Генсек ООН проти патріархального домінування чоловіків?
Тези про ЛГБТ, «право» на аборт, заборону критики геїв приймаються парламентами під тиском лобі, зацікавленого в зміні світогляду сучасної людини.
31 серпня 2020 року генеральний секретар ООН Антоніу Гуттеріш заявив у своєму виступі: «Пандемія лише демонструє те, що ми всі знаємо: тисячоліття патріархату призвели до того, що в світі домінують чоловіки, а культура, в якій домінують чоловіки, завдає шкоди всім – жінкам, чоловікам, дівчаткам і хлопчикам».
Таке ставлення Генсека ООН до традиційних цінностей, до яких, безумовно, належать патріархальні підвалини, мало б викликати критику всієї структури ООН в цілому з боку сучасних традиціоналістів, консерваторів і православних.
Тим більше, що така критика звучить досить часто – і Європейський Союз, і ООН звинувачують в просуванні нетрадиційних цінностей, антихристиянської політиці, захисту прав ЛГБТ та ін. Частково ці звинувачення обгрунтовані, але потрібно точніше розуміти механізм лобіювання антихристиянських ідей в сучасному суспільстві. Сама по собі система міжнародного права, якою вона була спочатку затверджена в світі, не має до цього ніякого відношення, оскільки норми основних конвенцій, в тому числі таких як Загальна декларація прав людини ООН, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні правах, не містили і не містять прямих норм, що носять антихристиянський і антитрадиціоналістичний характер.
Юридичні конструкції про одностатеві шлюби, про «право» на аборт, про заборону критики гомосексуалізму з боку священнослужителів приймаються парламентами країн не під тиском корпусу міжнародних правових норм, а в основному під тиском активного лобі – різних НУО, громадських організацій, що спонсоруються підприємницькими та іншими структурами, зацікавленими у зміні ідеологічних цінностей світогляду сучасної людини.
Конструкції про одностатеві шлюби, про «право» на аборт, про заборону критики гомосексуалізму з боку священнослужителів приймаються парламентами країн під тиском активного лобі – різних НУО, громадських організацій, що спонсоруються підприємницькими та іншими структурами, зацікавленими у зміні ідеологічних цінностей світогляду сучасної людини.
Повною мірою можна сказати, що розмивання права як фактора стримування зла на загальнодержавному та міжнародному рівні є скоріше приватною, ніж глобальною ініціативою, яка не походить від громадянського суспільства і не підтримується владними елітами, а потужно проштовхується ззовні приватним і активним лобі. При цьому воно привертає на свій бік політиків, надаючи їм додаткові кар'єрні і політичні можливості.
Саме стараннями цієї «третьої сили» проводяться різні псевдонаукові конференції, видаються гранти на дослідження і юридичні обґрунтування, знаходяться кошти на роботу правозахисних організацій в комітетах і комісіях ООН, ЄС та інших структур. Антихристиянський лобізм дійсно домігся певних результатів на етапі перших десятиліть своєї активності, коли плоди його діяльності ще не були очевидними для громадянського суспільства. У наших опонентів були свої поразки і перемоги, але їх копітка, старанна і планомірна робота в підсумку дала свої результати – парламенти багатьох країн впали перед ними, і сьогодні їх ідеологічні позиції міцно закріплені юридично, хоча і не на рівні міжнародного права.
У наших опонентів були свої поразки і перемоги, але їх копітка, старанна і планомірна робота в підсумку дала свої результати – парламенти багатьох країн впали перед ними, і сьогодні їх ідеологічні позиції міцно закріплені юридично, хоча і не на рівні міжнародного права.
Потрібно розуміти, що руйнування традиційного ідеологічного укладу в свідомості політичного істеблішменту сталося не за один-два роки – на це пішли цілі десятиліття на рубежі ХХ-ХХІ століть. Однак оптимізм вселяє те, що як тільки активність «третьої сили» просочилася з міжнародних кабінетів всередину країн і постукала в двері кожної сім'ї гей-парадами, секс-освітою та ювенальною юстицією, небайдуже громадянське суспільство відповіло на ці виклики, і по всьому світу виник громадський рух на захист сімейних цінностей і традиційного укладу життя.
Протистояння громадянського суспільства має на меті не стільки критику опонентів, скільки відстоювання свого права на ставлення до пороку в злагоді зі своїми релігійними переконаннями як частини права на релігійну практику.
Наприклад, якийсь час ми спостерігали на території ЄС судові процеси проти кліриків-християн, які цитували Святе Письмо для підтвердження своїх переконань щодо пороку. Однак в більшості своїй ці процеси були програні, і клірики не понесли істотного покарання. У ЗМІ такі результати мало висвітлювалися – набагато більша кількість публікацій стосувалася проведення гей-парадів, а також повсюдного примусу влади до публічної демонстрації поваги до нетрадиційної орієнтації. Звідси склалося враження про всеціле переважання антихристиянських поглядів в юридичних позиціях міжнародних органів.
Ми спостерігали на території ЄС судові процеси проти кліриків-християн, які цитували Святе Письмо для підтвердження своїх переконань щодо пороку. Однак в більшості своїй ці процеси були програні, і клірики не понесли істотного покарання. У ЗМІ такі результати мало висвітлювалися – набагато більша кількість публікацій стосувалася проведення гей-парадів
Розмірковуючи далі на цю тему, варто згадати, що ООН і її попередниця Ліга Націй створювалися шляхом міждержавного компромісу. Згодом всі міжнародні конвенції і норми права, що містяться в них, отримали обов'язкову юридичну силу для держав, якщо останні висловили повну згоду і приєдналися до відповідного тексту.
На жаль, зусилля лобістів в ООН та інших структурах призводять до того, що численні комісії та комітети ООН та інших органів починають виходити за межі своєї конкретної юридичної компетенції і фактично нав'язують державам-учасницям ООН корпус норм, які не є нормами міжнародного права: адже на них держави не давали своєї згоди. При цьому на міжнародному рівні приймається маса декларативних документів, таких як резолюції, плани, цілі тощо, які повинні носити формат пропозицій до обговорення або версій подальшого розвитку подій. З іншого боку, різні НУО на рівні парламентів та інших державних органів конкретної країни чинять тиск і мотивують держави приймати юридичні норми бажаного для них характеру. Таким чином, розуміння суті «прав ЛГБТ», «права» на аборт, а також ставлення до патріархального устрою у виступах доповідачів, матеріалах конференцій, резолюціях і деклараціях, не вписуються в норми міжнародного права і не зобов'язують держави зовсім ні до чого.
Розуміння суті «прав ЛГБТ», «права» на аборт, а також ставлення до патріархального устрою у виступах доповідачів, матеріалах конференцій, резолюціях і деклараціях, не вписуються в норми міжнародного права і не зобов'язують держави зовсім ні до чого.
Інше питання в тому, що представники сучасного суспільства, що відстоюють традиційні цінності і християнські погляди, поки не змогли досить потужно протистояти своїм опонентам на майданчиках ООН, ОБСЄ, ЄС та інших міжнародних структур. Дані майданчики є всього лише полем для озвучування ідей, які не завжди знаходять схвалення у держав-учасників цих структур.
Проте, ми вважаємо, що це справа здійсненна і з духовної точки зору обумовлена моральним станом суспільства, в залежності від якого відбувається воля Божа про конкретний народ і про цілий світ.
