Чому для Церкви репресії набагато кращі, ніж любов із владою
У РФ пишаються своєю «православною» владою та кажуть, що в Україні вона безбожна. Але чи точно любов із державою – це добре? І що буде, коли влада зміниться?
З боку представників і вірян РПЦ дуже часто звучить сьогодні теза, що в Україні влада безбожна, а в РФ – навпаки, повністю християнська. Православні росіяни дуже пишаються, що їхній президент ходить на богослужіння та хреститься, а чиновники по всій країні намагаються наслідувати його приклад, будують храми, фінансують РПЦ тощо. Дуже багато хто бачить у цьому знак «реінкарнації» православної імперії на чолі з православним царем. Виходячи з цього, росіяни нарікають українцям, мовляв, ви воюєте за свою безбожну країну, а треба підтримувати РФ, де для православних – роздолля.
І зараз усе дійсно так і виглядає: в Україні влада Церкву переслідує, у РФ – підтримує. Але, як ми знаємо, «все тече, все змінюється».
Наприкінці 2022 року в доповіді на єпархіальних зборах патріарх Кирил розповів про «істотну загрозу» з боку мігрантів, які «несуть із собою зростання злочинності та конфліктів не лише на побутовому, а й на національному та релігійному ґрунті, створення замкнутих анклавів із тіньовою економікою та навіть автономним соціальним режимом, населених людьми, які живуть відокремлено і нерідко вороже ставляться до корінного населення».
На думку глави РПЦ, «поява в значній кількості носіїв інших звичаїв може серйозно змінити життя нашого народу, зокрема нести загрозу збереженню його духовних засад і традицій».
«Багато хто справедливо задається питаннями: які цінності, який уклад життя несуть мігранти? Як вони ставляться до корінного населення нашої країни, до святинь нашого багатоскладового народу, до нашої історії та наших традицій? Чи не час говорити про необхідність не лише кількісного збереження народу, а й турботи про збереження його ідентичності?» – запитав у присутніх патріарх РПЦ.
І хоча предстоятель Руської Церкви не сказав, від якої ж конфесії він бачить загрозу «конфліктів на релігійному ґрунті», немає сумніву, що він говорив про мусульман. І за час, що минув після доповіді, не можна сказати, що ситуація покращилася.
Пропонуємо добірку новин про мусульман у РФ за один лише останній місяць.
На Курбан-байрам у мечетях Москви та області молилося понад 300 тисяч осіб. Лише у трьох мечетях Москви (точніше, на вулицях навколо них) зібралося близько 200 тисяч мусульман – майже по 70 тисяч на одну мечеть.
17 липня у Набережних Челнах мусульманин зарізав приїжджого росіянина з криком «Аллаху акбар».
21 липня Москвою з криками «Такбір, Аллаху акбар!» пройшла колона мусульман, які протестували проти перевірки силовиками однієї з мечетей.
28 липня мусульмани прийшли до храму РПЦ Віктора-воїна у Котельниках і здійснили там п'ятничний намаз, оскільки силовики повідомили про «мінування» їхньої мечеті, розташованої в одному з житлових будинків.
У 20-х числах липня в одному з ЖК Москви розгорівся скандал навколо групи чеченців, які забороняли мешканцям комплексу вигулювати собак, оскільки у мусульман собака вважається нечистою твариною.
І це лише конфлікти з релігійним підґрунтям. Але ж крім цього множаться конфлікти побутові, де мігранти-мусульмани гноблять місцеве російське населення. Про це намагаються не говорити вголос, але російські соцмережі буквально забиті такими повідомленнями. Наприклад, блогер РПЦ о. Святослав Шевченко повідомив, що в його рідному Благовєщенську на Далекому Сході група мусульман-мігрантів вигнала російських підлітків із футбольного поля, щоб пограти самим. І це один із найневинніших прикладів. А є випадки куди сумніші, з летальними наслідками.
І про «мусульманську загрозу» слідом за предстоятелем РПЦ потроху починають говорити й у керівництві РПЦ. Наприклад, вікарій патріарха Кирила єпископ Савва (Тутунов) заявив, що в РФ мігранти без знання мови надто легко отримують паспорти, і навів як приклад випадок із убивцею «російської жінки».
«Можна скільки завгодно тицяти у бік Франції, але чи впевнені ми, що витримаємо через кілька років нацпогроми настільки ж іронічно і без особливих наслідків, як французи? Що у нас обійдеться спаленням пари сотень автомобілів?» – задається питанням архієрей.
