«Тепер Лавра реально оживе: виставки, експозиції, концерти…»
Міністр культури О. Ткаченко дав програмне інтерв'ю, де розповів, чому влада виганяє УПЦ з Києво-Печерської лаври та яким бачить майбутнє святині.
Міністр культури Олександр Ткаченко дав інтерв'ю каналу «Рада», яке можна назвати програмним, оскільки в ньому влада по полицях розкладає ситуацію навколо Києво-Печерської лаври та загалом УПЦ. Пропонуємо розібрати та проаналізувати основні тези.
Лавру відібрали, бо УПЦ не хотіла йти на контакт із ПЦУ?
Саме так заявив Ткаченко у відповідь на запитання журналістки, що саме стало тригером дій держави з відбирання Лаври в УПЦ.
«Потреба в діалозі між московським патріархатом і ПЦУ відчувалася давно. І навіть під час війни ми намагалися такий діалог організувати на території Софії між священниками ПЦУ і МП. Але після цього представники УПЦ МП заборонили такий діалог», – сказав Ткаченко та додав, що «правоохоронці почали досліджувати діяльність священників московського патріархату, і виявляється, що серед них є багато колаборантів, які підтримували агресію Росії. І фактично розділили себе між українським народом та тою Церквою, до якої вони належать. Але остаточно перервати зв'язок із МП ніхто не наважився».
Тут ми бачимо у Ткаченка одразу три причини, через які влада пішла на репресії проти УПЦ взагалі та Лаври зокрема.
- Відмова від діалогу із ПЦУ.
- Масова зрада України серед священства.
- Відмова розірвати зв'язок із РПЦ.
З усього списку правдивий лише перший пункт, та й то із застереженням. Священноначалля УПЦ не «забороняло діалог» із представниками ПЦУ просто тому, що від самого початку ніхто дозволу на нього й не питав. Ті кілька священників УПЦ, які пішли до Софії, зробили це з власної ініціативи. І, до речі, пішли туди й на другу зустріч, яка відбулася зовсім нещодавно. Тож тут Ткаченко сказав неправду.
Неправдива й друга теза міністра, про «безліч колаборантів» в УПЦ. Ми знаємо лише один випадок, коли священника звинуватили у колабораційній діяльності і потім обміняли в РФ. Є ще заява глави СБУ про 19 підозр та 5 вироків клірикам УПЦ. Але якщо згадати, що в УПЦ понад 12 500 священнослужителів, 114 єпископів та 4 600 ченців, то це нікчемні цифри. У тій самій СБУ відсоток колаборантів незрівнянно вищий.
Твердження про відмову УПЦ розірвати зв'язок із МП – це очевидна брехня, яку розвінчав сам Ткаченко кілька місяців тому. Цитата: «Представників РПЦ в Україні я не знаю, є Українська Православна Церква, яка на останньому синоді (мається на увазі Собор у Феофанії, – Ред.) відмежувалася якраз від РПЦ».
Ми вас виганяємо без жодної причини, але ви повинні нас поважати
«Зараз у монастирі працює комісія, яка має з'ясувати обставини дотримання чи недотримання цієї угоди (влади з Лаврою, – Ред.). Думаю, що ті, хто перебуває на території Нижньої лаври, мусять діяти з повагою до українських законів. Вони – громадяни України», – заявив Ткаченко.
І справді, закону монахи повинні дотримуватися. А чи повинна дотримуватися його влада? Нагадаємо, у монастиря з державою був договір на безстрокове користування майном Нижньої лаври. Для його розірвання потрібні дуже вагомі причини. Звернімо увагу на слова, що комісія лише вивчить питання «дотримання чи недотримання» умов договору. Проте влада його вже розриває. На якій підставі? Та ні на якій. Мінкульт засекретив висновки експертизи міжвідомчої комісії, яка перевіряла умови дотримання договору.
Майно монахів їм не належить?
