ненависників УПЦ. У 2022 р. він подав на розгляд Верховної Ради найодіозніший законопроєкт про заборону УПЦ, де прописав, що православними в Україні можуть називати себе лише ті, хто входить до структури Сергія Думенка. Можна подумати, що трикутник – це випадково так вийшло, боліла рука чи ще щось. Але інші кадри лише підтверджують, що нардеп, який вважає себе фахівцем у релігійних питаннях, зображує на собі саме такий знак. Ось стоп-кадр із храму на Прикарпатті.
А ось Княжицький креслить замість хресного знаку якийсь зигзаг, але вже – справа наліво.
Причому всі ці кадри – не шпигунські зйомки СПЖ. Ці скріншоти з великого фільму авторства Княжицького «Церква без Христа» (там про УПЦ). Тобто Княжицький сам це випустив в ефір. А відтак – він упевнений, що з його «хрещеним знаменням» жодних проблем немає.
І випадки з Княжицьким та Торбахевичем випадково випливли на «медійну» поверхню. Насправді їх величезна кількість. Багато загарбників храмів саме так осіняють себе нехресним знаменням.
Як саме потрібно зображати на собі хресне знамення вказується в книзі «Псалтир», яку святі отці рекомендують християнам читати щодня: «Про те, як православному християнину, за давнім переказом святих Апостолів і Св. Отець <…> личить на собі знамення хреста зображати <… > вважаємо: перше на чолі (лобі, – ред.) нашому, його ж торкається вишній ріг хреста, друге на утробі (животі, – ред.) нашому, його ж досягає нижній ріг хреста, третє на правому рамі (плечі, – ред.) нашому, четверте ж на лівому, ними ж знаменуються поперечні простерті кінці хреста, на ньому ж розіп'ятий за нас Господь наш Іісус Христос в руки простерши, всі розкинуті кінці в єдине зібравши».
А в книзі «Закон Божий» показується наочно, як зображати на собі хресне знамення. Автори книги суворо застерігають проти неправильного зображення Хреста Господнього, бо це лише на радість бісам.
Подумаймо, що насправді для християнина означає хресне знамення?
«Господи, зброю на диявола Твій хрест дав нам. Бо тремтить і трясеться, не терплячи дивитися на силу його як мертвих відновлює, і смерть упразднив. Ради цього поклоняємося погребінню Твоєму і востанню» (на хвалітех стихири воскресні, глас 8).
Хрест − це зброя проти диявола, проти якої він не тільки нічого не може зробити, але на яку навіть не може дивитися. Це вчення Церкви, висловлене багатьма святими отцями, але ми обмежимося лише творіннями святителя Іоанна Златоуста, щоб не перевантажувати статтю. Цей святитель говорить про те, де християнин повинен зображати хресне знамення: «З великою ревністю ми накреслюємо хрест на оселі, на стінах, на вікнах, на лобі та в умі. Це знак нашого спасіння, загальної свободи та милосердя Господнього». Звернімо увагу, що Златоуст говорить про те, що Хрест потрібно зображати не тільки на лобі, тобто на нашому тілі, але і в умі. Осяваючи себе хресним знаменням, християнин зводить свій розум до Голгофи, до Розіп'ятого Спасителя, до тієї великої Жертви, якою ми викуплені від гріха та смерті. В іншому місці творінь Іоанна Златоуста ми знаходимо пояснення цьому: «Коли ти осіняєш себе хресним знаменням, уявляй у думках все значення хреста, і ти згасиш гнів і всі інші пристрасті».
Але що якщо людина накреслює на собі якісь трикутники чи взагалі незрозумілі лінії? До чого вона при цьому зводить свій розум, що у думках? Святитель Іоанн вчить, що навіть правильно зображуване хресне знамення не має сили, якщо людина не має віри і рішучості слідувати за Христом. Він пише: «Не слід зображати хрест просто пальцем, але насамперед своєю волею з великою вірою, і вже потім осіняти ним обличчя. Ніхто з нечистих демонів не в змозі стояти поблизу тебе, бачачи той меч, від якого він прийняв удар, бачачи меч, яким він був усічений на смерть».
Опис хресного знамення як меча проти лукавих демонів ми зустрічаємо у багатьох святих отців і в багатьох богослужбових текстах. Про силу хресного знамення свідчать незліченні випадки зі святими подвижниками та просто віруючими людьми, описані у християнській літературі.
