Синод Кіпрської Церкви: скликати не можна відкладати
23 листопада 2020 року відбудеться засідання Священного Синоду Кіпрської Церкви. Якими можуть бути його рішення і що вони означатимуть для Церкви?
11 листопада 2020 року цілий ряд грецьких ЗМІ з посиланням на кіпрські джерела заявили про те, що предстоятель Кіпрської Православної Церкви архієпископ Хризостом готовий скликати засідання Священного Синоду. Крім поточних питань, головною темою стане проблема, що виникла в Церкві Кіпру через поминання архієпископом Хризостомом імені Епіфанія Думенка. Пізніше, в ефірі кіпрського телеканалу RIK, прозвучала і можлива дата передбачуваного Синоду – 23 листопада 2020 року.
Потреба в скликанні Синоду Кіпрської Церкви назріла давно. Нагадаємо, що відразу після надання Томосу архієпископ Хризостом намагався якось врегулювати цей конфлікт на всеправославному рівні. Більш того, прямо заявив, що Кіпрська Церква готова стати посередником між Фанаром і РПЦ.
У лютому 2019 року кіпріоти прийняли рішення про те, що будуть займати нейтральну позицію щодо спірного питання «автокефалії української церкви». І хоча після цього архієпископ Хризостом дозволяв собі висловлювання, які можна було інтерпретувати на користь ПЦУ, цей (нехай хиткий) нейтралітет дотримувався.
Така ситуація зберігалася аж до жовтня поточного року, коли під час літургії предстоятель Кіпрської Церкви серед імен глав інших Помісних Церков згадав і ім'я Епіфанія Думенка. Даний факт викликав жорстке неприйняття з боку декількох митрополитів Кіпру, які побачили в ньому порушення канонів та синодального устрою Церкви. Відзначимо, що противники одностороннього рішення архієпископа Хризостома – одні з найбільш авторитетних ієрархів Кіпрської Церкви.
Пізніше четверо з них написали лист, в якому висловили свої міркування і щодо зневаги архієпископом Хризостомом синодальних рішень, і щодо ставлення до ПЦУ в цілому і Думенка зокрема. Тоді в листі і прозвучала вперше думка про те, що проблему можна вирішити тільки скликавши Священний Синод. Цікавою виявилася реакція на цю пропозицію предстоятеля Кіпрської Церкви. В інтерв'ю журналістам він повідомив, що не отримував офіційного листа від незгодних: «Ні. Тут є секретаріат Священного Синоду, і хто хоче, може надіслати лист». Іншими словами, вимагав дотримуватися формальної процедуру, порушивши при цьому синодальне рішення!
Однак, схоже, що уникнути Синоду предстоятелю Кіпрської Церкви все-таки не вдасться, бо ситуація на Кіпрі зараз критична.
Богослови Кіпру: Онуфрій – Митрополит Києва, Думенко – розкольник
10 листопада 2020 року дві організації кіпрських богословів-мирян (а їх на Кіпрі всього дві) виступили з різким засудженням поминання Думенка архієпископом Хризостомом і вимагали скликання Всеправославного Собору для широкого обговорення «українського питання». На думку теологів, на конфлікт, що виник у зв'язку з наданням Томосу для ПЦУ потрібно дивитися ширше, ніж просто на втручання в чужу юрисдикцію – це конфлікт розуміння «першості честі». Крім того (і тут потрібно підкреслити), кіпрські богослови впевнені, що віддавати «українську проблему» в розпорядження Синодів Помісних Церков – неправильно, бо вона вимагає всеправославного обговорення.
Кіпрські богослови впевнені, що віддавати «українську проблему» в розпорядження Синодів Помісних Церков – неправильно, бо вона вимагає всеправославного обговорення
Причина такого підходу міститься в словах богослова-юриста Феодороса Кіріаку, який заявив, що на патріарха Варфоломія чинили «тиск з боку іншої країни», а «українське питання», є «частиною геополітичних планів». Це означає, що такий же тиск можуть чинити і на предстоятелів інших Церков (згадаємо слова заступника ВЗЦЗ РПЦ архієпископа Леоніда про те, що на патріарха Олександрійського Феодора тиснув МЗС Греції, і звідти «ростуть ноги Держдепу»). Чинився тиск і на Синоди інших Церков. Разом з тим Всеправославний Собор з відкритим обговоренням цього питання якщо не повністю виключає тиск зовнішніх сил, то зводить їх до мінімуму. Необхідність його скликання особливо актуальна в світлі підвищеної зацікавленості в просуванні ПЦУ з боку американського Держдепу.
