Чому на «службі Різдва» ПЦУ в Лаврі не було людей?

24 грудня 2023 року СПЖ опублікувала відео та фотоматеріали, зняті в Успенському храмі Києво-Печерської лаври під час вечірнього «богослужіння» ПЦУ напередодні Різдва за новим стилем. На цих кадрах добре видно, що людей у ​​храмі, крім кількох священників ПЦУ, не більше 20-30 осіб.

При цьому Президент України Володимир Зеленський у зверненні до народу країни заявив, що у 2023 році всі українці зустрічають Різдво 25 грудня «в одну дату як одна велика родина, одна нація, одна єдина країна», а «наша спільна молитва» цього дня «об'єднає мільйони голосів, як ніколи багато до цього». Але, як показує приклад із «богослужінням» ПЦУ в Лаврі, слова Президента жодного практичного підтвердження не мають – Успенський храм стоїть порожнім. Чому так?

ПЦУ й УГКЦ за «нове» Різдво

Буквально за кілька днів до 25 грудня глава УГКЦ Святослав Шевчук дав велике інтерв'ю, в якому прокоментував рішення уніатів перейти на новий стиль і святкувати Різдво разом із Європою. Сам перехід на «новий стиль» він назвав «історичним» та зазначив, що з усіх парафій УГКЦ лише один храм (та й то в Харківській області) попросив залишитись на «старому календарі». За словами Шевчука, УГКЦ ніколи не зробила цього, якби не заручилася підтримкою «православних братів», тобто ПЦУ.

Дійсно, нещодавно Думенко та його «синод» заявили, що серед парафіян їхньої структури панує повна одностайність і всі хочуть святкувати Різдво «окремо від Москви».

При цьому ще рік тому, 2022-го, ми чули дуже обережні висловлювання про календарну реформу. Проте за 12 місяців ситуація раптом різко змінилася. Що сталося?

Що сталося за рік?

Багато хто скаже, що причина такої різкої та раптової згоди на перехід на «новий стиль» у тому, що 24 лютого 2022 року Росія напала на Україну. Але у лютому-березні минулого року, коли армія РФ стояла у передмісті Києва, а її солдати розстрілювали мирних жителів в Ірпені та Бучі, змінювати календар не поспішали. Ситуація різко змінилася після найпотужнішої піаркампанії Мінкульту з пропаганди «європейського Різдва» з використанням голосування в «Дії» та ефірах із незліченними експертами. Народу вселяли, що «старе» Різдво – це «спадщина Російської імперії», а святкувати 7 січня – значить бути по один бік із агресором.

Уся ця робота гармонійно наклалася на зусилля попередньої влади. У 2017 році Верховна Рада проголосувала за додатковий вихідний день 25 грудня – нібито для того, щоб ті, хто святкував Різдво разом із католиками, могли повноцінно його відсвяткувати. Водночас, у 2020 році Думенко, відповідаючи на запитання про можливу календарну реформу, розповідав, що відповідне рішення може бути ухвалене лише тоді, коли «церква дозріє, коли віруючий народ до цього дозріє». Мовляв, треба підготувати народ, що питання «календаря» дуже болісне і може викликати розкол у суспільстві, що «поки не час» і таке інше. Але раптом концепція змінилася. Народ різко «дозрів».

Хто може бути проти «нового» Різдва

І ось тут ми підходимо до найголовнішого. Дозріли не ті, хто ходить на богослужіння, хто сповідається, причащається і взагалі живе інтересами Церкви. Ні, ситуація у Думенка дещо інша. ПЦУ відібрала в Української Православної Церкви кілька сотень храмів. Крім того, велика кількість храмів була опечатана владою та правоохоронними органами. Проти ієрархів та священників УПЦ заведено кримінальні справи, у Києво-Печерській лаврі (принаймні, у її верхній частині) «служить» ПЦУ, а нижню Лавру – закрили для відвідувачів. Здавалося б, ПЦУ зараз не просто на коні, а вже може святкувати перемогу над Церквою Христовою. Якби не одна «дрібниця».

Людей у ​​відібраних Думенком храмах немає. Ми неодноразово писали, що навіть великі собори, в яких раніше кипіло літургійне та парафіяльне життя, після того, як вони «перейшли» у власність Думенка, виявлялися порожніми. Навіть на престольні свята там у найкращому разі стоїть кілька людей. І це справді проблема. І для ПЦУ, і для влади, яка структуру Думенка зараз посилено піарить та підтримує.

І тут жодні соцопитування картину порожнього Успенського собору змінити не можуть. Адже згідно з ними, Думенка підтримують «мільйони» українців, а за фактом – два-три десятки людей. І це у величезній святині православного світу під час Різдвяної «служби», ще й у вихідний день. Чому так? Тому що ті, хто підтримував «повернення» Лаври державі та передачу її храмів ПЦУ, у храм ходять у найкращому разі двічі-тричі на рік – освятити паски чи ковбасу з горілкою. Вони з ентузіазмом виганяють «москалів» із храмів, але зайняти там їхнє місце зовсім не готові.

Те саме стосується й Різдва. Ці люди енергійно відстоюють святкування «з усім світом», аби не з «рашкою», навіть не підозрюючи, що за юліанським календарем святкують, окрім РПЦ, Афон, Єрусалимська, Грузинська, Сербська, Польська Церкви. І за кількістю вірян вони навряд чи поступаються «новостильним» Церквам. Але їм сказали святкувати «разом із Європою», і вони слухняно просувають цю тезу.

Що ж ми маємо в результаті?

У результаті в країні є дві «церковні реальності». Перша – віртуальна, яку формують спільно влада та ПЦУ з УГКЦ. У ній народ і партія єдині всі українці в єдиному пориві відмовилися від «московського» Різдва та перейшли на «європейське». Друга реальність – справжня. У ній кількість православних воцерковлених українців не змінилася. І вони як ходили до храмів УПЦ за юліанським календарем, так і продовжують це робити. І всіх зусиль Офісу Президента з Епіфанієм Думенком ніяк цю ситуацію змінити не змогли.

Просто порівняймо фото Різдвяного Всенічного бдіння УПЦ у різні роки з Трапезного храму Лаври з такою ж службою ПЦУ з Успенського собору цього року.

Всенічне бдіння Різдва, УПЦ, Трапезний храм Лаври, 2018 рік

Всенічне бдіння Різдва, УПЦ, Трапезний храм Лаври, 2020 рік

Всенічне бдіння Різдва, ПЦУ, Успенський храм Лаври, 2023 рік

Всенічне бдіння Різдва, ПЦУ, Успенський храм Лаври, 2023 рік

Влада з ПЦУ була б щасливою, якби парафіяни Лаври продовжили ходити до тих самих храмів, але вже під іншою юрисдикцією. Але нічого не виходить, люди не хочуть. Політика захоплень та насильства, яку культивують у Епіфанія, дала свої закономірні плоди. Вони просто розійшлися іншими київськими церквами УПЦ. А «диванними парафіянами» їх замінити не вдається, незважаючи на всю міць пропагандистської машини.

Ось і виходить, що в риториці Володимира Зеленського та Сергія Думенка «новостильне» Різдво зустрічають мільйони, а фізично у храмах їх десятки.

Тому що не можна людину змусити пити з порожньої криниці.