Хроніки «відходу» Бердянської єпархії
Синод РПЦ таки прийняв Бердянську єпархію УПЦ під управління Патріарха Кирила. При цьому жодних вагомих підстав для такого рішення надано не було.
16 травня 2023 року Священний Синод РПЦ ухвалив рішення, що Бердянська єпархія УПЦ відходить у безпосереднє підпорядкування патріарху Кирилу. Цей факт викликав радість з боку російських медіаресурсів та представників РПЦ і справедливе обурення з боку представників УПЦ, як простих віруючих, так і духовенства. Що ж відбувається з Бердянською єпархією, і чого нам чекати далі?
Рішення без канонів
В рішенні Синоду РПЦ сказано, що Бердянська єпархія відходить «у безпосереднє канонічне та адміністративне підпорядкування Патріарху Московському і всієї Русі та Священному Синоду Руської Православної Церкви з подальшим винесенням цього рішення на розгляд Архієрейського Собору».
Раніше подібні рішення ухвалювалися і стосовно кримських єпархій, або тих єпархій Донбасу, які були анексовані внаслідок бойових дій на Сході України. Однак між постановами Священного Синоду в їхньому випадку і у випадку з Бердянською єпархією є одна істотна відмінність – це посилання на Архієрейський Собор.
Що це означає? А те, що синодали РПЦ чудово знають, що жодних канонічних підстав для «відходу» Бердянської єпархії у підпорядкування патріарху немає. Більше того, збори духовенства цієї єпархії, які написали листа патріарху без відома та участі правлячого архієрея – це пряме порушення як Статуту УПЦ, так і канонів Церкви. Такі збори просто не мають повноважень приймати рішення про зміну внутрішньоєпархіального життя. Отже, всі їх постанови – нелігітимні.
У Синоді РПЦ це розуміють, тому аргументом для «прийому» єпархії назвали:
- • «фактичне залишення Преосвященним митрополитом Бердянським і Приморським Єфремом своєї кафедри»;
- • «відсутність можливості для безперешкодного врегулювання положення Бердянської єпархії Синодом УПЦ».
Пояснення дивне, і ось чому.
По-перше, буквально наступного дня після рішення Синоду РПЦ на офіційному сайті УПЦ з'явилася інформація, що митрополит Єфрем поїхав на лікування, про що він повідомив Предстоятеля УПЦ Блаженнішого Митрополита Онуфрія.
По-друге, за сучасного розвитку цифрових технологій говорити, що фізична відсутність архієрея в єпархіальному управлінні створює «перешкоди для врегулювання положення Бердянської єпархії Синодом УПЦ», як мінімум дивно. Особливо у світлі пандемії коронавірусу. Згадаймо, що протягом майже двох років той же Синод РПЦ чудово функціонував дистанційно, а патріарх – служив на самоті, не з'являючись ні в храмах, ні на публіці. І це йому не заважало бути предстоятелем.
По-третє, у довідці до рішення Синоду РПЦ йдеться про те, що «митрополит Єфрем підтвердив у телефонній розмові з керуючим справами Московської Патріархії Преосвященним митрополитом Воскресенським Діонісієм, що відбуває із Запорізької області в далеке зарубіжжя».
Невже від'їзд архієрея до «далекого зарубіжжя» може бути підставою для фактичного захоплення єпархії? Крім того, слова довідки ні в чому не суперечать інформації із сайту УПЦ про те, що владика поїхав на лікування.
Куди і від чого поїхав владика Єфрем?
Суперечити стали деякі священники Бердянської єпархії, можливо, з-поміж тих, які їздили до патріарха проситися під його омофор. За словами одного з благочинних єпархії, «ні на яке лікування він не їхав, усі сумки, все майно він вивіз на Закарпаття, а не в Румунію. Нам він сказав, що знімає з себе всі повноваження архієрея. Він не сказав нічого про хворобу, ми здивовані – що в нього болить? Він не сказав, що керуватиме єпархією за телефоном. Владика сказав, що управління єпархією він покладає на секретаря».
Тобто благочинний Бердянської єпархії вважає, що митрополит може ось так запросто сказати священникам, що він «знімає з себе всі повноваження архієрея» і виїхати з єпархії, не повідомивши нікого, крім зборів (!) духовенства. У таке повірити дуже складно. Особливо, якщо врахувати другу частину розповіді благочинного.
За його словами, перед від'їздом митрополита відбулися збори, «на яких він оголосив про свій відхід через незгоду з новою політикою влади. Також він зізнався, що не готовий переводити до Руської Православної Церкви парафії єпархії».