Крім того, в заяві кіпрських богословів міститься ще кілька надзвичайно важливих деталей.
По-перше, вони чітко вказали архієпископу Хризостому, що правила Церкви повинен дотримуватися кожен християнин, а особливо єпископ. Більш того, в заяві наголошується, що «правила є Конституцією Церкви і були визначені Святим Духом, Помісними і Вселенськими Соборами», а ті, хто не визнає ці правила «повинні бути підзвітні Всеправославному Собору».
По-друге, богослови нагадали і архієпископу Хризостому, і патріарху Варфоломію, що Блаженніший митрополит Онуфрій не здійснював ніяких канонічних злочинів і завжди визнавався в якості Митрополита Київського. Тому визнання Думенка «митрополитом Київським», знову ж таки, порушує правила Церкви, згідно з якими в одному місті не може бути два єпископи. До речі, точно таку ж позицію з цього питання займає і митрополит Морфський Неофіт, для якого Митрополит Київський Онуфрій – це «патерас» (отець), а будь-який інший ієрарх, який називає себе «митрополитом Києва» – це «потерас» (звір або чудовисько).
Для митрополита Морфського Неофіта, Блаженніший Онуфрій – це «патерас» (отець), а будь-який інший ієрарх, який називає себе «митрополитом Києва» – це «потерас» (звір або чудовисько).
По-третє, натякнули, що Томос для ПЦУ продиктований особистими амбіціями і образою через відсутність Руської Церкви на Критському соборі 2016 року, а не користю для Церкви або інтересами Православ'я.
Ну і, по-четверте, богослови Кіпру кілька разів підкреслили, що Думенко – розкольник і неканонічний «єпископ».
Природно, що нехтувати громадською думкою двох богословських організацій і робити вигляд, що нічого не відбувається, архієпископу Хризостому стає все важче. Тим більше, що паралельно із заявою теологів кілька митрополитів-синодалів повідомили про те, що відмовляються співслужити своєму предстоятелю доти, поки він або не припинить поминати Думенка, або не скличе Священний Синод.
Відмова від співслужіння і вимога скликати Синод
11 листопада 2020 митрополит Тамасоський Ісая озвучив позицію незгодних з рішенням архієпископа Хризостома. Підкреслимо, що ця позиція цілком і повністю спирається на канони Церкви і попередні рішення кіпрського Синоду, а не власне бачення проблеми або особисті амбіції.
Зокрема, митрополит Ісая підкреслив – із заяв архієпископа Хризостома слідує, що він готовий виносити на розгляд Синоду тільки ті питання, по яких, як він сам вважає, матиме більшість голосів. За словами митрополита, «ми не згодні з таким менталітетом, який веде до індивідуальних дій, далеким від колективності, яку повинен мати Священний Синод, який і приймає колективні рішення». Владика підкреслив, що хоче мати право обговорювати проблему ПЦУ, і що кінцеве рішення – за Синодом. Відзначимо мимохідь, що зауваження митрополита Ісаї про «право обговорювати проблему» – дійсно важливе, бо виступає проти посилюючих папських тенденцій в Церкві з боку окремих предстоятелів.
Крім того, спираючись на канони Церкви, владика заявив, що не може послужити Епіфанію «або бути присутнім на службі, на якій згадується його ім'я, тому що це означало б, що я порушую рішення Священного Синоду про нейтралітет. Якщо я десь присутній і він згадується, це означає, що я визнаю його і його Церкву і тим самим порушую постанови Священного Синоду Кіпру».
«Я не можу співслужити Епіфанію або бути присутнім на службі, на якій згадується його ім'я, тому що якщо я десь присутній і він згадується, це означає, що я визнаю його і його Церкву і тим самим порушую постанови Священного Синоду Кіпру».
Митрополит Ісая Тамасоський
Іншими словами, даною заявою митрополит Ісая убезпечив незгодних від звинувачень (які вже звучали) в тому, що вони створюють «парасінагогу» (розкол) або паралельний Синод. Адже по суті, рішення Кіпрської Церкви, прийняті в лютому 2019 року скасовані не були, а значить, ними не тільки можна, а й потрібно керуватися. Тому винен не той, хто дотримується їх, а той, хто нехтує ними.
Що це може означати в нашій ситуації? Швидше за все те, що Синод повинен зосередити свою увагу або на порушенні архієпископом Хризостомом синодального устрою Церкви, або на його праві чинити так, як він вчинив. Сам Хризостом вважає, що у нього таке право є. Принаймні п'ять синодалів впевнені, що немає. Питання в тому, яке рішення прийме більшість Синоду Кіпрської Церкви.
