Про що волає голова французького вчителя

16 жовтня в передмісті Парижа чеченський емігрант обезголовив вчителя за те, що той демонстрував учням карикатури на засновника ісламу. Відрізана голова – це символ, наче згори нам дають вказівку настільки явну, що за ним може бути тільки катастрофа, виконання біблійних слів: «Вавилон лікували, та він не був вилікуваний, покиньте його, і підемо кожен до краю свого, бо присуд його досягнув до небес, і дійшов аж до хмар!..» (Єр. 51:9).

5 жовтня 2020 р. у містечку Конфлан-Сент-Онорин недалеко від Парижа 47-річний вчитель Самюель Паті на заняттях зі свободи слова для 12-14 річних учнів продемонстрував карикатури на пророка Мухаммеда з журналу Charlie Hebdo. Перед цим він попросив вийти з класу учнів-мусульман, яких вони можуть образити. 11 жовтня в YouTube з'явилося відео, на якому одна з учениць розповіла про те, як це відбувалося, а саме, що Самюель Паті звернувся до присутніх мусульман і попросив їх підняти руку. Після цього він сказав: «Я покажу картинку, яка може шокувати, тому, якщо хочете, можете вийти». Учениця відмовилася залишити клас і побачила «фотографію голого пророка Мухаммеда».

Придивимося уважно в цю ситуацію. По суті, учням, які навчалися у цій школі і яких, судячи з кадрів новин, було чимало, сказали наступне: постійте, будь ласка, в коридорі, поки ми будемо насміхатися над вашим пророком. Але хіба образливі зображення перестануть бути такими через те, що мусульмани вийдуть із класу? І невже сама пропозиція вийти за двері не принижує тих, кому це пропонується зробити? І найголовніше, невже поняття свободи слова може бути продемонстровано карикатурами, що ображають релігійні почуття? Хіба свобода слова рівнозначна свободі блюзнірства?

В даному випадку склалася ситуація, коли вчитель і учні діяли в принципово різних світоглядних площинах. Вчитель взагалі не хотів нікого ображати, він дуже толерантно попросив вийти тих, хто міг образитися матеріалом уроку. Метою демонстрації карикатур було показати, що таке свобода слова і самовираження, а зовсім не нападки на релігію. Деякі ЗМІ повідомляють, що Самюель Паті взагалі позитивно відгукувався про іслам. З точки зору ліберального світогляду, він зробив все, щоб не зачепити нічиїх почуттів.

Під вищезазначеним відео, яке швидко видалили, був залишений наступний коментар на захист вчителя: «Вчитель просто показав карикатури з Charlie Hebdo в рамках уроку історії про свободу самовираження. Він з поваги запропонував студентам-мусульманам при бажанні покинути аудиторію...Він був хорошим вчителем і намагався заохочувати критичне мислення, ставився до учнів з повагою. Цього вечора я сумую не тільки тому, що у нього вчилася моя дочка, але і переживаючи за французьких викладачів. Чи можуть вони і далі вчити дітей, не боячись бути вбитими?»

Невже поняття свободи слова може бути продемонстровано карикатурами, що ображають релігійні почуття? Хіба свобода слова рівнозначна свободі блюзнірства?

Насмішка над релігійними почуттями – це злочин чи свобода слова?

Французи просто не розуміють, що такого зробив вчитель, щоб з ним так жорстоко розправилися. Не розуміє цього і французьке відомство освіти, тому що, виявляється, демонстрація карикатур не була особистою ініціативою Самюеля Паті, а була передбачена шкільною програмою. Таким чином школярам прищеплювали цінності світського суспільства. А дітей із мусульманських сімей цим способом намагалися таке суспільство інтегрувати і навчити ставитися з повагою до подібних виразів «свободи слова».

Але в учнів мусульманського віросповідання зовсім інший світогляд – релігійний. І згідно з цим світоглядом, демонстрація карикатур на те, що віряни вважають святинею – це блюзнірство, злочин, який заслуговує найсуворішого покарання. А якщо ми говоримо про іслам – смертної кари. Причому вже одного разу кара за ці карикатури була здійснена. 7 січня 2015 р. незабаром після виходу журналу з карикатурами в редакцію Charlie Hebdo увірвалися озброєні ісламські бойовики і розстріляли співробітників видання. Тоді було вбито 12 і поранено 11 осіб.

Але ж карикатуристи цього видання знущалися не тільки з мусульман. Charlie Hebdo за рік до виходу в світ номера з карикатурами на пророка Мохаммеда друкувало настільки мерзенні карикатури, присвячені Різдву або зображенню Трійці, що просто не віриться, що таке взагалі можливо в здоровому цивілізованому суспільстві. Та карикатури – невелика частина загальної картини.

