«Після струменя сльозогінного газу я отримав удар у голову»
Кадри штурму Казанського храму в Ладижині облетіли всю Україну. Таранення дверей спецтехнікою, закривавлене обличчя настоятеля тощо. Розповідаємо, як усе відбувалося.
Силове захоплення храму УПЦ на честь Казанської ікони в м. Ладижин Вінницької області стало одним із найрезонансніших випадків церковного рейдерства в Україні. Відеокадри, на яких десятки людей у камуфляжі за допомогою важкої техніки о 5-й годині ранку штурмують церкву, жорстоко б'ючи настоятеля і парафіян, опублікували багато інтернет-ресурсів. Про подробиці тих подій кореспондент СПЖ розпитав настоятеля парафії протоієрея Євгенія Воробйова.
Прокинулися від страшних ударів у двері паламарки
– Через кілька хвилин після початку атаки на храм вас із закривавленим обличчям, без верхнього одягу рейдери буквально викинули на мороз. Що сталося всередині храму?
– Після першої спроби штурму, яка була напередодні Нового року, ми розуміли, що варто очікувати на новий напад, тому я та кілька парафіян ночували в храмі. Першого разу в прихильників ПЦУ не вийшло захопити церкву силою – люди зібрались та відстояли. І рейдери вирішили діяти о 5 ранку, поки не було людей. Того ранку, 9 січня, щойно закінчилась комендантська година, вони перелізли через паркан, перерізали замок на воротах, і на храмову територію в'їхали два навантажувачі. Один став «обробляти» північні двері, інший – вхід до паламарки. Ми прокинулись від страшних ударів у двері паламарки. Спочатку було зірвано зовнішні двері (їх виламали вручну), потім навантажувач відтягнув блоки, які йому заважали, і з розгону вилами почав вибивати внутрішні. З четвертого удару вибив.
До храму влетіли невідомі люди, пустили сльозогінний газ із балончиків. Я думаю, що струменевий, бо в мене все волосся було в цій перцевій рідині, і вона потім до вечора стікала на чоло. Після порції газу я отримав удар у голову – навіть не зрозумів чим та як. Впав. Мене тягли за куртку, штовхали і в результаті вижбурнули на вулицю. Пам'ятаю крики «всіх за периметр!». Діяли вони організовано й дуже швидко. Буквально протягом п'яти хвилин все закінчили.
– Скільки всього було нападників?
– «Працювала» в основному штурмова група «активістів» – людей 20 – за підтримки військових. Військові стояли по периметру, не впускали нас на територію. Їх було до 100 осіб. Потім приїхали на великому джипі ще одні, з автоматами. Коли «активісти» забарикадувалися в храмі, всі військовослужбовці за командою свого начальника вишикувалися та почали відходити трьома колонами.
Поліцейський сказав: «Зробиш крок – прострелимо голову»
– Після нападу рейдерів на храм ви викликали поліцію. Як поводилися поліцейські?
– Першим приїхав ладижинський патруль. Вони молодці – завдяки їм один із навантажувачів не поїхав з місця події, патруль перегородив йому дорогу. До речі, з'ясувалося, що техніка, яку задіяли під час штурму, належить компанії МХП (одна з найбільших компаній України з виробництва продуктів, – Ред.). Номери рейдери зняли, але це не допомогло. Містечко в нас маленьке – відомо навіть, хто був за кермом. «Манітушку» (навантажувач Manitou, – Ред.), якою таранили двері, я вчора бачив – їздить містом.
Після місцевої поліції з обласного центру під'їхали бійці батальйону особливого призначення «Вінниця». Вони чергували в нас кілька днів. «Активісти» показали їм свої рейдерські документи про перереєстрацію парафії в ПЦУ та про право власності на храм, і поліцейські стали на їхній бік.
Коли ми в день захоплення намагалися увійти на храмову територію, «активісти» мене не пускали, сталася сутичка. Після цього вінницькі поліцейські відвели мене до свого автобуса і наказали там стояти. Питаю: «Я затриманий?» – «Ні». – «То я можу йти?» – «Стій тут». Один з них сказав: «Зробиш крок – прострелимо голову. А взагалі вас треба бити, бити й бити, а то вас ще не били». Сказав він це іншими словами, просто їх я вживати не можу.