В іншій своїй публікації він пише, що поява мечетей у великій кількості становить загрозу збереженню духовних традицій росіян: «Чи приїжджають гості з Середньої Азії, щоб попрацювати, або ж щоб окупувати нашу країну?»
Той самий о. Святослав Шевченко говорить про цю проблему більш розгорнуто.
«Знаєте, вже неодноразово писав, що частка мусульман у неісламських регіонах Росії невпинно зростає. І в майбутньому ми можемо зіткнутися з ситуацією, коли представники ісламу в країні стануть переважною більшістю. За наше нечестя Бог може віддати нашу землю їм – людям, які вітають багатодітність, не роблять абортів, стежать за своєю фізичною формою, шанують свою віру.
Є народна мудрість, що грім не вдарить – російський мужик не перехреститься. Цілком можливо, що ставши меншістю у власній країні російські люди, нарешті, візьмуться за голову – кинуть бухати, почнуть займатися спортом, народжувати дітей, звернуться до віри предків – православ'я. Можна припустити, що ми змушені будемо збиватися в групи, щоб вижити. Тоді Господь допоможе нам по-іншому поглянути на любов до Батьківщини», – пише священник РПЦ.
І це не просто його приватна думка. Ще кілька років тому в РФ уїдливо писали про подібні проблеми в Європі, яка прийняла величезну кількість мігрантів-мусульман. Зараз же росіяни стикаються з ідентичною ситуацією.
А що буде, коли мусульмани прийдуть до влади? Якщо президентом у РФ стане умовний Кадиров? Незважаючи на всі «миротворчі» заяви, мусульмани мають дуже низьку терпимість до християнства та християнських святинь. Досить згадати «демократичну» Туреччину, де 2020 року перетворили на мечеті Святу Софію та інші старовинні візантійські храми. А в Талібані чиновники прямо кажуть, що завдання мусульман – «ламати та знищувати хрести».
Тому є велика ймовірність, що у разі приходу в РФ до влади мусульман на Руську Церкву, розніжену «теплою ванною» симфонії з владою, можуть чекати дуже й дуже важкі часи, які можна порівняти з приходом до влади більшовиків століття тому. І тоді всі розмови про Третій Рим здадуться православним росіянам гіркою насмішкою.
А такий катастрофічний сценарій неминуче станеться, рано чи пізно. Адже Христос ніколи не говорив – мовляв, на 1/6 частині суші постане Моє царство, яке стоятиме до кінця віку. Ні, Він говорив зовсім протилежне: «Моє Царство не із світу цього... Моє Царство не звідси» (Ів. 18:36). А своїх учнів попереджав: «Коли б ви зо світу були, то своє світ любив би, а що ви не зо світу, але Я вас зо світу обрав, тому світ вас ненавидить... Як Мене переслідували, то й вас переслідувати будуть» (Ів. 15:19-20).
Інакше кажучи, будь-які спроби християн «вбудуватися» у світ приречені на невдачу, тому що світ не приймає Христа і зрештою буде завжди ненавидіти його послідовників. Звідси дуже простий висновок – Церква не має дружити з можновладцями, особливо на шкоду заповідям Спасителя. А на тих, хто про це забуває, чекають жахливі удари.
Не можна сказати, що для України, яка стрімко втрачає своє населення, немає подібної загрози. Є. Але на сьогоднішній момент УПЦ, яку влада жене, набагато життєздатніша за Руську Церкву, яку влада пестить. Це як порівняти двох спортсменів, один з яких мучить себе виснажливими тренуваннями, а інший – «збирає сили», а за фактом – запливає жиром, лежачи на дивані. Це зовсім не означає, що християни в Україні «кращі», ніж у РФ. Просто Бог відібрав в УПЦ «диван» і поселив її в «спортзалі». І це зрештою йде Церкві лише на користь, робить її паству готовою до будь-яких випробувань. А те, що вони будуть – навряд чи можна сумніватися.
Звісно, ніхто, крім Бога, не знає, що чекає на нас завтра. Але на сьогоднішній момент християни України готові до цього «завтра» набагато краще. А християнам РФ варто вже зараз замислитися, чи все вони роблять правильно. Адже може так статися, що поки сьогодні росіяни гинуть в Україні, борючись проти «бандер» і «геїв», завтра їхні храми нема кому буде вдома захистити від «переведення» в іслам. Чи вийде тоді у православних піднятися на їхній захист? Чи зможуть вони встати з дивана?