Наприклад, блюзнірський фільм Мартіна Скорсезе «Остання спокуса Христа», що вийшов на екрани в 1988 р., а книга з якої він був знятий, надрукована в 1955 р. До речі, написав її Нікос Казандзакіс, грецький письменник, номінант на Нобелівську премію і в один час – генеральний директор міністерства соціального забезпечення Греції.

Демонстрація карикатур не була особистою ініціативою Самюеля Паті, а була передбачена шкільною програмою.

Європейська цивілізація в цілому і Франція зокрема відмовляються від християнства, витісняють його з свідомості суспільства та окремих людей. Вони не розуміють, що таке святиня і як до неї потрібно ставитися.

Французьке видання Les Observateurs повідомляє, що знищення загрожує приблизно десяти тисячам храмів і дзвіниць у Франції, а багато французьких політиків відкрито висловлюють зневажливе ставлення до релігійної спадщини своєї країни.

Але ми всі знаємо прислів'я «святе місце порожнім не буває». Поставимо таке запитання: а чи можемо ми уявити, що у французькій, німецькій або нідерландській школі висміюють не пророка Мохаммеда або християн, а представників ЛГБТ? Ні, зараз така ситуація неможлива.

У Франції, як і в більшості європейських країн, дуже трепетно оберігають почуття і права сексуальних меншин, трансгендерів та інших представників ЛГБТ. За критику ЛГБТ і гендерної ідеології в багатьох країнах передбачено адміністративне чи навіть кримінальне покарання. Вважається, що ні в якому разі не можна ображати почуття геїв і лесбіянок.

Чи можемо ми уявити, що у французькій, німецькій або нідерландській школі висміюють не пророка Мохаммеда або християн, а представників ЛГБТ?

Виходить дуже дивна ситуація, коли у свідомості європейців відбувається така заміна. Те, що для їхніх предків століттями і тисячоліттями було святе і недоторканне, тепер по-блюзнірськи висміюється. І навпаки – те, що завжди вважалося ганебним гріхом – зараз захищене від будь-якої критики.

Але якщо французи не поважають свою релігію, то як же вони можуть вимагати такої поваги від мігрантів-мусульман? Такої поваги і не спостерігається. За даними Інституту Гейтстоун (Gatestone Institute) у Франції в середньому оскверняється по дві церкви щодня. І ця кількість збільшується. Якщо в 2017 р. було зареєстровано 878 нападів на християнські церкви або символи, то в 2018 р. – вже 1063. Зріст – 17% в рік. Належність до мусульманства авторів цих нападів легко визначається за написами: «Аллах акбар».

Історія вбивства

Але мігранти нешанобливо ставляться не тільки до християнських святинь, які секуляризовані французи відмовляються захищати. Вони зневажливо ставляться і до так званих світських цінностей французького суспільства. Тому що саме ці цінності і дозволяють їм паразитувати на системі соціальної допомоги і уникати покарання за дуже багато злочинів. Дуже показова в цьому відношенні історія вбивці Самюеля Паті, 18-річного Абдулаха Анзорова.

У 2008 р. його сім'я опинилася у Франції і подала документи на отримання статусу біженця. Знову-таки, задумаймося: які можуть бути чеченські біженці з Росії в 2008 р.? Війна вже вісім років як закінчилася, Чечня активно відбудовувалась, постраждалим від військових дій виплачувалися компенсації, створювалися підприємства і робочі місця. Деякі розсудливі чиновники у Франції так і подумали і відмовили в статусі біженця. Однак французький суд цю відмову анулював, а по досягненні 18 років Абдулах Анзоров автоматично отримав вид на проживання. Франція широко розчинила двері не тільки перед чеченцями. Алжирці, марокканці, тунісці, сирійці, араби й інші вихідці з країн Близького Сходу і Північної Африки знаходили у Франції житло, безкоштовну їжу, пільгову медичну страховку і щедрі соціальні виплати. Вони приїжджали в країну, заявляли про свої права і сідали на шию французьким платникам податків. І якщо не через адміністративні органи, так через суди домагалися необхідних благ.

Якщо народжуваність серед корінних француженок становить 1,8 дитини на одну жінку фертильного віку, то в мусульманській діаспорі у Франції цей коефіцієнт становить 8,1!

