Собор у Білій Церкві: захоплення людьми, які зневажають Святі Дари
У Білій Церкві «священники» ПЦУ зламали двері та захопили собор УПЦ. Пропонуємо подивитись, як новий «настоятель» М. Гопайнич ставиться до Святих Дарів у своєму храмі.
10 липня 2023 року у Білій Церкві сталося скандальне захоплення «священниками» ПЦУ кафедрального Преображенського собору Української Православної Церкви.
Рано-вранці, о 6-й ранку, група спортивних молодих людей зайшла за підтримки спецпризначенців на територію та блокувала доступ парафіянам. Причому вони навіть не приховували, що до православ'я не мають стосунку.
Рейдер, що не пускав парафіян на територію собору: «Ти помилилася, бо я протестант».
Парафіянка кафедрального собору: «Так іди, протестант, у свою протестантську церкву, чого ти захоплюєш собор?»
Двоє рейдерів три години зламували бокові двері до собору – спочатку болгаркою, потім кувалдою та ломом. Проти парафіян, які намагалися прорватися на територію та зупинити захоплення, поліція застосовувала сльозогінний газ.
А керував захопленням «священник» і одночасно депутат Білоцерківської міської ради Микола Гопайнич. І це була вже друга його спроба штурму.
Першу він організував пізно вночі 4 липня. Та сама група спортивних молодих людей перебралася через паркан і намагалася зламати двері. Але тоді їм завадили парафіяни та поліція, яка ще виконувала закон. 10 липня поліція була вже повністю на боці бандитів. Храм захоплено. Захоплено не просто так. Його приготували для спікера ПЦУ Євстратія Зорі, якого Думенко нещодавно призначив єпископом білоцерківським.
Зоря ніколи не служив у Білій Церкві, пастви у нього тут немає. В Української Православної Церкви навпаки – у соборі сотні парафіян. Зараз вони змушені служити на вулиці, біля огорожі власного храму, в якому молилися 35 років. Багато хто – ціле життя. Для них це святиня, втрата якої – трагедія.
Давайте подивимося, як ставляться до цієї святині в ПЦУ.
Чи може священник вибивати двері в храм кувалдою? Будь-яка людина, пов'язана з православ'ям, скаже, що це неможливо. І буде не права. Головним ведмежатником виявився «священник» ПЦУ із села Ставище Андрій Мисько. Допомагали йому білоцерківські клірики Максим Матвійчук, Михайло Кречковський та інші підопічні Зорі. Саме їхніми зусиллями двері храму були практично знищені.
Але ж головне не те, що ти робиш, а те, як це покажуть ЗМІ. І ось уже Гопайнич запускає до привівтарного приміщення дівчину з ТСН, щоб вона все правильно зняла та створила потрібну йому картинку. І тільки обурення вірян і священників УПЦ змусило його вивести дівчину з ризниці, яка практично є частиною вівтарного простору.
Незабаром у соцмережах з'явилися фото жінок, які прибирали в соборі наслідки злому. Зверніть увагу на їхній зовнішній вигляд. Також одна з прибиральниць заходить до тієї самої ризниці, де побувала кореспондентка ТСН. І немає жодної впевненості, що ці дами не прибирали й у вівтарі.
Усе це вже досить яскраво говорить, як у ПЦУ ставляться до святинь. Але головне попереду. У фейсбуці показали фрагмент служби організатора захоплення собору УПЦ «священника»-депутата Миколи Гопайнича в його Покровському храмі Білої Церкви 26 лютого 2023 року.
Що тут відбувається? Гопайнич виходить причащати дитину років трьох. Та причащатися не хоче. Тоді «священник»-депутат пропонує їй спочатку просфору і запивку. Хлопчик воду випиває, а склянку кидає до Чаші. Що робить Гопайнич? Він лізе рукою в Чашу, дістає склянку і ставить її на стіл. Цю склянку паламар спочатку зсунув убік, а потім налив туди воду і давав запити іншим причасникам.