Зараз багато українських ЗМІ розганяють темник про «грабування» Лаври монахами. Мовляв, вони нахабно виносять ікони та свої речі. Чому братія має залишати все це невідомо кому, вони не уточнюють. Прокоментував цю тему й Ткаченко. Вийшло своєрідно.
О. Ткаченко: «Те, що знаходиться на території Лаври, це давали не конкретним, там, Павлу, а давали території Лаври, давали Лаврі. Те, що вони сприймають цю власність як власну, теж говорить про те, яке в них ставлення до своєї професії, свого покликання».
В Мережі є багато фотографій того, в якому стані передали Лавру УПЦ у 1988 році та як вона виглядає зараз. Зруйновані корпуси, будівельне сміття, облізлі стіни, туалети у вівтарях – приблизно такими були тоді лаврські храми та келії. Все це відбудоване та «вилизане» руками ченців і парафіян, на їхні особисті кошти. І ніякого майна там, звісно, не було й близько. Ті гроші, на які було відбудовано святиню, ікони, речі віряни приносили не державі, не «території Лаври» (як висловився Ткаченко), а монастирю, приносили Богу. І найголовніше, що міністр усе це чудово знає. Але посада зобов'язує його маніпулювати. До того ж дуже примітивно.
Монаху нема куди йти? Вклонися Думенку та залишайся
Журналістка каже, що спілкувалася з ченцями Лаври і багато хто їй казав, що йти їм зовсім нема куди – вони не мають ні будинків, ні квартир. І вона ставить міністру запитання – що їм робити.
«Якщо ми говоримо про монахів, а я переконаний, що монаше життя в Лаврі має продовжуватися, вони прекрасно знають, які в них є опції. Для того, в тому числі, щоб залишитися в Лаврі», – з кривою усмішкою відповідає Олександр Ткаченко. У світлі його попередніх коментарів не залишається сумнівів, що ці «опції» містять у собі визнання влади Епіфанія Думенка. Як це узгоджується з дотриманням закону, яке обстоює міністр? Наприклад, ст. 35 Конституції, де йдеться, що «кожен має право на свободу сповідувати будь-яку релігію», що «Церква та релігійні організації в Україні відокремлені від держави... Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова»?
Ніяк не узгоджується. Ткаченко, як представник влади, практично прямо говорить, що умовою для перебування в монастирі для ченців є перехід в іншу конфесію.
Подальша доля Лаври – це експозиції, концерти та виставки?
Журналістка розповідає про спілкування з парафіянами УПЦ, які побоюються, що у разі вигнання монастиря печери та храми закриють, і вони більше не зможуть молитися в Лаврі.
Що їй відповідає Ткаченко? Мовляв, тож тут проводить свої богослужіння ПЦУ, хай ідуть до них. Але й про це міністр каже побіжно. В нього на православну святиню свої плани, про які він розповідає дуже захоплено.
«Лавра – це перлина, куди мають приходити відвідувачі. Держава має розробити план для приміщень, щоби там можна було облаштовувати виставки, багаті експозиції, тематичні зустрічі. Так, щоб Лавра реально ожила», – каже Ткаченко. За його словами, «рок-концертів тут не буде 100%, але мистецькі акції – так... Територія лаври для таких акцій саме личить».
Висновки
По-перше, жодних законних підстав для вигнання УПЦ з Києво-Печерської лаври немає.
По-друге, для виправдання такого вигнання влада транслює очевидну неправду.
По-третє, те, що для продовження молитви в обителі влада ставить братії умову переходу в ПЦУ, явно порушує ст. 35 Конституції України.
По-четверте, у разі вигнання УПЦ Лавра повністю повернеться до музейного статусу, який був у неї за радянських часів. Богослужінь у ній не буде (зрідка буде наїжджати Думенко), натомість будуть виставки, концерти та експозиції. І, на думку Ткаченка, саме у такому статусі Лавра «реально оживе».
Владу це повністю влаштує, але для віруючого серця це буде трагедією.