Святитель Іоанн Златоуст пише: «Хресне знамення ще за наших предків відкривало зачинені двері, воно знищувало згубні отрути, воно руйнувало силу цикути, воно зцілювало укуси шкідливих тварин. Якщо воно відчинило браму пекла, похитнуло склепіння неба і оновило вхід до раю; якщо перерізало диявольські сіті, − що ж дивного в тому, що воно переможе згубні отрути, звірів та інше? Накресли його в твоїй думці, обійми спасіння наших душ. Цей хрест обернув всесвіт, вигнав оману, виявив істину, землю зробив небом, людей перетворив на ангелів. Тому і демони вже не страшні більше, але заслуговують на презирство, і смерть вже не смерть, а сон; все, що ворогує з нами, скинуто вниз і зневажено».
Що відбувається з людиною, яка не осяює себе хресним знаменням або робить це недбало, також у великій кількості описано у духовній літературі. Ось, наприклад, розповідь про преподобного Ісаака Печерського, який на своєму подвижницькому шляху зазнав сильної демонської спокуси. Демони з'явилися йому в образі ангелів і вимагали поклоніння собі. І через те, що Іоанн не осінив себе хресним знаменням, їхні хитрощі цілком вдалися. Ось як розповідає про це «Печерський Патерик»:
«Одного разу, коли настав вечір, він почав як зазвичай класти поклони і співати до півночі псалми. Втомившись, він погасив свічку і сів на своєму місці. І ось раптово засяяло в печері яскраве світло, як від сонця, нестерпне для очей, і прийшли до нього два біси в образі прекрасних юнаків; обличчя їх сяяли, як сонце, і вони сказали йому: "Ісаакію, ми Ангели, а ось іде до тебе Христос із іншими ангелами". Вставши, Ісаак побачив безліч істот, обличчя яких світилися, як сонце. Один із них сяяв яскравіше за всіх, і від лиця його виходили промені, і сказали вони святому: "Ісаакію, це Христос, припади та вклонися йому".
Ісаакій, не зрозумівши дії бісівської і не згадавши, що треба захистити себе хресним знаменням, вклонився йому, як Христові. Демони тоді зчинили гучний крик і кричали: "Ти наш, Ісаакію"».
Повторимо, це опис наслідків того, якщо людина забула себе осінити хресним знаменням. Що ж, якщо вона цей знак зіпсувала? З цього приводу книга «Закон Божий» говорить нам таке: «Хресне знамення дає нам велику силу відганяти і перемагати зло і творить добро, але тільки ми повинні пам'ятати, що хрест треба покладати правильно і неспішно, інакше буде не зображення хреста, а просте махання рукою, чому тільки біси радіють. Недбалим вчиненням хресного знамення ми показуємо свою нешанобливість до Бога – грішимо, гріх цей називається блюзнірством». Отже, та «гра на гітарі», яку ми бачимо у виконанні багатьох загарбників православних храмів – це блюзнірство. Писання говорить ще більш жорстко: «Проклятий, хто робить Господню справу недбало…» (Єр. 48:10).
Тобто ті, хто недбало осіняє себе хресним знаменням, самі себе підводять під це прокляття. Іоанн Златоуст каже: «Ніхто з нечистих демонів не в змозі стояти поблизу тебе, бачачи той меч, від якого він прийняв удар…», тобто зображення Хреста. А якщо вірний цей вислів святителя, то вірний і зворотний: нечисті демони оточують того, хто не захищає себе хресним знаменням, а тим більше блазнює, роблячи це недбало.
І ще одна думка святителя Іоанна Золотоуста: «Щоразу, як охороняєш себе хресним знаменням, наповнися великою відвагою і всього себе дай у благоугодну жертву Богу». Тобто той, хто правильно хреститься, зводить свій розум до Бога, той віддає себе в жертву Богу. Але в випадку з загарбниками храмів ми маємо справу не з жертвами, а з нападниками, з тими, хто бачить жертву у своїх супротивниках. Не може людина вчинити насильство, блюзнірство, порушити Божі заповіді і водночас явити себе в жертву Богові.
Христос був розіп'ятий на Хресті за кожного з нас, Він є «жертва жива, Агнець Божий, вземляй гріхи світу» (9 пісня канону у Велику Суботу). Уподібнюються Йому в цьому жертовному подвигу ті, хто з молитвою та хресним знаменням захищають свої храми. А кому уподібнюються ті, хто нападає на ці храми і зображує на собі різні знаки, що означають що завгодно, але тільки не хрест Христовий?