На чому зосередяться синодали?
Відразу відзначимо, що питання легітимності Томосу, неканонічного статусу Епіфанія і сумнівності його «хіротонії» можуть бути винесені за дужки. Щодо Томосу Синод Кіпрської Церкви своє судження виніс раніше. Щодо Думенка - перед Фанаром було поставлено питання (роз'яснити канонічний статус «хіротоній» ПЦУ), на яке досі не було дано відповіді.
Тим більше, що у своєму останньому інтерв'ю про небажання обговорювати Томос і поминання Думенка заявив і архієпископ Хризостом. За його словами, свою думку він «викристалізував» ще в березні.
Тому, швидше за все, синодали Кіпрської Церкви спробують прийняти рішення виключно в рамках виниклої проблеми, пов'язаної з одностороннім поминанням Епіфанія архієпископом Хризостомом і реакцією на це незадоволених членів Синоду. При цьому проблема може розглядатися як через призму канонів, так і через призму ситуації, що склалася. Нагадаємо, що архієпископ Хризостом на попередньому засіданні Синоду пообіцяв своїм побратимам не приймати рішення про Думенка без їх згоди, але потім цю обіцянку порушив.
У Синоді Кіпрської Церкви перебуває 18 архієреїв. З них, це вже відомо точно, 5 виступлять проти антиканонічного рішення архієпископа Хризостома. Однак вдавана меншість не має вводити в оману. По-перше тому, що серед цих архієреїв – одні з найбільш авторитетних не тільки на Кіпрі, але і в греко-мовному світі взагалі. По-друге, якщо проти поминання Думенка виступили п'ятеро, то на захист цього поминання – ніхто.
Якщо проти поминання Думенка виступили п'ятеро, то на захист цього поминання – ніхто.
Природно, даний факт не означає, що противники легалізації ПЦУ отримають більшість в Синоді Церкви Кіпру. За наявною на даний момент інформацією перевага тих, хто проти, становить всього один голос, і дана ситуація може помінятися як в одну, так і в іншу сторону. Саме тому ми маємо право припустити кілька варіантів розвитку подій.
Які рішення можуть послідувати в результаті Синоду?
1. У разі негативного ставлення до ПЦУ більшості синодалів, архієпископ може відкликати рішення про поминання Думенка.
Не потрібно вважати, що дане припущення фантастичне і нереальне. «За» нього виступає вже наявне рішення Синоду про нейтралітет, а також синодальний характер Церкви взагалі. Довести, що предстоятель «має право» чинити в питанні визнання Томосу ПЦУ так, як вважає за потрібне – неможливо. Зрештою, навіть в разі Елладської Церкви (тісно і міцно пов'язаної з Фанаром) таке «право» предстоятелю надав Синод. Тому відозва «визнання» Думенка – це цілком ймовірний варіант. Інша справа, чи піде на цей крок архієпископ Хризостом?
2. У цьому випадку (якщо більшість синодалів висловляться проти ПЦУ, а архієпископ не погодиться відкликати своє рішення) – може розглядатися варіант з позбавленням архієпископа Хризостома предстоятельства в Кіпрській Церкві.
Знову ж, не потрібно думати, що такий розвиток ситуації – за межею фантастики. Нагадаємо, що саме обрання Хризостома на пост предстоятеля викликало свого часу цілий ряд питань. Так, вибори нового Предстоятеля Кіпрської Церкви в 2006 році проводилися в кілька етапів. 5 листопада проводився третій і заключний етап голосування.
Перші два тури, коли за кандидатуру архієпископа голосували окремо група духовенства та група виборців з мирян, не виявили переможця. Спочатку фаворитами церковної передвиборної гонки були митрополит Лимассольский Афанасій і митрополит Кіккський Никифор, а митрополит Пафський Хризостом, місцеблюститель архієпископського престолу, займав лише третє місце. У першому турі голосування за нього було подано лише 10 голосів з 131. Проте після того, як митрополит Никифор зняв свою кандидатуру на користь Хризостома, розклад сил кардинально змінився. В результаті митрополит Хризостом був обраний 73 голосами проти 57, поданих за єпископа Афанасія. Переможець набрав 75 голосів, а митрополит Афанасій – 57 голосів.