Спробуйте опустити склянку у вино. Що буде? На її стінках обов'язково залишаться патьоки та краплі, що стікатимуть і падатимуть донизу.
Напевно залишилися такі краплі на дні та стінках і цієї склянки. Вони потрапили спочатку на стіл, потім – на руки людей, які з неї пили. Дуже ймовірно, що краплі падали з неї й на підлогу. Потім цю склянку разом із рештою поставили на тацю, щоб помити.
Неймовірно, але ані Гопайнич, ані будь-хто інший у храмі цим не переймався взагалі.
Зверніть увагу, що «священник» ПЦУ виходить причащати навіть без плата та помічників. Але як таке можливо? Адже коли діти не хочуть причащатися, вони відвертаються, відбиваються від лжиці, і небезпека, що вони проллють на підлогу Кров Христа, просто величезна.
А це – найбільша цінність у всьому Всесвіті. Вище за Кров і Тіло Христа немає нічого. Чи знають про це в ПЦУ? Звісно.
У грудні 2022 року на літургії УПЦ в Трапезному храмі Києво-Печерської лаври стався трагічний випадок. Одному з архієреїв стало зле, і він підштовхнув Митрополита Онуфрія з Чашею. Частина Святих Дарів виплеснулася на Предстоятеля. Тоді це викликало радість у стані «патріотичних» ЗМІ та серед членів ПЦУ.
Усі навперебій цитували стародавню «Звістку учительну», згідно з якою «коли капне Божественна Кров через недбальство ієрея під час служби, то він смертельно згрішить».
Цитував це і Євстратій Зоря, який присвятив цьому випадку аж три публікації у своєму фейсбуці. На його думку, Митрополит Онуфрій – однозначно грішник: «Служебник трактує кожну таку подію як гріх. Призвичаєння до подібних речей точно не здатне їх нормалізувати».
І пролиття Святих Дарів траплялося в багатьох храмах, попри всі запобіжні заходи та побожність кліру. Але кожен такий випадок – це трагедія. «Звістка учительна» приписує у разі пролиття хоча б краплі Дарів виняткові заходи, які в Церкві безумовно виконуються. Наприклад, коли в кафедральному соборі Кам'янця-Подільського одна крапля впала на підлогу, священник ліг і язиком ретельно все вилизав. Ба більше, з підлоги вийняли цю плитку, поклали у непопираєме місце та замінили на нову. Чи бачимо ми хоч щось подібне в Покровському храмі ПЦУ у Гопайнича? На жаль, ні.
У служебнику пролиття Святих Дарів ставиться священнику у гріх, тільки якщо воно сталося «через недбальство». І якщо Зоря назвав грішником Митрополита Онуфрія, якого штовхнув непритомний ієрарх, то як він має розцінювати поведінку Гопайнича? Практично впевнені, що ніяк. І тут проблема не в покаранні.
У «Звістці учительній» йдеться про те, що якщо пролиття Крові трапиться через недбалість, то священник повинен «ревно плакати».
Найстрашніше, що Гопайнич не тільки не плаче, він узагалі не надав цьому випадку жодного значення. Він навіть не вважав ситуацію якоюсь особливою.
Що з цього випливає? Тільки одне.
Що Гопайнич не вважає вино та хліб у своєму храмі Кров'ю і Тілом Христа. І навряд чи тільки він. Наприклад, його херсонський колега Сергій Чудинович кілька років тому у своїй же трансляції в храмі перед Святими Дарами позіхав, нудьгував і колупався в носі.
Хай там як, але собор у вірян Білої Церкви відібрали. Тепер господарі тут – Гопайнич і Зоря. Чи стануть вони в цьому храмі іншими? Чи усвідомлять, що не можна силою відбирати в людей їхні святині, не можна брехати й маніпулювати? Зрозуміють, що неприпустимо ставитися до Святих Дарів як просто до хліба і вина? Чи вони все ж відчувають, що в їхніх храмах це і є хліб і вино?
