Кам'янець-Подільська фортеця, або як захистити свій храм від рейдерів
За останні дні влада відібрала кілька кафедральних соборів УПЦ. Однак, є храми, які відібрати не вдалося. Чому?
Захоплення кафедрального собору Хмельницького
2 квітня 2023 року близько 9-ї ранку практично одночасно на всіх продержавних телеграм-каналах з'явилася інформація, що священники УПЦ «побили» воїна ЗСУ в Хмельницькому. Щоправда, пізніше, за словами очевидців, стало зрозуміло, що колишній воїн ЗСУ Артур Ананьєв прийшов у храм не лише для того, щоб «задавати запитання», скільки для того, щоб спровокувати скандал. У нього це вийшло. Він напав на протодиякона прямо під час літургії. Спочатку облив водою, а потім розірвав на ньому одяг. Але про це у ЗМІ ніхто не говорив. У всіх медіаресурсах буквально кричали, що московські попи побили військового. Мер Хмельницького Олександр Симчишин пообіцяв, що всі храми УПЦ міста та області позбавлять права користування земельними ділянками.
Ближче до 11-ї години дня у місцевих пабліках Хмельницького почали з'являтися публікації з закликами до захоплення кафедрального собору. Збирали людей на 18.00.
У цей час біля храму з'явилася спочатку група з 50 агресивно налаштованих молодиків, а вже за півгодини на територію храму увійшов величезний натовп «підживлених» ЗМІ та «обурених» мешканців Хмельницького. Відразу в дворі собору з'явилися ніби нізвідки столи, утворилася «комісія» і протягом 30 хвилин пройшло голосування «громади» за «перехід» храму в ПЦУ.
О 20.00 все закінчилося. Рейдерам віддали ключі, і вони змогли безперешкодно увійти всередину храму, заспівати там гімн України та кілька патріотичних пісень.
Так, під тиском рейдерів, упав перший кафедральний собор УПЦ.
Захоплення храмів у Хмельницькій області
6 квітня «Народне віче» у Вараші проголосувало за «зміну підпорядкування у канонічних та організаційних питаннях» релігійної громади УПЦ.
8 квітня 2023 року натовп прихильників ПЦУ відібрав у вірян Української Православної Церкви храм на честь Різдва Богородиці у місті Старокостянтинів.
8 квітня стало відомо, що влада Шепетівки відібрала в УПЦ земельні ділянки під храмами, а того ж дня натовп рейдерів захопив Свято-Михайлівський кафедральний собор Української Православної Церкви. Бандити зрізали болгаркою замки та зламали бічні двері храму.
10 квітня 2023 р. у місті Хмельницький прихильники ПЦУ захопили Свято-Георгіївський храм УПЦ та духовний центр, що розташований поруч.
13 квітня в мікрорайоні Гречани міста Хмельницького прихильники ПЦУ захопили храм на честь Казанської ікони Божої Матері.
Це далеко не повний перелік того свавілля, яке відбувалося на Хмельниччині буквально протягом одного тижня. Були ще «збори» в інших храмах (наприклад, у Красилові), рішення місцевої влади та заяви активістів. На якийсь момент здалося, що цю хвилю захоплень не зупинити, бо за кілька днів дві з трьох єпархій (Хмельницька, Шепетівська та Кам'янець-Подільська), що входять до меж Хмельницької області, втратили свої кафедральні собори. Незахопленим залишався лише головний храм Кам'янець-Подільської єпархії, названий на честь святого благовірного князя Олександра Невського. На нього й перейшли загарбники.
Собор Олександра Невського у Кам'янці
Спочатку, як і водиться в подібних випадках, була масована інфопідготовка. У всіх пабліках міста поширювалися заклики захоплення храму Олександра Невського.
Перші провокатори з'явилися біля нього 8 квітня. Очолювала загарбників помічниця мера міста Алла Чепелюк. Саме вона фотографувала перших «активістів», а також писала в соцмережах пости, які розпалюють ненависть до вірян УПЦ.
До 12 години дня почали стягуватися інші прихильники ПЦУ, однак їхня кількість, порівняно з кількістю тих, хто прийшов захищати храм, була мізерною.
Практично одразу прихильники Думенка показали своє справжнє обличчя, ображаючи, принижуючи православних та всіляко провокуючи їх на конфлікт.
Було зрозуміло, що вони сподівалися на реакцію у відповідь, щоб провернути той же сценарій, який був випробуваний у соборі у Хмельницькому.
Ближче до 13:00 влада почала збирати якісь «підписи», а кількість провокацій помітно збільшилася. Але так само в рази побільшало і тих, хто прийшов захищати собор.
О 15.30 організатори усвідомили, що своїми власними силами взяти храм штурмом, як це було у Шепетівці чи Івано-Франківську, у них не вийде – надто нерівні були сили. Тому вони звернулися до поліції з проханням «влаштувати коридор», щоби «активісти» могли зайти до храму. Що за «коридор» мали на увазі рейдери, ми всі з вами бачили на прикладі Львова, де поліція просто вивела вірян із храму, нібито для того, щоб усередині нього могла «працювати комісія». Храм православним львів'янам більше не повернули.