Крім того, останнім часом спливли ще і заяви, які ганьблять архієпископа Хризостома вже в якості предстоятеля. Так, журналісти звинуватили його в «торгівлі впливом» і заявили, що нібито в 2015 році малайзійський фінансист Джо Лоу, якого оголосили в міжнародний розшук за шахрайство, «пожертвував» на потреби Архієпископії 300 000 євро. Предстоятель Кіпрської Православної Церкви тоді направив міністру внутрішніх справ Кіпру Сократу Хаскікосу два листи з проханням надати Лоу кіпрське громадянство. Йшлося про програму «Громадянство за інвестиції» і інвестиції в церковні землі. Гроші архієпископія від бізнесмена тоді отримала, і не повернула досі. Тому припущення з невизнанням Думенка і ініціюванням позбавлення архієпископа Хризостома посади предстоятеля має право на існування. Як варіант – глава Кіпрської Церкви заявляє про свій відхід на пенсію «за станом здоров'я». Тим більше, що проблеми в цьому відношенні у нього дуже великі.
Довести, що предстоятель «має право» чинити в питанні визнання Томосу ПЦУ так, як вважає за потрібне – неможливо. Зрештою, навіть в разі Елладської Церкви (тісно і міцно пов'язаної з Фанаром) таке «право» предстоятелю надав Синод.
3. Можливо, що Синод прийме якесь «компромісне» рішення. Наприклад, надасть право кожному архієрею, в залежності від особистих переконань і єпархіальної ситуації, самому вирішувати питання про визнання Думенка. Разом з цим, в синодальному комюніке пропишуть, що таке особисте рішення не означає визнання з боку Церкви Кіпру, а дане питання вимагає всеправославного обговорення.
4. Однак цілком можлива і ситуація, коли більшість голосів членів Синоду Кіпрської Церкви буде віддано на користь рішення архієпископа Хризостома про поминання Думенка. Тим більше, що саме в такому результаті впевнений сам предстоятель Кіпрської Церкви. У вже згадуваному нами інтерв'ю він говорить, що незадоволені синодали «напали» на нього, «вилили жовч» та зробили йому гірше, ніж якби він «убив їх батьків». Тому, швидше за все, він спробує перетворити Синод в суд над незадоволеними його рішенням архієреями. У цьому випадку, ми станемо не тільки свідками знищення синодального характеру Кіпрської Церкви і стрімкого зростання папських амбіцій Фанару, а й остаточного затвердження розколу в світовому Православ'ї.
Не можна протягом тридцяти років говорити, що чорне – це чорне, а потім раптом заявити, що чорне – це біле. А саме так було з українськими розкольниками.
Як в цьому випадку вчинять незгодні кіпрські митрополити? Митрополит Афанасій Лімасольський вже заявив, що «Я можу не погодитися, але я підкоряюся тому, що вирішить більшість членів Священного Синоду», а митрополит Ісая Тамасоський сказав, що «в Священному Синоді мене можуть переконати аргументи на користь чогось іншого, крім того, у що я вірю... Нарешті, Священний Синод має останнє слово». Це означає, що якщо Синод Кіпру прийме рішення «за» поминання Думенка, і якщо знайде «аргументи», щоб переконати в правильності цього рішення його переслідувачів, то, як мінімум, ці два митрополита можуть припинити боротьбу за істину.
Що буде далі – одному Богу відомо. Але абсолютно точно можна сказати, що в даний момент увагу всіх православних християн світу зосереджено на невеликій острівній державі в Середземному морі, від якої, за великим рахунком, багато в чому залежить найближче майбутнє Церкви. Тому що, якщо кіпрським ієрархам все-таки вдасться довести свою правоту і, в згоді з канонами Церкви, ініціювати відкликання одностороннього рішення про поминання Думенка архієпископом Хризостомом, то це може спровокувати подібні процеси і в Елладській та Олександрійській Церквах. Там теж є багато незадоволених визнанням ПЦУ і їм потрібен тільки прецедент, щоб висловити своє невдоволення в більш конкретному вигляді.
Крім того, проблема, пов'язана з поминанням Думенка вже очевидна для будь-якого мислячого християнина. Тому що, по вірному зауваженню протоієрея Миколая Данилевича, «у Церков, які визнають ПЦУ починаються внутрішні проблеми». Тому що в кожній Церкві знайдуться тисячі незгодних з таким рішенням. Адже, врешті-решт, не можна протягом тридцяти років говорити, що чорне – це чорне, а потім раптом заявити, що чорне – це біле. А саме так було з українськими розкольниками.
Нам же, в даний момент, залишається тільки молитися, щоб Господь дав мудрість ієрархам Кіпру і позбавив свою Церкву від розколу, наслідки якого позначаться на долі всього світу.
