Одкровення Лотиша: «Любитель розкоші» Онуфрій, ФСБ у Лаврі й обітниці ченця

На початку вересня в.о. намісника Лаври від ПЦУ Авраамій Лотиш дав інтерв'ю Радіо Свобода. Він показав, як господарює у лаврській резиденції Митрополита Онуфрія та розповів багато цікавого. Пропонуємо разом розібрати його тези.

Ще перед початком інтерв'ю журналісти Радіо Свобода позначили свою «об'єктивність», називаючи УПЦ «московським патріархатом» і заявляючи, що віруючі, відстоюючи лаврські храми від захоплення, їх «блокували». Надалі стає зрозуміло, що саме інтерв'ю – компліментарне та замовне. У ньому дискредитується Українська Православна Церква та рекламується ПЦУ.

Як змінилася Лавра?

Перше питання журналіста – як змінилася Лавра з того часу, як Лотиш зрадив свою Церкву і став в.о. намісника ПЦУ: «Про які зміни за цей період можна говорити, наскільки вони є позитивними як для Лаври, як української святині, так і для ПЦУ»?

Для кожної адекватної людини відповідь очевидна – Лавра стала порожньою. Ось, наприклад, святкування у Трапезному храмі Преображення, великого двонадесятого свята. На літургії щонеділі до Лотиша ходить трохи більше людей, десь 20-30. В УПЦ у минулі роки тут збиралися сотні й тисячі парафіян. Очевидний контраст святкування пам'яті Феодосія Печерського у 2022 році, при УПЦ, та у 2023, при ПЦУ.

Що ж Лотиш ставить собі на заслугу? Проект заповідника з духовної реабілітації військових: «Великий потік йде військових, зокрема, у верхню частину Лаври, побачили результат того, що вони захищають нашу Батьківщину недаремно».

Тобто віруючих УПЦ вигнали з Лаври, щоб військові зрозуміли, що захищають нашу Батьківщину недаремно? Відповідь прийнято.

Мене гнали і тому нагороджували

Авраамій Лотиш: «Ця людина (намісник Лаври – Ред.) надзвичайно любила руський мир. До духовенства Лаври, яка має проукраїнську позицію, зокрема й до мене, було зовсім інше ставлення. На початку повномасштабного вторгнення в келії, де я проживав, було прочитано молитву українською мовою. І після цього митрополит Павло змінив ставлення до мене».

Отже, «прихильник руського миру» намісник Павло став переслідувати Авраамія Лотиша після того, як той прочитав молитву українською. Погляньмо, як саме митрополит його переслідував.

Відео офіційного каналу УПЦ про святкування Богоявлення у 2023 році: «На Малому вході Блаженніший нагородив насельника Лаври архімандрита Авраамія Лотиша правом носіння другого наперсного хреста».

Все це відбувалося майже через рік після тієї «української» молитви, на Богоявлення 2023 року. Як ми всі розуміємо, нагородження Лотиша відбулося за клопотанням митрополита Павла. Дивне переслідування, не знаходите?

І це лише епізод. У грудні 2021 року, незадовго до вторгнення РФ, ієромонаха Авраамія Лотиша звели до сану архімандрита. А ще раніше митрополит Павло призначив молодого ієромонаха Різничним Лаври та членом Духовної ради монастиря. Хоча у такому віці подібне відбувається дуже рідко.

Більше того, за інформацією СПЖ, Митрополит Онуфрій з великою обережністю ставився до такої кар'єри Авраамія і лише наполегливість митрополита Павла змогла переконати його.

Що ж у результаті виходить? А виходить, що намісник-руськомирівець не тільки не переслідував патріота Авраамія, а й усіляко його просував і нагороджував. І тут може бути тільки два варіанти: або Лотиш теж був прихильником руського миру, або він зараз просто оббрехав намісника.

Я про резиденцію нічого не знаю, але покажу усі її таємниці

Лотиш каже журналісту, що був у резиденції Митрополита Онуфрія лише миттєво і нічого про неї не знає: «Звичайно, про те, що там було, якимись подробицями, я цією інформацією не володів».

Але як тільки він заходить у будівлю, то миттєво перетворюється на екскурсовода, який знає абсолютно всі таємниці резиденції, кожен її куточок. І, звісно, всі ці таємниці – не на користь УПЦ та її предстоятеля.

Авраамій Лотиш: «Це мала трапезна. Тобто це таке тісне коло Митрополита. Де, власне, вони тут збиралися, снідали, обідали, вечеряли... А це ми заходимо до покоїв Митрополита Онуфрія. Бачите, якщо йому треба було вийти до Синоду, він виходив зі своїх покоїв, і – у ці двері… Таємна кімната? Так, ця кімната потрібна була, щоб він (Керуючий справами – Ред.) переконував синодалів, переконував інших, щоб якісь рішення не були прийняті на користь Церкви».