Отже, український архієрей не погоджується з новою політикою влади, яка, судячи з усього, стосовно Церкви полягала у примусовому переведенні парафій єпархії у підпорядкування РПЦ. Раніше ми писали, що митрополиту Єфрему «дали час» на «подумати» про те, що буде з єпархією. Очевидно, час закінчився, і владику поставили перед вибором. Він проводить збори, де заявляє, що виїде з єпархії, і ще кілька тижнів абсолютно спокійно служить, проповідує і так далі. Те, що владика збирався їхати, відомо лише зі слів священників. Ні заяв, ні звернень до Священного Синоду УПЦ щодо того, що він складає із себе повноваження архієрея, від нього не надходило.
Далі, за словами того ж священника, митрополит нібито зізнався, що побоюється за своє життя. «Мене можуть підірвати», – передають слова владики Єфрема автори телеграм-каналу «Хризма», і додають, що «зважаючи на все, він побоювався дій української ДРГ». Але навіщо українській ДРГ підривати митрополита УПЦ, який не згоден із політикою окупаційної влади і не хоче переводити єпархію до РПЦ? Яка у цьому логіка? Та ніякої. Як і взагалі у всьому, що було записано зі слів цього благочинного.
Хто править у Бердянську?
Інформація, що бердянські священники просяться до патріарха, з'явилася у ЗМІ 11 травня. Однак Синод РПЦ у своєму журналі пише, що священники Бердянської єпархії звернулися до патріарха 1 травня 2023 року. 25 квітня, на Радоницю, митрополит Єфрем ще служив у кафедральному соборі. Тобто «звернення», якщо воно взагалі було, відбулося за кілька днів після від'їзду владики! Той самий вищецитований благочинний стверджує, що митрополит Єфрем доручив керувати єпархією секретареві. Ок. Але виявляється, не всі священники єпархії про це доручення знали. Більше того, знали про нього навіть не всі благочинні.
Тому що 8 травня благочинний Токмацького району Запорізької області Бердянської єпархії Миколай Ранжин усуває від священнослужіння та треб священника Костянтина Максимова. Залишимо за дужками насправді надзвичайний факт «заборони» священником священника, і звернемо увагу на такі рядки в документі: «Ви усуваєтеся від звершення треб і богослужінь до особливого розпорядження правлячого Архієрея. Вам слід у письмовій формі пояснити ваші дії та висловлювання у пояснювальній на ім'я правлячого Архієрея». Ще раз наголосимо, що цей документ був написаний 8 травня, і для його укладача «правлячий Архієрей» нікуди не подівся – йому можна і треба писати пояснювальну.
У даному випадку йдеться лише про митрополита Єфрема, бо нового архієрея для Бердянської єпархії Священний Синод УПЦ не призначав. Більше того, навіть Синод РПЦ цього не зробив, оскільки лише 16 травня єпархією просто «доручили керувати» єпископу Іскітимському і Черепанівському Луці з титулом «Бронницький», але не «Бердянський».
Ось і виходить, що 8 травня митрополит Єфрем був для священників Бердянської єпархії все ще правлячим архієреєм, хоча, за інформацією з патріархії, ще 1 травня архієрей «де-факто відмовився від подальшого виконання своїх архіпастирських обов'язків».
Тому всі розмови про зникнення владики, всі розмови про те, що ніхто не знає, куди і навіщо він поїхав, – це лише розмови. Або змова.
Кому це вигідно?
У коментарі на офіційній сторінці УПЦ йдеться, що «священники Бердянської єпархії, які в ЗМІ самовільно озвучили заяви провокаційного характеру, що не відповідають офіційній позиції УПЦ, і сіють смуту і спокусу в серцях пастви, відповідно до канонів Православної Церкви будуть заборонені у священнослужінні правлячим архієреєм митрополитом Бердянським і Приморським Єфремом». Тому, сміємо припустити, що у випадку з Бердянською єпархією має місце проста і банальна змова. Не в тому сенсі, що група священників домовилася між собою, що вони влаштують демарш, а в тому, що їх змогли «переконати» у необхідності цього демаршу «навчені спеціально» люди».
Ми не звинувачуємо у цьому патріархію, ні. Можливо, Синод РПЦ просто скористався ситуацією, яку змоделювали ті, хто вирішив компенсувати відсутність успіхів на фронті успіхами у релігійній сфері. Виходить, Моспатріархія в цьому випадку діє за тим самим принципом, за яким діє Фанар – відкусувати по шматочку там, де можна відкусити.
І Фанар тут – не для червоного слівця. Адже, швидше за все, священники Бердянської єпархії, яких заборонять у служінні, звернуться знову до Москви, і їхня заборона буде визнана «такою, що не була». Вийде та сама історія, що у Литві, де патріарх Варфоломій скасував рішення Литовської єпархії РПЦ про відлучення чотирьох священників.
Щоправда, залишається відкритим питання, до кого будуть звертатися бердянські священники, якщо лінія фронту зміниться не на користь РФ. Так само, як і питання, навіщо патріархії треба було йти на прямий конфлікт з УПЦ в умовах війни та гонінь на неї з боку світської влади? Відповісти на нього ми не можемо. У будь-якому разі, прийде час, і Господь все розставить на свої місця.
