Про людей другого ґатунку, або Чому забороняють хресні ходи УПЦ
Влада вже заборонила УПЦ проводити кілька хресних ходів, зокрема Почаєвський. Водночас уніатам і хасидам організовувати паломництва можна. Що відбувається?
Щороку, вже майже 200 років, 19 серпня з Кам'янця-Подільського (Хмельницька область), виходить хресний хід до Свято-Успенської Почаївської лаври. Проте 21 липня 2023 року стало відомо, що Рада оборони Хмельницької області заборонила у період з 19 по 25 серпня 2023 року масові релігійні заходи, зокрема, і цей традиційний хресний хід.
Мер міста Михайло Посітко на розширеному засіданні заявив про «неприпустимість» проведення хресного ходу. За його словами, СБУ проводить «низку заходів для запобігання проведенню масових заходів». Він підкреслив, що «ми маємо зробити все можливе, щоб цього (хресного ходу – Ред.) не сталося. А є інформація, що попри заборону все ж таки планується така провокаційна акція. Я вважаю, що це провокація».
Водночас, уніати абсолютно вільно проводять як свої «прощі», так і інші масові заходи, проводять хресні ходи католики, а Єленський заявив, що Україна готова прийняти 30 000 паломників-хасидів в Умані. І це незважаючи на те, що мер Умані відкрито говорить, що місто не має можливості забезпечити їхню безпеку в разі обстрілу. Що ж відбувається? Чому одним можна те, що категорично заборонено іншим?
Заборони на паломництво для УПЦ
Традиція хресної ходи з Кам'янця до Почаєва пов'язана зі зціленням сліпої дівчинки Анни Акимчук біля Почаївської ікони Божої Матері. На згадку про цю подію священноархімандрит обителі архієпископ Інокентій встановив щотижневе соборне читання акафіста перед чудотворною іконою. А щороку на згадку про цю подію паломники з молитвою на устах йдуть шляхом маленької Ані та її бабусі. Йшли вони і під час війни з нацистами у 1941-1945 роках, йшли й у безбожний радянський час. Усі спроби більшовиків заборонити Почаївський хресний хід успіхом не увінчалися: віруючі люди обхідними шляхами, маленькими групами і часто вночі все одно звершували свій паломницький і молитовний подвиг.
І ось зараз, після 30 років незалежності України, влада, яка на словах відхрещується від більшовиків, насправді займається тим самим, що й вони. І таке відбувається не лише цього року, зробити це вони намагалися й раніше. У 2022 році влада теж виступала проти проведення хресного ходу, проте якихось серйозних перешкод його проведенню не чинила.
Сьогодні все по-іншому: на території Кам'янець-Подільського кафедрального собору постійно чергують кілька нарядів поліції, біля входів до храму – стоять співробітники ТЦК (військкоматів), які роздають повістки чоловікам, що мають намір іти до Почаєва. Крім того, поліція стала блокувати на трасі автобуси, що везуть до Кам'янця паломників, які мають намір іти хресним ходом. Наприклад, автобус із Рівного поліція із СБУ зупинила, забрала у водія права та під конвоєм вивезла за межі Хмельницької області.
Також поліція і співробітники СБУ «зловили» десяток віруючих жінок десь у полях на Вінниччині та розігнали їх по домівках. За свідченням очевидців, співробітник Служби безпеки поводився з жінками дуже брутально, кричав, що вони йдуть «до московського попа». Він переписав особисті дані хрестоходців і пообіцяв, що якщо вони не повернуться додому і «попадуться» йому знову, то на них чекають «великі проблеми».
Трохи раніше влада змусила скасувати хресну ходу в Чернівецькій єпархії. І всі ці випадки зливаються в одну суцільну тоталітарну заборону.
Кому можна паломничати: уніати
Чиновники свої рішення щодо заборон ходів цинічно пояснюють «турботою» про хрестохідців, хочуть «забезпечити їхню безпеку» (так, наприклад, сказано у документі Ради оборони Хмельницької області).
І можливо, знайшлися б люди, які повірили б у це, якби не одне «але» – велика кількість ходів, прощ та інших масових заходів, проведених представниками УГКЦ. Ось тільки деякі з них:
- 18 серпня 2023: у Києві проводиться паломництво з нагоди 10-річчя освячення патріаршого собору УГКЦ.
- 7 липня 2023 року – паломництво до Улашківського монастиря Різдва Пресвятої Богородиці (Тернопільська область).
- 26 червня 2023 року: голова УГКЦ Святослав Шевчук очолив літургію Всеукраїнського паломництва у Страдчі.
- 24 червня 2023 року: уніатський єпископ Богдан Манишин взяв участь у прощі до Билича.
- 18 червня 2023 року: волонтерська проща Благодійного Фонду УГКЦ «Рідня» до Унева.
- 10 червня 2023: паломництво до ікони Божої Матері на Ясній горі в Гошеві.
- 30 травня 2023 року: паломництво школярів і педагогів з Нового Роздолу до Боринич.
- 28 травня 2023 року: парафіяни Пнівського деканату Коломийської єпархії УГКЦ у Зарваниці взяли участь у Всеукраїнському паломництві Марійських та вівтарних дружин.