Цей чоловік потім щодня приїжджав до храму, привозив на автобусі «свіжих» бійців.
Довелося там простояти хвилин 40 чи годину, поки не відпустили.
– Зараз штурмувальники ПЦУ досі сидять у храмі?
– Так. Вони міняються, чергують, їм приносять їжу. Парафіяни бачили, що вони покурюють просто в паламарці. Завдяки поліції ці хлопці почуваються досить привільно. Хоча місцеві ЗМІ показують, що ми їх нібито «блокуємо» в церкві, не даємо можливості вийти.
Я періодично до них підходив, пробував поговорити. Нещодавно заглянув – вилаяли матом.
Вони б і раді піти, але я з родиною живу поруч, у церковному будинку – бояться, що заберемо храм назад.
Днями повернули мої телефони – вони залишалися в куртці, яку з мене зірвали під час захоплення. Один телефон – старий, кнопковий – повністю розбитий, а зі смартфона скачали всю інформацію. Вочевидь, чекали фахівця, який би зумів зламати код, тому не віддали одразу.
Під час літургії у будинку представники ПЦУ кричали у вікна «Червону калину»
– В інтернеті стало вірусним відео, на якому «священник» ПЦУ під час «служби» перед вашим храмом робив дивні рухи рукою замість хресного знамення. Ці «богослужіння» тривають?
– Людина на відео – це «благочинний» Тростянецького округу ПЦУ. Іноді вони «служать», але це, зазвичай, досі відбувається на вулиці, храм для парафіян не відкривають. Обличчя на «молебнях» здебільшого ті самі, що під час захоплення. У суботу, 13 січня, їхні «священники» провели свій «молебень» у храмі, заспівали там гімн. У неділю вранці в них взагалі нічого не відбувалося. Але намагалися заважати нам молитися в церковному будинку. Ми служили літургію, а напередодні – всеношну. Людей у недільний день зібралося багато, до ста осіб – було задушливо, довелося прочинити вікна. То вони (представники ПЦУ, – Ред.) підходили до вікон та вмикали «Червону калину».
– Отже, богослужбове життя на парафії не припинилося?
– Звісно, ні. У перші дні після захоплення храму наші парафіяни ходили навколо нього хресним ходом. І зараз молитва біля святині триває. Люди приходять, стоять, моляться.
– У ЗМІ була інформація, що поліція розслідує справу у зв'язку із захопленням храму. Щоправда, чомусь лише за статтею «самоуправство».
– Ну, це перебільшення. У всякому разі, мені про це нічого не відомо. Реакції на наші звернення поки що немає.
А у відповідь на свою заяву з приводу спроби захоплення храму 28 грудня я отримав лист, у якому поліція повідомляє, що «в даній ситуації мають місце цивільно-правові відносини», і рекомендують звертатися до суду. Тобто криміналу в тому, що рейдери зрізали замки, лізли до храму по головах людей, травмували парафіян, поліцейські не угледіли.
– 29 грудня суд у Гайсині (райцентрі, – Ред.) мав розглядати вашу скаргу у зв'язку з тим, що правоохоронці ігнорували заяви громади про неправомірність переведення храму до ПЦУ. Чим закінчився судовий розгляд?
– Суд зобов'язав прокуратуру відкрити кримінальну справу про підробку документів, на підставі яких влада перереєструвала парафію. Збори, на яких ухвалювали рішення про «перехід» до ПЦУ, були незаконними, їх організувала не громада нашого храму, а компанія МХП разом із нардепом Миколою Кучером, а голосували люди, які не мають до нашої церкви жодного стосунку. Тому всі їхні рішення та всі документи, ухвалені на цих зборах, – суцільне беззаконня.
Ми вже отримали виписку з Єдиного реєстру досудових розслідувань про відкриття кримінального провадження, але поки що жодних слідчих дій за нашої участі не проводили.
Юристи, які допомагають нашій громаді, зараз готують й інші позови.