У Кам'янці поліція через різні причини такого рішення не ухвалила. Віряни міста щільним кільцем оточили собор, і для того, щоб пробитися крізь їхній стрій, поліції потрібно було застосовувати силу, що з урахуванням кількості людей, які прийшли на захист святині, призвело б до найгірших і непоправних результатів.
У результаті ближче до вечора рейдери розійшлися, пообіцявши повернутися наступного дня.
Загалом протистояння біля кафедрального собору на честь святого благовірного князя Олександра Невського в Кам'янці тривало три дні. Докладно описувати все немає жодної потреби, тому що сценарій того, що відбувалося, був однаковий усі три дні: провокації, музика, нецензурна лайка та спроби штурму з боку рейдерів; і молитва – з боку захисників. І те, що здавалося неможливим кілька днів тому, стало реальністю на наших очах – собор вистояв. Чому так сталося? Цьому є кілька пояснень.
Допомога від Господа
Звичайно, без втручання Бога храм відстояти ніколи не вдалося. «Коли не Господь будує дім, даремно трудяться будівничі; коли не Господь береже місто, даремно пильнує сторожа», − каже Давид у псалмі. Чому ж Господь допоміг кам'янчанам відстояти свій собор? Невже вони більш віруючі чи благочесніші, ніж парафіяни інших храмів? Ні, навряд. Тоді чому?
Висловимо своє припущення: напевно тому, що з Кам'янця-Подільського вже протягом півтора століття відбувається паломництво до Почаївської лаври. Щороку десятки тисяч людей ідуть понад 200 кілометрів із Кам'янця до ікони Божої Матері в Почаїв. Можливо, саме тому Господь захотів, щоб собор залишався православним.
Єдність вірян і духовенства
Ще один вкрай важливий момент – це згуртованість вірян міста та священників. По-перше, щодня разом із вірянами були не лише священники собору й міста, а й митрополит Кам'янець-Подільський та Городоцький Феодор, який буквально ночував у храмі. Погодьтеся, така підтримка з боку архіпастиря та духовенства є вкрай важливою для мирян, які прийшли відстоювати свою святиню.
По-друге, цими днями віряни показали себе як одна велика родина. Багато учасників стояння біля храму розповідали, що відчували не тільки незвичайну радість і переживали благодатні почуття, а й зовсім по-іншому подивилися на своє парафіяльне життя. Тільки біля храму, взявшись за руки, щоб не пустити варварів осквернити святиню, люди по-справжньому усвідомили свою духовну єдність у Христі. Ті, хто був біля храму, говорять про ці три дні, як про найщасливіші дні у своєму житті, і це незважаючи на образи, які довелося перенести від ворогів Церкви.
Любов та терпіння
Ще одна характерна риса тих, хто прийшов захищати собор у Кам'янці – це величезна любов і терпіння до тих, хто прийшов його забирати. Віряни не просто не відповідали на провокації, але поводилися як справжні християни: годували, поїли чаєм, просто розмовляли з тими, хто плював їм в обличчя.
Інформаційна та моральна готовність
Також не можна не сказати і про те, що віряни Кам'янця були інформаційно та морально готові до того, з чим їм довелося зіткнутися. Зараз пояснимо, що ми маємо на увазі.
Як тільки стало відомо, що рейдери готуються захопити собор, віряни відразу організували групи в соцмережах, куди в режимі онлайн скидали всю інформацію.
Далі майже у кожного захисника собору в день захоплення (і наступні дні) були з собою мобільні телефони та зарядні пристрої (павербанки). Віруючі фіксували на телефони буквально все, що відбувалося, водночас ведучи прямі трансляції в соцмережах.
У деякі моменти з території собору одночасно можна було подивитися 4-5 стримів у ТікТоку, Інстаграмі та Фейсбуці. Така кількість інформації не залишилася непоміченою з боку різних великих видань та блогерів, а крім того, суттєво псувало плани загарбників, які звикли робити свої темні справи у темряві.
Є інформація, що саме через неймовірну активність парафіян собору в соцмережах влада не ризикнула приймати радикальні рішення.
Крім того, парафіяни собору були морально готові до того, що їх обзиватимуть та ображатимуть. Ніхто з них жодного разу не відповів тим самим!
Підсумовуючи короткий підсумок всього цього, можна сказати, що віряни та духовенство Кам'янця показали приклад усім православним українцям того, як треба відстоювати свою святиню. Молитва, допомога Бога, єдність парафіян, єпископа і священства, любов і терпіння, інформаційна підтримка і моральна готовність до зустрічі з ворогами Церкви є складовими того дива, свідками якого ми з вами стали.
Звісно, на цьому історія протистояння у Кам'янці не закінчилася. Рейдери знову прийдуть. Громаду вони «перереєстрували», а отже намагатимуться забрати храм. Вже на 23 квітня у міських пабліках загарбники анонсують свої «збори» біля Невського собору. Чи вийде у них? Ми не знаємо, один Бог знає. Але факт залишається фактом – рейдери однак програють.
Тому що Бог зневаженим не буває.
