ПЦУ й лютерани на шляху до єдності?
Громада ПЦУ в Гамбурзі вже кілька разів звершувала спільні богослужіння з лютеранами Німеччини. Однак жодної реакції з боку керівництва ПЦУ на це «співслужіння» немає. Чому?
28 травня 2023 року у Гамбурзі відбудеться спільна «літургія» представників ПЦУ та лютеран Німеччини. «Священник» думенківської структури запросив своїх парафіян на це «богослужіння», пообіцявши їм «сповідь» та «причастя». Зазначимо, що гамбурзьке православно-лютеранське «богослужіння» далеко не перше – щось подібне відбувалося на Різдво та Великдень. Проте жодної реакції з боку керівництва ПЦУ не було. Чому?
Захід України буде уніатським
У своєму інтерв'ю СПЖ митрополит Морфський Неофіт заявив, що на Західній Україні проходить певний експеримент, мета якого – повністю витіснити канонічну Церкву з регіону, щоб привести його населення до унії.
На його думку, люди, які стоять за руйнуваннями храмів в Україні, «не хочуть у всій Західній Україні присутності Православ'я, не хочуть, щоб там жили православні. Бажають, щоб залишилися лише уніати. І ви побачите, що там буде створено структуру, ніколи до того не бачену».
«В Україні хочуть зробити якийсь дослід. Хочуть усю Західну Україну зробити уніатською. І тоді здивуються наші брати-святогорці, єпископи, які зараз співслужать із ПЦУ. Вони побачать, що епіфанівці співслужать із уніатами», – сказав митрополит Неофіт.
І вони справді співслужать.
Нагадаємо вам кілька найрезонансніших «співслужінь» із католиками (а уніати та католики – це одна структура) не лише представників ПЦУ, а й його керівництва.
Наприклад, 14 жовтня 2019 року у місті Вараш у вівтарі православного храму разом з Епіфанієм Думенком та іншими членами ПЦУ молився католицький священник Василь Плахотка.
4 листопада 2019 року в селі Гермаківка Тернопільської області настоятель місцевого храму ПЦУ Володимир Стефанко молився на святковому богослужінні УГКЦ разом із уніатським єпископом Дмитром Григораком та греко-католицькими священнослужителями.
14 жовтня 2022 року разом із «архієпископом» ПЦУ Нестором Писиком та іншими представниками ПЦУ «служив літургію» настоятель католицького храму св. Софії у Підволочиську Петро Савчак.
Не сумніваємося, що всі вказані випадки спільного «богослужіння» – це лише верхівка айсберга, яка потрапила в поле зору ЗМІ. Насправді ситуація набагато жалюгідніша, ніж здається. І це не дивно, якщо зважати на позицію керівництва УГКЦ, ПЦУ, РКЦ та Фанара.
ПЦУ, УГКЦ та унія
Вже не перший рік і Шевчук, і Думенко говорять про те, що УГКЦ та ПЦУ мають об'єднатися. Так, Думенко ще 2019 року заявляв, що «надалі ми (ПЦУ та УГКЦ, – Ред.) шукатимемо ті точки дотику, які нас об'єднуватимуть». Позицію Думенка підтримав Шевчук, зазначивши, що «та дорожня карта, про яку говорив блаженніший Епіфаній, не що інше, як певні наші наміри разом служити своєму народові. І розвивати традицію колись єдиної, а сьогодні, на жаль, розділеної Київської Церкви. Тому що сьогодні ми можемо вже об'єднуватися».
Сьогодні ми можемо говорити про те, що перші кроки на шляху до цього об'єднання вже зроблено – ПЦУ та УГКЦ майже синхронно перейшли на новий календар, і тепер Різдво та інші свята вони відзначатимуть разом. І це рішення продиктоване аж ніяк не бажанням цих структур бути «подалі від Москви», а їх бажанням бути ближче до Риму.
Річ у тому, що у 2025 році фанаріоти та католики намітили спільне святкування Великодня. До цієї дати, мабуть, і намічається зближення не лише Фанара та Риму, а насамперед ПЦУ та УГКЦ.
Цей факт визнають навіть проуніатські телеграм-канали, які пишуть, що «є бажання вселенського патріарха та папи римського відсвяткувати Великдень разом і присвятити це річниці І Вселенського Собору. Є тенденція до об'єднання та створення Єдиної Української Церкви… Невже ПЦУ не піде назустріч бажанню Вселенського патріарха? Тим більше, що в повітрі вже іскриться ідея об'єднання з УГКЦ, яка, в свою чергу, не піде проти бажання папи».
І справді ні ПЦУ, ні УГКЦ не наважаться заперечити своїм кураторам у разі, якщо ті накажуть об'єднатися. Той самий Думенко заявляв, що «ключ до об'єднання ПЦУ та УГКЦ знаходиться не в Україні, а в Римі та Константинополі».