Келія монаха не може бути більше однієї кімнати

Авраамій Лотиш: «Сюди, мабуть, заходили обрані, не такі прості смертні, як ми з вами… Ось така келія. Для монаха кімната – це келія. Тобто для справжнього монаха у монастирі дається лише одна келія і не більше».

Журналіст: «Але якщо в Онуфрія ми вже бачили, є і покої, і…»

Авраамій Лотиш: «Знаєте, дивно, коли ми чуємо, що їхній предстоятель – і великий аскет, і молитовник, і справжній чернець. У жодному разі не хочу засуджувати, ми всі під Богом. Але ви бачите самі, який аскетизм».

З небажанням засуджувати Лотиш явно манірує, посил його зрозумілий: Онуфрій – зовсім не аскет і не молитовник, як його представляють. Адже в нього келія не з однієї кімнати, як ведеться, їх набагато більше.

Отже, наявність у Предстоятеля Церкви багатокімнатної резиденції – це, на думку співрозмовників, кримінал.

А тепер відвернемось, і подивимося, в яких же умовах жив у Лаврі справжній монах Авраамій Лотиш доти, доки не зрадив своїх братів.

Кімната з диваном, спальня на три вікна з портретом намісника, великий кабінет, сучасний санвузол з душем, кухня-їдальня. Начебто не схоже на убогу кімнату-келію, яка «має бути» у монаха, чи не так? І це при тому, що Лотиш не був і близько предстоятелем Церкви.

Ми не знаємо, де він живе сьогодні, але знаємо, на чому він їздить. Возять і охороняють його співробітники СБУ.

Молебень про російських полонених

Авраамій Лотиш: «Тут був проведений молебень про здоров'я російських військовополонених. І це під час повномасштабного вторгнення. На жаль, молебні за українських воїнів тут не проводились».

Якщо можна було б скласти в цьому інтерв'ю рейтинг маніпуляцій та брехні Авраамія Лотиша, то слова про військовополонених, напевно, стали б найбільш цинічними.

Молитви за українських воїнів звучать на кожній літургії у кожному храмі УПЦ. І Лотишу про це чудово відомо.

Ну а те, що росіян привезли до Лаври – це не бажання Митрополита Онуфрія, це ініціатива влади. На відео стоїть логотип Координаційного штабу при Міністерстві оборони. Так, на молебні окрім молитви за Україну та її владу були прохання і за цих полонених. Але хіба не повинен християнин молитися за своїх ворогів? Для Лотиша це новина?

І найголовніше – Митрополит Онуфрій через полонених росіян звернувся до керівництва РФ із закликом зупинити війну: «Хотів би, щоб ви їм сказали такі слова: ми не хочемо війни, яка сьогодні ведеться в Україні. Ми не хочемо, щоб руйнувалися наші міста, селища, щоб гинули наші й ваші люди. Не хочемо, щоби матері ні в Україні, ні в Росії зустрічали своїх мертвих синів і плакали над ними гіркими, невтішними сльозами. Це потрібно зупинити, це можна зупинити».

І, напевно, заради такого призову співробітники Міноборони і привезли росіян до Лаври.

Комісія мирно опечатує корпуси Лаври

Журналіст: «Як у вас зараз комунікація та співпраця з лаврським заповідником»?

Авраамій Лотиш: «Міжвідомча комісія почала реально працювати. Незважаючи на великий опір з боку московського патріархату, директору вдалося мирним шляхом обмежити доступ до корпусів, які опечатані».

З 11 серпня монастир закрив доступ до Лаври для віруючих. Вже майже місяць ніхто не може потрапити до печер чи лаврських храмів. Люди причащаються через ґрати. За допомогою спецназу з автоматами рейдери зламували ломом та болгаркою двері, вішали свої замки. З корпусів виганяли монахів і паломників. І це при тому, що жодних законних підстав для цього влада не має. І самому Лотишу про це чудово відомо.

Але звідки така лояльність ченця до явних гонителів Церкви? Відповідь виявилася дуже простою. За повідомленням пресслужби Лаври, Авраамій Лотиш став співробітником заповідника та отримує заробітну плату. З цієї причини він отримав доступ до резиденції Митрополита Онуфрія. Тобто він тут проводить екскурсії журналістам не як «намісник», а як звичайний музейний працівник.

З початку війни у Лаврі ходять агенти ФСБ

Авраамій Лотиш: «З повномасштабним вторгненням дуже часто на території Лаври можна було побачити людей, які дуже дивно поводилися. І на богослужіннях, і на зустрічах».

