Хроніки побоїща в Івано-Франківську: хтось ще хоче у ПЦУ?
ПЦУ і влада захопили останній храм УПЦ в Івано-Франківській області. Проти віруючих застосували нервово-паралітичний газ. Хтось ще хоче об'єднання із Думенком?
28 березня 2023 року сталася шокуюча подія, навіть за мірками воєнної України. В Івано-Франківську ПЦУ за допомогою влади захопила останній храм УПЦ в області. І слово «захопила» – зовсім не перебільшення.
Спочатку бандити болгаркою зрізали хвіртку огорожі, потім вибили її кількома ударами. Агресивний натовп ввалився на територію та оточив храм.
Частина віруючих замкнулася в храмі, частина молилася на паперті та сходах. Натовп скандував «Слава нації – смерть ворогам!», віруючі відповідали «Слава Богу!». «Священники» ПЦУ намагалися прорватися до дверей, але парафіяни їх не пропускали.
Але невдовзі частина штурмувальників зламала бічні двері та вдерлася всередину. Вони розпорошили сльозогінний газ і вигнали священників та віруючих УПЦ, які були всередині. Секретарю єпархії о. Василію Романюку пустили струмінь газу прямо в обличчя. Він знепритомнів і впав. Священника винесли з храму та госпіталізували до лікарні.
Бандити відчинили центральні двері й зіштовхнули віруючих зі сходів униз. Під ридання парафіянок натовп вибив двері в трапезну. Правлячого архієрея єпископа Никиту з прихожанами виштовхали з території. Останній храм УПЦ на Івано-Франківщині був захоплений. Все сталося протягом години, поліція ніяк не заважала бандитам. І це зрозуміло. Адже мер Руслан Марцінків очолював захоплення. Він урочисто оголосив, що Івано-Франківська область стала першою в Україні, де немає більше Української Православної Церкви.
Руслан Марцінків: «Це для нас велика подія. Івано-Франківська область – перша, що повністю сьогодні без Московського патріархату».
Передостанній храм УПЦ у місті, Преображенський, був знесений екскаваторами у січні 2022 року. Тому всі віруючі міста молилися у соборі Різдва Христового, громада якого налічує понад 300 людей. Симпатиків Думенка тут не було взагалі. Люди, яких присилав під храм мер Марцінків під виглядом громади ПЦУ – підставні особи, яких курувала його помічниця, греко-католичка О. Грушецька. Після того, як влада незаконно перереєструвала їх у ПЦУ, парафіяни зверталися до поліції, СБУ і навіть до Президента. Їх ніхто не захистив. І ось 28 березня відбулося силове захоплення.
І в цій ситуації вражають навіть не бандити зі сльозогінним газом. Ми ж не можемо всерйоз говорити, що всі ці хлопці в балаклавах, кепках і шапках, які гуляють розгромленим храмом – віруючі? Вражають ті, хто називає себе «священниками» ПЦУ.
Після того, як вони з владою провернули справжнісінький військовий штурм і захопили чужий храм, ці люди заходять у вівтар і моляться. Кому, і про що? Ви відібрали у сотень людей їхню святиню, позбавили їх останнього храму в місті та області. Як можна одразу вимовляти ім'я Богородиці й Христа, про щось їх просити? Це все одно, що зламати дівчині щелепу ударом кулака, і відразу просити її вийти за вас заміж.
І свавілля в Івано-Франківську – лише рядовий епізод. Їх зараз в Україні – багато сотень. Ось лише кілька останніх випадків.
27 березня храм УПЦ у Кордишеві на Тернопільщині закидали коктейлями Молотова. Повністю вигорів вівтар і внутрішнє оздоблення.
18 березня. Під час штурму храму УПЦ у Юрківцях Чернівецької області прихильник ПЦУ відрубав віруючому УПЦ частину пальця ударом лому. Храм був захоплений.
22 березня, село Бабин Чернівецької області. Під час захоплення поліція з ПЦУ силою витягли священника УПЦ із храму.
Восени 2022 року в Переяславі «священник» ПЦУ ломом зламує двері храму УПЦ.
Зараз ми бачимо, як під приводом війни у громад УПЦ силою забирають їхні храми. Влада без жодної причини виганяє УПЦ із Києво-Печерської лаври, щоб віддати її ПЦУ. Тисячі людей позбавляють їхньої святині. Думенко вже просить уряд виділити їм там приміщення для «молитви».
А 28 березня синод ПЦУ зареєстрував структуру «Почаївська лавра». Навіщо? Та щоб вигнати з Почаївської лаври монахів і віруючих УПЦ та захопити їхню власність. Як то кажуть, нічого особистого, просто бізнес. І у бізнесменів такі методи можна зрозуміти, хоч і через силу. Але яке все це стосується християнства?
Ось як можна молитись у захопленому храмі, коли ще чути ридання його власників, людей, які будували церкву, все життя в ній молилися? Ось слова однієї з парафіянок: «Що нам робити без храму? Просто плачу весь день. Скоро Великдень, а ми без церкви у всій області. Ми не люди тут, ми просто третій сорт».
Молитися у захопленому храмі навіть з погляду логіки безглуздо. Невже можна всерйоз вважати, що такі силові «молитви» може почути Бог?
І це питання навіть не до Епіфанія Думенка. Він за роки керівництва у ПЦУ довів, що його питати і просити марно. Це скоріше питання до інших людей. До того, хто Епіфанія легалізував – до патріарха Варфоломія. До тих, хто цю людину визнав як архієрея – глав Олександрійської, Елладської, Кіпрської Церков. До тих, хто постійно стверджує, що УПЦ має визнати владу Думенка та об'єднатися з його структурою.
Невже можна всерйоз розраховувати, що після таких ось відверто бандитських дій віруючі Української Православної Церкви захочуть об'єднуватись із ПЦУ? Заради чого? Щоб разом когось бити, ґвалтувати, захоплювати чуже?
Христос ніде не говорить нам – блаженні вбиваючі і захоплюючі храми заради мене. Він говорить інакше – блаженні миротворці. Блаженні ви, коли будуть ганьбити вас і гнати і всіляко неправедно злословити за Мене. Можна довго розмірковувати про політику, кричати про патріотизм і війну, але Христос і 2000 років, і сьогодні той самий. І Його слова 2000 років одні й ті самі. І в сучасній Україні чітко видно, хто їм слідує, а хто йде проти Його волі. І з такими нам точно не по дорозі.