Крім того, самі куратори показують своїм підлеглим приклад «поваги» та прагнення назустріч один одному. Взяти хоча б молитву патріарха Варфоломія у католицькому абатстві Бельгії Нотр-Дам де Сент-Ремі у Рошфорі.
Тож спільні «літургії» православних та уніатів ні подиву, ні спротиву в обох структурах (ПЦУ та УГКЦ) вже не викликають. Так само, не викликають подиву і спроби ПЦУ піти на зближення з лютеранами. Тим більше, що з лютеранами давно і відверто заграють фанаріоти.
Фанар та лютерани
Наприклад, 29 вересня 2022 року Фінляндська архієпископія Константинопольського патріархату та Євангелічно-лютеранська церква Фінляндії підписали спільну декларацію про хрещення. У цій декларації не лише визнається «подяка» лютеранського хрещення, а й ідеться про те, що «Православна Церква та Євангелічно-лютеранська церква мають спільне коріння в нерозділеному християнстві першого тисячоліття», а «після цього розвиток вчення йшов іншими шляхами, і тому ми маємо і різні уявлення про Хрещення та способи його вчинення».
Лютерани – єретики. Не розкольники, не ще хтось там, а єретики. Крім того, ще в далекому 1986 році лютерани тієї ж Фінляндії затвердили жіноче священство (до 2013 року кількість «жінок-пасторів» у Фінляндії склала вже 50% від загальної кількості духовенства, а в 2010 році у лютеран Фінляндії з'явилася перша «єпископеса»).
2017 року лютерани приєдналися до радості з приводу закону про «рівноправний шлюб», тобто про визнання ЛГБТ-шлюбів. З ними тут же було розірвано діалог із боку РПЦ. Цікаво, що патріарх Варфоломій у відповідь на позицію лютеран щодо прийняття гомосексуальності заявив, що хоч і засуджує гомосексуалізм, але продовжить «на соціальному та богословському рівні» діалог із лютеранами.
Очевидно, якраз у рамках цього «діалогу» і здійснює своє «служіння» представник ПЦУ в Гамбурзі Ярослав Богодист. Щоправда, він пішов трохи далі за «соціальний і богословський рівень» і вирішив провести експеримент зі зміни самої суті та розуміння православної літургії, перетворивши її незрозуміло на що.
ПЦУ й лютерани
25 грудня 2022 року «священник» ПЦУ в Гамбурзі Богодист на своїй сторінці в Facebook анонсував «унікальне історичне Різдвяне Богослужіння». За словами Богодиста, «унікальне воно тим, що ми з пастирем Кордом Шолером звершимо спільну літургію, в якій буде дві Євхаристії, православна та протестантська, це буде спільне свято, об'єднане у любові до Христа Іісуса». Як технічно відбувалося це «об'єднання» двох «євхаристій» – невідомо. Що, втім, неважливо, бо для Богодиста поняття «євхаристії» є відносним і, ймовірно, максимально близьким до лютеранського.
Інакше, як пояснити той факт, що того дня, коли православні християни святкували Воскресіння Христа, він взагалі не служив? Вірніше, «Великодню літургію» Богодист звершив напередодні (у Велику Суботу), о 20.00, а ось у самий день Великодня обмежився «освяченням великодніх кошиків». Залишимо за дужками той факт, що «велика літургія» о восьмій вечора суперечить Євангелію, традиції Церкви і взагалі найменшому розумінню про православне богослужіння взагалі. Таке ставлення до літургії з боку представника ПЦУ не дивно.
Як не дивно і те, що Воскресіння Христа Богодист та його громада у 2023 році святкували на «європейський Великдень» разом із лютеранами, 9 квітня, на тиждень раніше, ніж православні християни всього світу. Мабуть, до питання зміни календаря «священник» ПЦУ з Гамбурга дозрів навіть раніше, ніж його начальство в Києві.
Власне, і щодо інших «речей» цей просунутий представник структури Думенка працює на випередження. Наприклад, щодо ЛГБТ. Чого варте ось це фото з одним із лютеранських пасторів, у якого на шиї висить шарфик у характерних для гомосексуалістів кольорах.
Як би там не було, а ми з вами спостерігаємо процес стрімкого створення в Україні нової структури, яка включатиме всю релігійну різноманітність Європи – від католиків до протестантів різних мастей. Ця структура має стати майданчиком, який послужить остаточному злиттю католицизму з фанаріотами. Напевно, саме тому в Томосі, який патріарх Варфоломій вручив Думенку, не йдеться про те, що Церква, яка створюється в Україні, називатиметься «православною». Ні, тільки «Святіша церква України», бо за задумом організаторів цього процесу Православ'я тут не буде.