Те, що мігранти не інтегруються у французьке суспільство, не стануть жити за його правилами, і не будуть сповідувати цінності цього товариства, було відомо з самого початку. Але французи, як втім і німці, шведи й інші європейці, не зробили нічого, щоб запобігти мусульманській навалі в свої країни. А тепер, якщо народжуваність серед корінних француженок становить 1,8 дитини на одну жінку фертильного віку, то в мусульманській діаспорі у Франції цей коефіцієнт становить 8,1! В результаті соціологи сперечаються: яка країна швидше стане мусульманською: Франція чи Німеччина?

Чому такі вбивства продовжуватимуться

Але повернімося власне до трагедії в передмісті Парижа. Після того злощасного уроку на Самюеля Паті посипалися скарги в адміністрацію школи, а йому самому стали надходити погрози. Видання Figaro повідомляє, що він навіть звертався в поліцію. Але охорона йому надана не була. І ось 16 жовтня Абдулах Анзоров підкараулив Самюеля Паті біля школи, обезголовив і виклав повідомлення про це в Твіттер разом з фотографією. «Макрон, правитель невірних, я стратив одного з твоїх псів, який посмів принизити Мухаммеда», – написав вбивця.

Дуже показова в цьому повідомленні форма звернення до президента Франції Е. Макрона. Він названий «правитель невірних». Справа в тому, що невірними або кафірами в ісламі називаються ті, хто не вірить в єдиного Бога: атеїсти, язичники і т. д. Вони підлягають наверненню в іслам або знищенню. А християни називаються «народом Книги (Священного Писання)», Ахл аль-Кітаб, за ними зберігається право на життя, право сповідувати свою релігію та деякі інші права. Але оскільки європейці самі відмовилися від християнства, то вони самі себе в очах мусульман перевели в розряд невірних, кафірів, з усіма витікаючими наслідками.

Злочин, який скоїв Абдулах Анзоров, звичайно ж гідний осуду. Його не можна виправдати, а можна лише пояснити. І політичні та релігійні лідери виступили з осудом цього вбивства і назвали його терактом. Але ці осудження та оцінки самої проблеми вирішити не можуть. У 2015 р. після розстрілу людей в редакції Charlie Hebdo звучали точно такі ж засудження та заклики не допустити подібного. Але відтоді у Франції відбулося понад 30 подібних терактів, в яких загинули близько 300 осіб.

У неділю у багатьох містах Франції пройшли багатотисячні мітинги, присвячені трагедії. Президент Франції виступив з різкими заявами і пообіцяв гідну відповідь. Чим же вирішила відповісти Франція на звіряче вбивство Самюеля Паті? Як повідомляє агентство Франс Прес, керівники 13 французьких регіонів запропонували видати не просто журнал Charlie Hebdo, а цілу книгу політичних і релігійних карикатур. Книгу планують зробити доступною для всіх учнів ліцеїв. Міністр освіти Жан-Мішель Бланкер вже підтримав цю пропозицію.

Франція передбачає гасити пожежу бензином, ще більше поглумитися над релігією, ще більше розпалити полум'я ненависті у людей з релігійним світоглядом.

Тобто Франція передбачає гасити пожежу бензином. Замість того, щоб повернутися до власної християнської релігії. Замість того, щоб навчитися шанувати свої святині і змусити інших ставитися до них шанобливо. Замість того, щоб визнати блюзнірство блюзнірством, а не свободою слова. Іншими словами, замість того, щоб звернутися від поклоніння ідолам толерантності, лібералізму та секуляризації до Бога, Франція збирається ще більше поглумитися над релігією, ще більше розпалити полум'я ненависті у людей з релігійним світоглядом. Зрештою, це не може призвести ні до чого іншого, як до ще більшого сплеску релігійної нетерпимості і подальших терактів.

Франція робить прямо протилежне тому, що необхідно робити для вирішення проблеми. І в цьому сенсі Франція мовою символів обезглавлює саму себе, вона свідчить про те, що їй вже не доступна розсудливість, правильна оцінка ситуації, що їй вже нічого не допоможе.

***

А для нас, жителів України, – це урок і не менш грізне застереження. Якщо ми забудемо Святе Православ'я, якщо замість хресних ходів будемо проводити гей-паради, якщо замість того, щоб зміцнювати сім'ю, народжувати власних дітей і зберігати свій народ, відкриємо двері перед мігрантами, то у нас буде те ж саме.

Будемо пам'ятати Євангельські слова: « Того часу прийшли були дехто, та й розповіли Йому про галілеян, що їхню кров Пилат змішав був із їхніми жертвами. Ісус же сказав їм у відповідь: Чи ви думаєте, що оці галілеяни, що так постраждали, грішніші були від усіх галілеян? Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так!» (Лк. 13:1-3).

Ось про це, про звернення до Бога, про напоумлення і покаяння волає голова вчителя.