Журналіст: «Є ознаки того, що на території Лаври і на богослужіннях московського патріархату працює в тому числі, можливо, і російська агентура»?

Авраамій Лотиш: «Не виключено».

З початку війни Лавру дуже ретельно перевіряли спецслужби і нікого не знайшли. Перевіряла Лавру СБУ і восени 2022 року. Також нікого не знайшли.

Якщо ж Лотиш бачив агентів ФСБ і нікому нічого не сказав, то він є співучасником цих агентів і має відповідати. Інших варіантів немає.

«Як я можу зрадити Онуфрія»

Журналіст: «Хотів би поцікавитися, коли ви взагалі прийняли рішення залишити УПЦ МП і приєднатися до ПЦУ?»

Авраамій Лотиш: «Багато питають – чому тільки зараз, чому не раніше? А тому, що не було альтернативи, не хотілося залишати Лавру, хотілося тут трудитися, молитися».

Тут просто нагадаємо, що із 200 монахів Лаври таку альтернативу обрав лише Лотиш. Сам він можливість жити простим ченцем, а не «в.о. намісника», навіть не розглядав.

Лотиш ходить резиденцією свого колишнього предстоятеля, намагається його оббрехати, показати любителем розкоші, і совість його ніяк не викриває.

Як бачимо, інтерв'ю Лотиша з журналістом Радіо Свобода – це відверто пропагандистський замовний матеріал, який має дві цілі: дискредитувати Блаженнішого Онуфрія, Українську Православну Церкву, а також прорекламувати Авраамія Лотиша. Але навіщо? Чи не для того, що в Лаврі у ПЦУ все погано?

За Лотиша Лавра стала абсолютно безлюдною. Символом його намісництва стало фото зі святкової служби Преображення.

Про що говорити, якщо за цілий вересень у Трапезному анонсовано лише одну службу. І це при тому, що цього місяця стільки днів пам'яті преподобних Печерських. Натомість тут тепер відбуваються концерти. Лавра впевнено перетворюється на музей радянських часів.

Але, мабуть, головне, навіщо було потрібне це інтерв'ю Авраамію Лотишу – це спроба своїми нападками на УПЦ виправдатися перед Епіфанієм Думенком. Адже, незважаючи на всі пафосні обіцянки глави ПЦУ, Лотиш – досі намісник думенківського монастиря, який складається з одного єдиного ченця – самого себе. Незважаючи на вмовляння та репресії проти братії, жоден з них не погодився зрадити свою Церкву. І цим фактом дуже незадоволений Сергій Думенко, котрий вважає, що Лотиш його обдурив.

Авраамій оголосив про свій перехід до ПЦУ наприкінці березня 2023 року. Але можна сміливо говорити, що вести переговори з Думенком він почав набагато раніше. І на цих переговорах він, напевно, розповідав, ніби монахи Лаври готові піти за ним. Ще у червні 2022 року Зоря заявив, що, за його інформацією, частина братії готова до переходу. Звідки він міг це дізнатися? Лише від Лотиша.

А 6 січня 2023 року вже Думенко офіційно заявив, що Лавра ПЦУ буде складатися з ченців УПЦ:

«Ми маємо бажання, щоб монастир уже у складі Православної церкви України розвивався з монахів, які зараз перебувають у складі монастиря Московського патріархату. Ми знаємо, що є безліч монахів, які мають проукраїнські погляди, і які, якщо нам буде надано вже в користування храм у верхній частині Лаври, готові приєднатися і створювати вже наш монастир у складі Православної церкви України».

У квітні Думенко заявляє, що перейде до ПЦУ вже половина братії, адже так пообіцяв Лотиш. А невдовзі, за інформацією СПЖ, Епіфаній уже викликав Авраамія до себе і питав – де ж монахи?

Їх немає. Але чи могли вони бути? Невже Думенко всерйоз розраховував, що у цієї молодої людини такий високий авторитет серед братії, що вони зрадять Церкву разом із ним?

***

Лотиш ображається порівняння з Іудою, але їх не уникнути. Як виявилося, він вів переговори з Думенком за багато місяців до того, як офіційно оголосив про перехід. Отримуючи від Митрополита Онуфрія нагородний хрест, він у цей час узгоджував деталі зради. З яким серцем він ці місяці спілкувався з братією, з яким серцем молився на службах, сидів на трапезах, отримував подарунки?

Старший брат Іакова Ісав продав своє первородство за сочевичну юшку. Таку ж угоду звершив і Лотиш. І ми щиро бажаємо йому це усвідомити та виправити. Для християнина можливість покаяння є завжди.