- 27 травня 2023 року: у Зарваниці провели всеукраїнську прощу для дітей.
- 21 травня 2023 року: відбулося паломництво зі Стрия на Ясну Гору до Гошева.
- 25 лютого 2023 року: VIII всецерковна проща чернецтва УГКЦ.
Погодьтеся, що заборони на проведення хресних ходів віруючими УПЦ на цьому тлі виглядають, м'яко кажучи, дуже дивно. Але особливого цинізму ситуації додає той факт, що наша влада, забороняючи своїм громадянам вільне пересування територією країни, робить все, що забезпечити «гідне паломництво» 30 000 хасидів, які приїдуть до Умані святкувати свій Новий рік.
Кому точно можна паломничати: хасиди
16 серпня 2023 року в Держетнополітиці провели засідання, присвячене проблемі паломництва хасидів до Умані на юдейський Новий рік.
В заяві чиновників ДЕСС є кілька цікавих деталей. Наприклад, вони кажуть, що «незважаючи на настійні рекомендації паломникам максимально утриматися від паломництва до Умані з огляду на війну, регулярні масовані обстріли нашої країни та можливі провокації з боку Росії, хасиди сприймають цю подорож як свій релігійний обов'язок».
Тобто хасидам «рекомендували утриматися від паломництва», а не заборонили в'їзд до країни. Хоча, здавалося б, логічно, з метою безпеки, вони мали це зробити. Адже мер Умані І. Плетньова прямо сказала, що забезпечити безпеку від можливих ракетних обстрілів 30 тисяч людей у маленькому місті «практично неможливо», там немає такої кількості укриттів.
Проте Єленського це не збентежило. В Держетнополітики сказали владі Умані – у вас «значний досвід організації паломництва», де ви вирішували питання, які «здавалися нерозв'язними». Тому – дійте.
Чому хасидам можна проводити свої обряди, а православним – не можна? І чому для влади паломництво хасидів – це «релігійний обов'язок», а говорячи про УПЦ, ніхто й слів таких не згадує. А тому, що заборона паломництва юдеїв – це порушення основних прав і свобод людини. Розумієте?
А заборона паломництва православним – вочевидь, ні. Так, у всякому разі, каже нам звичайна логіка.
Влада пообіцяла створити хасидам «гідні умови для вираження своїх релігійних почуттів». А що ж православні? Де їхні умови?
Ніхто ніяких «гідних умов» віруючим УПЦ не створює, навпаки – їх принижують, ображають, б'ють. Влада забороняє їм пересуватися територією країни, а за порушення заборони – загрожує покаранням і «проблемами». Що ж відбувається? Чому таке нерівне ставлення до уніатів і хасидів – з одного боку, і до християн – з іншого?
Чому УПЦ паломничати не можна
Щоб точно відповісти на це питання, треба мати чітку інформацію. Тому висловимо припущення.
В Україні триває широкомасштабна кампанія, спрямована на заборону УПЦ. Зрозуміло, що ця заборона викликає, по-перше, обурення віруючих нашої країни, а по-друге – подив чиновників Євросоюзу. Там, у Європі, такі речі зрозуміти не зможуть, бо поважають права та свободи людини, а отже, будуть ставити незручні для української влади питання.
Тому завдання вітчизняних чиновників полягає в тому, щоб переконати своїх західних колег у нечисленності віруючих УПЦ, що нашу Церкву підтримує дуже мізерно мала кількість людей, та й ці люди – маргінали, «афілійовані» з державою-агресором. У це завдання ніяк не вписується багатотисячна хресна хода, яка підтверджує один простий факт – народ України з Українською Православною Церквою. Наприклад, торік у хресному ході з Кам'янця, незважаючи на воєнний стан, до Почаєва прийшло кілька тисяч людей. Говорити після цього, що УПЦ не користується популярністю у народу, що заборона УПЦ – затребувана громадянами України, дуже незручно.
Але є ще одна причина.
Справжня Церква завжди була гнана. Історія Церкви – це історія гонінь, коли християн убивали, саджали до в'язниць, відправляли у заслання. В Римській імперії християни вважалися людьми, які не мають жодних прав. Бути християнином тоді – означало позбавити себе захисту держави, стати ізгоєм у суспільстві, істотою нижчого порядку. І, зважаючи на все, ми повернулися в минуле.
Християни в Україні – це найнижча категорія людей. На них, мабуть, не поширюється Конституція, їм не можуть бути гарантовані права та свободи. Ми живемо з вами в ситуації, коли «Бог судив бути ніби засудженими до смерті, тому що ми стали ганьбою для миру, для Ангелів і людей… ми як сміття для світу, як прах, що усіма попирається дотепер» (1 Кор. 4,9-13).
І з одного боку – це погано, так не має бути у цивілізованому та демократичному суспільстві.
Але з іншого боку – слава Богу за все! А особливо за те, що настав час подвигу та сповідництва. Історія Церкви пишеться на наших з вами очах, і хто знає, скільки майбутніх святих ми з вами знаємо особисто?
